„Україна - це відображення тебе!“

 

Раніше я казав: «Я сподіваюся, що все зміниться». Потім я зрозумів, що існує єдиний спосіб, щоб все змінилося-змінитися мені самому. © Джим Рон

 

Нам українцям, як і всім людям, для щастя завжди чогось не вистачає. Комусь - гарного здоров'я, комусь - власного будинку, хтось сумує за втраченим коханням, комусь не вистачає дітей, комусь - гарного авто для повного щастя, комусь - слави, комусь - грошей, комусь не вистачає влади тощо. І багато ще речей і можливостей комусь для повного щастя буде не вистачати. Всі ми різні і це природно.

Всі ми хочемо жити прекрасно, сито, задоволено, отримувати гарні зарплати, мати соціальний медичний і правовий захист, бути захищеним фізично та ментально, мати права і свободи - все як в ситій Європі чи Америці.

Яку ж ціну ми готові платити за це?! Бо в природі не буває манни небесної і за все треба платити. Що кожен українець готовий зробити чи робити для досягнення гарного рівня життя? Зазвичай відповідь буде проста - "я просто хочу працювати, отримувати за це гарні гроші, мати всі права та захист і ні про що більше не думати. Хай пани думають за мене. Не моє холопське діло думати, мені треба гарно працювати, а як пощастить, то вкрасти в пана, що погано лежить... ".  Це загальнопоширений ментальний шаблон українців у відповідь на питання про бачення свого вкладу в добробут та розвиток держави. Не бажання нести відповідальність. Рабська психологія.

Що нам заважає?! Як українець ментально відповідає на це глобальне питання? Як правило, відповідь буде скерована на зовнішні фактори. Найчастіше, на першому місці і наше улюблене - це злочинна влада, причому на різних рівнях - від села/містечка і аж до глави держави. Далі в переліку причин чому ми так погано живемо можуть йти різноманітні теорії змов, злі ворожі держави навколо нас - що частково може бути правдою, але не є першопричиною наших бід. Особливо розумні громадяни кажуть, що нам заважають інші такі ж громадяни, але менш свідомі - "От аби всі були такі свідомі як я - чесні. розумні, свідомі...-тоді б зажили". Думаю це знайомо кожному і майже кожен з нас так думає, не помічаючи своїх вад, часто навіть більших ніж у ближнього. Перекладання відповідальності на інших.

Ми часто хочемо і кажемо щоб закон був один для всіх, а самі його часто порушуємо. Пояснюємо це тим, що "нехай спочатку порядок наведуть, хай депутати, судді, міністри, син Порошенка..., а тоді вже і я буду виконувати...". Ми багато говоримо про корупцію і боротьбу з нею і що це ганебне явище, а самі часто щоб не напружуватись воліємо краще "занести подаруночок" потрібним людям для вирішення питання. І, звичайно ж, пояснюємо це надзвичайним унікальним форс-мажором і що в нас просто іншого виходу не має. Ми хочемо високих зарплат та пенсій, отримуючи при цьому заробітну плату в конверті, і/або перераховуємо мізер на податки. Ми хочемо щоб в нас на вулицях та у парках відпочинку було чисто, часто забуваючи при цьому донести сміття до урни. Ми - українці хочемо жити в український Україні, але дуже часто забуваємо про українську в спілкуванні між собою та з російськомовними, часто цураємось не лише мови, а й культури та свого походження. І прикладів таких можна ще багато навести. Ми хочемо і вимагаємо від навколишнього світу (держава, місто, оточуючі люди) того, на що часто самі не здатні.

Небажання думати, нести відповідальність за результат, рабська психологія, перекладання своєї відповідальності на інших, небажання чи невміння конкурувати та розвиватись призводить до постійних "це-зрад", популізму та віри в прості рішення "все взяти і поділити", і, в підсумку, все це призводить до втрати держави зі всіма її атрибутами. Бо всі винні крім мене. Я ж святий і чесний, а вони там ...- і так по колу, і так по колу, стоячи на місці. Наша історія і сьогодення знає безліч таких прикладів.

І як ми можемо вимагати від влади бути чесними та непідкупними, рішучими та мудрими, якщо самі в більшості своїй такими не є. Влада і взагалі навколишній світ - це відображення тебе, нас разом взятих. І поліція, лікарі, вчителі, судді, депутати, міністри - взагалі влада не можуть бути іншими. Вони - суть ми! І тільки змінившись самому і виконуючи те чого хочеш від інших, зміниться і влада і навколишній світ. Тільки змінившись самому ти почнеш вимагати від влади та оточуючих якісних змін, бо тобі буде не все одно де і як ти живеш тому, що ти сам будеш виконувати і закони, і платити податки, не носити хабарі, бути українцем тощо. Тому, що змінившись всередині, ти будеш змінювати світ навколо, бо він - твоє відображення.
Все що ти шукаєш і все, що тобі не вистачає, в твоїй голові.

 
© Олег Петрук
© «Порохівниця»