❖ КАРПАТСЬКА УКРАЇНА 1939 ❖

II Світова війна для Українців почалась 15.III.1939
Українці перші прийняли удари Другої Світової війни!
Для Українців II Світова розпочалася не у вересні, а в березні 1939 року.
Українці першими в Європі дали відсіч Третьому Райху і нацистським приспішникам Гітлера з Угорщини.
Проти Українців виступили пронацистські угорські війська та польські добровольці.
15 березня 1939 — проголошено Незалежність Карпатської України.
Третя спроба відновити суверенітет і Незалежність України після української державності 1917—1921 років.
Початок ІІ Визвольних Змагань — боротьба за Незалежність Соборної України проти Третього Райху і Совєтського Союзу.
Україна між двома кривавими тоталітарними імперіями і вождями...

Напад пронацистської Угорщини на Карпатську Україну в ніч з 14 на 15 березня 1939 року був першим збройним конфліктом Другої Світової війни. Карпатська Січ сміливо протистояла угорцям і полякам. Українці, на відміну від інших, першими дали відсіч нацистським планам Третього Райху і Гітлера щодо перекроювання кордонів в Європі. Та числеьна перевага угорських і польських окупантів призвели до поразки... Втім, радість поляків була недовгою, вже у вересні 1939 СССР і Третій Райх розділили Польщу! Угорщина ж відчула на собі "залізний кулак" Москви із 1953 року...
А варто було об'єднати зусилля не проти маленької Карпатської України, а проти СССР і Третього Райху!

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

Україна між двома вождями та імперіями

1939 рік. Між СССР і Третім Райхом — "медовий місяць" у стосунках!
Дві тоталітарні імперії з ідентичними ідеологіями перебували фактично у союзницьких відносинах, готуючись спільно до великої війни. Стільки спільних планів: розділити Європу між собою, знищити "проклятих англо-саксів", разом бомбити Лондон — недарма ж льотчики "Люфтваффе" навчались в льотних школах Рязані, Ліпєцка, Смолєнска, Пскова і Лєнінґрада.
Звісно ж, Сталін чудово знав про плани Гітлера щодо Чехо-Словаччини, в складі якої опинилась після 1919 року частина України, якій Прага вже надала автономію і все йшло до утворення української суверенної держави на Карпатах. Це геть не влаштовувало кривавого осетина, адже сама думка про те, що десь виникне українська державність і здійметься український національно-визвольних рух по всій Україні, була неприйнятною для Кремля. Тому Сталін просив Гітлера не брати під "протекторат" Карпатську Україну і краще передати "третій стороні", скажімо, хортістській Угорщині, щоби хоч тимчасово придушити українську державність. Все одно Сталін розраховував, що після розділу Польщі та окупації західних теренів Біларусі й України, його таємний план "Ґроза" дозволить йому раніше напасти на Третій Райх і захопити зрештою Карпатську Україну та відкрити шлях на Європу.

Третій Райх вже безперешкодно зайняв Рейнську демілітаризовану зону, повернувши втрачені у 1918 році Німеччиною терени, Третій Райх вже анексував Австрію... Чемберлен і Делад'є "умиротворили" Гітлера здачею Чехо-Словаччини в Мюнхені, і доки Чемберлен з трапу літака в Лондоні радісно кричав "Я привіз мир цілому поколінню", війська Вермахту майже без опору зайняли Чехо-Словаччину, проголосивши "протекторат Богемії і Моравії" — до речі, нацистським прапором "протекторату" став усім нам знайомий "триколор", такий же, який сьогодні є у РФ (Россії Фашистської)! Втім, і сценарій окупації Чехо-Словаччини нацистами був аналогічний россіянсько-фашистській окупації України: диверсійно-розвідувальні групи, нелегальна передача зброї судетським німцям, тотальна пропаґанда, лозунги "Один народ! Один Райх! Один Фюрер!", а потім раптом "судєтскіє шахтёри нашлі оружиє в шахтах" і, айн момент — "єдіная страна"!

