Хвороба за “Великою Мадярщиною”

У кожної нації є своя національна трагедія…
У Гебреїв це Голокост… У Українців це Голодомор, хоча для нашої багатостраждальної нації все криваве ХХ століття є суцільною трагедією…

Для загарбників найбільшою бідою є втрата їхніх імперії!
Для москалів “самай страшнай траґєдієй єсть крах Савєтскава Саюза!”
Для ляхів набільшою “трагедією” є втрата їх “великої” Жечі Посполітої, себто, чужих етнічних теренів, а особливо “всходніх кресів”.
Для мадяр “трагедією” є Тріанонський розділ “Великої Мадярщини” — коли чужі етнічні терени були передані їх народам, а Мадярщина лишилась у своїх етнічних межах.
Дуже страждають мадяри за втраченою величчю територій!

Якщо побуваєте в Мадярщині, то кинеться в око культ "Великої Мадярщини"!
Шовіністичною ідеєю "Великої Мадярщини" просякнуто геть все! Дарма, що туристи, особливо з сусідніх країн, можуть і образитись — це мадяр не хвилює. Мадяри щиро вважають, що у них нагло забрали Закарпаття, Словаччину, Горватію, Трансільванію і ще купу всього що навколо.
Цією рисою мадяри дуже нагадують своїх найближчих родичів кацапів.

Коли б недайбоже в Україні була бодай дещиця від такої кількості тих же мап Соборної України була у вільному продажу, то можна лишень-бо уявити, який би ґвалт здійнявся водночас і у кацапів на мєщорскіх болотáх, і у ляхів на мазовецьких багнищах, і на паннонських багнищах у мадяр!
Верещали б ультразвуком!
А ляхам чи мадярам можна вимальовувати всюди мапи з претензіями на терени сусідніх країн та всюди напóзір виставляти свої хворобливі ідеї-фікс про відновлення своїх доморощених недоімперій.

Всюди — сувеніри, магнітики, сувенірні й справжні мапи "Великої Мадярщини", особливо популярні годинники з контурами мапи "Великої Мадярщини" і з натяком "Час іде, ми повернемо собі Велику Мадярщину"!
І всюди чисельні пам'ятники-меморіяли "Великій Мадярщині", "Віденському Арбітражу" та "несправедливому Тріанону"!
О, "несправедливий Тріанон" у мадяр не вщухає з 1920 року, наче у них по-живому відрізали суто мадярські етнічні терени, хоча, насправді, нарешті сусідні народи звільнились з-під мадярської окупації! Але мадяри, звісно ж, так не вважають. Тому, з 1920 року наштамповано безліч сльозливих пропаґандистських плакатиків і малюнків з "пошматованою заживо Великою Мадярщиною", безліч різноманітних істеричних пам'ятників "розділу Великої Мадярщини" і "проклятому Тріанону", ну й звісно ж, величні меморіяли з мапами "Великої Мадярщини" на всю стіну, або на всю гору, або на все поле…
Це дійсно нагадує нав'язливу хворобу!
Схоже, мадяри дійсно хворі!

Власне, без коментарів, наостанок просто добірка світлин, насмиканих навмання з відкритих джерел.
Висновки робіть самі.

Мадярська "імпєрія" для маленького імениника

Мадярська "імпєрія" для дорослого імениника

Мадярські ЛҐБТ теж імперастично вимальовують мапу "Nagy Magyarorszag", але true-шовіністи нізащо не терплять такої наглої конкуренції, тож палять "Велику Мадярщину" в райдужних кольорах.
А̶ ̶п̶о̶т̶і̶м̶ ̶в̶о̶н̶и̶ ̶я̶б̶у̶ц̶ц̶я̶!
Та хіба ж можна підпалювати власну "Велику Мадярщину"? )))

Як буде мадярською "Од можа до можа"?

„Тріанон, рубай! Лупай сю скелю!“

„У вас Арбітраж отклєілся!“
На Мадярщині на одному з чисельних "меморіалів Тріанону"
мапа "Великої Мадяроґсас" повідклеювалась і розпалась.

2020 року мадяри у глибокому траурі відзначали 100-ліття Тріанону!
У кожної нації є своя національна трагедія…
У Гебреїв це Голокост… У Українців це Голодомор, хоча для нашої багатостраждальної нації все криваве ХХ століття є суцільної трагедією…
Для москалів “самай страшнай траґєдієй єсть крах Савєтскава Саюза!”
Для ляхів набільшою “трагедією” є втрата їх “великої” Жечі Посполітої, себто, чужих етнічних теренів, а особливо “всходніх кресів”.
Для мадяр “трагедією” є Тріанонський розділ “Великої Мадярщини” — коли чужі етнічні терени були передані їх народам, а Мадярщина лишилась у своїх етнічних межах.
Дуже страждають мадяри за втраченою величчю територій!
Ось приклади мадярських "страждань" та "оплаківаній Тріанона":

"КЬІШ! КЬІШ! Ні атдам маю вєлікую імпєрію!"

І наостанок…
На Верецькому перевалі , зовсім поруч зі нещодавно відкритим Меморіялом Карпатським Січовикам, бовваніє тотемний і "скрєпный" для всіх мадяр пам'ятник, складений з кам'яних брил — "Меморіал Завоювання" називається! Утримується ця брила мадярських "завоєватєлєй" за державний кошт України (!), себто, за наш з вами, щоправда, час від часу Будапешт обіцяє "платити навпіл", але платить Україна. Останні роки ця похмура брила була завішана мадярськими прапорами та вінками, проте останнім часом страждає від вандалізму переважно кремлядських провокаторів, що видають акти вандалізму за "українсько-нацистські". Цей тотемний істукан важливий для мадяр тим, що вказує за Нестором-Літописцем на місце переходу мадярського фіно-угорського племені через Карпати в низину Дунаю, де й заснувалась Мадярщина. Так це чи ні, складно сказати, бо, як доводить історія, довіряти сотні разів викривленим московітами джерелам від всіляких несторів-літописців доволі складно тепер. Втім, це фіно-угорське плем'я з кацапських багнищ таки відокремилось від решти "соплємєнніков" та осіло в Європі, це факт. А ось де саме перетнули Карпати, це ще питання. Втім, мадяри вважають, що їх предки перетнули Карпати саме на Верецькому перевалі, й тому після відновлення Незалежності України, без дозволу України, збудували тут собі цю кам'яну брилу на місці розстрілу мадярами й ляхами Карпатських Січовиків. Так би мовити, "помєтілі тєріторію" своїх територіяльних зазіхань на майбутнє. Адже "Меморіал Завоювання"!