Виставка до 100-річчя УВО

До 100-річчя Української Військової Орґанізації (УВО) з кінця липня 2020-го Україною відбуваються різноманітні заходи.
У Національному Музеї Історії України в межах конференції, присвяченої 100-річчю створення УВО, 3.VIII.2020 була проведена виставка “До 100-річчя Української Військової Орґанізації (УВО)”.

✠ Українська Військова Орґанізація (УВО) — нелегальна військова революційно-політична формація, що постала 30.VII.1920 заходами старшин різних українських армій: Січових Стрільців (ідеологічно-політичний вклад), УГА, в основному її VI бригади (бойовий та організаційний елемент).
Голова УВО — Євген Коновалець.

Активну діяльність Українська Військова Орґанізація розпочала на початку вересня 1920.
Українська Військова Орґанізація в умовах окупації чинила збройну боротьбу за Державність України. У ній брали участь військовики різних політичних партій, а створенню її сприяла міжнародна і внутрішньо-українська ситуація: в Україні тривала партизанська боротьба, справа Східної Галичини ще не була вирішена в міжнародній політиці, і хоч два українські уряди (УНР і ЗУНР) діяли не скоординовано, однак все це підносило настрій і творило надії на майбутнє.

Головною метою УВО була підготовка Українців до здобуття власної національної самостійної Державності. Для цього здійснювалася організаційна робота, видавалася і поширювалася пропагандистська література, накопичувалася зброя, організовувалися акції саботажу та інші так звані "революційні акти", наприклад, нищення символів окупаційного польського режиму, дезорганізація польських державних урочистих заходів, підпали садиб польських шовіністів, руйнування ліній зв’язку, тощо.

Згодом УВО стало однією з основних організацій, які увійшли у новостворену Орґанізацію Українських Націоналістів. Цілі та мета стали вищі, а боротьба стала запекліша. Українські націоналісти сьогодення мають на кого рівнятися та ким пишатися. Слава бійцям УВО — ваш чин незабутий!

3.VIII.2020 в Національному Музеї Історії України відкрилася виставка до 100-річчя створення Української Військової Орґанізації (УВО). Захід відбувся в межах конференції, присвяченої 100-річчю створення УВО.
У відкритті взяли участь участь донька очільника УГВР Кирила Осьмака пані Наталя Осьмак, дослідники історії ОУН та УВО кандидат історичних наук, завідувач відділу історії України ХХ ст. НМІУ Олександр Іщук, завідувач відділу НМІУ «Музей Української Революції 1917–1921 років» Олександр Кучерук, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (м. Тернопіль) Василь Штокало.

Учасники конференції поділилися науковими дослідженнями про 20-ті роки ХХ століття, у яких зароджувалися нові шляхи майбутнього Української Нації і визрівали нові політичні цінності, що докорінно міняли давні світогляди і скидали старі ідеали. Розкрили маловідомі сторінки нашої історії, причини, що спричинили поразку Української Революції 1917–1921 років. Розповіли про учасників національно-визвольного руху 20-х років ХХ століття, про зародження і творення Української Військової Орґанізації (УВО) та Орґанізації Українських Націоналістів (ОУН), про українське підпілля, його організаційну структуру, завдання, проблеми фінансування, дискусії довкола ідеологічних засад, видання українських підпільників, унікальні матеріали, які друкувалися на сторінках газети «Сурма», орґану підпільної Української Військової Орґанізації, про підготовку і проведення Першого Конґресу Українських Націоналістів.

Олександр Іщук провів кураторську екскурсію виставкою та провів паралелі між підтримкою населенням Західньої України діяльності УВО і ОУН та волонтерським рухом, що розгорнувся всією Україною після россійського вторгнення 2014 року.

Відвідувачі виставки змогли представлені історичні світлини керівників УВО — Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Юліана Головінського, Володимира Яніва, а також фотографії учасників першого Конґресу ОУН у Відні в лютому 1929 року (серед яких були і члени УВО). Тут також можна побачити оригінальні видання та розпорядчі документи УВО: журнал «Сурма», інструкції та вказівки 1928–1932 років, в яких відображено основні напрями діяльності УВО; видання пропаґандного відділу УВО (1929), в яких зазначено основні цілі та завдання Орґанізації. А крім того газету «Український Голос» від 14 серпня 1932 року, на першій сторінці якої польською цензурою було вилучено велику статтю про один із суддів на членами ОУН і УВО, та газету «Новий Час» від 23 грудня 1932 року, де розміщено детальну інформацію про один із суддів над членами ОУН і УВО.

Експонати для виставки надані Фундацією імені Олега Ольжича.
Виставка тривала з 3-го по 24 серпня 2020 року.

