“Історію пишуть переможці”

Україна має повернути свою справжню Історію…
Історія України — трагічна й звитяжна водночас!…
Жодна країна й нація не має такої історії, яку отримали Українці…
Історію пишуть переможці — а Українці мають бути переможцями!
Тож ми маємо повернути свою справжню Історію, а не жити й далі за писаною чужинцями й окупантами псевдоісторією…
Адже псевдоісторію теж пишуть і переписують всілякі "пабєдітєлі".
І зараз це знову може відбутись…
Віталій Гайдукевич звертає увагу на пріоритетне ставлення до історичних фактів, розмірковуючи над процесом утворення державних свят в нашому календарі.

“Історію пишуть переможці” — Віталій Гайдукевич

Дивно, перемог в українського війська різних часів вдосталь, а в історії їх забули. Ну як, забули — не звикли згадувати. Не звикли вважати своїми держави, котрі існували на наших землях, але не називалися «Україна». Для француза прийнятно і зрозуміло — від галів і крізь усіх каролінгів і меровінгів, повз герцогів Бургундії і до Бонапарта і впритул до макі і операції іноземного легіону — це все звитяга французької зброї. Схожа ситуація у німців, італійців…
А у нас?

Нумо, так щоб без ґуґла, чиї полки були особистим резервом Ягайла під Танненбергом? Тим самим резервом котрий завдав вирішального переможного удару? А хто з моря філігранно штурмував Кафу (це просто тріумф морських десантних операцій!)? А хто мало не спалив москву в 1618?
А про чиє військо наступні рядки:

“XIII століття — здійснено тактичний маневр полками, що є новим для феодального війська.”
“XIV століття — фланговий удар кінноти і фланкуючий обстріл арбалетників.”
“XVI століття — перемога за допомогою вогнепальної зброї і грамотного форсування річки.”
“XVI століття — вперше використано нову тактику — координація легкої і важкої кінноти, піхота з рушницями і артилерією в таборі як опора фронту, також широкий маневр на полі бою.”

Це все наші.

До слова, остання цитата про діяння князя Костянтина Острозького — він винайшов цю тактику і неодноразово використовував переможно. Він вважався одним з талановитих полководців Європи (!) свого часу. Але де усі ці звитяжні перемоги? Клецька, Синьоводська, Оршанська, Ольшаницька битви? Де? Нема. Бо гречкосії не звикли пишатися воїнами?
Ясна річ нам нав’язували ці комплекси, але може досить?

Тут оприлюднили робочу версію календаря державних свят.
Все чинно — громадське обговорення було, на різних публічних слуханнях шановне товариство все це зважувало, але…
8 березня — відрада ліваків-соціалістів в українському календарі лишилося, а от жодної дати з довгого переліку української героїки так і не з’явилося. Так, все розумію — кон’юнктура, космополітизим, тощо. Ну справді, як ми будемо жити без дня праці 1-мая чи міжнародного дня толерантності? Помремо.
А не згадувати про те, як під Конотопом царятам московитським вломили?
Не державний рівень? Шкода…

Словом, постало питання — а якщо відкинути комплекси і меншовартість, та створити український військовий календар? Щоб не позичати очі в Сірка (котрий пес, а не характерник), казати: “Так, Грюнвальд — це ми. І Сині Води — ми. І похід Острозького на Молдавію — ми. Він же під Оршею – ми. Сагайдачний під москвою — ми...” І цей перелік можна продовжити.
На державному рівні — прорив Болбочана на Крим? Там німці отетеріли — не вірили, що без важкої артилерії можна штурмувати півострів! А Українці одним ривком… Зимовий Похід, якщо вже Перші Визвольні Змагання брати — де аналоги тривалої операції невеличкої армії в запіллі ворога? Той же Острозький — Ольшанецька битва — рейд із нічним (!) підходом до ворога із миттєвим з маршу розгортанням і оточенням (!) ворожого війська?

А тепер зауважте — на рівні держави є події гідні відзначення і фіксування в календарях. На рівні вшанування в ЗСУ — статусом нижче, але з військової точки зору може і цікавіші події — є. На рівні міст, областей і територіальних громад, є дати для вшанування? Ще б пак! Для окремих підрозділів (котрим давно вже слід надавати УКРАЇНСЬКІ імена і УКРАЇНСЬКИХ покровителів!) можуть бути дати, що пов’язані із ЇХНІМИ покровителями? Так…

Дивлячись, як Міноборони псує концепцію, підписану Президентом України, ніяких ілюзій щодо адекватності і мудрості тамтешнього керівництва, але міністри міняються (на щастя), а військо лишиться, логічно? І українська героїка гідна свого календаря? Напевно так. А тепер просто уявіть, як виглядатиме цей календар, якщо туди вписати славу нашої зброї від перших київських князів?

А що б вписали Ви? А що б не вписували принципово?

Мокшанці бояться, що одного дня ми все згадаємо. Давайте скоріш згадувати.
Перемагають ті, хто пам’ятає — ці перемоги не випадковість.
Бо історію пишуть переможці!

