совєтська “родіна-мать”
має бути демонтована

Зберегти справжню Історію України…
Не допустити профанації Історії України — на цьому наголошує запорожський історик Юрій Щур.
В Україні політика декомунізації отримала своє логічне продовження у вигляді деколонізації. Все, що пов’язане з російським імперіалізмом має бути вичищене з мапи України і з голів та сердець Українців.
І не варто залишати совєтсько-россійські квазі-імперські символи, якими б звичними вони не були. Особливо "звичні" символи. Адже будь-який залишений символ "СССР" — це метастаза "руzzкоґо міра"!
Насамперед це стосується гігантської статуї-істукана "родіна-мать"!
Історикиня Тетяна Швидченко засновниця ГО “Експертний корпус”, арґументовано й тезами розтлумачила, чому "залізну бабу" необхідно демонтувати, а не ліпити Тризуб України на совєтський істукан. Бо маскування українськими символами не замаскує совєтсько-россійську метастазу "руzzкоґо міра"!

Як росіяни замаскували Відьму-мачуху під Родіну-мать

"Родіна мать" — не просто тоталітарний символ совєтського режиму. Так само, як війна з росіянами не почалася 24.Ⅱ.2022.
Це втілення серцевини російської ідеї "воссоєдінєнія братскіх народов" через спільну "родіну", яка має бути "матір'ю" поневолених росіянами територій та культу "вєлікой побєди над фашистамі", на якому виросли ті, хто вбиває, калічить, ґвалтує і грабує нас сьогодні…

Коли я була малою, і ми з батьками поверталися з бабусиного села додому в Київ, я любила дивитися на маленьку фігурку жінки з мечем, яку було видно з мосту через Дніпро. Ця фігурка була на обкладинці моєї першої книжки. Образ здавався симпатичним, асоціювався з архетипом сильної і незалежної жінки-воїтельки.

Коли мені було 9, під час шкільної екскурсії до монументу, я вперше побачила її зблизька. Обличчя гігантської статуї вжахнуло. Тепер можу сказати, що то було щось схоже на панічну атаку. Я дивилася на неї під наростаюче відчуття сильної тривоги і страху. Тоді я не знала що вона символізує, хто і для чого її спорудив. Але на рівні відчуттів вона обдала мене моторошною енергетикою.

Ймовірно, ці враження мали суто естетичний характер, аби не містифікувати зв'язок з інтуїтивним відторгненням символу ідеології, творці якої вбили голодом та скалічили життя мільйонів Українців, намагаючись знищити нас як націю…

Після того вона вже ніколи не була мені симпатичною.
А сьогодні, на десятий рік війни з тими, для кого "родіна-мать" є центральною фігурою вигаданого ними міфу про "вєлікую побєду" у неіснуючій "вєлікой отєчєствєнной войнє", я сприймаю її ворожим символом абсолютно раціонально.

"Родіна мать" — не просто тоталітарний символ совєтського режиму. Так само, як війна з росіянами не почалася 24 лютого 2022 року. Це втілення серцевини російської ідеї "воссоєдінєнія братскіх народов" через спільну "родіну", яка має бути "матір'ю" поневолених росіянами територій та культу "вєлікой побєди над фашистамі", на якому виросли ті, хто вбиває, калічить, ґвалтує і грабує нас сьогодні…

Спроба "переосмислити" "родіну-мать" — це спроба забути, примиритися, пробачити злу, котре знищило Батурин у 1708-му, а згодом і всю Гетьманщину, котре душило українську ідентичність у ХІХ столітті, зруйнувало нашу Державність на початку ХХ століття, закатувало і вбило мільйони Українців, відібрало майже сто років Незалежності й відповідно нашої власної культури, технологій, інтелектуальної еліти, можливості зробити свій внесок у світовий розвиток людства. Зрештою, свободи вибору та гідності, за які ми б'ємося сьогодні…

"Родіна мать" стала індикатором, що проявляє ступінь толерантності в кожному з нас до всього россійського. Адже "Совєтський Союз" був лише черговим етапом росту россійської пухлини на цій планеті…

Найбільш поширені тези про "родіну-мать"

Щоб детальніше розібратися у цій темі, ось відповіді на найбільш поширені тези про "родіну-мать":

• Чому "родіну-мать" не можна називати "Батьківщина-мати", або "Україна-мати"?

