Юний Степан Бандера

 
Юний Степан Бандера у «Пласті» на відомій історичній світлині.
Ця світлина 1925 року цінна тим, що була першою в житті Степана і є найстарішою зі світлин Степана Бандери.
16-річний Степан Бандера у «Пласті», а через 2 роки сам мобілізується до предтечі ОУН — Української Військової Організації Євгена Коновальця.
Пластовий історик Юрій Юзич розповів про юність Провідника.

· До 115-ліття з Дня Народин Степана Бандери

16-річний Степан Бандера у «Пласті» — 1925 рік
Кольоризація історичної світлини Степана Бандери:
© Тетяна Терехова

· Юрій Юзич

Найстаріше фото юного Степана Бандери — у чудовій волонтерській кольоризації Тетяни Терехової для видавництва “Наш Формат”.
Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись).
Це найстаріша і найвідоміша з історичних світлин Степана Бандери.

Три зірки на грудях свідчать, що Степан Бандера вже три роки був у «Пласті». Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі — золоте осіннє букове листя.

Коричнева хустка — це хустка тогочасного 5-го куреня юнаків імені князя Ярослава Осьмомисла в Стрию, в якому виростав юний Бандера. І в який він вступив лиш з третього разу, попередньо підтягуючи свій фізичний стан — слабаків не брали, бо “«Пласт» для всіх, але не всі для «Пласту»!”
У цьому курені разом із Бандерою виростав, наприклад, майбутній генерал УПА Олекса Гасин — начальник ГВШ (Головного військового штабу — предтеча Генерального Штабу ЗСУ).

Жовто-чорні стяжки на плечі — це символ гуртка “Вовк” до якого належав “Ганді” (саме таким було перше пластове псевдо Бандери, який захоплювався відомим лідером індійського спротиву). В діаспорі практику маркування гуртків стяжками замінили на американську традицію круглих чорно-білих сильветок. А в 1920–1940-х роках по кольору стрічок можна було дізнатись назву гуртка. Кількість назв була вичерпною і невеликою. У варіантах були лише назви звірів. Гурток Степана обрав собі символічного звіра, якого наслідував — звіра, який в наші дні став символом українських ССО.

Бандера виростав у сорочці кольору хакі, тепер популярно званою — "олива". Очі у Степана дійсно були блакитні. А народився він 30 грудня 1908 року, але батько-священник прагматично записав сина 1-м січня 1909 року, щоби в майбутньому при мобілізації дати дитині можливість потрапити в "річник" на рік пізніше. Степану ця батькова хитрість не знадобилась — ще 18-літнім сам мобілізувався в бойову організацію УВО (Українська Військова Організація — предтеча ОУН) на чолі із Євгеном Коновальцем. І працював “по лінії” — сучасними словами — інформаційно-психологічні спецоперації.
СКОБ!

© Юрій Юзич
Кольоризація історичної світлини Степана Бандери:
© Тетяна Терехова

1.Ⅰ.2024 — 115 років з Дня Народин ось цього хлопчика, якого у ХХІ столітті боїться понад 140 мільйонів кацапів.

„Життя треба прожити так, щоб після твоєї смерті москалі боялися тебе ще кілька поколінь!“
— Степан Бандера

Історико-освітній майданчик «Порохівниця» запрошує Вельмишановнє Панство ознайомитися із життєписом Провідника Нації, а також пропонує до уваги низку історико-освітніх матеріялів:
✠ Степан Бандера (матеріяли за теґом)
✠ Степан Бандера — життєпис

1.Ⅰ.2024, у День Народин Степана Бандери, цілеспрямованою атакою іранськими БПЛА "шахєд" рашисти атакували університет, де вчився Степан Бандера і знищили музей Романа Шухевича…
Недолюдки вважають, що зможуть знищити пам'ять про наших національних героїв? Радше навпаки, зросла наша українська лють до болотяних недолюдків.
➥ Атака на Бандерштадт — війна проти історії України

Пластовий історик Юрій Юзич розповів про життя Степана Бандери у Дублянах.

Мало хто звернув увагу, що в Дублянах теж є музей — Музей Степана Бандери.
Важливо — єдиний у Львові Музей Степана Бандери… Створений у 1999 році.
Музей Степана Бандери в Аграрному університеті в Дублянах знаходиться на другому (останньому) поверсі, біля приймальні ректора. На щастя, Музей розташовано не в тому корпусі, куди прилетіло, а у іншому корпусі аграрного університету, який не постраждав.

