Перейти до контенту

建国記念の日 • День заснування Держави Ніппон

🇯🇵 建国記念の日 🇯🇵
День заснування Держави Ніппон

 
🌸 День Народження Країни Вранішнього Сонця! 🌸
11 лютого в Японії дуже велике свято — 建国記念の日 — Кенкоку Кінен-но Хі — День заснування Держави Ніппон.
Саме першого дня нового 660 року до нашої ери нащадок Богині Сонця Аматерáсу — Джіммý зійшов на трон у палаці Кашіхáра, започаткувавши династію Імператорів Японії й заснувавши Імперію Ніппон.
Імперія Ніппон офіційно існує в наші дні як найстарша і єдина нині Імперія, якою править нащадок Першого Імператора Джіммý — 126-й Імператор Нарухíто.
Поринемо у надзвичайно цікаву історію Країни Вранішнього Сонця…

🌸 🇯🇵 🌸

 
Японія — Імперія Ніппон — дуже стародавня країна, і веде свій початок від нащадка Богині Сонця Аматерáсу — Джіммý — 神武天皇, じんむてんのう.

Першого дня нового 660 року до нашої ери, або 11 лютого за чинним календарем, відбулася інтронізація Джіммý на японський престол, і саме тоді він прийняв титул Теннó — Сина Неба і Небесного Імператора. І від нього почалася династія Імператорів Країни Вранішнього Сонця, представник якої, Імператор Нарухíто, нині править Імперією Ніппон — так офіційно зветься Японія.

🌸 🇯🇵 🌸

日本の北方領土
🇯🇵 Jinmu-Tennō 🇯🇵
Імператор Джіммý

🇯🇵 Імператор Джіммý — 神武天皇, じんむてんのう — перший Імператор Японії, шінтоїстське божество, легендарний полководець.
Перший правитель Японського архіпелагу, якого найстаріша історична хроніка Японії «Кóджікі» називає Теннō — Син Неба, Небесний Господар, Імператор Японії.
Роки правління — 11 лютого 660 до н. е. — 9 квітня 585 до н. е.
Роки життя — 13 лютого 711 до н. е. — 9 квітня 585 до н. е.
Головна фігура японського фундаційного міту.

Найстаріші історичні літописи Країни Вранішнього Сонця — 日本書紀 «Ніхон Шóкі» («Хроніки Японії») і 古事記, こじき/ふることぶみ («Кóджікі» — «Записи справ давнини») називають Джіммý — Теннō — Син Неба, Небесний Господар, Імператор Японії.

Згідно з легендами літописів «Ніхон Шóкі» і «Кóдзікі» Імператор Джіммý народився у перший день Дракона першого року металевого коня Ян за східним календарем, себто, 13 лютого 711 року до нашої ери.
Джіммý був четвертим сином земного божества Уґаяфýкі-аедзý — онука божества Нінíґі-но-Мікóто з Високої Небесної Рівнини, який у свою чергу був онуком шінтоїстської Богині Сонця Аматерáсу Ōкáмі 天照.
Нінíґі за наказом Богині Сонця Аматерáсу першим з божеств зійшов на землю.
Батьком Джіммý був Уґаяфýкі-аедзý — син божества Хоóрі, сонячний онук Нінíґі-но-Мікóто з Високої Небесної Рівнини.
Матір хлопця Тамайóрі була донькою морського божества.

При народженні хлопчик отримав ім’я 若御毛沼命 — Вáка Мікéну.
В дитинстві мав ім’я 狭野尊 — Такéші Санó Мікóто.
«Ко́джікі» і «Ніхон Шокі» також вказують наступні імена Джіммý як: 若御毛沼命 — Вáка Мікéну но Мікóто, 神日本磐余彦火火出見尊 — Камý-Ямáто Івáре-Хікó-хоходéмі-но-Мікóто.
Прижиттєве ім’я Імператора — 神倭伊波礼琵古命 — Камý-Ямáто Івáре-Хікó но Мікóто.
Це все були прижиттєві імена Сина Неба і Першого Імператора.
Посмертне ім’я Імператора — 神日本磐余彦天皇 — Джіммý Івáйохíко.
Небесний Воїн…

