6 січня
❄️ Водохреща або Йордан ❄️

 
Водохреща або Йордан — Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу.
Православні та греко-католицькі християни відзначають свято 6 січня за новим Юліянським календарем.
Це велике свято завершує українські Різдвяні Святá.
Ще не встигли прийти Різдвяні Святá як скоро вони відійдуть.
Як співається в коляді: „А той третій празник — Святе Водохреща“.
Традиції, обряди й колядки Водохрещі — у цьому матеріялі.
Щирі вітання вірянам з Водохрещею.
Христос Хрещається!

❄️ ❄️ ❄️

 

Водо́хреще (Водо́хрещі, Водо́хрища, Водо́хрище, Водохре́стя, Водосвя́ття, Водооосвя́чення, Водохрищі, Йордан, Єрдань, Ордань) — традиційна назва народних святкувань, що проходять у день Богоявлення та Хрещення Господнього 6 січня, яке в Україні завершує різдвяні святки; християнський церковний обряд освячення води шляхом триразового занурення хреста, читання молитов і співу.

Православні та греко-католицькі християни відзначають свято 6 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа.
Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег — з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

❄️ ❄️ ❄️

 

❗️Державні свята перенесено
Державні свята, прив'язані до релігійних, переносяться згідно затвердженого українськими церквами ново-юліянського календаря.
Зокрема, Різдво переноситься з 7 січня на 25 грудня, а прив'язані до дня Покрови свята Дня Захисників України й День Козацтва переносяться з 14 на 1 жовтня.
День Української Повстанської Армії не переноситься, оскільки дата заснування УПА 14.Ⅹ.1942.
Різдвяні Святá, відповідно, встановлюються за новим Юліянським календарем.

❄️ Різдвяні Святá за новим календарем
Різдвяні Святá в Україні традиційно тривають понад місяць.
Починаються Різдвяні Святá з дня Святого Андрія й завершуються на Водохреща.

❄️ 30 листопада — день Святого Андрія
❄️ 6 грудня — день Святого Миколая
❄️ 24 грудня — Святвечір
❄️ 31 грудня — Меланка, Щедрий Вечір
❄️ 1 січня — день Святого Василя, Новий Рік
❄️ 5 січня — Другий Святвечір
❄️ 6 січня — Водохреща або Йордан — Хрещення Господнє
❄️ 7 січня — Івана Хрестителя

❄️ ❄️ ❄️

 

Українські народні традиції й обряди на Водохреща

Свято Водохреще увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою.

❄️ Другий Святий Вечір — “Голодна кутя”

Напередодні Водохреща православні християни святкують Другий Святвечір — “Голодна кутя”. Увесь цей день віряни ніц не їдять — постять.
Сідають вечеряти, коли вже засяє Вечірня Зоря. На святкову вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину — “щоб хліб родився”.

На другий день зранку йдуть до церкви святити воду.
Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
На вечерю цього дня подають пісні страви: вареники з картоплею або капустою, гречані млинці на олії, кутю, узвар.

❄️ Свята вода

В Україні на Водохреща освячують воду. Іноді освячення проводиться прямо на водоймах у спеціально пробитих ополонках, які називають “йордань”, в спогад хрещення Христа в Йордані.
Церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Напередодні з льоду вирубували великий хрест (“йордан”) і ставили його поруч з ополонкою (“йордань”). Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.

Віряни стають в чергу, щоб набрати святої води на наступний рік, і вона зберігається протягом цього часу, не псуючись. За народними віруваннями, присутні під час освячення води зцілюються від хвороб. Цілющу воду можна також набрати зі звичайного джерела або вже після свят, адже, за переказами, у ніч на Водохреще і звичайна вода отримує цілющу силу. Вважається, що така вода не псується і не має запаху, вона зберігається цілий рік і довше.

Купання на Водохреще

Свято Водохреща: пірнання в ополонку під забороною на час воєнного стану.
В день святкування Водохреща важливо не забувати, що пірнання в ополонку не тільки не має нічого спільного з вірою, але й продовжує перебувати під забороною на час воєнного стану.

Православна Церква України наголошує, що у свято Богоявлення і Водохреща Українська Церква немає жодного церковного припису щодо купання в ополонках, а "традиція" занурення у зимову воду не має нічого спільного зі "змиванням гріхів".
У пресслужбі Православної церкви України звернули увагу:
“У свято Богоявлення священники звершують Чин освячення води відкритих водойм не для того, щоби в ній купатися, а саму воду освячують зовсім не „іони срібла“ хреста, який у неї занурюють”.

Традиція пірнати в ополонку на Водохреща не має нічого спільного з духовним очищенням. Вода не здатна змити гріхи, оскільки позбутися їх можна лише за допомогою покаяння та молитви. Найважливішим для вірян є літургія та можливість сповідатися і причаститись.

