Війна триває: знову вандалізм на могилі Степана Бандери

 
Черговий акт вандалізму на могилі Степана Бандери в Мюнхені.
Надгробок на могилі Провідника ОУН в ніч на 7.ІІІ.2021 вандали облили невідомою речовиною (мазут або відпрацьоване мастило), каністри покидали на могилу, можливо, злочинців хтось чи щось сполохало й вони не встигли підпалити та втекли.
Про черговий акт вандалізму на могилі Степана Бандери повідомив у Twitter Амбасадор України в Німеччині пан Андрій Мельник.

— „І знову зухвалий акт вандалізму на могилі Степана Бандери у Мюнхені. Огидні покидьки облили її невідомою речовиною“, — написав дипломат.

На своїй обліковці в соцмережі пан Андрій Мельник опублікував фото спаплюженого надгробка Провідника ОУН Степана Бандери, навколо якого лежало кілька каністр.

Амбасадор України в Німеччині пан Андрій Мельник закликав німецьку поліцію знайти й покарати винних та дорікнув німецьким історикам.

— „Який сором, що демонізацією Степана Бандери займається не лише московська пропаганда, а й поважні німецькі історики“, — додав пан Мельник, маючи на увазі останні видані в Німеччині роботи деяких німецьких істориків та організацій.

І ще коментар з місця події надає пані Світлана Мельник:

Svitlana Melnyk:
— Маємо новий зухвалий акт вандалізму на могилі Степана Бандери у Мюнхені 😡

Огидні покидьки облили її невідомою речовиною, на вигляд як мазут чи смола. Поліція наразі проводить експертизу.
12 величезних каністр не просто ницо очорнили та осквернили місце вічного спокою борця за нашу Незалежність‼️
Це — реальний плювок в обличчя кожному патріоту України.

Посол закликав баварську поліцію якнайшвидше знайти і покарати винних у цьому підлому злочині.
Наразі генеральне консульство у Мюнхені, у тісному контакті з родиною Степана Бандери, опікується розслідуванням цього нападу.

І хоча ім’я злочинців досі не відоме, очевидно одне: такі політично мотивовані кримінальні злочини є прямим наслідком суцільного очорнення постаті Степана Бандери системною пропагандою як зі сторони Кремля, так і — на жаль — з боку деяких інших країн.

Створенням образу ворога вже багато десятків років і дуже активно займаються також і поважні закордонні історики, зокрема й у Федеративній Республіці Німеччини.

До речі, деякі з них є членами сумнозвісної т.зв. "Німецько-української комісії істориків". (підкремлядська комісія, що займається маніпуляціями історії).
Surprise!!!

Зокрема сюди належить один з шести членів — науковець Кай Струве (м. Галле), який присвятив Степану Бандері цілу книженцію аж на 739 сторінок — "Німецьке панування, український націоналізм, антиєврейські погроми. Літо 1941 року у Західній Україні" (Берлін, 2015).
Викладені у цій та десятках подібних праць інших істориків тез про колабораціонізм Українців з нацистами стали справжнім мейнстрімом не лише в наукових колах, але й у німецькому політичному дискурсі та суспільстві.

Останнім наочним прикладом тієї надмірної уваги, яка приділяється Степану Бандері, стала публікація збірки статей під егідою Центру ліберальної сучасності (Zentrum Liberale Moderne) на тему: "Зрозуміти Україну. Слідами терору та насильства" за ініціативою Марілуїзе Бек.
Так от: стаття Енн Епплбом про Голодомор зайняла лише 4 сторінки, як зрештою і всі інші дописи на подібні надважливі теми.
Єдиний виняток — це стаття німецького "історика" Вільфріда Їльге, присвячена Степанові Бандері, якій було виділено втричі більше місця — вона зайняла цілих 12 (!) аркушів.

Ви спитаєте: а яке відношення цей найбільш брутальний акт вандалізму на могилі Степана Бандера має до посиленої уваги зі сторони німецьких істориків?
Дуже хочеться вірити, що жодного.
Втім, відверта демонізація — у т.ч. і в поважних наукових колах ФРН — тих Українців, які у пеклі Другої Світової війни боролися за Незалежність України як проти сталінської імперії зла, так і проти гітлерівського Третього Райху, викликає чимало питань і не може ігноруватися громадськістю.
Ніхто не має права вказувати Українцям, кого вони мають вшановувати, а кого ні.

✠ ✠ ✠

Це вже не перший випадок паплюження могили Провідника ОУН Степана Бандери на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.
Так, у серпні 2014 року невідомі намагалися її спочатку …розкопати, а потім скинули 180-сантиметровий кам’яний хрест і наостанок …підірвали могилу!
20 листопада 2014 року пам’ятник відновили.
У 2015—2016 роках над надгробком лідера ОУН глумились ще тричі, обливаючи його фарбою та смолою.
У 2018 році кремлядський пропаґандист і військовий злочинець Грем Філіпс зірвав прапори з могили Степана Бандери.

Стефан Романів
„Це вже нудно — чергова спроба безликих вандалів осквернити могилу Бандери“

Стефан Романів
Голова Проводу ОУН(б)

Дух лідера Організації Українських Націоналістів Степана Бандери живе в Україні та серед Українців на міжнародному рівні.