Японські Імператори не мають прізвищ.
Прижиттєві імена Імператорів табуюють і не вживають в офіційних джерелах японською мовою, адже всі Імператори є шінтоїтськими божествами й походять від Богині Сонця Аматерáсу Ōкамі.
Після смерті Імператорів називають за посмертними іменами, які складаються з двох частин: імені, що прославляє чесноти покійного монарха, та титулу Теннó — Імператор.
Наприклад: 122-й Імператор Муцухíто — Імператор Мейджí (Мейджí Теннó — Імператор Просвітлене Правління), 124-й Імператор Хірохíто — Імператор Шьовá (Шьовá Теннó — Імператор Просвітленого Миру).
Відповідно називаються і епохи правління у літочисленні Японії.
Імператор Акіхíто — це 125-й, нині Імператор на спокої Хейсéй (Імператор Мирне Правління), але посмертного імені ще не має, позаяк є другим в японській історії Імператором, який 2019 року зрікся престолу на користь сина.
Нинішній 126-й Імператор Нарухíто, принц Хірó в дитинстві.
Повернімось до Першого…

Майбутній Перший Імператор Джіммý з родиною мешкав на півдні Японії, на острові Кюшю, на терені Х’юґа но Кýні — нині історичної провінції що у сучасній префектурі Міядзакі.
697 року до нашої ери, у віці 14 років, Джіммý став правителем Х’юґа но Кýні й одружився із куноїчі Ахірáцу-Хіме — принцесі Х’юґа.
В 667 році до нашої ери Джімму разом зі старшими братами розпочав військовий похід Внутрішнім Японським морем і узбережжям Хонсю на північ в країну Ямáто (на острові Хонсю в районі сучасного міста Осака).
Сім років тривало здобуття Ямáто но Кýні, і Джіммý здобув перемогу, розбивши загони місцевих вождів. У боях із ними зазнав поранення і загинув старший брат правителя, Іцýсе-но-Мікото.
Оскільки Джіммý був нащадком Богині Сонця Аматерáсу, він вирішив не воювати супроти Сонця у східному напрямку, рушивши на Ямáто в обхід з півдня.
Богиня Сонця Аматерáсу передала меч своєму праонуку та надіслала в поміч провідника — триногого ворона Ятаґарáсу, який і допоміг Джіммý завоювати Ямáто і заснувати Імперію Ніппóн — Країну Вранішнього Сонця.
Після перемоги Джіммý збудував на плато Ямато палац у Кашіхáра, де прийняв титул Сина Неба і Небесного Імператора — Імператора Японії.

Згідно з хроніками, інтронізація Джіммý відбулась 11 лютого 660 до нашої ери, після чого він керував країною 76 років. Однак деталі його правління майже відсутні. Відомо лише, що він призначив до країв Ямáто і Кацурáґі своїх намісників — куні но міяцуко, та вшановував на горі Томі свою небесну праматір — Богиню Сонця Аматерáсу.

Ще за перебування у краю Х’юґа, Джімму побрався із Ахірáцу-Хіме, яка народила йому трьох синів: Таґíшімíмі-но-Мікóто, Кішíмі Мíно і Камýяімíмі.
Але в Ямáто Джімму узяв за дружину доньку земного божества Котóшíронýсі — Хіме-Татара-Ісудзу-Хіме, яка стала першою Імператрицею Японії. Від неї народився Каму Нунакáва Мíмі-но-Мікóто, майбутній Другий Імператор Японії — Суйдзей.

За літописом «Ко́джікі» Сина Неба і Перший Імператор Джімму прожив 127 років, а за «Хроніками Японії» — 137 років. Прах Першого Імператора покоїться на горі Унéбі, де в добу Мейджі було зведено храм-святилище Кашіхара Джінґу, на терені сучасної префектури Нара.

Японці вельми шанують Першого Імператора Джімму.

🌸 🇯🇵 🌸

🇯🇵 日本の建国 🇯🇵
Заснування Японії
Міти Країни Вранішнього Сонця

🇯🇵 Японія — країна богів та духів, які живуть в тісному контакті з людьми. Така ідея зустрічається в багатьох джерелах, від давніх священних текстів, і до сучасних манґи та аніме. Але рідко коли можна знайти повноцінний опис створення Світу, зазвичай в перекладених джерелах він дуже різний, і чим більше читаєш, тим менше розумієш, якому джерелу вірити. Зрештою, треба просто читати японські джерела, але звісно ж це складно для тих, хто японську не вивчає.

Японська мітолоґія містить у собі багато цікавих речей, які допомагають краще зрозуміти японську культуру. Говорити про них не заведено, але якщо як слід вдивитися, то можна цілком поринути у майже казковий, дивовижний старовинний світ.

Японський клуб «Nihonbu» зібрав до купи найцікавіші епізоди в японській мітолоґії, на котрих ґрунтується і історія Країни Вранішнього Сонця, і в тому числі манґа та аніме, зокрема, «Нарýто».