Бо це як називати "УССР" повноцінним та нормальним етапом української державності, а "ЛНР\ДНР" — окремими республіками.
"УССР" — це совєтська квазі-республіка — таке ж квазідержавне утворення, як і окупаційні квазіутворення "ЛНР\ДНР".
Як і "УССР" — "родіна-мать" — це совєтський окупаційний символ з совєтською назвою "родіна-мать".
Совєтська назва "родіна-мать" у серії гігантських статуй символізує лиш одну "родіну-мать" — "совєтскую родіну".
Відтак, називати совєтську "родіну-мать" назвами "Батьківщина-мати", або "Україна-мати" некоректно й принизливо для України.

• Чому начепити Тризуб України на "родіну-мать" — це погана ідея?

Бо це як вишити Тризуб України на "будьоновкє" "красноармєйца", чи пофарбувати в блакитно-жовтий колір совєтську зірку над будинком на Хрещатику, або пофарбувати в блакитно-жовті кольори істукан лєніна й переліпити істукан лєніна на Тараса Шевченка. Український символ на пам'ятнику совєтсько-россійській ідеолоґії ніяк не змінює її суть.

• Чи можна порівнювати "родіну-мать" з деякими пам'ятниками, спорудженими за перебування частини українських територій у складі "россійской імперіі", наприклад, пам'ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі?

Ні, бо пам'ятник Богдану Хмельницькому — ініціатива Українців, яким вдалося переконати россійських чиновників його спорудити. І лише тому, що россіяни хотіли вкласти (і все ще вкладають) у образ Хмельницького свій міф про "єдіный народ" ("воссоєдінєніє 1654"). Всупереч цьому постать Хмельницького працює на українську ідею Державності. Точно так, як "родіна-мать" працює на совєтсько-россійську ідею про "єдіную русскую родіну" для всіх підкорених народів.

• Що приваблює Українців у образі "родіни-матєрі"?

Насправді подобається не сам монумент, а символ, який хочуть в ньому роздивитися. Символ сильної, войовничої жінки, захисниці, покровительки, Оранти, богині. Це архетип жіночої могутності, корінь Дерева життя, тієї омріяної України, за яку бореться багато поколінь Українців і яку не здолати.
Але чи може цим символом стати один із совєтсько-россійських ідолів, нехай і симпатичніший за інші?

Будівництво монумента "родіна-мать"в Києві

• Чи можна порівнювати "родіну-мать" з архітектурою совєтської доби?

"Якщо її демонтуємо, то що, тоді всю совєтську інфраструктуру зносити?"
"Тоді знесіть будинки, що нам збудував СССР".

Ні, бо будинки, дороги, мости, метро — це місця побуту, які самі по собі не є ідеологічними символами. Якщо на будинках є совєтсько-россійські ідеологічні символи, саме їх і необхідно прибирати.
Сама ж статуя "родіни-матєрі" є частиною меморіалу, присвяченого культу вигаданої "побєди" та "вєлікой отєчєствєнной войнє". По суті це варіація "совєтскоґо флаґа" \ "россійскоґо тріколора", але в металі та бетоні. І це працює з історичною пам'яттю, навіть якщо цих процесів не рефлексувати.

• Чи змінюються сенси російської ідеї в монументі "родіни-матєрі", якщо у її спорудженні брав участь етнічний Українець Василь Бородай?

Ні. Монумент "Мати Вірменія" ("Մայր Հայաստան") спроектував Ара Арутюнян, аналогічний у Грузії ("ქართლის დედა") — Елґуджа Амашукелі.
Обидві "родіни-матєрі" мають певні риси вірменського і грузинського народів. Та це ніяк не вплинуло на роль пам'ятників у символічному просторі. Обидві країни не переосмислили совєтську окупацію у своїй історії та перебувають в залежності від "рф".

"родіна-мать" в сучасній кремлядській пропаґанді з совєтськими "флаґамі"

• Що символізує меморіальний комплекс "родіна-мать"?

Це втілення ідеї культу "вєлікой побєды", спонукання до "героїчної" смерті в ім'я "совєтской родіны", з обіцянкою "безсмертя".

Один з ідеологів "руzzкоґо міра" проханов описав цей символізм так: "пронзительное осознание, что хребет фашизму в великой отечественной войне сломала таинственная и могущественная раса великанов - миллионы советских людей".
В ідеї цього символу є все: знаменитий россійський культ смерті, ідея "россіі-родіны" для штучного гібрида "совєтскоґо народа", міф про виконану місію перемоги над нацизмом ("побєды над фашизмом") виключно під россійським управлінням, і "родіна-мать" як уособлення "матушкі" всіх підкорених нею народів, "заґадочность русской души", натяк про "можем повторить", і так далі. Це важлива частина россійського квазі-імперського ідеологічного коду.

Саме такі страшні сенси маскуються за нібито благородними декораціями. Наприклад, грузинська "родіна-мать" в Тбілісі одягнена в одяг знатної тифліської містянки давнього періоду, в одній руці тримає меч "для захисту від завойовників", а в іншій — чашу вина "для друзів".

Встановили її у 1958 році, у 1991-му Грузія відновила Незалежність, у 2003-му відбулася Революція троянд, у 2008-му россіяни вторглися з "уміротворєнієм". Сьогодні ж Грузія має повністю пророссійський уряд і її накрила хмара россіян, котрі ховаються від мобілізації, клеять на машинах наліпки "Z" і ходять у футболках з написами "россия".

А ще є "Мати-Вірменія", у підніжжя якої знаходиться музей міністерства оборони Вірменії, де виставлені експонати "вєлікой отєчєствєнной войны" та Карабаського конфлікту. Монумент стоїть у парку Перемоги. Перед статуєю горить "вічний вогонь", а з оглядового майданчика відкривається краєвид міста. Вірмени пишаються цим пам'ятником, його поставили замість статуї сталіна у 1967 році. Разом з постаментом скульптура складає 73 метри у висоту.

• Що уособлює "родіна-мать"?

Всі ці "матєрі" — уособлення "россіі-матушкі", "родіны" та її "дєтєй", народів, що населяють цю квазі-імперію у позачассі. Кожна ця "мать" є замаскованим портретом московії, кровожерної та войовничої Відьми-мачухи, котра харчується життями завойованих і колонізованих народів. Звідси образ "родіна-мать зовёт".

Першим уособленням "родіни-матєрі" стала баба-колхозніца з гігантської статуї "рабочій і колхозніца" — ідеологічний совєтський образ "совєтскіх ґраждан".
І на міжнародній виставці у Парижі совєтські "рабочій і колхозніца" спільно з нацистськими ідеологічними статуями дружньо пропаґандували “Пєрвамай” — головний “празднік” "СССР" і Третього Райху!
До 1941 року "родіна-мать" всіляко обіймалась з істуканами нацистів!

Українців у 1932—1933 "родіна-мать" заморила Голодомором…
У 1939-му "родіна-мать" "звала" нападати на Фінляндію, потім "родіна-мать" перемолола у Другій Світовій війні… А потім "родіна-мать" "звала" і в Чехо-Словаччину, і у В'єтнам, і в країни Африки, і в Афґаністан…
Куди тільки не "звала" "родіна-мать"…

Ця ж "родіна-мать" "позвала" до нас в Україну в 2014—2022 орди орків: кацапів, чєчєн, інґушей, осєтін, чувашів, бурятів, башкирів, татар, — й далі "zоvёт" — "зовёт" білорусів, у яких теж є своя совєтська "родіна-мать" в Мінську.

Образи "родіни-матєрі" совєтські окупанти спорудили всюди, де змогли — буквально там, де топтались "кірзачамі" "россійскіє солдатушкі", — включно з купою інших ідеологічних пам'ятників різним "солдатам-асвабадітєліям", "альошам" і совєтським танкам — в усих країнах соцлаґєря.
Включно з Берліном та Еспанією.

В Еспанії совєтські окупанти спорудили собі "памятнік" —
"родіна-мать" заганяє в землю Еспанії совєтських "іхтамнєтов".

Еспанія варта окремої ремарки.
В Еспанії совєтські окупанти спорудили собі "памятнік". На одному з кладовищ Мадриду стоїть "памятнік совєтскім добровольцам, воєвавшим в Іспанії в ґоды ґражданской войны", з фігурою тієї самої "родіни-матєрі".
Цей "памятнік совєтскім іхтамнєтам" виглядає іронічно й навіть символічно — "родіна-мать" заганяє в землю Еспанії совєтських "іхтамнєтов".
Варто нагадати, що "ґражданская война в Іспаніі" 1936 року була насправді совєтською інтервенцією з "красным тєррором", "інтербріґадамі", "іхтамнєтамі" і рештою такого знайомого в наш час "інструментарію" московських окупантів…

Совєтська символіка під статуєю "родіни-матєрі"
в Національному музеї історії України у Другій Світовій війні

Більшість з цих гігантських істуканів "родіно-матєй" є основною домінуючою частиною музейних комплексів, розташованих у підніжжях цих "родіно-матєй", адже не лише візуально має працювати "родіна-мать", але й поширювати совєтську пропаґанду та метастази "руzzкоґо міра" через "музейниє комплєкси".
І жоден народ, який зберіг у себе ці совєтські "мєморіали", ще не зміг побороти москву і "россію". Ні зовні, ні внутрішньо.

• Монумент присвячено Другій Світовій війні?

Ні, совєтський окупаційний режим присвятив монумент міфічній "побєдє" у міфічній "вєлікой отєчєствєнной войнє". Цих явищ не існує, вони не можуть бути частиною пам'яті про Другу Світову війну.

• Чи можна переосмислити совєтьско-россійські символи на наших територіях, так як роблять це німці з нацистськими пам'ятками?

Порівнювати німецький досвід з українським некоректно. Його можна було б співставити з досвідом россіян, якби останні розкаялися у скоєному.

Німці переосмислюють свої символи, а ми позбуваємося чужих, ворожих. Німці вилікувалися від нацизму і спокутують провину з 1945 року.
Натомість, москалі не визнали й не визнають злочини совєтського режиму й чинять злочини з новою силою!
А ми думаємо як вкласти інші сенси у їхній пам'ятник на власній території, вважаючи його своїм? Це прояв колоніальної травми, а розмови про "ми не зможемо побудувати на цьому місці щось нове і гарне" — кремлядський наратив, що приймається і повторюється через непропрацьований комплекс меншовартості.

• Чи працює ворожий монумент у символічному просторі, якщо спробувати бачити в ньому символ захисту?

"Родіна-мать дивиться на схід, а сталінградська родіна-мать страшною пикою дивиться на захід, і це символічно, що вони дивляться одна на одну".

Насправді, обидві "родіни-маті" навіть не дивляться одна на одну!
І в Києві, і у волґоґрадє-сралінґрадє "родіни-маті" повернуті на схід — "сралінґрадская родіна-мать" з мамаєва курґана "смотріт" на Волґу, огинаючись в бік москви (голова повернута на північ). А "родіна-мать" в Києві "дивиться" на Дніпро з Київських пагорбів.

