Вшанування Дмитра Донцова
✠ Дмитро Донцов народився в Мелітополі 10.IХ.1883.
Дмитро Донцов [(29.VIII.)10.IХ.1883, Мелітополь — 30.ІІІ.1973, Канада] — один з ідеологів українського націоналізму, головний ідеолог українського інтеґрального націоналізму, український літературний критик, філософ, публіцист, політичний діяч, один із перших керівників Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 14 серпня 1914 року.
✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠
Філософська позиція Дмитра Донцова базується на принципах інтеґрального націоналізму та національної еліти.
Основні засади інтеґрального націоналізму, сформульовані Донцовим:
• Нація — абсолютна цінність;
• вища мета — Незалежна Держава;
• єднання політичних партій і соціальних верств заради досягнення вищої мети та спільна дія без зайвих дискусій;
• мета виправдовує будь-які засоби;
• Незалежну Державу має очолювати лідер із необмеженою владою.
Дмитро Донцов був переконаний, що Нація тільки тоді відбудеться, якщо їй прищепити волю до життя і волю до влади, віру у власні сили й беззастережну переконаність у боротьбі за національну ідею.
Донцов, слідом за Ніцше, стверджував, що націю творить психологія переможців, а не рабів. Еліта ж — не ті, хто користується Державою і Нацією для своїх власних цілей, а ті, хто вимагає від себе значно більше, ніж інші.
Дмитро Донцов категорично не приймав соціалістичні ідеї, що ринули з россії перед жовтневим переворотом. Нові суспільні відносини в россії після 1917 року він охарактеризував як "рівність рабiв перед сильним володарем".
Дмитро Донцов геніально "розгадав" суть процесів, що тривали в "совєтській россії":
„Імпульсивна гра сил у варварській, неукермованій суспільности, природній вибух незадоволення у деспотично правленім краю — бралося за прояву колосальної духовної енерґії, безладне шамотання зламаного деспотичною хворобою організму — за ознаку його відпорности й великої життєвої сили.“
Водночас Дмитро Донцов вважав, що демократична модель устрою в Україні була скомпрометована "руйнівницькою, непослідовною" політикою Центральної Ради, а монархічна — такою самою політикою уряду Скоропадського.
Донцов сповідував “філософію волі до життя” як рятівної для Нації, що постає. Втілити таку волю, на думку Дмитра Донцова, можливо лише за умови, що національна ідея є "аморальною", тобто не керується загальнолюдськими цінностями, і тільки фанатиком, який "узнає свою правду за об’явлену, загальну, яка має бути прийнята іншими".
Такий світоглядні цінності поділяла чимала частина галицької молоді, яку польська окупація змушувала до радикалізації в боротьбі за свої права, включно з насильницькими способами.
Згодом Дмитро Донцов стрімко схилився у бік традиціоналізму, але не лише для сучасників, а й для наступних поколінь політично активних Українців він залишився теоретиком, а водночас — палким прихильником інтеґрального націоналізму. А ще — людиною, яка вміла захопити інших своїми переконаністю і вірою, повести до великої мети.
Мислитель і публіцист Дмитро Донцов залишив по собі велику творчу спадщину. Серед його праць (окрім, звичайно, найвідомішої — “Націоналізм”), знані: “Дух давнини”, “Заповіт Шевченка”, “За яку революцію?”, “Якою має бути література?”, “Туга за героїчним” та багато інших.
Праці Дмитра Донцова, наскрізною думкою яких є державницька ідея УССД — Української Соборної Самостійної Держави, стали засадничими для цілих поколінь українських націоналістів.
Постать Дмитра Донцова є визначальною не лише для політичної філософії України у ХХ столітті, а й стала дієвим дороговказом для діяльності націоналістичного руху, що розпалив Другі Визвольні Змагання 1930—1950-х років та подальшу боротьбу Української Нації за відродження Державності, наповнення її українським змістом, змобілізував і організував на протидію московській агресії.
В Україні філософська думка Дмитра Донцова — автора концепції української консервативної революції — і нині викликає велике зацікавлення.
Постать Донцова — символ, який цементує український характер козацького Запорожжя і Лукомор’я — терену між Великим Лугом Запорожським і Озівським морем.
Саме тому постать Донцова так активно піддається сумніву терористичним квазідержавним утворенням-агресором "рф". Адже ворожа пропаґанда намагається довести, що на півдні України й на Запорожжі зокрема просто не могло бути української свідомості, українського Визвольного Руху, ОУН і бандерівців, а тим паче, ну не міг же в Мелітополі народитись ідеолог українського націоналізму! За версією ворожої пропаґанди в Мелітополі могли народитись лише судоплатови і баліцкіє!
Саме з постаттю Дмитра Донцова найзатятіше "воювали" сепаратисти-колаборанти в Мелітополі, зокрема, онук НКВДіста баліцкоґо — є.баліцкій — ґауляйтер окупованих теренів Запорожжя, котрий після окупації Мелітополя найперше що зробив, так це демонтував меморіяльний барельєф Дмитру Донцову й перейменував вулицю Дмитра Донцова іменем сталінського терориста судоплатова.
Таким чином, в публічний простір міста було інфільтровано постать сталінського терориста судоплатова, бо саме він "замінив" Донцова в уяві окупантів. Мелітополь було загиджено біґбордами з портретом терориста, а на будинку №1 перейменованої вулиці відкрито меморіальну дошку з приписом (язиком окупантів): "мєч отплаты для прєдатєлєй родіны". Нічого дивного: сучасні терористи героїзують терористів минулого.
А щодо відплати — відплата ще буде, обов’язково!
Та не буде так, як жадають окупанти й колаборанти!
Не буде вічною ця рашистська інтоксикація окупованих теренів Запорожжя…
Край Запорожжя і Мелітополь будуть Визволені з-під рф-окупації!
Ім’я Дмитра Донцова повернеться в рідне Медове місто Мелітополь.
Україна повернеться на терени Визволеного козацького краю Запорожжя!
Бо Мелітополь — це Україна! Запорожжя — це Україна!
Пошанування мислителя та ідеолога українського інтеґрального націоналізму Дмитра Донцова повинне стати стиржнем утвердження національної свідомості на Мелітопольщині, на Запорожжі та загалом на Півдні України.
✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠
Матеріял укладено з відкритих джерел:
Офіційний портал ОУН (бандерівців)
© «Націоналістичний Портал»
© «Націоналістичний Портал»
© Юрій Щур
Укладач матеріялу:
© Dem’än Dzüba
(Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA)
Dnipro-Sičeslav, Nadporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2023.Ⅲ.30