«Історію пишуть переможці»

«Історію пишуть переможці»

Україна має повернути свою справжню Історію...
Історія України — трагічна й звитяжна водночас!
Жодна країна, жодна нація не має такої історії, такої долі, яку отримали Українці...
Історію пишуть переможці — а Українці мають бути переможцями!
Тож ми маємо повернути свою справжню Історію, а не жити й далі за писаною чужинцями й окупантами псевдоісторією...
Адже псевдоісторію теж пишуть та переписують переможці й всілякі "пабєдітєлі". І зараз це знову може відбутись.
Віталій Гайдукевич звертає увагу на пріоритетне ставлення до історичних фактів, розмірковуючи над процесом утворення державних свят в нашому календарі.

 

«Історію пишуть переможці» — Віталій Гайдукевич

Дивно, перемог в українського війська різних часів вдосталь, а в історії їх забули. Ну як, забули — не звикли згадувати. Не звикли вважати своїми держави, котрі існували на наших землях, але не називалися «Україна». Для француза прийнятно і зрозуміло — від галів і крізь усіх каролінгів і меровінгів, повз герцогів Бургундії і до Бонапарта і впритул до макі і операції іноземного легіону — це все звитяга французької зброї. Схожа ситуація у німців, італійців…
А у нас?

Нумо, так щоб без ґуґла, чиї полки були особистим резервом Ягайла під Танненбергом? Тим самим резервом котрий завдав вирішального переможного удару? А хто з моря філігранно штурмував Кафу (це просто тріумф морських десантних операцій!)? А хто мало не спалив Москву в 1618 році (союзнички-політикани завадили)?
А про чиє військо наступні рядки:
 

«XIII століття — здійснено тактичний маневр полками, що є новим для феодального війська.»
«XIV століття — фланговий удар кінноти і фланкуючий обстріл арбалетників.»
«XVI століття — перемога за допомогою вогнепальної зброї і грамотного форсування річки тощо.»
«XVI століття — вперше використано нову тактику — координація легкої і важкої кінноти, піхота з рушницями і артилерією в таборі як опора фронту, також широкий маневр на полі бою тощо.»

Це все наші.
 

До слова остання цитата про діяння князя Костянтина Острозького — він винайшов цю тактику і неодноразово використовував переможно. Він вважався одним з талановитих полководців Європи (!) свого часу. Але де усі ці звитяжні перемоги? Клецька, Синьоводська, Оршанська, Ольшаницька битви? Де? Нема. Бо гречкосії не звикли пишатися воїнами?
Ясна річ нам нав’язували ці комплекси, але може досить?

Тут оприлюднили робочу версію календаря державних свят. Все чинно — громадське обговорення було, на різних публічних слуханнях шановне товариство все це зважувало, але… 8 березня — відрада ліваків-соціалістів в українському календарі лишилося, а от жодної дати з довгого переліку української героїки так і не з’явилося. Так, все розумію – кон’юнктура, космополітизим тощо. Ну справді, як ми будемо жити без дня праці 1 травня чи міжнародного дня толерантності? Помремо. А не згадувати про те, як під Конотопом царятам московитським вломили? Не державний рівень? Шкода…

Словом, постало питання — а якщо відкинути комплекси і меншовартість, та створити український військовий календар? Щоб не позичати очі в Сірка (котрий пес, а не характерник), казати: «Так, Грюнвальд — це ми. І Сині Води — ми. І похід Острозького на Молдавію — ми. Він же під Оршею – ми. Сагайдачний під Москвою — ми...». І цей перелік можна продовжити.
На державному рівні – прорив Болбочана на Крим? Там німці отетеріли — не вірили, що без важкої артилерії можна штурмувати півострів! А українці одним ривком… Зимовий Похід, якщо вже Перші Визвольні брати – де аналоги тривалої операції невеличкої армії в запіллі ворога? Той же Острозький — Ольшанецька битва — рейд із нічним (!) підходом до ворога із миттєвим з маршу розгортанням і оточенням (!) ворожого війська?

