“20 Днів у Маріуполі”
отримав “Оскар”…

 
Перший український “Оскар”…
Страшно подумати, якою ціною…
Український фільм “20 Днів у Маріуполі” отримав “Оскар” за найкращий документальний фільм…

Стрічка “20 Днів у Маріуполі” режисера Мстислава Чернова здобув премію “Оскар” як найкращий повнометражний документальний фільм.
Це перший український фільм, який отримав “Оскар”…
Про це повідомляє “Суспільне Культура”

На сцену Американської Кіноакадемії під час церемонії вручення “Оскар” разом зі Мстиславом Черновим піднялися фотокореспондент Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко, які разом із режисером працювали в оточеному Маріуполі у 2022 році.
Разом зі Мстиславом Черновим нагороди отримали американські кінопродюсерки “Frontline” Мішель Мізнер та Рені Аронсон-Рат.

Мстислав Чернов зі сцени заявив, що “20 Днів у Маріуполі” — перший український фільм, що отримав “Оскар”…

— „Я вдячний… Але напевно я буду перший режисером на цій сцені, який би хотів не робити цей фільм… Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян України… Я б віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах… Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проти ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей Світу. Ми можемо зробити так, щоб історію виправити, щоби правда перемогла… І щоби загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, щоби їх ніколи не забули… Тому що кіно формує спогади, спогади формують історію“…

Документальний фільм “20 Днів у Маріуполі” розповідає про перші тижні бойових дій у Маріуполі Донецької області під час повномасштабного вторгнення "рф" в Україну 2022 року.

Над фільмом працювали режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко. Вони стали останніми журналістами, які висвітлювали початок знищення росією Маріуполя — за це усі троє отримали Пулітцерівську премію. Також у 2024 році їм присвоїли Шевченківську премію.

Кіно стало найкасовішим документальним фільмом в Україні 2023 року, зібравши 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату.

Стрічка вже перемогла у номінації "Найкращий документальний фільм" британської кінопремії BAFTA. А Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів США (DGA Awards) за "видатні режисерські досягнення в документальному кіно".

„Це дуже важке кіно. Але подивитися його треба — це голоси наших мертвих, живих і ненароджених… тих, кому народитися так і не дали“…

Пані Анастасія Канівець — старша наукова співробітниця відділу кіно в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, зауважила:

„Перший український "Оскар"! Але — страшно подумати, якою ціною. Фільм, знятий буквально на крові — і добре, що не ціною життя своїх авторів…
Та дуже добре, що "20 днів…" знову зазвучать на весь світ. "Дивіться, що робить росія", — лейтмотив цього фільму. І найпрестижніша кіновідзнака — чудова відповідь трампам, орбанам і францискам: як би там не було — нас чують і про нас хочуть знати. Ця нагорода — не лише шана професіоналізму наших кінематографістів, це, перш за все, відзнака їх безпрецедентної мужності та рішучості попри все доносити правду. Сьогодні вони — це Україна. Так само, як Маріуполь, місто-герой, місто-мученик. Хто зна? може, один із героїв стрічки зараз читає новини — і знову відчуває надію. Бо про них не забули, і вони це знають“…

Українська кінорежисерка пані Ірина Цілик розповіла про справжній подвиг документалістів:

