Український дубляж та історія його заборон

“Кіна не буде!”
В День Конституції України, 28.Ⅵ.2023 у Верховній Раді України зареєстровано "проект закону про застосування англійської мови в Україні" (№9432 від 28.06.2023), який поховає український дубляж фільмів!
Цього разу українську мову в кіно забороняють zє-узурпатори!
Це не перша спроба заборонити український дубляж і українську мову в українських кінотеатрах і на телебаченні.
Український дубляж та історія його заборон у огляді.

• Майданчик «Порохівниця» ретельно зібрав низку вартих уваги матеріялів щодо чергової спроби zє-узурпаторів і zє-колаборантів порушити Конституцію України та обмежити державну Українську мову в Державі Україна.
Без поспіху й задля фіксації антидержавної діяльності zє-узурпаторів зібрано й опубліковано низку гідних і вартих уваги матеріялів щодо фактичної заборони українського дубляжу кінопродукції.

• В День Конституції України, 28.Ⅵ.2023 у Верховній Раді України зареєстровано "проект закону про застосування англійської мови в Україні" (№9432 від 28.06.2023).
Ініціатором цього "zєконопроекту" є "прєzєдєнт" zєлєнскій.

У пункті 4 статті 9 цього "zєконопроекту" йдеться:

"Іноземні фільми, мовою оригіналу яких є англійська мова, демонструються у кіновидовищних закладах мовою оригіналу із субтитруванням державною мовою".

САМЕ ТАК — ЦЕ ПРЯМА ЗАБОРОНА НА УКРАЇНСЬКИЙ ДУБЛЯЖ!

Це означає, що після набуття чинності цього "zєконопроекту" чудового українського дубляжу і озвучення фактично не буде! Адже англійська є мовою оригіналу більшості фільмів, які показують в українських кінотеатрах.
Англійська мова важлива, але не варто її популяризувати за рахунок нашої рідної української мови…

Історія українського дубляжу

• Історія українського дубляжу свідчить, що це не перша спроба знищити як українське дублювання зокрема, так і українське кіно загалом. Займаються цим відверті рашистські колаборанти, спочатку це були ренеґати-риґи, а тепер це zє-узурпатори! Якщо у 2010-х український дубляж намагався знищити дмітрій сабашнік, то за останньою стоїть зєльоний квазі-"міністр культури" алєксандр ткачєнко з "1+1".

До 2006 року 99% фільмів у кіно показували російською. А сьогодні вже 92% усіх фільмів у кінотеатрах виходять українською мовою.
Сьогодні глядач сприймає українську озвучку фільмів, як природній стан речей, але історія дубляжу стрічок українською у кінотеатрах почалася лише у 2006 році.
Розглянемо історію українського дубляжу.

• Українське кіно в совєтській окупації

Коли Україна була в совєтській окупації фактично не відбувалося дублювання українською мовою іноземних та іншомовних фільмів, а тим паче, "москвоязичних" совєтських фільмів, в першу чергу через політику "інтернационалізациі" та "руссіфікациі" в квазіутворенні "СССР".

Дублювання кіно в квазідержавному утворенні "СССР" розпочалося у 1935 році, звісно ж, виключно "уzкім язиком", натомість не передбачалось дублювання українською мовою в "УССР".
Кінодублювання українською в "УССР" стало було дозволене лише на початку 1960-х років коли перші україномовні дубляжі кіностудій не-"УССР" з'явилися на Кіностудії Довженка. Тобто, дубляж європейького чи американського кіно українською мовою для України не передбачався взагалі, тільки "озвучіваніє" фільмів з інших совєтських "республік".
Але вже наприкінці 1960-х, після посилення політики "інтернационалізациі", почався поступовий перехід на створення фільмів на кіностудіях "УССР" лише "уzкім язиком", без додаткової версії з україномовним дубляжем, а "уzкоязичниє" фільми з інших "республік" "СССР" перестали дублювати українською. Політика "СССР" так званої "інтернационалізациі", мала на меті прискорити процес денаціоналізації народів "СССР" та створити новий "уzкоязичний" "совєтскій народ".