За японською мітолоґією, Світ виник самостійно, в мить коли матерія та божества-камі просто виокремились із загальної маси світової енергії.

“Легка і чиста матерія відокремилася від важкої та мутної, утворивши небо і землю”.

Як сказано в «Ко́джікі», перші Боги (Кáмі) з’явилися самі собою та не дали себе побачити, залишалися безстатевими, тому земля являла собою напіврідку багнюку, суміш двох стихій (Інь і Ян). У п’ятому поколінні, Камі (теж довільно) роз’єдналися на чоловічі й жіночі божества, першими з яких стали Бог Творіння Ідзанáґі イザナギ та Богиня Творіння і Смерті Ідзанáмі イザナミ.

Ідзанáмі та Ідзанáґі отримали від Вищих Богів Священний Спис і настанову перетворити землю на твердь. Ідзанаґі та Ідзанамі почали перемішувати нероз’єднану багнюку списом, аж доки тверда земля не відокремилася від рідкої води.
Так утворились Японські острови.

Цікаво те, що не виділяється окремо створення людини.
І навіть Боги не утворюють землю з нічого, вони тільки надають їй більш тверду форму, і після цього поступово на землі розвивається життя, з’являється природа, земні камі, тварини та люди.

Хронологічно наступний міт пов’язаний з тим, що Ідзанамі та Ідзанаґі сходять на землю та проводять шлюбний ритуал, але неправильно, і в результаті у них народжуються химерні ниці створіння, від яких вони відмовляються.
Ідзанамі та Ідзанаґі звернулися за порадою до вищих Богів, і ті пояснили, в чому причина невдачі. Справа в тому, що першою заговорила жінка, тим самим порушивши ритуал. Наступного разу вони провели ритуал правильно, в результаті чого "народили" багато островів та різних божеств. Останнім народився бог вогню, який обпалив Ідзанамі й вона померла, тобто перейшла в Країну Пітьми — 黄泉の国 (Yomi no Kuni), світ мертвих.

Ідзанаґі дуже сумував і вирішив спуститись за дружиною в Країну Пітьми. Ідзанамі вийшла йому назустріч, але повернутись на поверхню вже не могла, і запропонувала чоловіку запитати поради у Володаря Йомі но Куні (світу мертвих), але попросила Ідзанаґі не дивитись на те, що всередині підземного палацу. Та, звісно ж, він не зміг подолати цікавість і запалив зубчик свого гребеня, освічуючи все навколо, в тому числі тіло дружини, яке вже знаходилось у стані розкладу.

Найчастіше в переказах цього міту упускається один момент.
Говориться, що Ідзанаґі пішов в Йомі но Куні, але злякався скверни й повернувся назад. Насправді ж скверну на нього наслала розгнівана дружина, адже він порушив її вимогу і тим самим образив її. Зазвичай Японці уявляють собі “світ мертвих” не так, як Європейці. Це не обов’язково темні печери і підземелля, адже у Японців "темне" вживається радше у значенні "нечисте", а нечистим було все, що пов’язане зі смертю. Проте в Йомі но Куні могли зайти і безперешкодно вийти всі вищі камі, залишатись там мали лише ті, хто спробував їжу Країни Пітьми. Отже, розгнівана Ідзанамі наслала скверну та ціле пекельне військо на свого чоловіка, але той все ж таки втік, і закрив вхід в Йомі но Куні великою кам’яною брилою.

Повернувшись на землю, Ідзанáґі мав дуже добре очистити себе від скверни, і почав омиватися в гирлі річки Тачібана. Внаслідок цього очищення народилась велика кількість Богів, і останніми народились найбільш відомі й шляхетні Боги: 天照 — Богиня Сонця Аматерáсу (з лівого ока), ツクヨミ — Бог Місяця Цукуйóмі (з правого ока) та スサノオ — Бог Вітру Сусанó-ó (з носа).

Ідзанáґі доручив Аматерáсу керувати небесами, і вручив їй для цього намисто з дорогоцінних каменів (яшми). Цукуйóмі у розпорядження він віддав світ ночей, а Сусанó-ó рівнину моря.

Далі ще слідує цілий ряд мітів про бунтівного Сусанó-ó, Аматерáсу та інших Камі, але цього разу не будемо зупинятись на них. Важливо, що з часом у Аматерáсу народився онук, Нінíґі, який був відправлений на землю, щоби підкорити людський світ божественному. За наступними мітами, насиченими описами життя Нінíґі та його дружини, в одного з його синів (Хоóрі) народився син, який з часом став першим Теннó – Імператором Японії, і отримав посмертно ім’я Джіммý.

