**УІНП називає Запорожжя россійсько-імперським терміном "Таврія"**

День Незалежності і Соборності України 2021 року зовсім сумний…
Цими словами починалась публікація з привітанням цьогорічного свята.
На превеликий жаль, день пройдешній показав, що все дуже сумно…
Довелось писати нову редакторську колонку…

Зє-УІНП знову зашкварилось!
УІНП називає Запорожжя россійсько-імперським терміном "Таврія"!
Розглянемо, що сталося…

виставка
“Українська революція 1917-1921: регіональний вимір”

До 102-ї річниці проголошення Акта Злуки Український Інститут Національної Пам’яті оприлюднив електронний варіянт вуличної виставки “Українська революція 1917—1921: регіональний вимір”.
Матеріяли також доступні для завантаження у pdf-форматі, про це йдеться на сайті УІНП.

УІНП щодо виставки “Українська революція 1917—1921: регіональний вимір” повідомляє наступне.

Головна ідея — відтворити перебіг Української революції у регіонах, а також український національний рух цієї доби за межами України.

Виставка складається із 14 банерів, кожен присвячено окремому регіону України або ареалу діяльності українського національного руху. Йдеться про Київщину, Волинь, Поділля, Донбас, Січеславщину, Слобожанщину, Полтавщину, Чернігівщину, Запорожжя, Херсонщину, Крим, Галичину, Буковину, Закарпаття та українські осередки в Австро-Угорській та Російській імперіях, Канаді, США.

На думку авторів виставки, вона демонструє, що революційні події сторічної давності мали загальноукраїнський характер і українське національне пробудження та початок державотворення відбулися на всіх територіях тодішньої України.

Автори виставки: Ярослав Файзулін (керівник авторського колективу), Віталій Скальський, Максим Майоров, Богдан Короленко, Сергій Горобець, Едуард Зуб, Ігор Кочергін, Богдан Галайко, Олег Пустовгар та дизайнер Оксана Женжера.

Проєкт реалізований Українським Інститутом Національної Пам’яті спільно з партнерами з Інституту історії України НАН України та Державної архівної служби.

Ідея — чудова! Реалізація — так собі…

Виставка УІНП “Українська революція 1917—1921: регіональний вимір” актуальна. Ця виставка протягом місяця буде проходити по всій Україні (детальніше, певно, місця проведень можна дізнатись десь на сайті УІНП), також виклали електронний варіянт для вільного завантаження.
Виставка звісно ж варта уваги. Баннери всі доволі інформативні.
Так, зроблено кропітку роботу.
Але є кілька але.

Глядач сприймає візуально та інформаційно увесь концепт будь-якого проєкту. Концепція — це сукупність факторів, закладених у продукт. Від кольорів до шрифтів, від назв до термінів — в усьому закладено свої сенси, наративи, меседжі, тощо. І це мова йде лише про загальний візуальний концепт, а не про текстову інформаційну частину.
Й тому, наприклад, в українському патріотичному історико-освітньому продукті не варто використовувати питомо москвинські шрифти "іжица", "вітязь", "блаґовєст", або кольорову гамму з кольорів "трікалора" (від зеленого теж нудить), або ж ще якісь маркери. Наприклад, совєтські чи россійсько-імперські назви і терміни.
Як відомо, диявольщина криється у таких дрібницях.
І є зауваження до двох найбільш помітних помилок.

По-перше, назва.
Що таке "регіональний вимір"?
Це щось пов'язане з "партієй рєґіонов" і "рєґіоналамі"?
Кому як не історикам знати, що історично всі українські історичні терени звались або край, або терен. Не французьким словом "регіон" (що в перекладі означає "район"), не "область", не "ґубєрнія".
100 років тому не було областей і регіонів, були краї й терени України.
ОУН і УПА користувала термін "крайóвий" для визначення своїх крайóвих прóводів, боївок, тощо. Що завадило УІНП використати питомо український термін?
Чи комусь важливо, щоб Україна сприймалась у "регіональному вимірі"?
Так це вже було до Революції Гідності, коли "рєґіанали" розглядали країну у "регіональному вимірі"!

**Від "Тавріі" до "Новорóссіі" один крок!**

По-друге, УІНП чомусь обізвало Запорожжя "Таврієй"!
При цьому, решта історико-етноґрафічних країв України на баннерах названі своїми історичними назвами. Майже всі. А ось історична козацька назва Запорожжя чомусь "не заслужила" такої честі від УІНП!
УІНП чомусь обізвало Запорожжя россійсько-імперською назвою "Таврія"!