В українському контексті, "інтернационалізация" означала витіснення культури та мови Української Нації та навзамін "уzкоґо язика" й кацапської "культури". Відповідно, технологія виготовлення та допуску в кінопрокат "УССР" кінострічок була зорієнтована на те, щоб в кінотеатрах панував "уzкій язик", а не українська мова.
Одним з найефективнішим механізмом москалікації у ті часи було те що у той період створювати дубльовану українською мовою версію українським кіностудіям (Київська кіностудія Довженка, Одеська кіностудія та Ялтинська кіностудія) дозволялося лише після того, як фільм вже кілька місяців демонструвався "уzкім язиком".
Ще одним дієвим механізмом москалікації у тих часах було те, що всі фільми виготовлені в "СССР" не допускалися у прокат, доки їх не "прийняла" московська комісія, отже, фільми, які були відзняті українською мовою, для комісії доводилося дублювати "уzкім язиком". Українські режисери, які поспішали випустити свої стрічки в прокат, надавали перевагу виготовленню фільмів одразу "уzкім язиком" і як наслідок цього з двох десятків фільмів, які щорічно ставилися на Київській кіностудії Довженка, тільки два-три виготовлялися українською мовою, а на Одеській та Ялтинській кіностудіях взагалі не зняли жодного повнометражного україномовного в оригіналі фільму. З вищезгаданих причин, як економічних, так і технологічних та організаційних, кінострічки у міських та сільських кінотеатрах України виходили переважно "уzкім язиком".
Внаслідок такої грубої кацапізації, не в останню чергу завдяки поширенню "уzкоязичноґо" дубляжу фільмів в українському кінопрокаті та теле-показах, населення України стрімко москалізувалося навіть в селах.

Внаслідок більше 70-років потужної політики москалікації України в совєтській окупації, до 1991 року, коли Україна відновила Незалежність, український кінематограф практично вмер і виробництво фільмів українською мовою на Ялтинській, Одеській та Київській кіностудіях припинилося, натомість на цих студіях переважно знімали "уzкоязичні" совєтські фільми для "всесоюзного" вжитку. Перед початком розпаду "СССР" українська мова практично повністю була витіснена з українського кінопрокату: наприкінці 1980-х репертуар кінотеатрів в "УССР" був на 99% "уzкоязичним", навіть стрічки вироблені на українських кіностудіях до яких існував україномовний дубляж демонструвалися переважно в "уzкоязичному" варіанті.

Окрім того, навіть ті поодинокі українські кінострічки, які вдавалось створювати в умовах совєтської окупації України, зазвичай "лягали на полицю" ("ложилісь на полку"), тобто, потрапляли під заборону показу на десятки років.
Добірку таких кінострічок, наприклад, можна побачити на "Радіо Свобода", хоча, вже не можна побачити, бо нині, за останні три роки, зусиллями "влади" zє-узурпаторів, ці клясичні українські кінострічки знову під негласною забороною й звідусіль видаляються та блокуються від вільного перегляду. За цими злочинними діями стоїть зєльоний квазі-"міністр культури" алєксандр ткачєнко з "1+1" та очолюване ним "zє-мінкультури" і окуповане "зєльоними" Держкіно.

• Українське кінодублювання в Незалежній Україні

З відновленням Незалежності України в 1991 році ситуація не змінилася й Україна практично не мала ринку дублювання українською мовою аж до 2006 року, бо лишалася "культурною колонією" "россіі". Через відсутність українського дубляжу в українських кінотеатрах, станом на 2006 рік в Україні фактично не існувало власної системи кінопрокату, тобто власного суверенного кіноринку, й відповідно до 2006 року Україну можна було вважати всього лише частиною російського ринку кінопрокату.

На початку 1990-х поодинокі україномовні інтелектуали публічно висловлювалися про потребу впровадження україномовного дубляжу іноземних фільмів хоча-б для телебачення, але практичних наслідків це не мало. Відповідно, у період з середини 1990-х та по 2006 рік фільми в українському кінопрокаті, як і за часів совєтської окупації, продовжували виходити з "уzкоязичним" дубляжем, зробленим на "рф". У 1990-х та на початку 2000-х дублювання фільмів українською не робив жоден вітчизняний прокатник.