У 2020 році виповнюється 100 років з часу створення Української Військової Орґанізації (УВО), яка зробила значний внесок у здобуття та проголошення Української Незалежності, мала вагомий вплив на формування української національної свідомості та на процеси державотворення в Україні.

30 липня 1920 року у Празі відбувся з’їзд представників українських військових організацій за кордоном, на якому під керівництвом командира Січових Стрільців полковника Євгена Коновальця було створено Українську Військову Орґанізацію.
УВО — нелегальна військова революційно-політична формація, перший осередок якої був у Львові. На першому з’їзді було ухвалено цілий ряд постанов та завдань для УВО, які були направлені для усунення різниці між наддніпрянцями та галичанами й затвердження ідеї Соборности всіх історичних етнічних земель України.
Головною метою УВО була підготовка Українців до здобуття власної національної самостійної Державності.
В УВО були організаційно-кадрова, розвідна, бойова і пропаґандивно-політична референтури. Основною територією дії УВО була Галичина, яку поділено на 13 військових округів, округи на повіти з округовими і повітовими командами (всіх 58). Поза українськими землями УВО утримувала експозитури, які стали статутовими товариствами під різними назвами і політично й фінансово підтримували УВО, й ставили собі завданням леґалізувати членів УВО за кордоном, підтримувати зв’язки з чужинецькими колами, транспортувати зброю та літературу, організувати вишкільні курси, Українська Військова Орґанізація стала бойовою силою українського національного-визвольного руху, а з часом її практичну діяльність перебрала на себе ОУН.

Минуле засвідчує: Україна завжди була полем зазіхань сусідніх держав і сутність Української Військової Орґанізації, як і згодом Української Повстанської Армії надзвичайно викривлена підступним ворогом-окупантом СССР в часи його існування. Але з 1920 року саме Українська Військова Орґанізація стала основною визвольною силою нашого народу в боротьбі проти загарбників. Ця боротьба була масштабна та жертовна. А її успіх залежав від самовідданості членів Української військової організації та підтримки широких мас Українців. Полковник Юрій Отмарштайн, полковник Євген Коновалець, полковник Роман Сушко, Омелян Сеник-Грибівський, сотник Юліян Головінський… всіх імен не перелічити, але всі вони з покоління борців, що надихало український народ до подальшої боротьби за волю України після поразки Визвольних Змагань 1917-1921 років.
Українській Військовій Орґанізації (УВО) припадає почесне місце в історії Українських Визвольних Змагань. Її роль і значення в нашій історії розцінюється величезним морально-політичним і психологічним впливом та тодішнє українське покоління, як безпосередньої правонаступниці традиції збройної боротьби за самостійне національно-державне життя українського народу.

Кремлівський більшовицький режим після знищення Симона Петлюри у 1925 році бачив в особі Євгена Коновальця свого головного противника. Створення Української Військової Орґанізації (УВО) та Орґанізації Українських Націоналістів (ОУН) як ядра ідейно-політичної системи поневоленого, але не скореного народу, стало найвищим досягненням полковника Коновальця. Йому було відпущено тільки два десятиліття для служіння Україні, і протягом цього часу він створив політично свідомий та активний тип Українця-громадянина, ставши справжнім його уособленням. Славний Українець служив Україні в боротьбі за свободу і Державність Нації, яка десятиліттями кривавої боротьби виборювала (та й нині продовжує виборювати!) своє право бути на арені жорстокого Світу.

Учасники конференції серед іншого розповіли про життя й діяльність Євгена Коновальця — полковника Дієвої Армії Української Народньої Республіки (УНР), командира Січових Стрільців, члена Стрілецької Ради, команданта Української Військової Орґанізації (УВО), голови Проводу Українських Націоналістів (ПУН), першого голови Орґанізації Українських Націоналістів (ОУН), одного із ідеологів українського націоналізму, та як в складних умовах військового та суспільно-політичного життя тих часів формувалася та гартувалася особистість Євгена Коновальця.

Після смерті в результаті підступного вбивства Євгена Коновальця у 1938 році, його справу гідно продовжив вже в рамках створеної Української Повстанської Армії (УПА) провідний член Української Військової Орґанізації та Орґанізації Українських Націоналістів — Головний командир УПА Роман Шухевич — незламний лідер Національно-визвольної боротьби українського народу…

Виставка та конференція, що відбулась в Національному Музеї Історії України присвячені непересічній історичній події — відзначення 100-річчя створення Української Військової Орґанізації (УВО) під проводом полковника Євгена Коновальця, яка у другій половині 1920-их років стала об’єднавчим осередком всіх націоналістичних організацій у нову підпільну революційну силу — Орґанізацію Українських Націоналістів(ОУН)…

Георгій Лук’янчук

Джерела матеріялу: