Діти України страждають від війни…

Діти України страждають від війни…
Український ілюстратор Андрій Єрмоленко створив серію соціяльних постерів, якими показав страждання маленьких Українців та кількість постраждалих дітей України лиш за останній рік цієї вже десятирічної війни проти України…
До постерів митець додав власні спогади й роздуми…

· Андрій Єрмоленко

Все зібрав в одному місці й написав невеличкий роздум!
Про себе і про дітей!

Моя старенька бабуся завжди вабила мене до себе своїми спогадами, туди, де минуле розквітало у страшливих фарбах, малеча дуже люблять страшні казки. В дитинстві, коли свідомість була ще чистим аркушем, вона розповідала мені історії про часи, коли кровожерливі і безжалісні москалі насаджували свою темряву на нашу Українську землю.

— „Ми, Українці, були їхньою метою, маленькими жертвами на шляху їхнього великого голоду. Вони з усмішкою кидали нас в зуби смерті, наче підкидають палицю псові, що виповз з буди. Заздрощі та невгамовний голод москалів не знали меж. Вони розстрілювали наші серця й катували наші душі”…

В її оповіданні були криваві плями на зеленому полотні яблуневих садів, що рубалися під корінь щоб не платити шалені податки на дерева.
Бабуся продовжувала:
— „Тоді не вистачило відважних Українців, що взяли до рук зброю, щоб відбити цю хвилю червоних поторочь. Але завдяки чуду наш народ не зник з мапи Світу. Бо були ті герої які брали зброю і піднімали її проти ворога, вони наповнювали наше світло вогнем боротьби, і не було сторіччя щоб Українець не бився за власну землю з москалями”…

Бабусині слова важили як камінь, та й досі наводять на думку. Здавалося б, ті часи минули, але тінь минулого завжди насічена в пам'яті. І час від часу я думаю, чи доведеться і мені розповідати своїм онукам про ті страшні дні, коли Українці стояли на межі вимирання. Чи повернуться ті часи, коли від нас знову вимагатимуть величезний викуп за наш мир?

Світ може змінитися, але перекладати відповідальність за свої вчинки на когось — слабкість, що не має права на існування. Хто-то вже збирається вигадати як відкупитися від війська, подати якийсь законопроектик, щоб кров проливаkи бідаки які мало заробляють, вони ж і так невдахи, нехай повиздихають, інший перепливає річку, щоб не брати до рук зброю, бо втопитися і вмерти не так страшно, як за власну землю за власну гідність, можновладці купують собі новенькі авто розповідаючи про важкий стан на фронті, а хтось і досі сидить в окопах, стискаючи зброю, і тримає на своїх плечах фронт. І чи вистачить нам сил відбити цю навалу? І чи вистачить нам людей які зі зброєю повстали проти зла?…

Так, життя може бути непередбачуване, але справжній Українець завжди знаходить спосіб пройти через всі тумани війни і темряву, навіть коли ніч є найчорнішою і може запалити вогонь волі в маленьких серцях прийдешнього покоління…

…І ось я вже тут, серед цього бездонного океану життя, де українські діти та їхні пустощі зливаються в багатогранну симфонію хаосу. Ось матері, які оберігають своїх дітей в мить повітряної тривоги, і вкладають їх спати в ванни, немов щойно народженого Ісуса в ясла, захищаючи свою плоть і кров від зла, що може кожної миті прилетіти з неба тінню ворожого безпілотника. Вони, наче сучасні Марії, розгортають свої обійми, щоб витягти дітей з вогню та розрухи…

Наші діти — маленькі янголи спокою, що сплять в безвинному сні, вони герої битви за дитячі мрії й майбутнє, в цьому буревії вогню та смерті…
Розгорнуті крила янгола-охоронця, одягнутого в військовий стрій, що охороняє їх сон, заливаються світлом великих надій… Кожне крило — ніби штит від небесних загроз…
Янгол-охоронець здіймається вгору, готовий прийняти на себе вагу падаючих бомб і ракет, намагаючись врятувати кожне дитяче серце від вогню війни…

Бережіть своїх дітей, і дайте нам зброю, щоб вберегти наших дітей!…

20 листопада, у всесвітній день дитини, Андрій Єрмоленко представив на загал першу серію соціяльних постерів.
➥ Діти України страждають від війни…

Ці страшні цифри — лиш дещиця…
…дещиця страждань дітей України…
…лише за 2022—2023 рік…

Діти повинні залишатись дітьми…
Українські ж діти ураз стали дорослими…
24.Ⅱ.2022 для українських дітей світ перевернувся сторчма…
Сирени, вибухи, бомбосховища, міни, дула автоматів…
Смерть Мами, Бабусі, Бровкá чи Мурчика, друга, сусіда — стали чимось майже буденним… Розбомблені будинки, лікарні і школи. Народження нового життя на бетонній підлозі підвалів… Мрія про вдосталь їжі і води…
Українські діти вже не мріють про нові іграшки — Українські діти мріють, щоб увесь цей жах припинився і щоб “мама воскресла”…

В Україні щодня гинуть діти…
В Україні другий рік поспіль з початку повномасштабного вторгнення "рф" кожен похід до школи чи дитсадочка несе в собі небезпеку потрапити під ракетний обстріл… Терористичне квазідержавне утворення "рф" умисно цілить ракетами по школах і дитсадочках…
Світ навіть не уявляє, у якій небезпеці другий рік поспіль мусять жити маленькі Українці та їхні рідні…

Ці страшні цифри — лиш дещиця від справжніх цифр…
Це лиш офіційно веріфіковані цифри станом з 24.Ⅱ.2022 по листопад-2023.
Достеменно наразі невідома кількість загиблих і постраждалих Українців…
Попереду нас чекають страшні цифри Маріуполя, Півдня України…
Понад 500 дітей України вбила “рф” з 24.Ⅱ.2022…
Кількість жертв війни в Україні ще завдасть жаху…
Такого не було з часів Другої Світової війни…

Ми вже вивчали Урок миру під час війни…
Більшості цей урок був абсолютно нецікавим і "непозитивним".
Про війну у нас згадувати не люблять, для більшості війна десь там далеко.
А на Заході навіть слово "war" взагалі "не в тренді", бо ж "конфлікт".