Совок як система координат

Або чи можлива еволюція Homo soveticus в Homo sapiens

Що нам заважає і заважало розвиватись як нація, як успішна країна?
Як правило для розвитку держави потрібні декілька речей: ресурси, «мізки», клімат, територія, єдність населення – спільна національна ідея (мова, історія, спільний загальний погляд на розвиток), правильна економічна модель, захист права власності та інвестицій – виконання законів та мінімізація корупції…
Що в нас є і чого в нас не має.

Недостатність ресурсів? – ні, ресурсів у нас вистачає більш ніж (крім достатньої кількості газу та нафти, але то не суть важливо). Більше того, є країни, які не мають природних ресурсів або дуже мало і є успішними та розвиненими. Нестача «мізків» для економіки та науковоємних виробництв? – ні, талановитих, освічених та фахових людей в нас більш ніж вдосталь. Поганий клімат чи екологія? – ні, клімат у нас м’який та помірний без екстремальних температур в плюс чи в мінус. В нас мала територія? – ні, за територією ми найбільша країна Європи (а те непорозуміння, що тимчасово називається РФ, до уваги не беремо). Погана економічна модель? – можливо, але не суттєво, адже переваги ринкової моделі економіки нівелюються корупцією (і це велика наша проблема). Тобто сама економічна модель загалом вірна. Захист права власності та інвестицій? – так, з цим є певні проблеми як на законодавчому рівні, так і на рівні виконання вже існуючих законів. І це пов’язано з корупцією – політичною, економічною, побутовою. У нас є національна ідея для згуртування населення в націю? – і так і ні. Загалом, з національною ідеєю у нас теж є проблеми.

Отже, для розвитку нас як нації, як держави в нас є все крім виконання законів, мінімальної чи відсутності корупції та згуртованості населення навколо національної ідеї. Проаналізуємо наші проблеми, їх причини та можливі шляхи вирішення.

Отже, що це за звір такий корупція і звідки вона береться. Чому ми, розуміючи на глобальному рівні, що корупція – це погано, і це роз’їдає державу зсередини, в більшості своїй так чи інакше є учасниками цього ганебного процесу? Можна багато писати про корупцію політичну – як то платні голосування за ті чи інші постанови та закони, які дають преференції та вигоди певним особам. Також можна багато із величезною кількістю прикладів писати про корупцію економічну – приховання та несплата податків, підкуп певних осіб з метою вигоди, монополії, виведення грошей в офшори тощо. А є ще корупція побутова – вирішення особою своїх певних питань через підкуп інших (школа, дитсадок, хабар поліції, хабар в суді, вимагання хабара лікарями, поліцейськими, дрібними чиновниками тощо – прикладів безліч). І мені здається, що побутова корупція і є фундаментом інших видів корупції і боротьбу з нею треба починати знизу. Адже все починається з окремо взятої людини, особистості, яка вчиняє такі діяння, і потім така звичка піднімається наверх і перетворюється на інші види корупції – політичну та економічну. Чому ж в окремо взятої особи виникає бажання дати хабара аби «пришвидшити» вирішення свої питань, чи уникнути відповідальності, чи обійти конкурента, давши хабар тощо. Причина цього – безвідповідальність особи за свою країну та своє і дітей майбутнє. Адже набуваючи вигоди через дачу хабара, особа вчиняє це із думкою «після мене хоч потоп, мені більше всіх треба і то зараз, я найбільш обділений, в мене найбільші в світі проблеми…» - впізнали себе J(не всі, але більшість)? Звідки береться ця безвідповідальність?! Це «совок» в одному із своїх проявів. І більшість населення на 25му році незалежності все ще живе в цій «совковій» системі координат – безвідповідальність, непрофесіоналізм, бажання все мати на «халяву». Живучи в такий системі координат, не є дивним явище корупції; не є дивним нехтування своєю мовою, культурою, історією – а це те, що може нас об’єднати, і стати частиною національної ідеї. Не є дивним в такий системі координат і непрофесійність більшості фахівців – адже вчились в корумпованих ВУЗах, безвідповідально ставлячись до набуття професії – знань та навичок, і в більшості своїй, зараз працюючи серед таких самих «совкових» спеціалістів, що ще більш посилює непрофесіоналізм. Не є дивним в такий системі координат і свята віра в «доброго дядю, який все зробить замість тебе», тобто віра різноманітним популістам, прихильність до них і.т.п.

Всім нам відоме таке поняття як «совок», і всі ми зіштовхуємось з цим явищем щоденно. Всі ми, звичайно, засуджуємо це явище, і всі ми (або ж переважна більшість з нас) думаємо, ба, навіть впевнені, що це точно не про нас, це про них – про того чи ту, але точно не про мене. А, коли сама особа вчиняє як Homo soveticus, то як правило сама ж цього і не помічає, а в рідких випадках, помічаючи це, знайде сотню причин для виправдання собі. Впізнали себе чи своїх знайомих?! J

Держава із більшістю населення, що живе в такий совковій системі координат, просто не здатна розвиватись (навіть за наявності природних та людських ресурсів) і приречена на занепад та припинення рано чи пізно свого існування. Обидва Майдани та війна з РФ(Росією фашистською) трішки змінили пропорції в сторону зменшення совка, трішки змінили стиль мислення і систему координат для конкретної особи, і є надія, що цей процес незворотній. Але все ж величезний тягар совків – а це переважна більшість з нас, дуже гальмує розвиток нас як держави та нації. І після зменшення частки совка він все ж займає переважну долю в нашому житті. А який же тоді вихід? Як змінити систему координат, як викинути совок у всіх його проявах (корупція, популізм, халява, безвідповідальність, непрофесіоналізм тощо) в смітник, і рухатись далі в іншій системі координат - як відповідальні, професійні особи, та особи, у яких закарбовано на підсвідомості «праця-результат-гроші»? І просте і складне запитання. Треба змінюватись в першу чергу самому. Починати в першу чергу із себе всі зміни в діях та мисленні. Міняти свою систему координат в собі. Показувати це своїм прикладом оточуючим та пояснювати оточуючим переваги людини розумної над homo soveticus. Вже потім цей перехід на нову систему координат набуде лавиноподібного процесу і його вже буде не спинити, але починати потрібно із себе. Замість тебе ніхто твою голову та совкове мислення не змінить. А зараз триває війна. І основна війна в середині кожного з нас – дати хабар чи не дати, смітити чи викинути у смітник, бути громадянином чи населенням, бути українцем чи безрідним совком. Переможемо в цій війні – переможемо в будь-який іншій!
Зроби порядок в своїй голові!