"Родіна-мать дивиться на схід і символічно захищає нас".
Так само, як працює техніка закривання очей, коли на голову падає бетонна стіна. Так як і привласнення штучного "русскоґо языка", коли його називають "слобожанською мовою".
Переосмислити можна сорт яблук — було "Слава побєдітєлям", стало "Слава ЗСУ", але не ворожу ідею.

Більшість білорусів вірять, що їхнє зросійщення та россійська візія на власну історію — це вони справжні. А червоно-зелений совєтський флаґ "БССР" — їхній "національний" символ. Але ця віра не захищає їх від інкорпорації в "рф" й від поглинання москвою. І вже давно не існує суверенної держави Білорусі, а є лише маріонеткове квазідержавне утворення "бєлоруссія" — по факту, та ж "БССР".

• Чи працює ворожий монумент у символічному просторі, якщо наступні покоління не розуміють його значення?

Ні, це карґо-культ. Як і всі карґо-культи, які повністю відірвані від контексту своєї першопочаткової ролі.

АЛЕ. "родіна-мать" виконуватиме свою роль у символічному просторі доти, доки існує контекст та живе ідея, яку в неї вкладено. Це — ідея "руzzкоґо міра".

Навіть якщо Українці забудуть контекст і пробачать ворога та усі жертви, ідея "руzzкоґо міра" працюватиме. У такому випадку будуть нові війни та геноциди… Знову…

• Чи може естетична цінність мистецького твору виправдати ворожі сенси, що в нього закладені?

Чи може краса і геніальність фільму "Тріумф волі" Ленні Ріфеншталь виправдати те, що стрічка популяризує ідеологію нацизму?

Нацистські ідеологічні статуї теж естетично красиві.
На відміну від костурбатих совєтських одоробл!

• Чи уподібнюються Українці до россіян, коли очищують свій простір від символів окупації та колонізації?

Ні. З миті совєтської окупації України в 1921 році совєтсько-россійські большевікі на українських територіях нищили церкви, архітектурні пам'ятки, твори мистецтва, науки і освіти, руйнували нашу матеріальну й культурну спадщину, вбивали носіїв української ідеї… Навіть у себе совєтсько-россійські большевікі розстріляли свого царя і його родину. Не можна відділяти большевіков від россіян, бо це одне й те саме. І "красноармєйцы", і "бєлоґвардєйцы" — теж були россіянами й нищили все українське.

Мета россіян — знищити українську ідентичність.
Ми ж прибираємо ворожі маркери, щоб вони не сіяли в нашому суспільстві ворожі ідеї "руzzкоґо міра".

• Росіяни хочуть поцілити в "родіну-мать" ракетою, чи означає це, що вона є нашим символом?

Ні, бо россіяни нищать і вбивають не лише чуже. Бо орки готові підірвати Світ ядерними ракетами разом із собою, якщо все йтиме не за їхнім планом.

• "родіна-мать" як антитеза Статуї Свободи

До речі, совєтська пропаґанда створила образ "родіни-матєрі" як антитезу Статуї Свободи в США, яка символізує свободу та демократію, її так і називають “Леді Свобода”.

• Іноземці у захваті від "родіни-матєрі", знімають тут кліпи та фільми.
Це може бути причиною нашої гордості?

Ні. Іноземці у захваті взагалі від будь-чого монументального та химерного. Людей вражає агресивність та токсичність форм тоталітарної архітектури. Іноземці люблять знімати Чорнобиль, закинуті недобудови та совєтську архітектуру. Так само як всіх цікавить життя у совєтському квазіутворенні "КНДР".

Також іноземці не розуміють чим Україна відрізняється від "россії".
Вони не розуміють причин нашої війни та не знають нашу справжню історію. Їх не морили голодом, не відправляли в ҐУЛаґ, не розстрілювали сім'ями за національну приналежність. Іноземці не знають справжньої історії України, бо вся європейська чи американська освіта до сьогодні має россійську оптику на історію Східної Європи. Якби дізналися, то ніколи б не схотіли таких істуканів у себе в містах. Тільки подивитися десь здалеку, як у зоопарку.

