✠ ОУН — єднання патріотів України ✠

 
3.Ⅱ.1929 було утворено Орґанізацію Українських Націоналістів.
ОУН була однією з провідних у ХХ столітті й стояла на передньому краю боротьби Українців за Незалежність України. Впродовж XX століття український визвольний рух змінював свої форми боротьби від національно-культурницьких до воєнно-політичних, підпільних і політичних, а на сучасному етапі перейшов знову до воєнно-політичних.
ОУН — єднання патріотів України!

28.Ⅰ.1929 у Відні розпочався Ⅰ Конґрес Українських Націоналістів.
Перший Конґрес Українських Націоналістів, відомий як Перший Великий Збір ОУН, пройшов у Відні 28 січня — 3 лютого 1929-го. В його роботі взяли участь 30 делегатів (16 — уродженці Галичини, 14 — із Наддніпрянщини), завдяки чому форум представляв усі терени України і мав соборницький характер.

Підсумком роботи Конґресу Українських Націоналістів стало створення Орґанізації Українських Націоналістів — ОУН, що не буде обмежувати свою діяльність конкретною територією, а прагнутиме опанувати всі українські терени, де мешкають Українці.
Провід ОУН очолив Євген Коновалець, заступником став Микола Сціборський, секретарем — Володимир Мартинець.
ОУН вестиме політику всеукраїнського державництва.
Кінцева мета ОУН — Українська Самостійна Соборна Держава.

ОУН об‘єднала два покоління — ветеранів Української Революції 1917—1921 років та націоналістично налаштовану молодь Західньої України. Це був політичний і мілітарний досвід старших та радикалізм і запал молодших.
Втім це єднання могло бути лише завдяки авторитетній постаті полковника Євгена Коновальця.

ОУН була однією з провідних у ХХ столітті й стояла на передньому краю боротьби Українців за Незалежність України.

Українська Військова Орґанізація (УВО) — провісниця ОУН.
Українська Військова Орґанізація (УВО) — військова революційно-політична формація, що постала влітку—восени 1920 року заходами старшин різних українських армій, зокрема Січових Стрільців Армії УНР і УГА. Офіційно назва УВО почала фігурувати на початку вересня 1920-го.
У 1920-их роках УВО стала об’єднавчим осередком всіх українських націоналістичних організацій у нову, засновану 3.ІІ.1929 у Відні, підпільну революційну силу — Орґанізацію Українських Націоналістів (ОУН)…
Українській Військовій Орґанізації припадає почесне місце в історії Українських Визвольних Змагань.
Командант УВО — полковник Євген Коновалець.
100-річчя УВО відзначалось 2020 року.

3 лютого 1929 року у Відні завершив роботу Конґрес Українських Націоналістів із представників націоналістичних організацій, на якому було проголошено створення Орґанізації Українських Націоналістів (ОУН) на чолі з полковником Євгеном Коновальцем і озвучені загальні світоглядні засади, політичне бачення поточної ситуації та форми діяльності.

Коли поразка ЗУНР і УНР у війні з совєтським окупаційним режимом стала практично невідворотньою, 30 липня 1920 року у Празі відбувся установчий з'їзд Української Військової Орґанізації (УВО), ядро якої склали офіцери з числа Українських Січових Стрільців та Армії ЗУНР. Задачею УВО стала пропаганда ідей українського повстання і підготовка до нього з метою створення незалежної Української Держави.

УВО підтримувала контакти з еміґраційними урядами обох українських республік і під керівництвом полковників Євгена Коновальця, Юрія Отмарштайна та Юрія Тютюнника створила мережу осередків на Західній Україні. Після міжнародного визнання у 1923 році "законності" окупації Східної Галичини Польщею і втрати політичної суб'єктності ЗУНР, її останній президент Євген Петрушевич виступив за продовження війни з Польщею за підтримки підневільної Москві більшовицької "УССР", що привело до розколу в УВО і її радикалізації.