На жаль, в Україні все ще поширена ця псевдорелігійна "традиція", що походить від псевдорелігійної секти "рпц" й набула популярності після розпаду "ссср", коли стало модно "змивати гріхи" політиканам і чиновникам.
Втім, "змити гріхи" політиканів неможливо — лиш спаплюжать святу воду!

Варто вивчати стародавні українські традиції, де жодних купань не було.

❄️ ❄️ ❄️

 

Обряд Водохреща
та свячена йорданська вода

Ще за тиждень перед Водохрещам прорубували на річці ополонку — “йордань”, випилювали з льоду великий хрест — “йордан”, ставили хрест над “йорданню” і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — “царська брама”.

Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але… ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у "знаючих" селян за образами на випадок лікування тяжкої хвороби чи поранення.

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає „Голос Господній…“, за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: „Во Йордані крещающуся Тобі, Господи…“ У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над „Йорданню“.

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на “Йордан” кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — "щоб хвороби не боялися та міцніші були".

Йорданські традиції

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат…
Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в "йорданській воді" — "щоб були рожеві лиця". На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — "щоб сі умила та красна була".

У свято Водохреща на Поділлі й на Гуцульщині святять “Трійцю” — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З “Трійцею” йдуть на “Йордан” переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння “Трійця” запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, “Трійцю” гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.
Це — Ґуцульська Трійця

В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з „Йорданню“.
Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т.д. — треба сіяти ярову пшеницю: "вродить, як гай!"
Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато "сажки".

На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили "йорданською водою" — "щоб здорові і слухняні були".

В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — "щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів".

Як бачимо, прати, а тим паче, купатися у Йордані на Водохреща — паплюжити святу воду.

❄️ ❄️ ❄️

 

Українські щедрівки на Водохреща

5 січня, на другий Святий Вечір, та 6 січня – на Йордан, або Водохреща чи Хрещення Господнє — в Україні продовжують щедрувати.
З давніх-давен є українські пісні про Йордан, які співають на Водохреще.
Збережімо наші традиції!

З давніх-давен українські ходили щедрувати на другий Святий Вечір (раніше 18.Ⅰ. за старим стилем, нині це 5.Ⅰ.).
Зараз такий звичай зберігся лише в деяких краях України, тож вірянам варто відродити цю традицію.

Ці українські щедрівки на Йордана подарують вам святковий настрій.

„Ой на річці, та й на Йордані“

Ой на річці, та й на Йордані,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Божа мати ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Та й попрала, повіщала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

На камені, на млині,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Та й на красній Ягодині,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Прилетіли янголята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я

Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я

Та й понесли в піднебесі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я

Та й в небесі роздивились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я

Усім святим поклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

„А у місті Єрусалимі“

А у місті Єрусалимі, рано-рано на Йордан.
Сталося там три новини, рано-рано на Йордан.

Сталася там та новина –
Породила Діва Сина, рано-рано на Йордан.

Ой зійшлися всі святії, рано-рано на Йордан.
Всі святії небеснії, рано-рано на Йордан.

Стали вони раду мати,
Як Дитятку ім’я дати, рано-рано на Йордан.

Довго вони міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Павлом назвали, рано-рано на Йордан.

Та Пречиста не злюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.

Знов думали-міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Петром назвали, рано-рано на Йордан.

Та Пречиста незлюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.

Аж в кінці святі згадали, рано-рано на Йордан.
Та ім'я Ісус надали, рано-рано на Йордан.

А Пречиста полюбила,
На престолі положила, рано-рано на Йордан.

І ми Його полюбили, рано-рано на Йордан.
До вертепу поспішили, рано-рано на Йордан.

Щоб послав нам кращу долю,
Україні знов дав волю, рано-рано на Йордан.

„У Києві рано…“

У Києві рано срібні дзвони грали.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоров'я!

То в путь із поклоном князі вирушали.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Вирушав же перший святий Володимир.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Проганять поганство словами святими,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Виступав же другий преславний Мазепа.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Щоб прогнати Москву із рідного степу,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Виступав хоробрий і Симон Петлюра,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Щоб спровадить сонце на лани понурі.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Задумавсь Син Божий та й Пречиста Мати.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Який подарунок тим князям подати
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Даю вам незломну – каже Він – надію,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Що зірниця ясна всім заясніє.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

Що над степом блисне промінисте сонце!
Щедрий вечір, добрий вечір.
Та добрим людям на здоров'я!

І весна загляне всім нам у віконце!
Щедрий Вечір…

„Там на річці на Йордані“

Там на річці на Йордані
Там Господь Христос хрестився,
З рук Хрестителя Івана
У святій водичці вмився.

