Карпатська Україна, Ⅱ і Ⅲ Світові війни та Мюнхен — історичні паралелі

 
Мюнхен-2025 став для України і Європи суцільним жахом…
Про Україну без України — це ж було вже! І неодноразово було…
Україна і Чехо-Словаччина 1938 — “Мюнхенська змова” повторюється?
Останнім часом багато пишуть про “Мюнхенську змову” 1938 року…
Але те, що відбувається зараз, більше нагадує наступний етап тієї історії — “Віденський арбітраж” від 2.Ⅺ.1938. Куди запросили Українців, навіть вивісили синьо-жовтий прапор, але за стіл переговорів не допустили…
14.Ⅲ.1939 з нападу на Карпатську Україну почалась Ⅱ Світова війна…
Ⅱ Світова війна почалась не з нападу Третього Райху на Польщу 1.Ⅸ.1939, як прийнято вважати, а з нападу пронацистської Мадярщини й Польщі на Карпатську Україну 14.Ⅲ.1939… Українці чинили героїчний опір… Українці перші дали гідну відсіч нацизму, але сили були нерівні…
Історик «Пласту» Юрій Юзич проводить історичні паралелі…

· Юрій Юзич

Останнім часом багато пишуть про “Мюнхенську змову” 1938 року тоталітарного і демократичного світу. Але те, що зараз відбувається, більше нагадує вже наступний етап тієї історії — "Віденський арбітраж" від 2 листопада 1938 року. Де вивісили навіть синьо-жовтий прапор, але Українців не допустили за стіл переговорів…

“Мюнхенська змова” закінчилась тим, що Чемберлен "привіз мир" до Лондона.
Мир шляхом анексії частини території Чехії на користь Третього Райху.
Якщо проводити аналогії, то та змова скоріше нагадує Мінські домовленості. Коли демократичний Світ де-факто визнав, що Крим під окупацією "рф"…

Що важливо, “Мюнхенська змова” визначала кордони за етнічним принципом. Наслідком змови стала посилена кампанія із розвалу Чехо-Словаччини. Зокрема, Берлін підтримав реалізацію права Закарпаття (“Підкарпатської Русі”) на підвищення свого статусу, як визнаної конституцією федеральної частини Чехо-Словацької Республіки. Офіційно було навіть позбавлено утисків легальної німецької націонал-соціалістичної партії, котра діяла й на Закарпатті.

“Мюнхенська змова” розпалила імперський апетит Угорщини, котра почала вимагати — по вже провернутій нацистами схемі — відлучення "етнічних" її територій із складу Чехо-Словацької Республіки. Міністри закордонних справ фашистської Італії (чіано) та нацистської Німеччини (ріббентроп) зустрілись у Відні. І вирішили задовільнити "законні" прагенння мадярів — на фото — момент підписання “Віденського арбітражу”.

Підписання “Віденського арбітражу” 2.Ⅺ.1938.

До Відня прибув й прем'єр-міністр Карпатської України Авгутин Волошин.
За спогадами учасників подій над Бельведерським палацом, поміж інших, було вивішено також й український прапор. Але за цією гримасою полагодження національних суперечок в Європі на основі етнічних меж вже чіко читалось право "сильних" світу цього. Волошина до переговорів не допустили…

Ввечері 2 листопада 1938 року Українці Закарпаття із жахом слухали повідомлення по радіо, які саме населені пункти мають перейти до Угорщини. Список був не географічний, а алфавітний. Кожне наступне слово, нова назва, кидала в холодний піт… До цього моменту ніхто нічого не знав, включно із Волошиним. Таким чином Українці дізнавались, де тепер буде новий кордон Карпатської України та Угорщини. На евакуацію українського населення виділено кілька днів. Наддніпрянці-переселенці, які осіли на Закарпатті після Перших Визвольних Змагань, називали ті дні другою еміграцією (опісля їх чекала ще третя і четверта)…

Основна "хотілка" мадяр — Ужгород, Берегове і Мукачеве "ісконно" мадярські. А щоб "підрівняти" "новий кордон", до складу Угорщини тоді потрапили й суто українські села, де не було жодного мадяра. Згодом, коли Карпатська Україна голосувала за послів (депутатів) до Сойму (парламенту) Карпатської України, то українські села теж попіднімали білі прапори.
Це означало, що більше 90% селян за Україну…

Здавалось би, що кордони тепер "справедливі".
Та на цьому історія не закінчилась. Угорщина, а також Польща почали масово засилати диверсійні загони — прагнучи встановити ще "більш справеливий" кордон. Спільний, у Карпатах. Поляки навіть певний час розробляли план, щоб закарпатську Гуцульщину роздерибатнити й собі та щось "подарувати" Румунії. Бо Ґуцули "це ж чистокровні поляки". А румунам і кілька сіл можна передати.