Та не зважаючи на відсутність українського дубляжу в українському кінопрокаті, в цей період все ж з'явилося декілька дубляжів українською мовою. Зокрема наприкінці 1980-их/на початку 1990-х років принаймні декілька іноземних фільмів були дубльовані українською на Кіностудії Довженка, наприклад україномовний дубляж отримали такі художні фільми як “Роман з каменем” (“Romancing the Stone”, 1984), “Політ навігатора” (“Flight of the Navigator”, 1986), “Несусвітні шахраї” (“Dirty Rotten Scoundrels”, 1988), “Одружена з мафією” (“Married to the Mob”, 1988), “Зона висадки” (“Drop Zone”, 1994), “Патруль часу” (“Timecop”, 1994).

До того часу дубляж українською мовою іноземних фільмів інколи відбувався лише на телебаченні. А в кінотеатрах звучав "уzкій язик". Бо іноземні стрічки в кінотеатрах вперше з’явилися лише у 1995 році. До того часу існувало ембарґо на показ американських фільмів, адже не було закону, який регулював авторські права. А в Україні не було технічного оснащення та ресурсів, аби створити власну школу дубляжу. Економічно вигідніше було закуповувати фільми у "рф", де дублювали й озвучували "уzкім язиком" та продавали іноземні фільми в колишні союзні республіки. У 1990-х Богдан Батрух, майбутній засновник «B&H» був одним з тих хто працював для АМРА в Україні, зокрема як їх консультант по авторських правах в Україні; саме пан Батрух був одним з ключових людей які зуміли зняти ембарго для України і відновити кінопрокат у 1995 році, пролобіювавши прийняття Верховною Радою України Закону про авторські права.

22.XII.2006 Міністерство культури України та більшість кінопрокатних компаній України провели круглий стіл за підсумками якого підписали “Меморандум Про Співпрацю”, який підписали: від кінодемонстраторів — Людмила Горделадзе (директор кінотеатру «Жовтень»), з боку дистриб'юторів Богдан Батрух («B&H»), Андрій Дяченко («Геміні фільм»), Денис Іванов («Артхауз-трафік»), Роман Мартиненко («Аврора»), александр ткаченко ("сінергія"/"кіноманія"). (Зверніть увагу, ткаченко тоді підписав!)

Конституційний Суд України (КСУ) своїм рішення у справі про офіційне тлумачення положень частини другої статті 14 Закону України “Про кінематографію” (справа про розповсюдження іноземних фільмів) № 13-рп від 20.12.2007 не тільки підтвердив, що всі іноземні фільми мають бути дубльовані, озвучені чи субтитровані державною мовою, а ще й вказав, що ця вимога стосується також усіх фільмокопій, які розповсюджуються в Україні.

Згодом, у відповідь на рішення Конституційного Суду України, 30.І.2008 Президент України Віктор Ющенко написав листа до тодішньої Прем'єр–міністерки України Юлії Тимошенко з вимогою аби уряд забезпечив безумовне виконання рішення КС щодо розповсюдження іноземних фільмів, створення належних умов для організації дублювання, озвучення та субтитрування фільмів державною мовою. Наприкінці лютого 2008 року також відбулася нарада з питань кінопрокату на якій був присутній тодішній Президент України Віктор Ющенко та представники кінобізнесу, зокрема власники 3-х найбільших українських кінодистриб'юторів: Богдан Батрух («B&H»), Андрій Дяченко («Геміні фільм») і александр ткаченко ("сінергія"/"кіноманія"). За підсумком цієї наради Президент України Віктор Ющенко запропонував Міністерству культури та Держкіно разом із представниками провідних дистриб'юторських компаній розробити компромісний варіант впровадження україномовного дубляжу, який би передбачав виконання рішення Конституційного Суду України про обов'язковість дублювання іноземних фільмів українською та водночас враховував інтереси мешканців зросійщених сходу та півдня України.