Це вже стало буденною справою російської аґентури. Група боягузів у вихідні знову спаскудила могилу Бандери в Мюнхені, думаючи, що це якимось чином зменшить або викорінить дух Бандери в народі.

Ці дії лише підкреслюють велич ідей Бандери і зміцнюють їх вплив нагадуванням про те, наскільки сильним є дух Бандери. Якби цього не було, навіщо тим негідникам, які вчинили цей вандалізм, ризикувати, підло крастися по кладовищу вночі, щоб підступно знівечити місце останнього спочинку Провідника? Це лише викликає огиду і презирство!

Розумний давно би зрозумів — такі ниці вчинки нічого не змінять, лише привернуть увагу та скріплять дух українського націоналізму. Бо справа не тільки в надмогильному пам’ятнику, але й у дусі Бандери. Забризкування пам’ятника фарбою або засмічування могили лише скріплює наш дух і демонструє тупість виконавців та замовників.

Бандера і ОУН тоді і зараз пропаґують прагнення формувати і скріплювати націю й бути позитивним активним елементом у розбудові її Державності. Український націоналізм як світогляд, концепція і суспільний рух стимулює націю та захищає її інтереси, протистоячи тим, хто намагається не дозволити нації визначити свою власну долю і власну перспективу. Ці прагнення живі і здорові.

Такі елементи державності як національний суверенітет та самостійне визначення долі України, її територіальна соборність, є одностайним поглядом Українців в Україні та діяспорі.

Чи є цьому виклики? Очевидно — але Українці об’єднані під прапором побудови і захисту Державності — ідентичності, мови, економічного розвитку, публічної та культурної дипломатії та різноманітних аспектів, які окреслюють і характеризують європейську націю

На порозі 30-ї річниці Незалежності України варто замислитися над історичним шляхом до Незалежності, боротьбою ОУН-УПА проти двох геноцидних ворогів — українського становлення Дивізії «Галичина», як сподівання на створення національної армії, долею політичних в’язнів 1930-х, 1940-х, 1950-х, 1960-х, 1970-х та 1980-х років, які боролися і страждали з тими самими прагненнями — за вільну, суверенну та Незалежну Україну.

Сьогодні на Сході України триває россійська аґресія. Деякі з тих, хто сьогодні воює у збройних силах України, кажуть: „Ми – нова УПА! Ми боремося за ті ж прагнення — свобода і суверенітет.“

Російська дезінформаційна кампанія триває в гібридному просторі. Дня не минає без якихось фальшивих коментарів про прагнення України чи без наклепу на тих, хто боровся за святі цілі і продовжує зараз боротися!

Чи був Бандера єдиним провідним світлом тоді і зараз? Ні! Він був одним з тих, хто формував національне мислення і організовував боротьбу за свободу свого народу. Але він відіграв ключову роль. Тому для того, щоб применшити, принизити і звинуватити Бандеру в тому, що він "фашист, колаборант" немає ніякої підстави.

На минулих вихідних під час презентації доктора Івана Патриляка, поважного історика Київського університету імені Тараса Шевченка, запитали: "Як Ви відповідаєте тим, хто звинувачує Бандеру, ОУН-УПА чи Дивізію як фашистів, колаборантів, як націоналістів?" Його відповідь була простою.

„А ви запитайте тих, хто висуває ці звинувачення, чи є у них хоча б найменше розуміння значення термінів і слів, які вони використовують, чи вони просто крутять ними, щоб припасувати до "аргументів". Ви побачите, що відповіді звинувачувачів слабкі, суб’єктивні, необґрунтовані настільки, наскільки вони поняття не мають, що означають ці терміни, і лише відригують совєтську пропаганду, якою жили протягом багатьох років.“

Ми повинні базувати наші відповіді на фактах, а не на вигадках.

Юридичні розслідування ролі ОУН-УПА були частиною Нюрнберзьких судів. Міжнародна комісія однозначно відповіла: „Немає підстав звинувачувати ОУН-УПA.“

Комісія Дешéна в Канаді розслідувала звинувачення щодо Дивізії — знову немає підстав для звинувачень. Обидва розслідування були авторитетні, міжнародно сформовані.

Але головні тези старої совєтської системи, які є частиною сучасної інформаційної машини Москви, продовжують таку ж риторику.

Для тих, хто пам’ятає: «Вісті з України» — у 1960-70-80-их роках — частина совєтської пропаґандистської машини, яка намагалася впливати на громадське мислення в діаспорі — вони використовували однакові терміни — "буржуазні націоналісти, колаборанти, фашисти…" У 2021 році боягузи від клавіатури відригують те ж саме. Різниця в тому, що для того, щоб новини з України тоді поширювалися на міжнародному рівні, газета довго йшла поштою, а сьогодні це одна секунда натискання кнопки.

Осквернення могил і меморіалів, поширення фейкових новин і пропаганда брехні чи “постправди”, а також заперечення визнаних цінностей ніколи не працювали в довгостроковій перспективі. Вони і зараз не працюють.

Рано чи пізно вандалів ловлять, а писак — викривають.

Стефан Романів
Голова Проводу ОУН(б)

Джерела інформації:
© Андрій Мельник — Амбасадор України в Німеччині
© Svitlana Melnyk
© «Український Погляд» — інтернет-видання ОУН(б)
© «Український Погляд» — інтернет-видання ОУН(б)
© «Локальна Історія»