Деколонізація України триває…

 
19.Ⅸ.2024 Верховна Рада України проголосувала за постанову про перейменування 327 населених пунктів в Україні. Згідно з постановою, перейменуванню підлягають населені пункти, назви яких москалізовані або містять совєтсько-россійські наративи. Однак із постанови прибрали 6 населених пунктів, щодо перейменування яких тривають дискусії.
Оглянемо список "дискусійних" та деколонізованих населених пунктів.
Обміркуємо доцільність "дискусійності" деколонізації.

Чергова хвиля деколонізації

За постанову №12043 отримано 281 голос.
Прес-служба Апарату Верховної Ради України опублікувала офіціоз.
Згідно постанови перейменовуються топоніми, що містять ворожі москальські совєтсько-россійські наративи та назви на честь москальских і совєтських діячів, як наприклад: пушкіно, мічуріна, максима ґорького, кутузівка, суворове, некрасове, тощо. Позбавились і від різноманітних варіацій "пєрвомайскіх" назв. Нарешті!

Серед міст перейменовані:

• Новомосковськ — Самар (Дніпровська область)
• Першотравенськ — Шахтарське (Дніпровська область)
• Молодогвардійськ — Отаманівка (Луганська область)
• Сєвєродонецьк — Сіверськодонецьк (Луганська область)
• Червоноград — Шептицький (Львівська область)
• Дружба — Хутір-Михайлівський (Сумська область)
• Красноград — Берестин (Харківська область)
• Первомайський — Златопіль (Харківська область)
• Ватутіне — Багачеве (Черкаська область)

Перейменовано низку сел з різними формами "пєрвомайскіх" назв.
Також село Червоне Золочівського району Львівщини віднині перейменоване на село Галицьке, де знаходиться найбільший Меморіял дивізії “Галичина”.
(Чомусь саме на цьому акцентують увагу більшість "недорогеньких" ЗМІ).

Дивно, що взагалі вдалось прийняти постанову про нову хвилю деколонізації — і це в умовах тотальної zє-узурпації!

Напередодні в парламенті "ширка" "слуґ народа" і ОПЗЖ провалили голосування за постанову про перейменування 333 населених пунктів у рамках процесу деколонізації та дероссіфікації. Через цей злочинний саботаж парламентарі з “Європейської Солідарності” мусили блокувати трибуну з вимогами прийняття постанови щодо перейменування.
Злочинними діями кремлядських zє-колаборантів і zє-узурпаторів було провалено історичний шанс викинути з мапи України все те, що було нав'язано московськими окупантами протягом століть поневолення.
На кого працюють кремлядські zє-колаборанти і zє-узурпатори?
Питання риторичне… Висновки очевидні.

Проблеми виникли з перейменуванням міст Южне, Южноукраїнськ, Синельникове, Первомайськ і Павлоград. Саме їх прибрали з нової постанови, яку ухвалили 19.Ⅸ.2024.
Щодо перейменування цих населених пунктів будуть дискусії, пояснив в zє-ZМІ zє-спікєр стєфанчук. Для zє-узурпаторів декомунізація є "проблемою".

Назви цих міст пропонували змінити таким чином:

• Южне — Порт-Анненталь (Одеська область)
• Южноукраїнськ — Ґард (Миколаївська область)
• Синельникове — Ріднопілля (Дніпровська область)
• Павлоград — Матвіїв (Дніпровська область)
• Первомайськ — Сокологірськ (Луганська область)
• Первомайськ Миколаївської області взагалі не згадали…

Деколонізація і десовєтізація корчами корчить всю zєльону риґотню 🤮

Дискусійність

Дискусійність в зміні топонімів під час деколонізації цілком нормальна.
Дискусії та обговорення у громадах, у місцевих радах та у Верховній Раді — так має бути, адже у нас все ще демократія.

Та насамперед, варто враховувати фахові висновки науковців — істориків, філологів і лінґвістів. Історики мають допомогти з'ясувати історичні назви та їх належність до українського середовища, чи навпаки, колоніальне походження. Філологи мають допомогти з'ясувати точну форму написання топоніму згідно українського правопису та семантики Української мови.
Тобто, це не просто втілення забаганок місцевих можновладців і громади "перейменувати на нейтральне", з якого виходять "цвіточно-абрикосові" та "мирноґрад-ріднопіль-златопольські добродари".

На жаль, часто не вдається деколонізувати топоніми на націєцентричні чи повернути історичні назви, оскільки демократія не працює як слід.
Демократія працює за наявності зрілого громадянського суспільства. Демократія, себто, народовладдя, в умовах пост-совєтського суспільства, скаліченого десятиліттями совка і квартальних серіальчіків, химерно втілюється у "народно-дємократічєскій совок"! Відтак, у "громадських дискусіях" населення вимагає "якусь нейтральну назву" — і виходять якісь химерні "цвіточно-абрикосові" "мирноґрад-ріднопіль-златопольські добродари".

Наразі, побіжно розглянемо "дискусійність" вищезазначених топонімів.

• Сєвєродонецьк — Сіверськодонецьк (Луганська область) — давно варто було виправити цей костурбатий кацапізм Сєвєродонецьк.
Втім, запізно для вщент зруйнованого міста, де зі 100 000 лишилось приблизно 10 тисяч мешканців, переважно "ждунів", котрі, певно, раді "асвабаждєнію"…
Топонім за гідронімом Сіверський Донець за правилами Української мови — Сіверсько-Донецьке. Тож, навіть цього разу "виправили" все одно так, щоб лишилась россіянська форма назви на -цк\-ск.
При цьому, той же Першотравенськ перейменовано на Шахтарське.
Добре що не "Шахтарськ".

• Новомосковськ — Самар (Дніпровська область) — нарешті з мапи України зникне ця москальська назва "новомосковск"!
Давні назви до 1794 року — Самар, Самарчик, Самарчук, Новоселиця.
Із 1794 року — колоніальна назва "новомосковск". Більшість мешканців цього міста давно вже користуються скороченою назвою "Новік", уникаючи другої половини назви. Перейменування викликало тривалі дискусії навколо запропонованих назв Богородицьке, Ново-Богородицьке та Самарське, Самарь і Самар — за назвою ріки Самара. Бентежить співзвучність з рашистською самарой…

• На Сумщині Дружба отримала первісну назву Хутір-Михайлівський. Щоправда, тепер це не хутір, а місто, залізничний вузол на східному кордоні… Можливо, варто було назвати Сіверськ, щоби підкреслити належність до історичного терену Сіверщини…
Але точно вже не "дружба-братство"!
2014-го "дружба-братство" кончились…

Втім, це вже офіційно перейменовані міста.
Поглянемо, що з "проблемно-дискусійними", від перейменування яких так сильно корчами корчить всю zєльону риґотню 🤮

• Ґард — історична назва місцевості над Південним Бугом, де збудовано місто Южноукраїнськ — типове совєтське місто, "ґород атомщіков", де більшість населення понавезені й не сприймають перейменування взагалі!
Вище за течією Буга знаходиться Первомайськ!

• Первомайськ Миколаївської області чомусь не розглядався взагалі!
До 1782 року — Орел — первісна назва, можливо, також Орлик — на честь Гетьмана Пилипа Орлика. Згодом перейменовано на Ольвіополь.
Ольвіополь — псевдогрецька назва з "Грецького проєкту" єкатєріни-ІІ.
Богопіль, Голта, Ольвіополь — до 1919 року існували як три містечка, розділені річками й ще раніше кордонами імперій. 1919 року об'єднані у одне місто Богопіль в Українській Державі, назва міста за назвою ріки Буг (Бог).
Водночас, того ж 1919 року совєтські окупанти з "одєсскоґо рєввоєнкома" оголосили, що місто буде називатись на честь "пєрвомая".
З пропонованих для десовєтізації топонімів українським є Богопіль, на відміну від єкатєрінінської псевдогрецької назви "Ольвіополь". Не плутати з Ольвією!
Взагалі, в Україні вдосталь метастаз "єкатєрінінскоґо ґрєчєства" і варто позбавлятись від цього россійсько-квазімперського псевдо-"ґрєчєства" так само, як від совєтсько-россійських метастаз "руzzкоґо міра".

