«Українська Абетка»
Георгія Нарбута

Георгій Нарбут — творець українського стилю — український художник-графік, ілюстратор, автор Гербу України (УНР), дизайнер перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок УНР), творець українських шрифтів Нарбута і стилю української графіки.
Саме його українські шрифти „Narbut“ сьогодні використовують графічні дизайнери всього світу, і вони присутні в розкладці шрифтів графічних редакторів чи не у кожного шануючого себе графічного дизайнера.

Але взірцем української графіки є «Українська Абетка» Георгія Нарбута!
Видати за життя своє найулюбленіше творіння Георгій Нарбут не встиг…
І лиш через 100 років після смерті видатного художника, вшановуючи пам'ять Георгія Нарбута, видавець Олександр Савчук здійснив мрію художника і 2020 року з друку вийшла «Українська Абетка»!

«Українська Абетка» Георгія Нарбута
2020

За створення «Української Абетки» видатний український графік Георгій Нарбут (1886–1920) брався двічі: 1917 року (14 літер) та 1919 року (3 літери). Абетка — архітвір митця — не лише взірець бездоганної графіки, а й результат творчого шляху художника та його національної самоідентифікації. Ця книга — перше повне видання всіх відомих літер української абетки Георгія Нарбута, репродукованих з оригіналів.
Видання здійснено до 100-ліття від дня смерті митця.
Вперше від 1917 року…

❃ «Українська Абетка. Малюнки Георгія Нарбута» ❃

© Видавець Олександр Савчук
Категорія: мистецтвознавство
Рік видання: 2020
передмова М. Ю. Філевич
упорядник О. О. Савчук
дизайн. О. Г. Чекаль
Наклад: 500 примірників
Оправа: тверда, сувенірна
Формат: В4 (240х340х12 мм)
Обсяг: 64 сторінки, 77 ілюстрацій
Папір: крейдований
Вага: 750 г
ISBN: 978-617-7538-35-5

Детальніше про видання та придбати:
➥ «Українська Абетка. Малюнки Георгія Нарбута»
© Видавець Олександр Савчук
Тел.: 095 4621810, 067 5728575

«Українська Абетка» Георгія Нарбута
100 років тому

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська Абетка» (1917), в якій художник досяг граничної і простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська Абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.

Георгій Нарбут розпочав працю над «Українською Абеткою» ще в Санкт-Пєтєрбурґє у 1917 році, перед виїздом до України, створивши 15 аркушів з оригінально зображеними 14 літерами та ілюстраціями.

«Абетка» 1917 року була останнім твором петербурзького періоду в творчості Георгія Нарбута: з одного боку, вона акумулювала в собі увесь попередній досвід становлення художника, а з іншого — цей цикл розкриває розуміння ним країни свого походження напередодні повернення. Образ України, що з’являється в «Абетці» 1917 року, суттєво відрізняється від того, який можна побачити у трьох композиціях «Абетки» 1919 року. У першому циклі Георгій Нарбут зобразив той край, який був відомий йому з відвідин дому та подорожей українськими селами й містечками. Тут домінує ностальгійне замилування руїнами, курйозно доповнене найнесподіванішими предметами, жартівливе протиставлення столичного та провінційного, європейського та українського.

В «Абетці» 1917 року можна натрапити на безліч архітектурних деталей, зібраних художником під час подорожей Україною (малюнки до літер „А“, „ИІ“, „М“, „Л“, „Ф“) або ж відомих з окремих публікацій (літера „З“), тож в «Абетці» можна побачити церкву із села Хохловки на Чернігівщині, Батуринський палац, Миколаївську церкву в Глухові, дзвіницю з Дрогобича та Мгарський монастир
біля Лубен. Також у цій серії можна натрапити на окремі присвяти історичним особам (літери „Г“ і „Ф“) та приховані натяки на біографію самого художника („Г“, „Л“, „Н“, „Ч“).

У Києві, вже у 1919 році художник продовжив роботу над «Українською Абеткою», точніше почав її переосмислювати по-новому – виразніше, веселіше, повнокровніше. Сум і відчуття спустошеності змінилися духом будівництва вимріяного щастя для рідної України.

В «Абетці» 1919 року вже немає занедбаних руїн.
Старовинні споруди постають у всій своїй могутності та величі. На місце нагромадження дрібних предметів й уваги до окремих деталей приходить декоративне узагальнення та виразний орнамент.
Водночас художник уважний до архітектурних пам’яток давнини, тож у двох із трьох аркушів «Абетки» 1919 року бачимо зображення конкретних історичних споруд (Могилянська академія в Києві та Луцька брама в Острозі).
Слід зазначити, що в «Абетці» 1919 року важко впізнати графіка з пєтєрбурґскоґо общєства "Мір искусства".
Цей цикл виказує підхід монументаліста, який допасовував свій декоративний стиль до вимог книжкової графіки.
За два роки Георгію Нарбуту вдалося цілком переосмислити власну візуальну мову й показати на прикладі однієї й тієї самої теми абсолютно інший підхід. Такий розвиток своєї творчості художник передбачав ще 1917 року, напередодні переїзду до Києва. У розмові з Яковом Ждановичем про власний графічний стиль Георгій Нарбут зауважив: „Ампір я й тепер люблю, але-ж підожди, Ждан, років через два я тобі покажу браму Заборовського.“ Саме ці слова Нарбута спадають на думку під час порівняння двох «Абеток» 1917 і 1919 років.

Георгій Нарбут вважав «Абетку» своїм найкращим, найулюбленішим творінням. Проте до смерті встиг зробити лише три аркуші нової книги. Найвідомішим є аркуш із літерою “В”: відьма мчить на мітлі, ведмедик пританцьовує з виноградним “коромислом”, виноградні грона ледве вміщаються в кошику, а вітрячок застиг, ніби чекає подуву вітерця.

Обидві серії «Абетки» становлять вершину творчості художника.
«Українська Абетка» Нарбута — взірець української графіки!

Нарбут Георгій Іванович — народився 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1886 року на хуторі Нарбутівці біля гетьманської столиці Глухів.
Пішов у Зáсвіти Георгій Нарбут 23 травня 1920 року від тифу у Києві…