Японія озброюється, шукаючи миру
🇯🇵

 
З початком війни "рф" проти України, а особливо з початком повномасштабного вторгнення терористичного квазідержавного утворення "рф" в Україну у лютому 2022 року та активізацією на цьому тлі комуністичного квазіутворення "кнр" з погрозами окупації Тайваню (справжньої Республіки Китай) й погрозами в бік Японії, Країна Вранішнього Сонця усвідомила рівень загроз і готується до оборони.

🇯🇵

 

Головною подією 2023 року, вважають деякі експерти, буде становлення Японії як великого геополітичного актора. Економічне зростання у третій за величиною економіці Світу було переглянуто у бік збільшення до 1,5%, а витрати на оборону будуть подвоєні і сягнуть 2% ВВП.

Японія має чи не найбільш боєздатні збройні сили в Азії — 自衛隊, じえいたい, Дзіейтай — Сили Самооборони Японії — це державна організація, заснована у 1954 році, що виконує роль збройних сил, хоча не має відповідного юридичного статусу, тобто, офіційно Японія все ще не має Армії, але має Сили Самооборони Японії.
Також Японія тісніше співпрацюватиме із США, щоби стримувати або, якщо необхідно, захищатися від аґресії комуністичної квазі-країни "КНР" ("китайської народної республіки") проти Тайваню (справжньої і леґітимної Республіки Китай).

· Федір Кудрін
«Український Тиждень»

У цьому Світі не так багато чорно-білих речей. Але якщо вас критикує марія захарова, значить, ви все робите правильно. Це повною мірою стосується Японії, яку засудило "МЗС РФ" за те, що в середині грудня 2022 року Японія затвердила нову оборонну доктрину. Ця доктрина, що має зробити Сили Самооборони Японії здатними відповідати на сучасні виклики, виведе Сили Самооборони Японії на якісно новий рівень. Для цього Токіо подвоює видатки на Сили Самооборони Японії, дещо відходячи від положень своєї пацифістської Конституції. І у Країни Вранішнього Сонця дійсно є причини для такої радикальної трансформації.

Три ядерні автократії

Із сусідами в Японії складно.
Країна Вранішнього Сонця знаходиться в безпосередній близькості до трьох ядерних квазі-держав зі складною міжнародною репутацією. З одного боку — "КНР", яка є найбільшим потенційним конкурентом США у сенсі міжнародного домінування, що саме по собі створює напругу. З іншого боку — "РФ" та "КНДР", відверті квазі-держави-вигнанці, здатні на найагресивніші провокації та небезпечні самим фактом свого існування. Таке геополітичне розташування саме по собі є проблемним для Японії. Вона звикла існувати у відчутті тотальної безпеки, яке їй надавали США. Однак часи змінились, російська війна проти України зробила мислимим немислиме, і тепер у Токіо бояться початку великої війни в Азії.

У новій японській доктрині йдеться про те, що "стратегічний виклик, поставлений Китаєм, є найбільшим, з яким коли-небудь стикалася Японія".
І тут мова йде не про пряму загрозу японським островам з боку "КНР".
"КНР" розглядається як сила, здатна зашкодити національним інтересам Японії в гонитві за власними. Країна Вранішнього Сонця сильно залежить від свободи міжнародної торгівлі через експортну економіку та бідність на власні природні ресурси. Якщо "КНР" буде силовими методами приводити регіон під свій контроль, а Японія не втрутиться, країна програє без жодного пострілу, опинившись в залежності від волі Пекіну. Японія не очікує на пряму атаку на свою територію, навпаки, країна готується протидіяти можливим агресорам на більш віддалених просторах: у Тайванській протоці та Південно-Китайському морі. І саме крізь цю призму варто розглядати військову модернізацію країни.

Хочеш миру — готуйся до війни

Впродовж майже 80 років з часів поразки у Другій Світовій війні, Японія не мала натурального озброєння. З одного боку, США боялись реваншистських настроїв у країні, з іншого, гарантували Японії повну безпеку з-зовні. Але часи змінюються, а Штати не всесильні. Їм потрібні надійні союзники, на яких можна буде покластись у разі потужної конфронтації. І мова йде в тому числі про наступальні озброєння. Саме тому значна частка із $320 млрд, що Японія виділятиме на розвиток Сил Самооборони впродовж наступних п’яти років, піде на програму розробки та виробництва ракет дальньої дії. Рішення логічне: ракети здатні знищувати небезпечні цілі з великої відстані, але при цьому самі по собі не можуть виступати в якості загарбницької зброї. А це важливо, враховуючи репутацію Японців в Азії, що після Другої Світової нікуди не зникла. У своїй ракетній програмі країна покладатиметься на власні корпорації, зокрема, Mitsubishi Heavy Industries. З-поміж інших плюсів, це створить потужне фінансове вливання у ВПК країни, який до цього відставав на фоні інших галузей промисловості Японії.