Шматувати Чехо-Словаччину Третьому Райху активно допомагала ...Польща!
Так, та сама Польща, на яку вже восени цього ж 1939 року спільно нападуть Третій Райх і СССР.
Та сама Польща, яку стікаюча кров'ю Україна рятувала від совєтської окупації у 1919, і "подякою" за це у 1921 році стала сепаратна Ризька угода Польщі з Совєтською Россією — бо дуже сильно Польща жадала собі так звані "сходні креси" — захід України, Біларусі та половину Литви. "Львув наш! Вільно наш! Мєнск Совєтам!" — тішились ляхи.
Коли Третій Райх напав на Чехо-Словаччину, Польща миттю напала і собі, хватаючи зубами нещасну країну, котру з усіх боків вже шматували Райх і Угорщина. Польща встигла відхопити собі Тешинську землю, одразу влаштувавши там криваву бійню Чехів і Словаків! Ляхи ніколи не соромились вбивати мирних і знекровлених сусідів, розтоптаних більш сильним загарбником — такий вже лядський народ ці ляхи, вони як кацапи, тільки дуже жадібні, хитрі й підступні. Тому ляхи чекають, коли на сусідню країну нападе сильний ворог, і поза спиною, спідтишка, штрикнуть і собі багнетом, щоби мати змогу бодай що вкрасти, хоча б дрібничку, хоч шматочок землі.
Щойно захопивши Тешин, ляхи, цмакаючи губами "Цешин наш! Цешин пше наш!", полізли через Карпати в Карпатську Україну! Чисельні польські диверсанти й добровольці активно допомагали угорському диктатору Хорті в підготовці нападу на Карпатську Україну. Польська влада підтримувала і заохочувала такі дії, позаяк виникнення будь-якої української державності було загрозою для Польщі втратити окуповані етнічні українські терени. Ляхи навіть не помічали набагато хижих і крупніших ворогів, котрі із заходу та сходу вже хижо поглядали на "Жечь Посполіту" й малювали на мапі майбутню лінію розділу, проте не х'тіла Варшава озиратись навколо, бо дуже тішились ляхи можливістю повбивати Українців!..

14.III.1939.
Американський журнал «Look» присвячує тему номера Україні і Українцям та публікує оглядову мапу передвоєнної Європи і великий матеріял про плани Гітлера щодо України — єдиного на той час бездержавного краю Європи.
Вже наступного дня, 15 березня 1939 року, Карпатська Україна, щойно проголосивши про Незалежність, першою в Європі дає відсіч нацистській аґресії, обороняючись від угорських союзників Третього Райху.

Карпатська Україна — Срібна Земля

Карпатська Україна (до 26 жовтня 1938 Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 роках, Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до 16 березня 1939 року.
Назва неофіційно вживалася і до 1938 року для означення більшої частини території нинішнього Закарпаття.

Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах («Соборі Русинів») у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії Совєтської Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.

У 1920-1930-х роках українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній Україні.

На основі рішень Сен-Жерменського (1919) і Тріанонського (1920) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом.
Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…».
20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.

29 травня 1938 року Русинсько-Українська Народна Рада столиці Карпатської України Ужгорода поставила вимогу до уряду Чехо-Словаччини про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції.
9 вересня 1938 року до Праги прибула делегація Української Центральної Народної Ради для перемовин про статус автономії у Чехо-Словацькій державі.
4 жовтня 1938 року уряд Угорщини запропонував Третьому Райху приєднати Закарпаття до Угорщини. В цьому Будапешт активно підтримала Варшава, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність Українців у Польщі.

Після підписання Мюнхенської угоди чотирьох держав (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки.
22 листопада 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу Чехів, Словаків і карпатських Українців (русинів).

8 жовтня 1938 року було утворено перший автономний уряд (Рада Міністрів Підкарпатської Русі), який очолив Андрій Бродій (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 року). Однак Бродій і його прибічники мали суто промадярські та промосковські погляди, і Українці одразу назвали їх "мадярони".
Проугорська політика Бродія, який ще до свого призначення вів таємні переговори з Угорщиною про приєднання краю, викликали незадоволення карпатських Українців і став причиною рішучих дій Чехо-Словаччини. 26 жовтня 1938 року Бродія було усунуто з посади голови кабінету й в той же день арештовано загонами чехословацької воєнізованої поліції за “державну зраду і шпигунство”. Загалом кабінет Бродія проіснував всього 15 днів і провів тільки 3 засідання.

Новим прем'єр-міністром Карпатської України став лідер Християнсько-народної партії Августин Волошин.
Автономний уряд дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» найменувння «Карпатська Україна». Нова назва суперечила Конституції ЧСР і не була затверджена Національними зборами (22.XI.1938). 25 листопада кабінет Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української мови як офіційної.

Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були передані Королівству Угорщина. В даних адміністративних одиницях, які становили близько 12% території краю, у 97 населених пунктах проживало близько 175 тисяч осіб, серед яких понад 33 тисячі українців. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено із Ужгорода до Хуста, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.

