“З Днем Незалежності, рідна Україно!”

 
🇺🇦 З Днем відновлення Незалежності України вітає Українців політолог Тарас Чорновіл, згадуючи свого батька Вячеслава Чорновола в день проголошення Незалежності 33 роки тому, і з сумом констатуючи сьогодення zє-узурпації України…

· Тарас Чорновіл

Свято вже третій рік із страшною гіркотою… Але просто згадаймо 2022-ий, кацапів на окупованих територіях, Бучу, Ізюм, репресії, геноцид… І уявімо, що ми у все це поступово занурювалися б роками, навіть десятиліттями, щоб опинитися в ролі нині уярмлених народів отієї недоношеної рашистської імперії. Тільки без завоювання, без урятованої гідності, практично без опору. Українці, як ще одні буряти чи удмурти, яких, за словами ключового кремлівського політтехнолога, "нада сжигать, как біомусор в рєґіональних конфліктах".

Щоб зрозуміти цінність нашої Незалежності треба опинитися, чи хоч заглянути в Україну без неї. Ми зараз це бачимо у всьому жахітті на зданих ворогу "під шашлички" 20 відсотках нашої території. А хотіли ж усе…

Чи ті люди, батьки Незалежності, які так радісно співають біля трибуни в Раді за мить після її проголошення, хотіли саме такої України, яку незмінно, на противагу сповненої гідності щасливої європейської держави, обирав наш "мудрий нарід", так чисельно уражений совком головного мозку? Чи могли уявити, що на противагу державнику оберуть промосковського злобного блазня? Ніби ж питання риторичне. Але чому? Тоді в 1991-му саме так і проголосували та ще й до болю схожим результатом. Чи така перспектива стримувала їх тоді 24 серпня? А може вони розкаялися в своєму історичному рішенні? Ні, ніколи. Бо ж не дарма ще тоді Вячеслав Чорновіл визначив, що Незалежність України — це вже самоціль життя багатьох поколінь.

На жаль, нею можна знехтувати, можна її спотворити. Але доки вона є, усе ще можна виправити, якщо захотіти… А можна її втратити, як у часи Визвольних Змагань на початку минулого століття. І просто треба нагадати, що було після того було, скільки мільйонів загинули за те, що нею злегковажили. Ми не втратили своєї Незалежності, коли обрана цим "нарідом" маріонетка її здавала ворогу. Втримали. Маємо пекельну перспективу втратити ще раз наступного року, продовживши безумство самоїдства 2019-го. А можемо взятися за розум. Бо навіть для тих манкуртів, яким "АРМІЯ-МОВА-ВІРА-НЕЗАЛЕЖНІСТЬ" — це тільки посміховисько, для тих, хто віддавали вчора наказ, виконували чи зловтішалися, як здирали з бордів це привітання, бо воно ж не від отого маленького промосковського фюрерчика… Навіть для них стане явною прірва, яка свідкриється, коли ми всі ці символи втратимо…

Наша Незалежність у віці Христа. Так, у цьому віці Він пережив катування, зневагу й розп'яття, а ми що переживаємо? Але це вік і Воскресіння. Між Воскресінням і смертю в безнадії лише одне - віра. Для нас — віра в свою Незалежність!

ЗІ СВЯТОМ, УКРАЇНО!!!

© Тарас Чорновіл
Ілюстрація: © Андрій Єрмоленко