Рішення Конституційного Суду, що зобов'язувало всі іншомовні фільми дублювати або озвучувати українською перед розповсюдженням в Україні, викликало збурення пророссійських кінопрокатників та власників телеканалів. Так у відповідь на рішення Конституційного Суду України, частина кінодистриб'юторів та мереж кінотеатрів, котрі або належали россіянам та були філіями россійських фірм або викупляли права на кінопрокат не напряму у голівудських мейджорів, а опосередковано у россіян, виступили проти рішення КСУ та постанови МКУ. Серед тогочасних власників компаній-дистриб'юторів та мереж кінотеатрів які написали відритого листа проти рішення Конституційний Суд України (КСУ) впровадити 100% український дубляж іншомовних фільмів були, зокрема, тогочасний керівник та співвласник кіномережі "мультиплекс" антон пуґач, котрий написав відкритий лист-звернення "дрібниці стилю від першої особи" (Андрій Костюк, активіст громадської ініціативи «Кіно-переклад», оприлюднив лист-відповідь на лист пуґача під назвою "Вершини цинізму від антона пугача"), тогочасний керівник та власник "сінергія"/"кіноманія"/"каскад" александр ткаченко написав відкритий лист-звернення "кіно і німці" (Богдан Батрух, власник «B&H», оприлюднив лист-відповідь на лист ткаченка під назвою "Кіно і росіяни").

Після ухвалення закону про обов'язкове дублювання фільмів українською мовою у 2006 році ситуація кардинально змінилася, почали з'являтися професійні студії дублювання найвищого рівня, а ринок дублювання українською почав стрімко розвиватися.

На початку 2009 року відкрилася студія «Le Doyen Studio», яка стала першою українською студією дубляжу, що отримала сертифікат «Студія Dolby Premier», а другий такий сертифікат отримала студія «Postmodern Postproduction» (входить в «FILM.UA Group») у жовтні 2012 року.
Наприкінці 2000-х на початку 2010-х років на ринку фандаб студій почали з'являтися й аматорські студії дубляжу та озвучення. До них належать «Омікрон», «UkrDub», «FanVoxUA», «Цікава Ідея», «НеЗупиняйПродакшн», «DniproFilm», тощо.
На телебаченні іноземні стрічки та серіали озвучувалися коштом приватних телекомпаній. Майже одночасно з американським глядачем Українці змогли побачити серіали “Альф”, “Друзі” та “Сімпсони” українською мовою.

Закон про обов'язкове дублювання фільмів українською мовою радо підтримали українські кінопрокатники, які напряму працювали з голлівудськими мейджорами, оскільки мейджор самостійно оплачує вартість україномовного дубляжу.
Натомість, бурхливо опротестували підрозділи россійських прокатних компаній, котрі опосередковано купляли права на показ іноземних кінострічок в Україні у россійських компаній (у той час займали ~30% кінопрокатного ринку). Проти впровадження українського дублювання також виступили "мід рф" та один з головних ідеологів путінського режиму владіслав сурков. Синхронно категорично проти впровадження українського дублювання виступив тогочасний віцепрем'єр з гуманітарних питань від "партії рєґіонов" дмітрій табачнік, котрий заявив, що дублювання фільмів українською є "фінансово необґрунтованим". А якісь "актівісти" "партії рєґіонов" навіть писали в̶ ̶"̶с̶п̶о̶р̶т̶л̶о̶т̶о̶" листи голлівудським знаменитостям з проханням повернути "уzкоязичний" дубляж іноземних фільмів в Україну. 🤡

• Реакція на україномовний дубляж серед української громадськості

Переважна більшість звичайних відвідувачів кінотеатрів в усіх регіонах України, як Заходу та Центру, так і Сходу та Півдня, продовжили ходити на кіно дубльоване українською без проблем. На відміну від пов'язаних з "россійскім шоу-бізнєсом" ділків та москальских колаборантів, більшість громадян України сприйняли український дубляж із захопленням.