Для захисту автономної незалежності і боротьби з угорськими та польськими військовими формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів.
Проблема тероризму з боку ляхів і мадяр стала вельми суттєвою проблемою, навіть перекривалися кордони з Королівством Угорщина та Польською республікою. Влада Карпатської України неодноразово посилала ноти протесту, але офіційні Варшава та Будапешт їх відверто ігнорували.

Міжнародне становище Карпатської України з кожним днем ускладнювалось.
Королівство Угорщина, територіальні претензії котрої рішенням Віденського арбітражу були задоволені не повністю, безперервно здійснювала антиукраїнські дипломатичні демарші, направляла в Карпатську Україну провокаційні терористичні групи. Уряд Польської республіки також неодноразово порушував перед Берліном питання про передачу, крім анексованої поляками Тєшинської області ЧСР, ще й північних районів Закарпаття. Польську республіку влаштовувало навіть повне підпорядкування його Королівству Угорщина. Польський режим ніяк не міг змиритися з існуванням поряд з окупованою ляхами Галичиною осередку української суверенності й також засилав сюди свої диверсійні групи для саботажу та здійснення терористичних актів.

Гітлер намагався використати ситуацію в своїх цілях. Схиляючись до думки віддати все Закарпаття Королівству Угорщина, він робив це поступово, щоб іще більше прив'язати Угорщину і Міклаша Хорті до інтересів Третього Райху. І домігся свого, диктатор Угорщини Хорті 24 лютого 1939 року оголосив про приєднання до "антикомінтернівського пакту".

У цих умовах Москва кваліфікувала наслідки Віденського арбітражу як порушення міжнародних норм. А поширювані пресою й дипломатами західних держав чутки про можливе використання закарпатської державності в цілях анексування інших українських земель розглядала як пропагандистські вигадки.
Совєтський "нарком іностранних дєл" ще 19 грудня 1938 року заявлявв: «Ми навіть не впевнені, що… Гітлер серйозно ставиться до української акції. Можливо, що маємо справу з дипломатичною диверсією». Гітлер, як засвідчили наступні події, не збирався відновлювати українську державність у будь-якій формі чи сприяти цьому. У січні 1939 року Совєтський Союз розірвав дипломатичні відносини з Королівством Угорщина як з державою, що не має самостійної зовнішньої політики, рухається у фарватері Третього Райху, і "посяґаєт на украінскіє зємлі".
10 березня 1939 року на повідомлення західної преси й дипломатів, що нібито існують плани приєднання до Карпатської України Совєтської України, відреагував Сталін: «Это всё видумкі і подозрітєльный шум без основатєльных прічін, цель котороґо спровоцировать конфлікт і внєсті раскол в дружескіє отношенія Совєтскоґо Союза і Трєтьєґо Рєйха!» Звісно ж, Джуґашвілі-Сталін не втримався від недолугих епітетів щодо Карпатської України: «букашка, которая хочєт прісоєдініть к сєбє слона».

Уряд Августина Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація.
Незважаючи на важкі тогочасні умови в Карпатській Україні працювали школи, були відкриті нові освітні заклади. Виходив щоденник «Нова свобода», національно свідома молодь видавала газету «Наступ», селяни мали свій друкований орган — «Карпатську Україну». До Хуста приїхали відомі українські письменники Олександр Олесь, Улас Самчук, які створили літературно-мистецьке товариство «Говерля», і почали видавати однойменний місячник під редакцією Олега Ольжича-Кандиби. До Хуста перебрався державний театр «Нова сцена», який наприкінці листопада 1938 року показав виставу «Запорожець за Дунаєм». Каленик і Петро Лисюки з української діаспори, створивши першу в Закарпатті кіностудію, розпочали зйомки фільму, котрий пізніше назвали «Трагедія Карпатської України».

12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4%) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.
Усвідомлюючи, що Третій Райх, Угорщина та Польща фактично вже знищили Чехо-Словацьку Республіку, Сойм Карпатської України пішов на випередження.

15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила Незалежність!

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.
Прийнята парламентом Конституція Карпатської України визначила назву держави — Карпатська Україна, державний устрій — президентська республіка, державна мова — українська.
Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая. Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая.