Процес виникнення Світу в шінто нічим не пояснюється. Він просто є, і все. Головне не те, як він виник, а те, як в ньому жити. Цікаво також те, що Боги не створювали людей, вони виникли самостійно разом із земними камі, на цьому процесі взагалі не наголошується. І камі навіть не підкорили їх миттєво, щойно захотіли. Щоб люди почали визнавати камі та стали їхніми “інструментами”, божества мали надіслати туди не одного хороброго камі, які так і не повернулись, аж поки черга не прийшла до онука Аматерáсу, Нінíґі. А вже його внуку, майбутньому Імператору Джіммý, взагалі довелось іти в похід, щоб завоювати Ямáто но Куні, з чого, власне, і починається історія Японії…

🌸 🇯🇵 🌸

🇯🇵 建国記念の日 🇯🇵
День заснування Держави Ніппон

День 11 лютого, коли Імператор Джіммý вступив на престол, відзначається як свято Заснування Імперії Ніппон, нині — День заснування Держави.
Однак ця подія не святкувалася аж до другої половини XIX століття.
Свято Початку — 紀元節 (Кíґенсéцу) було затверджене 1872 року.

122-й Імператор Муцухíто — Імператор Мейджí під час Реставрації Мейджі вирішив започаткувати Свято Початку — 紀元節 (Кíґенсéцу) для єднання Японців після епохи Едо та ліквідації шьоґунату, а для повернення авторитету імператорській династії потрібне було підтвердження древності свого права на престол. В ті часи в суспільстві існували сумніви щодо легітимності правління Імператорів після повалення уряду шьоґуна.
До того ж, Імператор дійсно волів зробити Свято Початку символом об’єднання, згуртування Японців у міцну Націю.

У 1872 році уряд затвердив 紀元節, (Кíґенсéцу) — Свято Початку.
Нове свято було покликане об’єднати Японців у єдину монолітну політичну націю після трьохсотлітнього роздрібленого феодально-федеративного устрою періоду Едо.
Свято Початку мало відбуватися так само в перший день Нового Року, котрий тоді ще відзначали за китайським календарем. А після переходу Японії в 1873 році на європейський григоріанський календар вирішено було закріпити дату на 11 лютого.

Японці радо сприйняли свято, яке дійсно згуртувало Націю.
Свято Початку почали святкувати доволі урочисто — з парадами та фестивалями.
Свято Початку Кíґенсéцу вважали одним із чотирьох головних Великих свят Японії разом із Новим Роком, Днем народження правлячого Імператора та Днем народження Імператора Мейджі.
Особливі урочистості проходили в 1940 році — Імперії Ніппон 2600 років!
З нагоди 2600-річчя Імперії було написано величезну кількість пісень та славнів, що виглядало особливо помпезно на тлі Другої Світової війни, в котрій Японія брала безпосередню участь.

Це не лишилось непоміченим.
Оскільки Свято Початку було частиною державної ідеології Японської Імперії, його скасували після Другої Світової війни, у 1948 році, під тиском окупаційної влади США. Проте, вже після відновлення Незалежності Японії завдяки підписанню Сан-Франциського мирного договору 1951 року, розпочався рух за відновлення колишнього свята.
1957 року депутати від керівної Ліберально-демократичної партії Японії запропонували внести поправку про “День заснування Держави” у чинний закон про державні свята, але поправка була відхилена опозиційними соціалістами. До прийняття цієї поправки у 1966 році, її виносили на обговорення японського Парламенту і соціалісти відхиляли поправку про свято аж 9 разів! Навіть після утвердження Дня заснування Держави національним святом, ліві політичні сили Японії активно виступають за його скасування. (Ліваки завжди намагаються нищити національні традиції!)

На відміну від Свята Початку, День заснування Держави нині відзначають досить спокійно і тихо, без грандіозних і видовищних заходів минувшини. Проте, Японці вельми шанують це національне свято. Більшість Японців вивішують державні Прапори Японії на дверях свої будівель, дехто вдома у будинку навіть вшановує Прапор Імперії.
Імператор вітає Японців з Днем заснування Держави Ніппон.

🌸 🇯🇵 🌸

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© 建国記念の日
© 大日本帝国
© 神武天皇
© «Amanogawa» — Аніме українською
© Японський клуб «Nihonbu»
© Японський клуб «Nihonbu»

Укладач матеріялу:
© Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2022.Ⅱ.11