Розійшлися Апостоли
Ген за гори, ген за води,
Голосили Боже слово
І хрестили всі народи...

Де є віра в Боже слово,
Де любов є до Вітчизни –
Всіх Йордан – вода обновить,
Всіх Йордан – вода очистить!

„Ти, Йордане, приготовися!“

Ти, Йордане, приготовися!
Ти, Йоане скоро спішися
Діви Марії хрестити Сина,
Бога Слова в Тройці єдина
Во річних, во річних струях. (2)

Облаки, глас свій спустіте,
Йоану се возвістіте.
Най він стане на Йордані
І положить свої долоні
На главі, на главі Христа. (2)

Архангели і Херувими
А і з ними і Серафими
Боговійно всі предстояли,
Хрещенню Творця вслугували,
Як хрестив, як хрестив Йоан. (2)

Небеса днесь ся відчиняють
І Святого Духа вітають.
Він бо у виді голубинім
З неба злітає над Божим Сином
При Його, при Його хресті. (2)

Що за дар, Христе, Царю, Владико,
Дали Тобі такий великий?
Що Ти на водах днесь ся явив,
Своїм хрещенням нас відродив
І собі, і собі з'єднав. (2)

Глянув Отець із небеси:
Ти возлюблений Син Мій єси!
Всі Йому, люди, послух дайте
І безнастанно прославляйте,
Що ся днесь, що ся днесь явив. (2)

І ми нині просім Йоана,
Що Йому власть хрестити дана,
Най він упросить Спаса і Бога,
Щоб отверта була дорога
Нам грішним, нам грішним у рай. (2)

„Ой, на річці на Йордані… (Золотий Хрест вишиваний…)“

Ой на річці на Йордані
Золотий хрест вишиваний,
Злетілися ангелоньки,
Взяли Христа на крилоньки,
Понесли Го до церковці,
Поставили на престолці.

Взяли в книгах та й читати,
Яке би Му ім'я дати.
Дають йому: "Святий Петро", —
Мати Божа не злюбила.

Мати Божа не злюбила,
Від престолу відступила.
Злетілись анегелоньки,
Взяли Христа на крилоньки,
Понесли Го до церковці,
Поставили на престольці.
Взяли йому та й читати,
Яке би Му ім'я дати.

Дали ім'я: "Ісус Христос", —
Мати Божа це злюбила.
Мати Божа це злюбила,
До престолу приступила.

„Ой на річці, на Йордані… (Пречиста…)“

Ой на річці, на Йордані,
Там Пречиста ризи прала,
Прилетіли три ангели,
Взяли Христа на небеса (2)

А небеса розтворились,
Всі святії поколонились (2)

Ой на річці, на Йордані,
Там Пречиста ризи прала,
Прилетіли три ангели,
Взяли Христа на небеса (2)

А небеса розтворились,
Всі святії поколонились (2)

„Ой, що за плужок ранесенько оре?“

Ой, що за плужок ранесенько оре?
Так рано.
Так рано-раненько, радуйся, земленько,
Син Божий нам ся в Йордані хрестив.
А за тим плужком сам Господь ходить.
Так рано…
А мати Божа Господа просить.
Так рано…
Ой, виори, синку, тонесеньку скибку.
Так рано….
Тай посієм, синку, ярую пшеничку.
Так рано…
А на тім слові будьте здорові.
Так рано…

На Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця — як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні небранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани — як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!
Дай, Боже!

За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:
„Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!“

Як бачимо, „Йордан“ або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.

❄️ ❄️ ❄️

 

А опісля Водохрещі…

Наступного після Водохреща дня 7 січня відзначали свято Івана Хрестителя та справляли "посвятки" — тобто переходили до звичайного трудового ритму. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (7.Ⅰ.) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".

Кілька народних прикмет на Водохреща

❄ Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході — добре вродить жито, на півдні — просо, на півночі — гречка.
❄ Якщо цього дня ясна й холодна погода — на посушливе літо, похмура й сніжна — на рясний урожай.
❄ На Богоявлення сніг іде — до врожаю, ясний день — до неврожаю.
❄ Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
❄ Йде сніг — на врожай гречки: зранку — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.
❄ Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
❄ Коли на Водохреща риба табунами ходить — на рої добре.
❄ Коли на Водохрещі випав повний місяць — бути великій воді.
❄ Якщо в цей день зоряна ніч — вродять горіхи і ягоди.
❄ На Водохрещі день теплий — буде хліб темний.
❄ Якщо похмуро — хліба буде вдосталь.
❄ Йде лапатий сніг — на врожай.

Матеріял укладався з вільних інтернет-джерел:
© «Українські Традиції»
© Радіо «МАКСИМУМ»