Але навести ракети на потенційних супротивників — не єдине, що потрібно зробити, щоб почуватись у безпеці. Важливими пунктами також є військова логістика та цифрова безпека. Усе це необхідно для того, щоб у разі регіонального конфлікту, Японія була спроможна своїми силами відстоювати власні інтереси, не розраховуючи лише на союзників.

Регіональний блок

Тим не менш, Японія не планує бути самотньою в разі початку війни. Навпаки, обставини складаються таким чином, що країні ні в якому разі не вдасться зберегти позаблоковість. Якщо "КНР" спробують військовим шляхом захопити Тайвань, а США стануть чинити їм спротив, як неодноразово обіцяли високопосадовці Білого Дому, Японія автоматично стане стороною конфлікту. Річ у тім, що на територію японських островів знаходяться американські військові бази, які стануть логічною ціллю для "Народно-визвольної армії Китаю". Тобто, навіть якщо відсторонитись від питання національних інтересів Японії, країна фізично не зможе триматись осторонь. В Країні Вранішнього Сонця це чудово усвідомлюють, і національна оборонна доктрина багато в чому зав’язана на дії в складі коаліції.

І Японія вже активно працює над її формуванням. Уже в 2023 році було проведено переговори з США щодо розширення стратегічної співпраці. Зокрема, країни підписали угоду про стратегічну взаємодію в космосі. Окрім США, які очевидно опиняться з Японією по один бік барикад, країна розраховує на розширення співпраці з Тайванем (це леґітимна Республіка Китай), який розглядається в Токіо як наріжний камінь регіональної стабільності. Оскільки саме встановлення контролю квазі-держави "КНР" над Тайванем розглядається як екзистенційна загроза для Японії, послідовним рішення буде спільна з островом підготовка до оборони. Така “недружня” політика з боку Токіо вже викликала осуд "КНР", однак свою стратегію Японія навряд буде змінювати. Крім Тайваню, імовірними союзниками Японії виступатимуть Австралія, деякі держави АСЕАН, а також, можливо, Південна Корея. Не дивлячись на те, що Сеул ніби автоматично записують в антикитайський блок, ситуація є дещо складнішою. Попри тісні зв’язки з США, Корея обережно проводить свою зовнішню політику, дистанціюючись від прямої протидії "КНР" навіть на словах. Одна з причин цьому – історично складні японсько-корейські відносини, які необхідно розвивати для того, щоб залучити Корею до спільних оборонних ініціатив. В цілому, у США та Японії попереду дуже багато роботи з консолідації американських союзників в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Хоча Вашинґтон, Токіо і Тайбей складуть основу демократичного оборонну альянсу в регіоні, його потрібно розширювати, щоб не допустити великої війни.

До балансу через конфронтацію

Такий різкий поворот в бік США та Тайваню по суті став фінальним акордом у формуванні нової зовнішньої політики Япопії. І попри те, що про розрив економічних відносин із "КНР" поки мова не йде, та й навіть про повний розрив з "РФ", до санкцій проти якої Токіо долучився, жереб уже кинуто. Японія дала зрозуміти, що не дасть себе проковтнути, а також остаточно визначила для себе, на кого буде спиратись. Пекін не оцінив такого кроку, а в комуністично-китайській пропаґандистькій газеті "Global Times" вийшла стаття з красномовним заголовоком "Японія ризикує перетворитися на Азійську Україну, якщо буде слідувати стратегічній лінії США". Така риторика, очевидно, слугує погрозою для Токіо, який визначив комуністичне квазіутворення "КНР" як "найбільший стратегічний виклик" в регіоні для своїх інтересів. Варто забувати, що це не японські балістичні ракети прилетіли в китайські води у серпні минулого року, а навпаки. Однак, як би це дивно не звучало, збільшення конфронтації з Пекіном потрібне Токіо для збереження стабільності. В часи, коли світові держави так легко переступають через міжнародне право, лише баланс сил здатен зберегти мир у Східній Азії.
І Японія добре усвідомлює, що починати варто з себе.

© «Український Тиждень»
© Федір Кудрін