У результаті “Віденського арбітражу”, де Німеччина та Італія — не слухаючи нікого поза власними союзниками — перетворили етнічні межі на державні. При цьому "гарантувавши" "тепер вже точно" непорушність кордонів Карпатської України (о, як знайомо!), нацисти активно вивчали економічний потенціал Закарпаття, проєктуючи майбутні вигоди у формі визискування ресурсів цього краю. А українська влада мусила готувала відповідну угоду (нічого не нагадує?)

Виглядало все "гарно".
Українці тепер можуть бодай на частині своєї землі збудувати Україну.
Нехай лише і Карпатську Україну…

Однак апетит диктатур розігрався вже на повну!
Для чого ж себе стримувати, якщо можна забрати все!…
Мадяри довго вели таємні переговори в Берліні, щоб був ще більш "справедливий" кордон — у Карпатах. Фюрер "німецького народу" тягнув до останнього. А на практиці вирішив подарувати словакам державу, а Українцям — окупацію…

14.Ⅲ.1939 нацисти окупували Чехію…
Словаки проголосили свою державність у згоді з нацистами.
А мадяри танковими і велосипедними (саме так) розпочали наступ на Карпатську Україну, якій кількома місяцями раніше "гарантували" недоторканість великі країни світу того: Італія та Німеччина. До речі, італійці були ображені, що фюрер не попередив дуче про "спецоперацію". Фактично підставив його. Але все швидко "забулось".

Чехи здались без жодного пострілу (якщо не рахувати кількох локальних випадкових сутичок). Словаки вирішили, що треба й собі хапанути частину Закарпаття, бо Пряшівшини — яку не захотіли передати Карпатській Україні раніше — було вже замало (так розпочалась угорсько-словацька війна північніше Ужгорода, з авіаобстрілами включно).
Єдині Українці масово взялись за зброю, яку доводилось відбирати у чехів.

“В словнику Українця немає слова капітуляція” (сказав один з лідерів опору). Чехи спершу обіцяли боронити Карпатську Україну і боронили, але коли Прага впала за добу — заявили, що тепер вони частина Вермахту.
У Тячеві московський офіцер на службі в чеській армії із гармат гатив по січовиках, які хотіли забрати у них зброю, щоб боронити рідну землю.
Більшість добровольців створеної 15.Ⅲ.1939 Національної оборони Карпатської України ніколи не тримали в руках зброї. Служити в армії було не модно, в чеській армії було максимум пару десятків офіцерів-Українців. Але бажання знищувати окупантів, котрі йшли колонами регулярної армії, було нестримним.

Тоді мадяри взяли Карпатську Україну за 3 дні…
Бо власну армію створено вже після початку окупації (“Карпатська Січ” була доровольчою формацією, яка володіла максимум двома сотнями пістолетів та десятками крадених раніше у чехів гвинтівок). Сотні добровольців полягли на полі бою, найбільше на Красному полі під Хустом…
От такі "мирні переговори" диктаторів. Одні (коли ще домовляються), другі (коли вже не запрошують до участі) і… третіх вже немає — пряма окупація. Жодні "гаранти", як от Італія, й пострілу в обороні Карпатської України не зробили. Хуст просив Німеччину про допомогу кількома телеграмами. Але герінґ вийшов на прес-конференцію і заявив, що фюрер ніяких телеграм не отримував.

Після цих всіх подій колишні оборонці Карпатської України та їх побратими виробили концепцію суть якої полягала в тезі: наша сила в нас самих, наша сила в українському народі. І коли нові окупанти знову прийшли на нашу землю Другою Світовою війною Українці вже знали як діяти, створивши УПА.
І — попри дуже нерівні умови — найдовше в Європі чинили збройний опір совєтьским окупантам.
В серпні 1991 року з підпілля вийшло в різних областях одразу кілька незламних повстанців, які чинили опір окупації десятки років…

© Юрій Юзич