• Що буде на місці "родіни-матєрі"?

"Майдан вже зіпсували"
"Нічого толкового не буде, ми не спроможні"
"На постаменті встановлять Барбі"
"Це занадто дорого"

Теза про неспроможність робити щось своє, якісне українське — це ворожа теза московської пропаґанди: "Українці неспроможні побудувати власну державу", "після перемоги все буде погано" — це усе нав'язані ворогом тези меншовартості. Саме так нас затюкували на початку 2000–х, коли в Україну приїхав натовп російських журналістів, продюсерів, співаків та акторів. Зникали десятки чудових журналістів, а кремлядський пропаґандист кісєльов розповідав, що росіяни вчать нас робити якісну журналістику, бо ж Українці "неосвічені та неспроможні".

На початку війни ми мали майже розвалену армію, відсутній власний книжковий ринок, не було якісних товарів українського виробництва, усе стаґнувало. Але не через те, що ми не мали мізків створювати гарне і якісне своє. Доказ цьому — сотні дуже успішних і впливових Українців у західних діаспорах протягом ХХ століття.

Щодо "занадто дорого" — ніякими грошима Світу не можна виміряти життя і свободу свого народу.

• Як на мою думку правильно було б вчинити?

На державному рівні прийняти рішення знести цей монумент у майбутньому.

Системно і грамотно пояснювати населенню чому прийняте таке рішення.
Чехів роками готували до вступу в НАТО, працюючи різними аудиторіями та їх мотивацією.

Оголосити конкурс на український меморіал, присвячений борцям за Україну всіх часів. Одним із центральних елементів якого стала б жіноча фігура, на яку є такий великий запит. Вона може уособити українську мрію майбутнього. Наприклад як Статуя Свободи в США відобразила американську мрію.

Щоб зафіксувати совєтський період історії, достатньо буде відповідних музеїв. Там інформація подаватиметься відвідувачам переосмисленою, з фаховими поясненнями, без відвертих злочинних символів.

Зараз ми повторюємо, що ніколи не забудемо злочинів россіян.
І в той же час залишаємо монументи, зведені на кістках вбитих россіянами Українців. Які є інструментами затирання нашої колективної пам'яті.

Прибрати "родіну-мать" чи лишити? У першу чергу це питання національної свідомості та совісті, а також безпеки нашого Майбутнього.
І особисто я за Україну, а не за "УССР-2.0".

Тетяна Швидченко
Кандидатка історичних наук, засновниця ГО “Експертний корпус”
© ГО “Експертний корпус”
© “Історична правда”

післямова

Літо-2023 у інформаційному просторі України визначилось зокрема й жвавим обговоренням "залізної баби", як звуть "родіну-мать" свідомі Українці.
Обговорення почались з проголошеного zє-узурпаторами наміру замінити совєтський герб на щиті "баби", й замінити на Тризуб. Причому, на цьому "благородному" дійстві zє-узурпатори ще й "попиляли" неймовірну суму коштів, як завжди.
То виготовлений у Запорожжі Тризуб виявився "не таким", то вартість робіт і "нового" Тризуба потребувала "додаткових" мільйонів…
Все як завжди — zє-узурпатори розкрадали мільярди під час війни…

Але народу "зайшло"!
Половина населення радісно плескали в долоні, не помічаючи ані покрадених мільярдів під час війни, ані недолугості приліпленого до совєтської "баби" Тризубу України…

Карґо-культ вже в дії…
Власне, карґо-культ навколо совєтської "залізної баби" спостерігається давно…

“Укрпошта” випустила конверт і марки зі спецпогашенням “Україна-мати”…
Як можна совєтську мачуху-окупантку називати “Україна-мати”?…
Яка ж ганьба…

Хоча, дехто навпаки, або ж іронізував, або знаходив приховані символи…

За місяць палких дискусій навколо "залізної баби" суспільство поділилось. Свідомі Українці вимагали не витрачати під час війни кошти на недолуге перетворення совєтської "родіна-маті" на "укрАінскую мать", пропонуючи по завершенню війни взагалі демонтувати це огидне одоробло. Інші ж навпаки, з усим набіром кремлівських тез і малороссійських комплексів всіляко захищали совєтську "бабу".