„Коли я дізналася, що фільм "20 днів у Маріуполі" таки отримав Оскар, то передусім подумала про одного з його героїв - поліцейського Володимира. Про його безкінечну віру в те, що цей фільм може хоч щось змінити. Ціною величезного ризику для власного життя і життя своєї родини, Володимир допомагав Mstyslav Chernov і Evgeniy Maloletka вивезти з окупованого Маріуполя відзнятий матеріал. Вони проїхали всі разом в одній розбитій обстрілами машині через 15 (!) ворожих блокпостів (100 км окупованої росіянами території), а під сидіннями машини були сховані камери і харди з матеріалами, за які їх всіх могли розстріляти. Навіть не уявляю собі, що вони відчували.
Окремо хочеться подякувати авторам фільму і його героям за їхню сміливість. Цей фільм - саме той випадок, коли кіно є не лише художнім висловлюванням, а й дуже потужною зброєю. Під час своєї промови Мстислав каже: "Я б хотів ніколи не зняти цей фільм". Так, ми б усі хотіли, щоб не було приводів його зняти. Але історія не знає умовного способу, і оскільки росіяни вчинили всі ці страшні злочини в Україні та Маріуполі зокрема, великою удачею є те, що цей унікальний документ існує.
Коли я пишу про "удачу", я знову думаю про ціну, яку платять деякі журналісти та кінематографісти, намагаючись щосили зафіксувати ті чи інші події. Думаю про Мантаса Кведаравічюса, литовського кінорежисера, який у березні 2022-го року також був у Маріуполі, знімаючи свої кадри, але потрапив у полон до росіян і був розстріляний. Думаю про всіх інших людей з фото- та кінокамерами на цьому "мінному полі", де кожен крок може бути останнім. Багатьох із них уже немає серед живих.
І так, Оскар та інші відзнаки важливі в наш час, коли увага до будь-якої теми так легко перемикається на інші. Хоп - і нема інфоприводу, світ понісся далі. Але я дуже сподіваюся, що кадри з "20 днів у Маріуполі" довго стоятимуть перед очима різних людей, які його подивилися. І я не знаю, скільки глядачів сьогодні вночі було у церемонії Оскару, але минулого року, пишуть, їх було 19 мільйонів. Мстислав від імені команди виголосив дуже точну промову, яку, сподіваюся, було почуто.
Героям слава!“…

Українська кіноактриса пані Ірма Вітовська привітала документалістів:

„Цього ми чекали в часи мирні, про це мріяли в часи власних становлень… Справедливість та цінність нашого “Оскара” прийшла в той момент, коли світ мав знову оговтатись та прокинутись …подивитись в пащеку дракону…
Я дуже щаслива, так, ніби сама отримала… думаю , що вся країна так думає… А ще плачу, розуміючи про тих, хто залишився в Маріуполі… про дітей, про наших Захисників… про тих, хто в полоні, тюрмах, в окупації чи в землі“…

„Промова українського режисера-переможця "Оскара" попала в нерв: "Я хотів би, щоб цього фільму ніколи не було". Документального фільму «20 днів у Маріуполі».
Я би теж хотів, щоб цього фільму ніколи не було. Про Маріуполь або Бучу та інші міста-мученики. Цілком можливо, що його не було би, якби влада готувалася до вторгнення, а не до шашликів. Якби витрачали на зброю, а не на асфальт. Якби вихід з Криму мінували, а не запускали шатли на КПП. Якби лінію зіткнення на Донбасі робили фортецею, а не розводили (як виявилося, в усіх сенсах) війська. Якби у владі серйозно сприймали загрозу з Білорусі, а не вважали маркування Z та V на рашистській броні лише рольовим розподілом "свій-чужий" для військових навчань.
Цих "якби" можна перелічувати до нескінченності, однак історія немає зворотного ходу. Тепер цей фільм і цей "Оскар" дали можливість Світу знову почути голос України, який став стихати. Знову відчути різницю між злочинцями і оборонцями, знову подумати про те, що станеться з цим світом, якщо чисте зло почне перемагати, завойовуючи міста. Фільм мав бути знятий саме для цього, бо у людини немає здатності відмотати час“…

Ⅴ Президент України Петро Порошенко також прокоментував:

„Уперше в українській історії Україна отримала "Оскар".
Фільм «20 днів у Маріуполі» став найкращою документальною стрічкою 2023 року. Вітаю режисера і всю команду, що працювала над фільмом! І це не тільки про визнання. Дуже багато людей вже побачили через призму кіно, яку трагедію принесла росія в наше життя. І завдяки Оскару ще побачить.
Так, можливо, краще б цього фільму не існувало, як і цієї клятої війни. Але вона є. І сьогодні як ніколи важливо нагадувати Світу про війну та трагедію, яку принесли на українську землю окупанти. Ми маємо показувати світу правду.
Фільм «20 днів у Маріуполі» не просто впорався зі своєю місією, а й отримав найпрестижніші нагороди світового кіно.
Мрію, щоб наступного "Оскара" Україна отримала за фільм про перемогу над росією.“…

Матеріял з відкритих джерел:
© “Суспільне Культура”
© “КІЛок.art”
© Анастасія Канівець
© Ірина Цілик
© Ірма Вітовська
© Володимир Ар'єв
© Ⅴ Президент України Петро Порошенко