Одночасно в середині 1920-х, головним чином в Чехо-Словаччині, виникли численні українські націоналістичні організації, найпомітніші з яких — “Леґія Українських Націоналістів” (ЛУН) та “Група Української Національної Молоді” (ГУНМ) — ініціювали їх об'єднання з метою координації політичних зусиль для боротьби за українську державність. На початку 1927 вони підготували спільний проект “Союзу Орґанізацій Українських Націоналістів” і 12.Ⅶ.1927 в Празі провели установчий з'їзд, який прийняв рішення запросити до об'єднання інші організації і приватних осіб, які поділяють їх ідеологічні установки. Ця ідея була підтримана Коновальцем, який вважав за необхідне створення легально чинного політичного крила УВО, що мала стати суто бойовою організацією.

Перший Великий Збір ОУН, відомий як Конґрес Українських Націоналістів, відбувся у Відні 28 січня — 3 лютого 1929-го. В його роботі взяли участь 30 делегатів (16 — уродженці Галичини, 14 — із Наддніпрянщини), завдяки чому форум представляв усі регіони України і мав соборницький характер.

Учасники Конґресу Українських Націоналістів
26 учасників конгресу та одного гостя увічнила світлина.
(Макар Кушнір, Володимир Виноградник і Кіндрат Плохий не фотографувалися)
Сидять зліва направо:
1. Андрієвський Дмитро,
2. Антоненко Михайло,
3. Бабій Олесь,
4. Барановський Ярослав,
5. Бойдуник Осип,
6. Вассиян Юліан,
7. Вікул Микола.
8. Демчук Дмитро,
9. Загривний Максим,
10. Згорлякевич Олександр,
11. Зиблікевич Євген,
12. Капустянський Микола,
13. Коновалець Євген,
14. Малько Іван, гість
15. Мартинець Володимир,
16. Моралевич Яків,
17. Сціборський Микола,
Стоять зліва направо (перший ряд):
18. Петро Кожевників,
19. Леонід Костарів,
20. Ріко Ярий,
21. Зенон Пеленський.
Стоять зліва направо (другий ряд):
22. Юрко Руденко,
23. Степан Охримович,
24. Степан Ленкавський,
25. Андрій Федина,
28. Ярослав Герасимович,
29. Теофіл Пасічник-Тарнавський

Конґрес Українських Націоналістів із представників націоналістичних організацій за участю ЛУН, ГУНМ, УВО та “Союзу української націоналістичної молоді”, 3 лютого 1929 року оголосив про створення громадсько-політичного руху “Орґанізація Українських Націоналістів” (ОУН), метою якого було оголошено захист українського етнічного населення від репресій та переслідування з боку окупаційних режимів Польщі та московського терористичного квазідержавного утворення "СССР", і побудова на всій українській етнічній території Незалежної Держави на принципах пріоритетності інтересів Українців як нації.
Кінцева мета ОУН — Українська Самостійна Соборна Держава.

Першим Провідником ОУН став Євген Коновалець, який залишався одночасно і Провідником УВО, що зберегла свою організаційну самостійність і мала вести бойову діяльність виключно від свого імені. Це було підтверджено на конференції керівництва ОУН-УВО в Празі в червні 1930, проте на практиці їх діяльність виявилась замкнутою на одних і тих же людей і через два роки рішенням наступної Празької конференції УВО увійшла до складу ОУН як структурний підрозділ.

У 1933 крайовим провідником ОУН на західньо-українських теренах і крайовим комендантом УВО був призначений 24-річний Степан Бандера, що привело до значної активізації терористичної діяльності у Польщі проти окупаційної адміністрації, і після вбивства у 1934 міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького все керівництво УВО—ОУН (27 чоловік) на Галичині було заарештоване. Після звільнення з ув'язнення у 1939 році Степан Бандера відмовився підкоритися новому керівництву ОУН на чолі з Андрієм Мельником, який очолив організацію після вбивства Євгена Коновальця, і наступного року разом з прихильниками створив власний “Революційний Провід ОУН”, який з часом отримав назву ОУН(б).