Згідно опитування на замовлення «Sony» та «Disney», переважна більшість Українців були задоволені українським дубляжем, натомість, лише ~10% найбільш змоскалених громадян висловлювалися проти дублювання фільмів українською мовою. А у 2008 році усього 3% громадян заявили, що дублювання фільмів українською мовою їм "заважає".

Успіх українського дубляжу був грандіозним!
Особливо, всім сподобався дубляж серіалу “Альф” і мультика “Тачки”.

Першим фільмом, який у 2006 році вийшов українською мовою в кінопрокат, були “Тачки”. Над стрічкою працював відомий режисер дубляжу та перекладач Олекса Негребецький. Український дубляж анімаційної стрічки став на 15% успішнішим, ніж російський. Хоча кількість копій анімаційного фільму вийшла російською та українською мовами в рівних обсягах.
Оскільки багато знаменитостей і реалій із США невідомі українському глядачу, то автори дубляжу локалізували контекст під українського глядача використовуючи знайомі відповідники та образи.
Так з’явилися Рузанна Писанкер (Руслана Писанка) у “Альфі”, "оболонські гаражі" в “Тачках” і "Битва екстрасенсів" у “Дедпулі 2”. А в “Сімпсонах”, які відомі своїми рефлексіями на сучасність, окремі персонажі розмовляють з інтонаціями українських політиків, селебріті або вживають суржик.

Смішні порівняння з українськими реаліями та локальні жарти перетворилися на бренд українського дубляжу. Персонажі звучать реалістично та повністю занурюють в атмосферу.
У дубляжі мультика “Тачки” глядачі уперше почули приклад смішної локалізації — комбайн, на ім’я Валєра, яке стало мемом. Насправді, у актора дубляжу Юрія Коваленка так звали товариша-комбайнера. Для команди дубляжу локалізація імен була спірним питанням, але "Валєра" таки увійшов у фінальну версію і став популярним. Наприклад, співак Фагот зробив місток між “Тачками” та “Піратами Карибського моря 2”, коли в українському дубляжі знову згадав про Валєру.

Якісна локалізація, яка існує в кіно-дубляжах інших країн, завжди позитивно сприймається глядачами цих країн, і Україна не виключення. Хоч як нас не намагались переконати, що українська мова і дубляж "нє зайдут" глядачам і "нікто в кіно ходіть нє будєт", ця ворожа облуда була спростована Українцями вже в перший рік щойно народженого українського кінодублювання.

Спроби скасувати українське дублювання

• Від української мови ворогів і воріженьок корчами корчить!

У 2010 році ряд членів "партії рєґіонов" заявляли про необхідність скасування українського дубляжу через його нібито "низьку якість" та через те що український дубляж нібито призвів до "падіння бокс-офісу" в Україні. Зокрема тодішній віцепрем'єр з гуманітарних питань від "партії рєґіонов" владімір сєміноженко заявив що "коли чує український дубляж – його охоплює жах", а "міністр освіти" від "партії рєґіонов" дмітрій табачнік стверджував у 2007/2008 та згодом знову 2010 що український прокат "перестав бути прибутковим" після впровадження україномовного дубляжу. У відповідь на заяви "рєґіоналов", ряд українських бізнесменів та політиків, зокрема керівник дистриб'ютора «B&H» Богдан Батрух та політик В'ячеслав Кириленко, неодноразово заявляли, що слова "рєґіоналов" табачніка та його однодумців — брехня.

Після впровадження українського дубляжу в кінопрокат України заявлялося, що це посприяє розвиткові власного українського кіновиробництва. Але деякі кінознавці висловилися скептично щодо ймовірності позитивного поштовху в розвитку українського кіновиробництва завдяки українському дубляжу в кінопрокаті.

• Обов'язкове дублювання фільмів українською мовою намагались скасувати й заборонити!

