Фіалковий Поет з Рудим Котом…
Поет і Захисник України загинув…

На війні загинув Захисник України, поет Максим Кривцов…
Загибель поета і Захисника сколихнула інтелектуальну спільноту, культурних діячів, творчу еліту, простих Українців…
Максим Кривцов був учасником Революції Гідності у 2013–2014 роках.
У 2014 році добровольцем доєднався до лав Збройних Сил України.
Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і «Veteran Hub».
Після повномасштабного вторгнення Максим повернувся на фронт…
Видав власну книгу “Вірші з бійниці”, яку визнали однією з найкращих книжок української поезії у 2023 році…
Ще вчора з окопу читав вірші Василя Стуса…
Максим Кривцов загинув 7.Ⅰ.2024 разом зі своїм бойовим побратимом — великим котом Рудим…
💔 Вічна пам'ять!… 🇺🇦 🕯️

Фіалковий Поет і Рудий Кіт

· Максим Кривцов

Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.

· Максим Кривцов

Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
ей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.
Одного разу він
намагався спіймати мишку
у лінивому
але феноменальному стрибку
пролітаючи над пальником
з відкритим блакитним полумʼям
тепер обпалені
неохайні
смішно закручені
як у відомого художника
уже не такі довгі вусики
нагадують про той легендарний стрибок.
Він вмощується на краєчку полиці для сну
поруч з входом в бліндаж
завішеним двома шарами ковдри
і розглядає щось
крізь маленькі щілинки
можливо
когось
ворога або друга
лисицю або людину
вичікує.
Кіт знає
кожну стежку
кожен окоп нірку бліндаж
він має одну таємницю
коли на вулиці роздається
страшенно гучний і грізний безладний галас
і здригається земля
це прокидаються давні велетні
йдуть у своїх справах
він митттєво застрибує
в діру в обшивці
та й ховається десь в глибинах та катакомбах
невеличкого бліндажа
і не висунеться
ще чого
допоки велетні не находяться.
Коли він засинає
повільно витягує передні лапки
йому сниться літо
сниться цілий цегляний будинок
сняться кури
які бігають по подвірʼю
сняться діти
які частують пиріжками з мʼясом
в мене з рук випадково скочується шолом
падає на багнюку
кіт прокидається
прижмурює очі
уважно роздивляється навколо
свої:
засинає.

Не знаю, для чого — доєднуюсь до традиції писати про підсумки року.
Цей рік видався ще важчим, за минулий. Важко знайти собі сили, щоб розпалити те давнє вогнище ентузіазму та військового натхнення.
Все більше втоми та суми наростають, наче пухлини. І ти з ними мусиш ходити на завдання, намагатись бути достойним та вірним.
Смерть змогла заманити в оточення, в свій чорний жахливий котел. Ми забирали пошматовані тіла побратимів, ми слухали, як яблука падали поруч з труною, яка стояла на подвірʼї будинку, до якого більш не зможе повернутись дуже хороша людина. В жовтні поховали хорошого друга і найкращого з нас.
Ще на декілька друзів очікуємо, коли вони повернуться.
Чи було щось хороше? Звісно. Не всі мої друзі загинули, близькі в містах досі очікують на моє повернення, видалась збірка.
Але це як їсти мандарин після того, як щойно почистив зуби — не смакує. Або, як ковтати улюблену цукерку, хворіючи на ангіну.
Попереду рік війни, а то й два, а то й три, а то…
© Максим Кривцов…

Загибель поета і Захисника сколихнула інтелектуальну спільноту Українців…
Культурні діячі, творча еліта, прості Україні — ніхто не лишався байдужим…

Пані Ірина Геращенко написала:
„Ще вчора з бліндажа Максим Кривцов читав вірші Стуса…
Світлий хлопець. Чиста душа. Красень. Поет, патріот, інтелігент, він не був народжений для війни, бо здається, менш мілітарну людину важко і уявити. Але війна — су&а, обирає найсвітліших, викошує покоління цілісних і справжніх.
Світла памʼять, Максе. Найщиріші співчуття родині…“

Актриса Ірма Вітовська оплакувала загибель Поета і Захисника…
„Друзі! Це — поет великого і жахливого нашого часу… Його нема…
Вони з другом руденьким загинули…“

Письменниця Оксана Забужко також оплакувала загибель Максима і згадувала знайомство з молодим поетом та представила вірш, який написала Наталі Бушковська, вражена загибеллю Поета і Воїна…

· Оксана Забужко

„Добу нічого не могла робити, все валилося з рук, годинами (!) залипала на воєнні відосики і раз у раз плакала, — а надвечір виявилося, що сьогодні загинув на фронті 33-літній Максим Кривцов, який заповідався на одного з найцікавіших письменників "покоління війни" — його видану торік збірку “Вірші з бійниці” прочитайте — іншої автор уже не напише…
Віка Амеліна відчула це першою: це ще одне “Розстріляне Відродження”.
Я запам'ятала Максима по якомусь спільному поетичному читанню в лютому 2022-го, буквально "за тиждень до" — атмосфера в місті вже була накручена, і я полізла на те читання винятково "за ідею" — продемонструвати всім і собі самій, що "дощ іде, а ми скирдуєм"; гадаю, всі решта так само. Ми читали там вірші про любов (я чомусь, замість себе, вибрала Плужника), слухала я інших читців погано, бо до мене раз у раз хтось підходив-забалакував, — а проте Максима запам'ятала: щось у ньому було справжнє, і напівпрозовий його речитатив мав у собі той драйв із домішкою екзистенційної туги, який завжди невіддільний від "портрета митця замолоду", коли з того митця щось має бути... У передноворічному списку "купити" в мене стоять Максимові “Вірші з бійниці” — я знала, що він на фронті, й збиралася подивитись, на кого він там у міжчасі виріс. Останній запис у його фб вчорашній — пропозиція читачам поворожити на цій книжці...
А кілька годин тому Максима вбито.
Зараз стрічкою рясно йдуть його тексти — вірші, уривки з недописаного роману (!), цитати… І серед того, несподівано — вірш невідомої мені авторки, який, як на мене, найліпше віддає загальний настрій. Хай він і буде тут — як квітка, що сама виросла на гробі Максима Кривцова, одразу ж по його смерті: зі справжніми поетами таке часом трапляється…
Царства Вам Небесного, хлопчику з зими-2022, який встиг стати Воїном і Поетом — так багато на таке коротке життя…
Дочитайте до кінця, будь ласка…
© Оксана Забужко

· Наталі Бушковська

Де ваші поети,
питають потвори.
Кого ви поставите на полицю у твердій обкладинці?
Питають вони й спльовують кров.
Ви вбили їх,
Ви їх вбили, відповідають ті, кому бракує повітря.
Де ваші художники?
Де їхні дивовижні картини з чарівними звірами?
Питають тварі та розставляють на полиці свої книги.
Ви спалили їх, ви їх спалили
Відповідає хтось і кує зброю
Де ваші діти?
Де ваші діти?
Питають вони й посміхаються ніжно.
Ми їх вбили.
Ми вбили їх, що ви тепер будете робити?
Ми будемо вас вбивати.
Відповів чийсь тихий голос, якому бракує повітря.
В кузні погасло світло

…та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою…

Максим Кривцов загинув 7.Ⅰ.2024 разом зі своїм бойовим побратимом — великим котом Рудим… 🐈
💔 Вічна пам'ять молодому Фіалковому Поету і Захиснику України… 🇺🇦