ОУН в наш час

Наразі, в Україні кілька організацій звуть себе "ОУН" і Українцям складно розібратись, хто є хто.
В наш діджиталізований час більшість звертаються за довідкою до глобальної енциклопедії Вікіпедія, втім, робити це необхідно вкрай обачно, з огляду на недосконалість цього джерела, адже Вікіпедію пишуть і змінюють звичайні люди будь-коли і будь-як кому заманеться. Тож, у вікістатті ОУН хоч всі основні дані викладено вірно, проте, вистачає помилок у дрібницях, а особливо у наведених лінках, де інколи вказано вже давно не існуючі офіційні сайти організацій, на одній з котрих взагалі якийсь россійський ресурс (вочевидь, сайт було або невірно вказано у вікі, або ж банально викрадено, позаяк ОУН(б) давно має свої офіційні ресурси).
Отже, спробуємо принагідно розібратись і розкласти по кошикам різноманітні ОУН нашого часу.

З відновленням Незалежності України в 1991 році, ОУН починає переносити свої структури до Києва та відновлювати організаційну мережу по країні: ОУН(м) під назвою «Організація Українських Націоналістів», а ОУН(р) — під прикриттям партії «Конґрес Українських Націоналістів». Частина старих членів ОУН(р), які діяли в Україні, не погодилися з лідерством представників діяспори та утворили окрему політичну партію — «Організація українських націоналістів в Україні» (ОУНвУ), яка зареєстрована Міністерством юстиції України 17.ХІ.1993, номер свідоцтва: № 518. Пізніше ОУНвУ офіційно змінила назву на Політична партія «Організація Українських Націоналістів». Однак ця політична партія стала інструментом політтехнологів різних оліґархічних угрупувань і остаточно змарґіналізувалася. Відтак на даний час в Україні ця "ОУН" діє легально і виключно як громадська організація.

Зокрема, є "ОУН" (Богдан Червак) і є "ОУН" (Микола Коханівський).

ОУН(д) — Об’єднання Українських Націоналістів (державників) — походять з "мельникíвців", дотримуться нині чіткою продержавницької позиції і вважають свою організацію правонаступницею ОУН(м). ОУН(д) виникла 2005 року внаслідок певних розходжень та суперечностей у поглядах і тактиці усередині вищезгаданої ОУНвУ\ОУН, що призвело до відходу від ОУН у 2005 році Павла Дорожинського і його середовища та виникнення нової націоналістичної організації.
ОУН(д) перейняла від заснованої 1929 року Євгеном Коновальцем ОУН свою символіку, славень та основоположні ідейні засади.

Натомість, ОУН (революційна), або ж ОУН(б) — бандерівці — продовжує активну діяльність з чіткими націоналістичними і державницькими позиціями.

Офіційними ресурсами ОУН(б) є
✠ «Націоналістичний Портал» — офіційний портал ОУН (бандерівців)
✠ Часопис ОУН(б) «Шлях Перемоги» — заснований Степаном Бандерою у Мюнхені 28.ІІ.1954.
✠ Архів ОУН — Українська Інформаційна Служба в Лондоні
✠ «Український Погляд» — Українська Інформаційна Служба — прес-центр ОУН(б)
✠ Історико-меморіяльний музей Степана Бандери
✠ Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
✠ Дмитро Донцов
✠ Молодіжний Націоналістичний Конґрес

Чинним Провідником ОУН(б) є пан Стефан Романів — громадський та політичний діяч української діяспори, перший заступник Президента Світового Конґресу Українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, офіційний представник Торгово-Промислової Палати України в Австралії, VII-й Голова Проводу ОУН(б).

«Порохівниця», як історико-освітній майданчик з чіткою націонал-державницькою позицією, зазвичай поширює і транслює матеріяли з офіційних ресурсів ОУН(б).

Україна переможе!
Україна вже перемогла!

Слава Україні!
Героям слава!

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

Матеріял укладено з торішніх публікацій історико-освітнього майданчика «Порохівниця» та зі вказаних відкритих джерел:
© Національно-патріотичне виховання
© Maryna Mirzaeva
Укладач матеріялу і постерів:
© Dem'än Dzüba — «Porohivnyçä»
2021.ІІ.3