• 2006
Позов "Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні" від імені "Товариства сліпих Дніпропетровської області" з метою скасувати обов'язкове дублювання фільмів українською мовою, спочатку був програний суду першої інстанції, але після апеляції несподівано позов було виграно. 16 жовтня 2006 року коли Київський апеляційний суд скасував постанову Кабміну № 20 від 16 січня 2006 року про обов'язкове дублювання частини фільмів українською мовою.
Через два роки, Генеральна прокуратура України внесла касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року, якою було визнано нечинним та скасовано п.1 постанови Кабінету міністрів України від 16 січня 2006 року № 20 про "Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів". Вищим адміністративним судом України 10 липня 2008 року скаргу прокуратури задоволено, незаконну постанову суду апеляційної інстанції скасовано та зобов'язано суб'єктів кінематографічної діяльності для отримання прокатного посвідчення всі іноземні фільми дублювати (озвучувати, субтитрувати) українською мовою.

• 2010
Постанова КМУ № 551 (від 21 червня 2010)
Після приходу до влади "рєґіоналов" у 2010 році, представники "партії рєґіонов" виступили за негайне скасування попереднього наказу Міністерства культури про обов'язкове дублювання іноземних фільмів українською мовою. Згодом, у квітні 2010 року тогочасний "міністр освіти" від "партії рєґіонов" дмітрій табачнік заявив, що після введення обов'язкового озвучення художніх фільмів українською мовою кількість відвідувачів кінотеатрів суттєво впала. Зокрема, табачнік в інтерв'ю "Эхо Москвы" заявив, що "навіть у Львові кількість відвідування у кінотеатрах впала мало не на третину". В Українських ЗМІ тоді, у 2010, повідомляли що депутати-регіонали дмітрій табачнік, вадім колесніченко, ірина бєрєжная, алєксєй костусєв, владімір сєміноженко лобіюють інтереси російських дистриб'юторів що прагнуть повернути російський дубляж в Україні.
Зусилля табачніка і Ко. були частково успішними і згодом тогочасний Міністр культури Михайло Кулиняк повідомив громадськість що у червні 2010 року кабмін скасував постанову КМУ "Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів» від 18 січня 2008 року. На зміну старій постанові була прийнята нова постанова від 21 червня 2010 року № 551 «Про внесення змін до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів", яка дозволяє дублювати фільми будь-якою мовою, але сам процес дублювання повинен відбуватися в Україні й якщо фільм дубльовано не українською мовою то іншомовний дубляж обов'язково має супроводжуватися українськими субтитрами. Відповідно, згідно з новою постановою фільми, дубльовані за межами України або фільми, дубльовані іншою мовою без українських субтитрів, на український ринок не допускаються, за винятком фестивального та артхаусного кіно у кількості не більше 10 фільмокопій.

• 2012
Постанова КМУ № 168 (від 1 лютого 2012)
Згідно з постановою КМУ № 168 (від 1 лютого 2012 року) було вилучено підпункт б) пункту 10[~ 2] "Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів". Вилучивши зі згаданого Положення норму, яка вимагала обов'язкового дублювання або озвучення фільму на території України, КМУ позбавила дистриб'юторів стимулу здійснювати прокат іноземних фільмів в Україні українською мовою.

• 2012
Спроба знищити студію дублювання «Le Doyen Studio».

5 квітня 2012 року податкова міліція вилучила обладнання найбільшої української студії дубляжу «Le Doyen Studio» («Ле Дуєн»), яка в той час дублювала близько 60% стрічок в Україні. Офіційною причиною стала, начебто, "несплата податку на додану вартість у обсязі більш як 10 млн гривень" компанією «B&H», якій належить «Le Doyen Studio».
Однак українські інтелектуали у діях податківців вбачили незаконне блокування роботи найбільшої студії україномовного дубляжу, котре здійснюють проросійські колаборанти з "партії рєґіонов": дмітрій табачнік, вадім колесніченко, іріна бєрєжная, алєксєй костусєв, владімір сєміноженко, котрі ще з самого початку запроваждження українського дубляжу лобіювали інтереси російських дистриб'юторів, що прагнули повернути "уzкоязичний" дубляж в Україну та одночасно скасувати український дубляж для українського кінопрокату. Крім того, у організації рейду ДПСУ на «Ле Дуєн» також звинуватили бізнесменів-конкурентів з орбіти впливу "партії рєґіонов", котрі активно виступали за обмеження україномовного дубляжу на користь російського та протягом багатьох років займалися лобіювання скасування норми закону про український дубляж, для ослаблення позицій «B&H»; зокрема, як можливого ініціатора рейдерства на «Le Doyen» називали антона пуґача – засновника, власника та керівника мережі кінотеатрів "Multiplex", до управління котрої була причетна іріна бєрєжная.