Іноді прикро вражали навіть українські інтелектуали…
Іноді наші письменники нагадують віннічєнка…

Зокрема, вельмиповажний пан Антон Санченко кількома дописами несподівано виступив на захист "залізної баби", і не просто, а ще й з образливими епітетами щодо свідомих Українців. Мовляв, "набігли плакальщіки за Великим Лугом проти відновлення Каховської ГЕС, тепер ще й вимагають знести родіну-мать… А ви самі щось збудували, щоб ламати?" Типовий арґумент народжених в "СССР"… Жалкує пан Санченко, що істукани лєніних поваляли, а нових лєніних не понаставили! Тому пан Санченко невдоволений декомунізацією, десовєтізацією й деколонізацією, та час від часу то в Гайдукевича жбурне камінця, то у В'ятровича… Монолог "про перевагу руйнівників над будівниками" написав пан Санченко, й через тиждень-два знову оплакував совєтський спадок ДнєпроҐЕСов, каховскіх ГЕС, і прочіх "строєк вєка"!
Воно може й можна було би зрозуміти пана Антона Санченка, батько якого приймав участь у зведенні цієї статуї (працю батьків ми всі поважаємо), але ж насамперед варто усвідомлювати яку ідеологічну шкоду Україні та Українцям несе цей совєтський ідеологічний символ. Бо це ця "родіна-мать "зовёт" — "zоvёт" нечисть та орків-недолюдків, котрі щодня й щоночі вбивають Українців та, власне, й ту саму Каховську ГЕС підірвали ті ж орки, котрим "родіна мать" пріказала"! Відбудувати знову Каховську ГЕС й дати можливість zє-узурпаторам покрасти на цьому "великому крадівництві" зайвий мільярд доларів? Відбудувати знову Каховську ГЕС щоб що? Іріґаційна система каналів знищена, а питання судноплавства по Дніпру можна вирішити й без чергового затоплення Великого Лугу. Арґументи проти відновлення Каховської ГЕС висловили науковці. Совєти знищили унікальний Великий Луг як колиску всіх Запорожських Січей, як колиску Волі й Вольності Українців. І ціною чергового страшного злочину кацапи таки звільнили від мертвої води "Каховскоґо моря" затоплений Великий Луг. І природа Великого Лугу вже відновлюється сама, вже заростають плавні! І можна лиш радіти, що хоча б через 70 років Великий Луг Запорожський звільнився… Але ті свідомі Українці, які радіють звільненому Великому Лугу — "плакальщікі"?!…
Прикро, пане Антоне Санченко, вельми прикро…
Затьмарила розум "залізна баба" чоловіку…

І таких прикладів вдосталь, на жаль…
Такі коґнітивні дисонанси спостерігаються у багатьох…
Можливо, це цілком природній процес зламу ментальності у суспільства?
Частина людей буквально зубами чіпляються за "звичні" окупаційні символи…
Втім, це виглядає так, наче вдягнути на себе "будьоновку", бо "дєди воєвалі", футболку з чє, бо це "модний тренд", і театральні червоні шаровари, бо "я ж малорос"! Й розповідати, що неможна позбавлятись "здобутків СССР"…
А потім ми дивуємось, чому для Світу Україна "схожа на россію"?

Більш аніж очевидно, що після війни Україні необхідно очищатись від ворожих метастаз "руzzкоґо міра"…
А не чиплятись за ворожі метастази "руzzкоґо міра"!
Бо бацила холєри здоров'я не додасть.

Лікуймось від колоніальної залежності й меншовартості.
Позбавляємось від ворожих вірусів і метастаз.
Вивчаймо справжню Історію України.
І Україну чекає Майбутнє!