Тобто, окупанти намагались знищити (цілились) в обидва львівські музеї визначних Провідників ОУН. Про музей в Білогорщі загалом відомо багато. Тут Шухевич перебував останні місяці свого життя.
Нижче ж — кілька слів про життя Бандери у Дублянах.

21 жовтня 1928: Генеральна рада „Загону Червона калина“ в Академічному домі у Львові. Зліва праворуч сидять: Степан Охримович, Володимир Калинович, Володимир Ерденберґер, Євген Пеленський, Богдан Чехут, Осип Грицак, Роман Ерденберґер, Михайло Поточняк. Стоять: Осип Тюшка, неназваний, Остап Каратницький, Степан Бандера, Юліан Гошовський, Ярослав Рак, Ярослав Падох, Роман Щуровський

Передусім слід відзначити, що в Аграрному університеті в Дублянах Бандера провів три роки свого життя, починаючи з осені 1930 року. Саме на цей період припав пік його підпільної праці перед тим, як він став Провідником Крайової Екзекутиви ОУН на Західньо-Українських Теренах. Тобто на рідних землях (у наступні періоди доводилось перебувати переважно поза межами українських земель).

У студентському гуртожитку в тоді спольщених Дублянах Степан мешкав коротко. Там домінували польські студенти. Тому довелось знімати квартиру у свідомого українського селянина Шпітка (будинок не зберігся).

Із літа 1931 року на цю, вже обжиту квартиру, Степан підтягнув студента Романа Руденського, який залишив спогади про цей свій спільний побут із Степаном (тоді не знаючи про причетність свого співмешканця до ОУН, але в процесі був залучений до органіазції):

„Бувало взимку, коли Степан робив свою ранішню руханку, він часто вибігав в одних тільки купелевих штанятах на двір і "купався" в глибокому снігу. Пригадую собі теж, як він кілька разів у моїй присутності бичував свої плечі військовим ремінним поясом із залізною спряжкою.“

Так Бандера готувався. Роман Руденський згадував ще одну картину:

„Немов сьогодні бачу того 22-річного юнака, який затискав до крови свої пальці, вклавши їх між двері й одвірки, або з допомогою гранчастого олівця, що його він всував поміж пальці. Припікаючи свої руки до скла нафтової лямпи, Степан кричав до себе: — `Признайся, Степане!`“

„Знаю теж, що друзі називали його “Лисом” і “Отаманом”.
Одного разу бачив я, як він зібрав розлиту на долівці зупу й примусив себе з’їсти її. — `Їж, Степане!`, — заохочував він сам себе, — `бо і таку юшку може ще доведеться тобі колись їсти!`“

У своєму життєписі Степан Бандера згадував, що з 1930 року очолював відділ кольпортажу (поширення) підпільних видань на Західньо-Українських землях. Опісля долучився до технічно-видавничого відділу, а з 1931 року також до відділу нелегального завезення через кордон підпільних видань ОУН. Все це він робив, базуючись у Дублянах. Десятки тисяч примірників нелегальної літератури переносились через кордон, друкувались безпосередньо і поширювались на окупованих теренах України.

Пізніше Степан відселився у Дублянах на квартиру до свого однокурсника Івана Колодія (цей будинок зберігся). Із кількох збережених світлин з Бандерою, які зроблені у Дублянах, є одна дуже відома — де юний Степан у вишиванці та із крісом у руках. Взір цієї вишиванки тепер відновлено і таких в Україні тепер більше.

На звороті оригінальної світлини "з крісом" зберігся жартівливий підпис:

“Будучий вождь бувшої армії”.

Він знав, що знову буде війна і готувався до неї…

Львівські музеї Провідників ОУН Бандери і Шухевича, у Дублянах і Білогорщі відповідно, за багато років — навіть самим фактом свого існування — допомогли підготувати багато Українців до нової війни. Після Перемоги (або й швидше), упевнений, будівлі будуть відновлені й допомагатимуть формувати нові покоління Українців, стійких і готових до спротиву.

© Юрій Юзич

Матеріял укладено зі вказаних відкритих джерел