Доведеться нагадати деяким "історикам" з УІНП, що псевдогрецькі назви "Тавріда" і "Таврія", а також термін "Новорóссія" вигадала Єкатєріна Вторая після зруйнування Запорожської Січі та окупації теренів Запорожжя і Криму.
Якщо деякі "історики" з УІНП "забудькуваті", то варто нагадати про амбіції Єкатєріни Второй щодо наступництва Россійской Імпєріі від Візантії з метою заявити свої права на Афон і Константинополь, щоби отримати контроль над православним Константинопольським Вселенським Патріархатом і стратегічно важливими протоками в Середземномор'я. (Ну а далі вже вона зазіхала на Єрусалим.) До того ж, вважалось що саме в грецькій колонії Херсонес в Криму хрестився князь Київської Русі Володимир, який згодом хрестив Русь. А щоб заявити права на "наступництво від Візантії" та оголосити що "масква трєтій Рім", москалям потрібно було якось прив'язати це "наступництво від Візантії". Вкрадений герб Візантії з двоголовим орлом їм мало допоміг. Тому, було оголошено, що окуповані терени Запорожжя і Криму це, мовляв, "ісконно-руссцкіє-зємлі" тісно пов'язані з Візантією, і жили там "русскіє ґрєкі" й грецькі назви тому підтвердження. Щоправда, грецькі назви мали лише руїни давно зниклих античних грецьких колоній, включно з тим же Херсонесом. Тому, Єкатєріна Вторая почала плодити цілу купу новотворених і абсурдних псевдогрецьких назв: Кирим обізвала "Таврідой", Низ Запорожжя і Лукомор'я (між Великим Лугом і Озівським морем) отримав назву "Таврія", а далі пішли "штампуватись" псевдогрецькі назви майбутніх міст Россійской Імпєріі на місці старих поселень: Сєвастополь, Сімфєрополь, Євпаторія, Мєлітополь, Ольвіополь, Овідіополь, Одєсса …

Всі ці "Новорóссіі-Тавріди-Тавріі" завзято вигадувала цариця-шльондра Єкатєріна Вторая десь у своїх будуарах в перервах між брудними веселощами з ґрафом Потёмкіним-Таврічєскім та його конями й фантазіями про "візантійскоє проісхождєніє россіі", Афон і Константинополь.
Втім, це їм не допомогло взяти Константинополь.

Чи варто користуватись єкатєрінінской "Таврієй"?

В УІНП можуть заперечити, мовляв, назви брались за існуючими в 1917—1921 россійсько-імперськими ґубєрніямі (про що свідчить використана назва баннеру "Херсонщина" й де першочергово йде мова за Одесу, як найбільше місто не лише Херсонської Ґубєрніі, але й всієї тодішньої "Малороссіі".)

То події висвітлено за історико-етноґрафічними краями, чи за россійско-імпєрскімі ґубєрніямі?
Не одразу, але зрозуміти можна зрештою, що баннери укладались саме за концепцією тодішнього ще россійсько-імперського адмінподілу. Але ж тоді й треба було вказувати, що мова йде за ґубєрніі! І давати відповідні назви баннерам.
А то баннери виглядають по назвам, наче назви історико-етноґрафічних країв, і лише свідомі в історії люди в змозі збагнути, та й то не одразу, що мова йде про ґуберніяльний поділ того часу й про події саме по ґубєрніях. Тоді, в такому разі, мала бути "Катеринославська губернія", "Таврійська губернія". Бо Крим і "Таврія" були частинами саме Таврійської ґубєрніі!

І вийшов абсурд: на баннері під назвою "Таврія" висвітлено всі події, що відбувались на Запорожжі і в тодішньому місті Олександрівськ (історично і нині це місто Запорожжя), хоча тодішній Олександрівськ взагалі-то знаходився у складі Січеславської, себто, Катеринославської ґубєрніі.

Тобто, не зрозуміло, події висвітлено за історико-етноґрафічними краями, чи за россійско-імпєрскімі ґубєрніямі.
Якщо Таврійська ґубєрнія висвітлена двома окремими баннерами, то й не варто було Запорожжя обзивати "Таврієй".

Затямте собі, "історики" з УІНП, що "Таврія" — це окупаційна россійсько-імперська назва, така ж як "Новорóссія"!

Від "Тавріі" до "Новорóссіі" один крок!

Відтак, вищезгадана концепція проєкту мала будуватись за якимось принципом: або це суто українські історико-етноґрафічні терени, за якими йде огляд подій в добу Перших Визвольних Змагань за Незалежність України, або ж в основу концепції виставки ставиться россійсько-імперський адмінподіл на ґубєрнії з россійсько-імперською окупаційною топонімікою.

Таким чином, до Дня Соборності України в УІНП реалізували у "регіональному вимірі" россійсько-імперський ґубєрнскій поділ тодішньої "Малороссіі" і "реанімували" навіть россійсько-імперську назву "Таврія"!

УІНП зламався…

„УІНП зламався… Гаплик УІНП…“

Український Інститут Національної Пам’яті (УІНП) — це державний орган, який існує за рахунок платників податків. З державного бюджету на діяльність УІНП виділяються кошти.
Ні, державна структура з цією назвою продовжує за рахунок платників податків існувати й функційонувати, ось тільки чи на користь Україні?

