Втрачене Правонаступництво України, або Де ми звернули не туди?

24 серпня — День відновлення Незалежності України.
Оскільки Правонаступництво України належним чином не було затверджено, це заклало підвалини нинішньої війни проти України, а відновлена Незалежність України виявилась фактично номінальною, й з 2014 року відбувається справжня боротьба за Незалежність України…
Де ж ми звернули не туди?
Відповідь у 1991 році…

➥ Правонаступництво України

2018 року в матеріялі “Правонаступництво України” «Порохівниця» ретельно висвітлює питання щодо неналежного отримання в 1992 році Правонаступництва і Державних Реґалій від Української Народньої Республіки.

24 серпня 1991 року — день відновлення Незалежності України.
Було відновлено Державність і Незалежність України після кількох десятиліть совєтсько-россійської окупації України з 1921 року.
Це було саме відновлення Державності й Незалежності України, проголошеної 1918 року, а не проголошення Незалежності від "СССР".
Незалежна Україна звільнилась з-під совєтської окупації.

Щоправда, тодішні можновладці — комуністи на чолі з кравчуком — зробили все залежне, щоби спаплюжити відновлення Незалежності України: прибрали з Акту проголошення відновлення Незалежності України сам термін про відновлення Державності й Незалежності України; прийняли від уряду УНР в екзилі Державні Регалії й Державне Правонаступництво від УНР, але умисно не затвердили Правонаступництво, натомість кравчук і комуністи оголосили "правонаступництво" від совєтської квазі-республіки "УССР" та прописали це в Конституції; наостанок комуністи ще й замінили 1992 року затверджений у 1991 році блакитно-жовтий Державний Прапор України на синьо-жовтий (добре хоч не перевернули)…

1991 року тодішні можновладці — комуністи на чолі з кравчуком — зробили все залежне, щоби прив'язати до москви ланцюгом Україну й перетворили Незалежність на номінальну…
Ось де ми звернули не туди…

Отже, що маємо?

Формальне правонаступництво

• Правонаступництво України як складова права України

Вперше юридично-правові норми правонаступництва України визначені в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Декларація проголошує безперервність держави України та її територіальне наступництво "в існуючих кордонах Української Радянської Соціалістичної Республіки". У Декларації оголошувалося правонаступництво в правах на частину в надбаннях СССР (зокрема в алмазному і валютних фондах, золотому запасі).
Закон України від 12.ІХ.1991 «Про правонаступництво України» визначав "чинність органів державної влади та законів УРСР до, відповідно, утворення та прийняття нових органів влади та законів України".

• Правонаступництво України як складова міжнародного права

При укладанні міжнародних договорів з різноманітних аспектів правонаступництва Україна виходила зі своїх національних інтересів та зобов'язань.
Угода про створення "Співдружності Незалежних Держав" (квазідержавне утворення "СНҐ" — "Содружество Нєзавісімих Ґосударств" ) від 21.ХІІ.1991 містила гарантії держав-учасниць "СНҐ" з виконання міжнародних зобов'язань, визначені в договорах і угодах колишнього "СССР". Кожна держава "СНҐ" також визначала для себе право підтвердити дію того чи іншого договору "СССР".

Україна стала однією з країн-співзасновниць квазідержавного утворення "СНҐ", яке Кремль створював швидкоруч на заміну квазіутворенню "СССР".
Втім, Україна так і НЕ ратифікувала договір про входження в квазіутворення "СНҐ", тож, відповідно, Україна ніколи НЕ була членом квазіутворення "СНҐ".
Україна, не підписавши "Статус СНҐ" від 22.І.1993, де-юре не була державою-членом "співдружності", а мала статус держави-засновниці та держави-учасниці "СНҐ". З початком війни проти України квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)", з квітня 2014 року співробітництво України в рамках "СНҐ" зведено до мінімуму.
19 травня 2018 року Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко підписав "Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД".

Неформальне правонаступництво

Окремі документи містять неформальні визначення, що прямо або непрямо проголошують правонаступництво України від інших держав українського народу: Київської Руси, Гетьманщини, Української Народньої Республіки. Неформальність такого правонаступництва також підтверджується передачею Президентом УНР у екзилі Миколою Плав'юком 22 січня 1992 року клейнодів новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку та складання з себе повноважень Президента УНР.
Ця подія виявилась число символічною, оскільки не мала жодних правових наслідків.

Правонаступництво України після відновлення Незалежності України 24.Ⅷ.1991 має бути НЕ від совєтського квазідержавного утворення "УССР", а від Української Народньої Республіки, адже Незалежність України була проголошена 22.Ⅰ.1918.
Так званий "перший президент" кравчук, прийнявши Державні Клейноди УНР з рук останнього Президента УНР в екзилі Миколи Плав'юка, мав проголосити правонаступництво відновленої Незалежної України від УНР, а не від совєтського квазідержавного утворення "УССР", котре по суті своїй є тим самим, що і нинішні квазіутворення "днр"\"лнр".
Відтак, так званий "перший президент" кравчук став першим зрадником відновленої Держави України.
І цей документ на совєтському бланку з "гербом" квазіутворення "УССР" є яскравим тому свідченням.

А ось тут починається найцікавіше…

Правонаступництво України
— від формального до справжнього?
Як повернути справжню Державу?

Як бачимо, з відновленням Незалежності України нашій Державі не вдалось гідним чином зафіксувати справжнє правонаступництво від проголошеної 22 січня 1918 року Держави — Української Народньої Республіки.