А тепер зауважте – на рівні держави є події гідні відзначення і фіксування в календарях. На рівні вшанування в ЗСУ — статусом нижче, але з військової точки зору може і цікавіші події — є. На рівні міст, областей і територіальних громад, є дати для вшанування? Ще б пак! Для окремих підрозділів (котрим давно вже слід надавати УКРАЇНСЬКІ імена і УКРАЇНСЬКИХ покровителів!) можуть бути дати, що пов’язані із ЇХНІМИ покровителями? Так…

Дивлячись, як Міноборони псує концепцію, підписану Президентом, ніяких ілюзій щодо адекватності і мудрості тамтешнього керівництва, але міністри міняються (на щастя), а військо лишиться, логічно? І українська героїка гідна свого календаря? Напевно так. А тепер просто уявіть, як виглядатиме цей календар, якщо туди вписати славу нашої зброї від перших київських князів?

А що б вписали Ви? А що б не вписували принципово?

Мокшанці бояться, що одного дня ми все згадаємо. Давайте скоріш згадувати. Бо історію пишуть переможці. Тобто перемагають ті, хто пам’ятає — ці перемоги не випадковість.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse

І так — це наше Campus Martius!

 

© Віталій Гайдукевич
 


 

Віталій Гайдукевич, ведучий “5-го каналу” і керівник групи розробників символіки й форми для української армії «Нове Військо», також вкотре піднімає питання про те, що час вже відходити від ворожих символів.
 

Віталій Гайдукевич: великодні “сталеві яйця” ССО проти російського мислевірусу “тихо прийшов спецназ”
«Новинарня» цитує Гайдукевича, ілюструючи текстовий пост пана Віталія тим самим кліпом та вдалим креативом зі сталевими яйцями, про які йде мова.

“Фейсбуком” шириться кліп для ССО “Тихо прийшов, тихо пішов…” Усі милуються – гарно. Гарно, але…
У тексті пісні є слово “спецназ”.
У світі зі словом “spetznaz” асоціюють ВИКЛЮЧНО російські підрозділи. Це російськомовний російський бренд.
Те саме стосується скорочення ССО.
Підказували ж розумні люди, не ССО, а УСС – Українські спеціальні сили! 100 років тому УСС – Українські Січові Стрільці!
Гарна й латинська версія – USF – Ukrainian Special Forces.
Ну на поверхні ж! Бери і розкручуй СВІЙ БРЕНД. Ні, воліють повторювати чужий “брєд”...
Якби ще замість примітивної поробки-емблеми був вовкулака – листівочка від спеців була б геніальна. (ССО категорично відмовились від символа Вовкулаки!)
І так в усьому: "ґалубой бєрєт і ґімнастёрку нє трожьтє!", "а зачєм нам бандеравскій трізубєц?", "а пачіму ти рєшил чьто только тваё мнєніє правільнає?"

Як боротись з ворожим реваншизмом обєрвалантёрав в Міноборони?
А сталеві крашанки – круто! Плюс за креативність!
 

«Порохівниця» постійно розповідає про чисельні факти реваншизму коллаборантів в усіх сферах.
Свідомі Українці постійно звертають увагу суспільства на вивчення власної історії.
Доки наш народ не почне вивчати власне минуле — не буде мати Майбутнього.
Ситуація з формуванням державних свят є наочним прикладом. УІНП міг би й самостійно сформувати календар, але коли така перша спроба була, то наш народ миттю підняв галас: "Аставьтє 8 марта, 1 мая і 9 мая!" "Зробіть церковні свєта державними!" і так далі. Винесли на суспільне обговорення і ось маємо результат: половина совєтських праздніков лишились.
І так в усьому іншому.

Той же пан Гайдукевич постійно звертає увагу на совковізм в Міноборони, котрий заважає реформам.
Два роки розробляли український однострій — МО, міноборони Полторак і Обєрвалантёр Бірюков завалили концепцію українського однострію, бо "А пачіму тьі рєшил чьто так правільна? Нє пазволім убрать ґалубой бєрєт і ґімнастёрку! Зачєм нам бандеравскіє трізубьі?"
Коли фахівці історики дають рекомендації, як перетворити Армію на українську і відійти від СССР — совки, коллаборанти і ватніки активно опираються.
І навіть наказ Головнокомандуючого та Президента про запровадження українського однострою та Тризубів на шевронах для МО не наказ!
Є лише кілька десятків свідомих Українців у вищих ешелонах влади проти 90% коллаборантів в тих же вищих провладних щаблях.

То може все ж варто дослухатись до фахівців, до свідомих Українців?
Щоб знову не повторити помилок минулих Визвольних Змагань?..
 

Постер титульної ілюстрації:
© Дмитро Дзюба

Коментарі

Коментарі

1 коментар до “«Історію пишуть переможці»

  1. Сповіщення: Перетворення Історії на фарс – Порохівниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *