Пані Наталка Діденко про роботу чисельних дослідників історії України…

Наталка Діденко

Спостерігаю, як історики, письменники, дослідники, музейники, архівісти, працівники літературних, наукових, історичних установ та інші святі люди по крихтам збирають факти, документи, спогади, фотографії з нашої бурхливої драматичної, але й цікавезної та красивої - людьми, культурою й перемогами — історії.

Я розумію, які титанічні зусилля часом потрібні, щоб ми знехотя прокрутили стрічку у ФБ чи деінде і сказали собі чи комусь поруч — "ти ба! я й не знав(ла)".
І щоб це засіло в пам'яті, а потім комусь і зрушило свідомість у правильному напрямку.
Скільки потрібно праці, зусиль, бажання та національної здорової свідомості, щоб ці крихти історії не розклювали якісь недобрі заздрісні чорні ворони. (Я нормальних справжніх ворон люблю, якщо що).

І це — лише про нещодавні часи, коли ще є серед нас онуки чи навіть діти наших знаменитих постатей чи подій.
А що вже казати про титанічну працю таких людей, які щоденно й без галасу чистять від брехливого намулу історичних фальсифікацій східного воріженька нашу давнішу історію, героїв, культуру та науку.

Ці люди не пхаються вперед, не штовхаються ліктями, їхніх прізвищ майже ніколи не побачити у плинній стрічці теленовин, вони вчать і все життя самі вчаться, бо лише таким людям вдається трохи нас просвітити.

Історики, письменники, режисери, архівісти, поети, науковці, мистецтвознавці, гідні професії журналісти, просто освічені люди з високою культурою та знаннями.

Ну, я вже казала — святі люди.
Це вони нас витягають, завжди витягали та ще й досі завдяки їм ми тримаємося над прірвою, не падаємо.
Вони нас тримали, навіть коли їх була жменька.
Яким не все одно.
Розумні, освічені, національно свідомі люди.

© Наталка Діденко

Ґречна вдячність пані Наталці Діденко за такі добрі слова на адресу всих дослідників і відроджувачів справжньої історії України.
І пана Коцького Апельмона почухайте від нас за вушком 😉