Мальва — берегиня української оселі

 
Мальва — берегиня української оселі.
Мальва — символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати… Мальва уособлює духовне коріння людини, її вірність духовній спадщині предків…
Чи не найбільш поширеною і улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву.

© Юрій Нагулко — “Берегиня”

Мальва — давня і надійна берегиня будинку.
Народні повір'я свідчать, що добрі душі предків поселяються на мальві і охороняють мешканців оселі. А ще ця квітка дуже гарна, тому невипадково мальви найрізноманітніших забарвлень здавна прикрашали українські садиби.

Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви — прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

Мальви — рослини, що були одні з перших описані в літературі.
Горацій згадував їх як компонент свого харчування, описуючи досить коротко: „Для мене харчем є маслини, цикорій та мальви“.
Перекладена лордом Монбоддо антична епіграма згадує мальву як рослину, що висаджується на могилах з огляду на повір'я про те, що мерці можуть ними харчуватись.

© Олег Шупляк — “Мальви”

Легенда про Мальву

Давно те діялось… Важко жилося людям на нашій славній Україні… Багато ворогів зазіхало на її багаті землі… То кацапи, то ляхи, то турки налітали… Грабували, гнали в рабство, полювали за красунями, яких згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою…
А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні…
Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині й потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися… Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів…
Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди.
Та запроданець виказав дівчину…
Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки…
І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою.
А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі.
Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.
Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя…

© “Скарби України”