Після зміни влади УІНП перетворилось на Зє-УІНП, що не дивно.
Новим керівником УІНП став такий собі Антон Дробовіч.
Дробовіч вважає можливим "поновлення історичного діалогу з Росією" — щойно посівши на свою посаду, він розпочав активні пошуки "героїв України без Бандери і Шухевича".
Відповідно, помітно змінився й ідеологічний напрямок діяльності УІНП.
Розворот діяльності державної структури під аббревіатурою УІНП відчувся вже з нового 2020 року. Акценти суттєво змістились, вже борці за Незалежність України, особливо з ОУН і УПА для зє-УІНП стали "дискусійними", "не такими героями", або "героями що раскалуют страну", тощо.
Так, під час Різдвяних Свят, 6 січня, в день Різдва за східним обрядом, УІНП вирішили започаткувати таку собі рубрику "Знакові Постаті" й під гештеґом #ЗнаковіПостаті опублікували матеріял …ні, не про композитора Миколу Леонтóвича, чий „Щедрик“ у ці Різдвяні Свята співав увесь Світ, і не про Степана Бандеру, чий день народин днями відзначили свідомі Українці.
Під гештеґом #ЗнаковіПостаті УІНП 6.І.2020 вивалили матеріял …про Валєрія Лобановскоґо!
В кращих традиціях УССР за часів щєрбіцкоґо та часів кримінальної окупації януковіча. Солодко-приторний текст "про найвидатнішого з видатних"!
"Лєґєндарррный футбольный трєнєр!"
Який стосунок до української історії й до боротьби за Незалежність України має совєтскій футбольний трєнєр-чєкіст на прізвиська "Палковнік" і "Маятнік", котрий до того ж був ярим українофобом і називав українську мову "курдупєльным языком" — це питання риторичне.
Тепер замість героїв Визвольних Змагань у нас будуть совєтські футбольні трєнєрá? Всьо как прі фьодорычє?
Поява цієї особи на УІНП цілком влягається в парадіґму гуманітарної політики "папєрєднікав" з кримінального режиму януковіча. Культ лобановскоґо роздмухався саме під час донбасської кримінальної окупації рєґіаналов.
Таки собі "рєґіональний вимір"!

За рік було ще купа зашкварів зє-УІНП, від дрібних маніпуляцій і нівелювання постатей Героїв Визвольних Змагань, до відвертого блюзнірства.

Епоха Гідності на УІНП завершилась.
Вже й виставки обзивають "рєґіональний вимір"!
І термінологія совєтська та россійсько-імперська пішла в хід…
Отже, на жаль, тепер УІНП — це "Малорóсскій інстітут совєтской памяті", або "Малорóсскій інстітут нєправдівой памяті"…

Одним словом, якщо раніше не було нарікань до УІНП взагалі, коли УІНП очолював Володимир В'ятрович, (хіба що, окрім нарікань щодо невірних пріоритетів проведення виставки „100 років сусідства…“ замість святкування 100-річчя Листопадового Чину), то зі зміною керівництва щоразу дедалі більше й більше з'являлось зауважень до тих чи інших несвідомих і свідомих помилок працівників УІНП, інколи доводилось писати й нарікання, розбираючи тут, на «Порохівниці» ті чи інші тонкі маніпуляції в подачі матеріялів від нового зє-УІНП.

До речі.
З подивом виявив, що на ФСБук-сторінці УІНП я заблокований!
Схоже, деяким "історікам" зє-УІНП ну дуже не сподобались мої ґречні й чемні зауваження та тицяння писочками у маніпуляції й помилки! Востаннє доводилось писати там коментарі із зауваженнями після публікації відеоролика до 100-річчя оборони Замостя, де була купа ницих псевдоісторичних маніпуляцій з боку зє-УІНП. Бо місто Замостя було названо "польським", хоча це було українське місто, Холмщина, Волинь і Галичина трактуються УІНП, як "спірні території"…
Ролик УІНП “Століття боротьби” — всі маніпуляції зє-УІНП ретельно розібрано в цьому матеріялі.
Схоже, заблокували на фсбук-сторінці УІНП саме після цієї критики, але я про це дізнався лиш вчора, коли хотів ввічливо зробити зауваження щодо терміну "Таврія".
Які "обідчіві" деякі "історікі" в зє-УІНП!
Смішно! 😉

При цьому, зє-УІНП впритул не помічає безліч антиукраїнських, українофобних і відверто ватяних коментарів та не видаляє такі коментарі й не блокує таких коментаторів.

А ось мене УІНП заблокував за ґречні зауваження і справедливу критику.
Що ж, з огляду на це, тепер "Малорóсскій інстітут нєправдівой памяті" я буду шпетити щораз за кожним зашкваром, котрий побачу. І реверансів не чекайте!
Ач, як бояться, коли їх ловлять на маніпуляціях!

Лишається лиш згадати безсмертну цитату Головного Отáмана Армії УНР Симона Петлюри: