“Ти живеш у генах”

 

Христина Пелікан

О, рідна мово, ти живеш у генах!
Тебе пила я з маминих грудей.
Ти розливалась пам'яттю по венах
І поставала прапором ідей!
Затоптана, обпльована катами,
Ти проростала серед бруду зрад,
Ти колосилась пишними житами,
Впивалась сонцем, наче виноград.
Несла в собі козацьку мудру думу,
Шевченка заклик, Лесин дивосвіт.
Твої пісні наповнювались суму,
Ти зберігала правду про наш рід!
В твоїй молитві чисте боже слово.
Коли наш гімн по Світі пролунав,
Народ згадав тебе й не випадково,
Лише згадавши, нацією став!!!

© Христина Пелікан
21.Ⅱ.2016 Львів