На жаль, не всі українські діячі повністю усвідомлювали реальну ситуацію. Лідери Карпатської України сподівалися, що Третій Рейх погодиться на створення невеликої української держави в Карпатах. Але то було великою ілюзією, бо Берлін дбав лише про власні інтереси на Сході. Вирішення «українського питання»… аж ніяк не вписувалося в його загарбницькі плани.
Ще 6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехо-Словацьку Республіку, окупувавши Богемію і Моравію та давши дозвіл на окупацію Королівством Угорщина Карпатської України.

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Третього Рейху та недопущення її захоплення Королівством Угорщина. Це був вимушений крок...
Августин Волошин:
«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст»
Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат».

В ніч з 13 на 14 березня 1939 року за підтримкою Третього Рейху Королівство Угорщина розпочало війну проти Карпатської України. Прем'єр Августин Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець.
З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш.
Незважаючи на створення армії Карпатської України сили були нерівні, через брак зброї та військової техніки армія Карпатської України нараховувала близько трьох тисяч бійців проти 40-тисячної армії мадяр і поляків.
Зрозуміло, що шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав перед загибеллю Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі:

«Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь!»

Найбільший бій відбувся на Красному полі.
16 березня 1939 року, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.

17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка колони полонених, переважно галичан-вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939, до сходу Cонця полонені були розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500—600 полонених...

У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 року. Один з керівників Генштабу Карпатської Січі Роман Шухевич зміг перебратись через Карпати на Галичину, щоби продовжити боротьбу далі проти нацистських і совєтських окупантів.
У кінці березня 1939 року Президент Карпатської України Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Королівство Румунія в еміграцію. (У травні 1945 року 70-річний Августин Волошин викрадений в Празі аґентами СМЕРШ і вивезений до СССР, невдовзі загинув в лєфортовській тюрьмі НКВД у Москві). Повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяці після початку прямої агресії Королівства Угорщина. До 30 квітня 1939 року в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія на чолі з Володимиром Бірчаком.

При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тисяч Українців.

II► «Понад Хустом ворон кряче»

Чи чули с-те, рідні браття,
Чи чули с-те, рідні браття,
Як боролось Закарпаття?
Як боролось Закарпаття?

Сорок тисяч воювало,
Сорок тисяч воювало,
Кров невинну проливало.
Кров невинну проливало.

Понад Хустом ворон кряче,
Понад Хустом ворон кряче,
На чужині мати плаче.
На чужині мати плаче.

Не плач, мати, та й не тужи,
Не плач, мати, та й не тужи,
Син ранений та й не дуже.
Син ранений та й не дуже.

Голівонька на четверо,
Голівонька на четверо,
А серденько на шестеро.
А серденько на шестеро.

Найми, мамко, столярика,
Найми, мамко, столярика,
Найкращого малярика.
Найкращого малярика.

Най ми хатку ізбудує,
Най ми хатку ізбудує,
Та й на чорну помалює.
Та й на чорну помалює.

Без дверей та й без віконець,
Без дверей та й без віконець,
Бо вже мому життю конець.
Бо вже мому життю конець.

Чи чули с-те, рідні браття,
Чи чули с-те, рідні браття,
Як боролось Закарпаття?
Як боролось Закарпаття?

Незважаючи на те що Карпатська Україна проіснувала близько доби, ця Незалежність дала шалений поштовх для боротьби Українців проти окупантів а найголовніше – усвідомлення Українців як Нації!!!
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності і з'єднання з Соборною Україною.
Про Карпатську Україну було відзнято декілька документальних фільмів: «Карпатська Україна» (фільм 1939 року), «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939», «39-й. Карпатська Україна».

II► «Карпатська Україна» (1939)

Унікальна документальна кінохроніка подій проголошення Карпатської України 1939 року.
Унікальність кінохроніки полягає в тому, що жодне інше проголошення будь-яких українських республік у першій половині ХХ століття не було відзнято на камеру. Для цього пан Каленик Лисюк спеціяльно прибув в Хуст із Америки разом із сином у 1939 році. Він зазняв проголошення самої держави Карпатська Україна та бої між карпатськими січовиками й мадярськими окупантами. Ним же і було змонтований кінцевий вигляд стрічки.

II► «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939»

«Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939» – український документальний фільм 2012 року, поставлений режисером Тарасом Химичем, композитором Любомиром Соломченком і продюсером Тарасом Чолієм. Ґрунтовне дослідження історії Закарпаття періоду 1919–1939 років сфільмоване кіностудією «Invert Pictures» на замовлення громадської організації «Західно-Український Центр Історичних Досліджень». «Срібна Земля» продовжує серію документальних стрічок про історію України.