Рейд на студію «Le Doyen» мав широкий суспільний резонанс і у квітні-2012 українські інтелектуали влаштували ряд мітингів під Кабінетом Міністрів проти наступу влади на український дубляж.
12 квітня 2012 року податкова повернула майно студії і «Le Doyen Studio» відновила свою роботу.

Через чотири роки, восени 2016, стало відомо, що компанія «B&H Film Distribution» (власник «Le Doyen Studio») урешті-решт таки виграла позов проти Державної податкової служби України (ДПСУ) у Верховному суді України. Відповідно, вище згаданий суд постановив, що ДПСУ діяла незаконно а всі протиправні стягнення податкової мають бути повернуті у повному обсязі.

• 2019—2023
Коли владу в Україні захопили й узурпували zє-узурпатори, поступово почався процес обмеження і зменшення українського дубляжу паралельно зі зменшенням виробництва українських фільмів.
Спочатку zє-узурпатори скасували всі попередні заборони на трансляцію українофобних "уzкоязичних" бидлосєріальчіків "студіі квартал 95", зокрема, "свати". Потім zє-узурпатори захопили Міністерство культури і Держкіно та низку інших установ. А далі почали тихо й стрімко знищувати українську кіноіндустрію.

Вже 2022 року, у розпал повномасштабної війни, в кінотеатрах України фільми почали з'являтись без українського дубляжу. Про це повідомив засновник мережі кінотеатрів «Планета кіно» Дмитро Деркач.

• 2023
В День Конституції України, 28.Ⅵ.2023 у Верховній Раді України зареєстровано "проект закону про застосування англійської мови в Україні" (№9432 від 28.06.2023).
Ініціатором цього "zєконопроекту" є "прєzєдєнт" zєлєнскій.
Цей "zєконопроект" забороняє український дубляж!

Цей "zєконопроект" прямо порушує Конституцію України!
Відповідно до Kонституції України (ч. 2 ст. 10):

• “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”.

• Звуження сфери застосування української мови, зокрема, у дубляжі кінопродукції, є неприпустимим, адже порушує Конституцію України.

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь наголошує, що звуження сфери застосування української мови є неприпустимим, оскільки порушує Конституцію та рішення Конституційного Суду України від 14.Ⅶ.2021 про визнання конституційним Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

Як бачимо, zє-узурпатори цілеспрямовано паплюжать та знищують все українське! Знищують в режимі нон-стоп!
28.Ⅵ.2023, в День Конституції України, прямо в парламенті zє-узурпатори вкотре публічно й показово поґвалтували цю саму Конституції України, порушивши норми щодо державної Української мови.

Як бачимо, вже понад десяток років одні й ті самі персонажі намагаються знищити український дубляж, українську кіноіндустрію, українське кіно та українську мову. Імена цих виродків загальновідомі: один з цих виродків — екс-"міністр" сабашнік тепер "совєтнік" єбаліцкоґо, а інший патологічний українофоб — очільник кало-мойскоґо теле-аналу "ґ+ґ" алєксандр ткачєнко з початком zє-узурпації став "міністром культури", котрий продовжує справу квазі-"міністра" сабашніка. За невпинне і методичне знищення української мови й культури такі мерзенні виродки як ткачєнко мають щонайменше відповідати перед судом і Нацією, а за законами війни таких виродків необхідно просто ліквідовувати.
Даруйте за це радикальне резюмування.

Але, або у нас буде кіно українською мовою, або "уzкоязичноє".
Або Україна переможе, або Україну "пабєдят"!