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse!
І так — це наше Campus Martius!

“Українська пропаґанда чи ворожі `мислєвіруси`?”
— Віталій Гайдукевич

Віталій Гайдукевич, ведучий “5-го каналу” і керівник групи розробників символіки й форми для української армії «Нове Військо», також вкотре піднімає питання про те, що час вже відходити від ворожих символів.
Віталій Гайдукевич: великодні “сталеві яйця” ССО проти російського мислевірусу “тихо прийшов спецназ”
«Новинарня» цитує Гайдукевича, ілюструючи текстовий пост пана Віталія тим самим кліпом та вдалим креативом зі сталевими яйцями, про які йде мова.

“Фейсбуком” шириться кліп для ССО “Тихо прийшов, тихо пішов…”
Усі милуються – гарно. Гарно, але…
У тексті пісні є слово “спецназ”. Перепрошую, що? Спец… що?
“Спєцназ” – РОСІЙСЬКОЮ! – “спєциальноґо назначєнія”.
Чи є слово “назначєнія” в українській? Ні. Українською – “призначення”. Виходить скорочено “спецприз”? Смішно якось.
То може варто відмовитись від скорочення, що йде калькою від ворога?
Так, від ворога, адже “спєцназ” ще від совка роздувався як бренд совєтських, а тепер – російських "сіловіков".
У Світі зі словом “spetznaz” асоціюють ВИКЛЮЧНО російські підрозділи. Це російськомовний російський "бренд".

Чи знали про це наші ІПСО (центри інформаційно-психологічних операцій)?
Мали б знати! Якщо знали, чому випустили пропаганд-кліп (а це пропагування своїх) із ВОРОЖИМ мислевірусом? Бо звикли до “спєцназа”?
Молодці, сідайте — двійка!

Те саме стосується скорочення ССО.
Ну навіщо було брати рашистські “сіли спєціальних опєрацій”?
Мізків бракує своє придумати?
Підказували ж розумні люди, не ССО, а УСС — Українські спеціальні сили!
100 років тому УСС — Українські Січові Стрільці!
Тут вам і спадковість до рідних скорочень — Українські Січові Стрільці з небес посміхнуться, тут і відмінність від одвічного ворога, тут і гарна латинська версія — USF — Ukrainian Special Forces.
Ну на поверхні ж! Бери і розкручуй СВІЙ БРЕНД.
Ні, воліють повторювати чужий “брєд”...

До чого це я? До того, що ідеологічна робота як була провалена, так і є. Глибокі ворожі ідеологічні якорі, штампи образів сидять у головах людей, котрі мали б у Міноборони, в командуваннях будувати своє… Але свого нема…

І це не критиканство, це критика, бо позитиви трапляються, і ми їх помічаємо.

Цього Великодня приз за кращу крашанку отримує автор ідеї “Сталеві яйця”.
От це справді круто!
Якби ще замість примітивної поробки-емблеми був вовкулака...

(На ту мить ССО категорично відмовились від символа Вовкулаки! Згодом, після тривалих вмовлянь таки погодились.)
І так в усьому: "ґалубой бєрєт і ґімнастёрку нє трожьтє!", "а зачєм нам бандеравскій трізубєц?", "а пачіму ти рєшил чьто только тваё мнєніє правільнає?"
Як боротись з ворожим реваншизмом обєрвалантёрав в Міноборони?
А сталеві крашанки – круто! Плюс за креативність!

«Порохівниця» постійно розповідає про чисельні факти реваншизму коллаборантів в усіх сферах.
Свідомі Українці постійно звертають увагу суспільства на вивчення власної історії.
Доки наш народ не почне вивчати власне минуле — не буде мати Майбутнього.
Ситуація з формуванням державних свят є наочним прикладом.
УІНП міг би й самостійно сформувати календар, але коли така перша спроба була, то наш народ миттю підняв галас: "Аставьтє 8 марта, 1 мая і 9 мая!" "Зробіть церковні свєта державними!" і так далі. Винесли на суспільне обговорення і ось маємо результат: половина совєтських праздніков лишились в календарі.
І так в усьому іншому.

Той же пан Гайдукевич постійно звертає увагу на совковізм в Міноборони, котрий заважає реформам.
Два роки розробляли український однострій — МО, міноборони Полторак і Обєрвалантёр Бірюков завалили концепцію українського однострію, бо "А пачіму тьі рєшил чьто так правільна? Нє пазволім убрать ґалубой бєрєт і ґімнастёрку! Зачєм нам бандеравскіє трізуби?"
Коли фахівці історики дають рекомендації, як перетворити Армію на українську і відійти від СССР — совки, коллаборанти і ватніки активно опираються.
І навіть наказ Верховного Головнокомандуючого та Президента України про запровадження українського однострою та Тризубів на шевронах для Міноборони не наказ!
Є лише кілька десятків свідомих Українців у вищих ешелонах влади проти 90% коллаборантів в тих же вищих провладних щаблях.

То може все ж варто дослухатись до фахівців, до свідомих Українців?
Щоб знову не повторити помилок минулих Визвольних Змагань?..