При владі в квазіреспубліці "УССР", яка входила до складу квазідержавного утворення "СССР", знаходились, звісно ж, комуністи. А леонід кравчук очолював "Верховну Раду УССР". При зустрічі з прихильниками проголошення Незалежності, як згадував пан Левко Лук'яненко, коли кравчуку доводили, що необхідно слідом за проголошенням Суверенітету проголошувати й Незалежність, кравчук наголосив, що він член компартії, тобто, зраджувати окупаційний совєтський режим кравчук не збирався.
Але, "маємо що маємо", як потім полюбляв повторювати кравчук, тож, під тиском обставин, кравчук не лише погодився йти проти центральної "влади" в москві, але й вирішив "очолити процес". Це йому вдалось, як ми всі знаємо, бо саме він і став "першим президентом"…

У вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво, згідно з яким Україна проголошувала себе "наступницею Української РСР".
Тобто, саме кравчук доклав зусиль, аби відновлена Незалежність України де-юре не вважалась відновленою, і де-юре правонаступництво Держави велось не від Української Народньої Республіки, яку остаточно окупували Совєти у 1921 році, пошматувавши з Польщею, а від квазіреспубліки "УССР" у складі квазідержавного утворення "СССР".
Тим самим, з історії викреслювався історичний, правовий і юридичний факт совєтської окупації Української Народньої Республіки, так само, як і переривалась спадкоємність Державності не лише від УНР, а й від попередніх Українських Держав, впритул до Київської Руси.

Помилкою була й заява Директорії УНР в екзилі 22.І.1992 під час передачі клейнодів Української Держави фарбованому лису-комуністу кравчуку. Жест очільників Директорії УНР в екзилі був щирим, звісно, проте, не варто було поспішати…

"Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки.
Дано в Києві, 22 серпня 1992 року.
За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі
Микола Плав'юк — Президент УНР в екзилі,
Іван Самійленко — Голова Уряду УНР в екзилі,
Михайло Воскобійник — Голова УНРади"

Останній Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав клейноди УНР і грамоту про правонаступництво "першому Президенту".
При цьому, було наголошено, що "Незалежна Україна примирила обидві сторони історичного конфлікту — УНР і УРСР" — це була перша помилка.
При цьому Українська Народня Республіка "відмовлялася від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР" — тобто, була озвучена відмова від споконвічних етнічних українських теренів, які опинились за межами кордонів квазіреспубліки "УССР" з волі кремля по завершенню ІІ Світової війни. Терени, на яких поляки довершили геноцид проти Українців і разом з Совєтами силоміць виселили всіх Українців з етнічних Західних Теренів України…
Це була друга помилка…
Наслідком цих помилок, власне, й стало чверть століття формальної Незалежності, коли все одно країна повністю залежала від кремля, що зрештою й призвело до ослаблення, виснаження та до сьогоднішньої війни…

Й на біду, й на щастя, ця символічна передача клейнодів Держави перефарбованому члену КПСС кравчуку не мала жодних юридичних наслідків.
Бо кравчук і не збирався визнавати Правонаступництво сучасної України від УНР, позаяк вже діяв його "кравчуцький закон" про квазі-"правонаступництво" від квазі-республіки "УССР"…

Таким чином, до початку війни "рф" проти України в 2014 році, на жаль, відновлена Незалежність України була лиш номінальною…
І лише з початком цієї війни й Третіх Визвольних Змагань стало очевидно, що ця війна й ці Треті Визвольні Змагання за справжню Незалежність України!

Спроба повернути Правонаступництво

22.Ⅰ.2018 у заходах до 100-річчя проголошення Незалежності України, Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко наголосив на спадкоємності і правонаступництві сучасної Держави від проголошеної 100 років тому Самостійної Соборної України.

„Сучасна Україна — спадкоємиця багатовікових державно-національних традицій, відроджених під час та внаслідок Української Революції 1917 — 1921 років. Ідея державної самостійності, поставлена на порядок денний та заґартована під час Революції, стала потужною матеріальною силою. Вона визначила увесь подальший перебіг історії України.“
22.Ⅰ.2018 Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко

22.Ⅰ.2018 групою депутатів до Верховної Ради України було подано проект закону №7521 “Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки”. Суть цього документу зводиться до того, що сучасна Держава Україна повинна проголосити себе правонаступницею УНР, а не квазідержавного утворення "УССР" (що в свою чергу було складовою частиною квазідержавного утворення "СССР"), як це є формально зараз, з усіма похідними від цього наслідками.

Проте, спроби гідно відновити Державність і Незалежність України були зруйновані реваншем реґіоналів і zє-колаборантів у 2019 році…

Навіть попри реванш колаборантів і zє-узурпацію влади, коли фактично під окупацією опинилась вся Україна і ворожі кроти кремля у владі грабують та знищують Державу й всіляко намагаються здати нашу Державу рф-окупантам — попри все це, Українці чинять опір і спільно зі Збройними Силами України боронять Державність і Незалежність України!
Бо Україна — понад усе!

Відтак, ідея відновлення справжнього Державного Правонаступництва України все ще живе й Правонаступництво обов'язково буде відновлено після Перемоги України.

Тобто, після відновлення української влади в Україні наступному чинному Верховному Головнокомандувачу і Президенту України необхідно разом із фаховими законодавцями та юристами розробити стратегію повернення справжнього Правонаступництва сучасної України від Держави, Незалежність якої було проголошено 22 січня 1918 року, щоб нарешті де-юре і де-факто ми могли святкувати справжній День Незалежності і Соборності України 22 січня, а 24 серпня — День відновлення Незалежності України.

І це необхідно зробити, якщо ми хочемо повернути собі справжню Державу!