✠ Марка і куверт до 130-річчя Петра Франка

Син Івана Франка, письменник, науковець-хімік, педагог, співзасновник "Пласту", учасник Першої Світової війни і Перших Визвольних Змагань за Незалежність України, піонер української авіації, командир першого летунського відділу Галицької Армії (УГА), референт авіаційних справ Секретаріяту Західньо-Української Народньої Республіки, людина-леґенда…

З нагоди 130-ї річниці від дня народин Петра Франка „ПЛАСТ Станиця Чортків“ спільно з художником і ґрафіком Олегом Кіналем та Андрієм Пилюхом („Козацька Пошта“) випустили та погасили поштову картку, поштовий куверт та поштову марку.
Отже, філателія і життєпис Петра Франка до уваги Вельмишановного Панства.

Петро Франко народився 28 червня 1890 року у Нагуєвичах на Дрогобиччині в родині Івана та Ольги з Хоружинських Франко.
Завершив Народню школу при учительській семінарії, а 1902 року поступив на навчання до Львівської державної академічної гімназії. Крім навчання, Петро змушений був дбати про власні невеликі заробітки, позаяк родина не була заможньою. Давав лекції відстаючим гімназистам та заповняв пóліси у страховому товаристві „Дністер“ у Львові.
Навчаючись у гімназії, Петро Франко захоплювався фізичною культурою, або, як тоді говорили, тіловихованням.
У старших клясах Петро уже сам керував великим спортивним гуртком, який мав назву „Український Спортивний Кружок“ (чисельність гуртка була 110 членів) і утворив 2 дружини. З дитинства виявляв зацікавлення хімією, обладнав вдома лябораторію, де проводив досліди. Збирав фольклорно-етноґрафічні матеріяли та писав оповідання.
Завершуючи у 1910 році гімназію, Петро Франко водночас склав іспит з фізичного виховання у Львівському університеті і влаштувався викладачем фізкультури до Львівської жіночої семінарії (1911—1914). У цих же роках написав і видав методичні посібники з футболу та волейболу. Водночас став студентом відділу технічної хімії Львівської Політехніки. Завершити навчання йому не вдалось – перешкодила Велика (І Світова) війна…

1902 — Діти Івана Франка — Андрусь, Петрусь, Тарас, Гандзя

У 1911—1912 роках паралельно з О. Тисовським організовує учнівські скаутські гуртки у Філії Академічної гімназії та проводить з ними спортивно-військові заняття. За порадою І. Боберського запровадив для членів організації стару козацьку назву — пластуни. Петро Франко наголошував на фізичному вихованні пластунів, гармонії тіла і духа, що повинно було досягтись через пластові ігри. Написав і видав друком підручник „Пластові ігри“, а пізніше, після війни, 1921 року, уклав і видав у Відні цілий ряд брошур і книжок на пластову тематику: „Пластові ігри і забави“, „Як закладати пластові дружини“, „Таборування“, „Шведська руханка“ та інші.

Іван Франко прихильно поставився до праці свого сина. Більш того, його вірш „В дорогу“ (1884), покладений на музику композитором Я. Ярославенком (Вінцковським), став основою для пластового гімну (переробка тексту належить О. Тисовському).

Петро Франко дбав про поширення «Пласту» по усій Галичині, об'єднував існуючі провінційні пластові організації та створював нові осередки. Він організував два З'їзди представників «Пласту», на яких створено "Організаційний Пластовий Комітет", опрацьовано статут, обговорено питання одностроїв, впоряду та інше. Навесні 1914 р. П. Франко зібрав у Львові з'їзд прихильників пластової ідеї. 28 червня 1914 року у Львові відбувся величний Шевченківський Здвиг молоді, на якому відбулася перша масова публічна маніфестація «Пласту». Виступ пластунів був цілком організований Петром Франком. У липні 1914 року Петро Франко провів перший стаціонарний табір у Чорногóрі.

1917 — Петро Франко в однострої Леґіону Українських Січових Стрільців

З початком Великої (І Світової) війни Петро Франко зголосився до Української Бойової Управи, йому було надано військове звання поручника та призначено розвідковим старшиною. Займався залученням добровольців до Стрілецтва; очолював стрілецькі стежі на Сколівщині, де проявив себе у ворожих тилах вмілим розвідником. 1914—1917 роки — командир сотні у Леґіоні Українських Січових Стрільців, 1918—1920 роки — сотник і референт летунства у Начальній Команді Української Галицької Армії, командант першого летунського відділу Галицької Армії (УГА), референт авіаційних справ Секретаріяту Західньо-Української Народньої Республіки.

1919 року одружився з Ольгою Білевич.

1919 — Петро Франко — командант Летунського відділу УГА, референт авіаційних справ Секретаріяту Західньо-Української Народньої Республіки.

По війні Петро Франко обіймав посаду учителя гімназії у Коломиї (1922—1930), старшого наукового співробітника науково-дослідного Інституту прикладної хімії у Харкові (1931—1936), учителя гімназії у Львові та Яворові (1936—1939); декана товарознавчого факультету Українського державного інституту торгівлі у Львові (1939—1941). Автор 36 зареєстрованих в "УССР" винаходів, переважно з галузі переробки молока. Член НТШ. Уклав перший словник української хіміко-технологічної термінології. У 1940 року був обраний депутатом до Верховної Ради УССР.

Загинув від рук НКВД за нез'ясованих обставин в червні 1941 року…

ОНОВЛЕННЯ 1.VII.2020:

Погашення марки і презентація листівки

1 липня 2020 року відбулося урочисте погашення марки і презентація листівки, присвячені 130-ій річниці від Дня Народин Петра ФРАНКА.

Урочистість відбулася в Залі Львівського "Головпоштампту".
Подія відбулася у вузькому колі, через карантин.
На урочистості були:
— автори проєкту, пластуни Анатолій і Яна Петльовані,
— автор марки і куверту Андрій Пилюх — "КОЗАЦЬКА ПОШТА",
— автор листівки Олег Кіналь,
— правнучка Петра Франка — Марта з чоловіком Мироном Гуменецьким.
— відомий історик, публіцист Олександр Дєдик,
— офіційний представник "УКРПОШТИ".

Петро ФРАНКО — Національний герой, справжній приклад наслідування для української молоді, син Івана Франка, сотник Леґіону УСС, льотчик, повітряний розвідник Галицької Армії, український герой, якого вбили совєтські окупанти.
Велике щастя, що про нього пам'ятають люди, що самостійно з почуттям обов'язку перед Україною шанують нашу історію. Адже звитяги і герої — це те, на що опираються нації всього світу.
ПАМ'ЯТАЙ!