• Порт і місто Южне — Порт-Анненталь — первісна назва німецької колонії над невеликою бухтою, де зараз один з найбільших морських портів України. Як і в ситуації з містом Южноукраїнськ, за назву Южне зубами вчепились місцеві, бо "адєсская асобєннасть" змушує чіплятись за совєтсько-рашистські метастази.
Якщо вже так місцевим не подобається німецька назва Порт-Анненталь — назвіть Порто-Фрáнко — це ж ідея-фікс всіх "адєссітов"!

• Первомайськ на Луганщині — зруйноване шахтарське селище в рф-окупації. Про що там взагалі "дискутувати"?

На Січеславщині (Дніпровська область) відкладено перейменування двох міст.
Павлоград і Синельникове — "проблемно-дискусійні" для zє-узурпаторів.

• Павлоград — Матвіїв — місто розташоване в межиріччі рік Самара і Вовча. Межиріччя — найбільш вдалий топонім для великого міста у межиріччі, хоча, у передмісті є село Межиріч на лівому березі ріки Вовчої при злитті з Самарою.

Втім, Матвіїв — цілком обґрунтований топонім.
Матвіїв — назва на честь козака-запорожця — засновника поселення.
На початку 1770 року запорожець, козацький старшина Матвій Хижняк побудував у плавнях Межиріччя зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, призначив вулиці, виділив місце для побудови будинків, в які запросив сімейний та осілий народ селитися та влаштовуватись садибами, виділив місце для православної церкви з дзвіницею, української школи та шпиталю. Першими поселенцями у цій місцевості були запорожці Самарської та Кальміуської паланок, а також демобілізовані військові, які займалися скотарством і рільництвом.
Після знищення Запорожської Січі Матвіївські хутори стали слободою Матвіївка, але вже 1779 року слободу за наказом ґрафа потьомкіна перейменовано в Луганську зі штаб-квартирою полку ґолєніщєва-кутузова, а 1784 року єкатєріна-ІІ "повєлєла" надати статус міста і обізвати "павлоґрад".
Павлоґрад — россійсько-імперська назва, від якої варто позбавитись.

В чому полягає "дискусійність"? В тому, що назва на честь козака-запорожця? Чи може в тому, що "ждуни" зубами чіпляються за Павлоґрад? А може в тому, що "уzкоязичниє" та кацапи на картах будуть писати "Матвєєв"? Чи смішно як Ґолохвастову — "Простота!"? Не до вподоби Матвіїв чи Матвіївка — будь ласка, Межиріччя — красномовно і солідно для стотисячного міста.
Якщо воно ще лишиться таким у найближчий час…

• Синельникове — Ріднопілля — назва від німецького Ейґенфельд (Eigenfeld). Дослівно німецьке Eigenfeld — рідне поле.
У 1873 році на сучасній північній околиці міста було засновано лютеранське поселення Ейґенфельд — нині село Веселе, що межує з містом.
1873 року також відкриті залізничні станції Синельникове-Ⅰ і Синельникове-Ⅱ. Назву станцій і поселення залізничного вузла надано на честь россійського генерала івана сінєльнікова — це племіник поета дєржавіна, а також — фаворит князя потьомкіна, "намєстнік єкатєрінославскоґо намєстнічєства", "соратнік" суворова під час депоратції Кримців з Кириму до Озівського моря. Саме суворов відрекомендував сінєльнікова потьомкіну як "рєтівоґо служитєля", котрий відзначився ще під час знищення Запорожської Січі. При цьому, сінєльніков — виходець із козацької старшини Острогозького полку Слобожанщини, і є одним з ключових зрадників козацтва, котрий сприяв знищенню козацтва, Запорожської Січі та Гетьманської України. Саме за цю "рєтівость" сінєльніков отримав від князя потьомкіна та імпєратріци єкатєріни-ІІ "ґубернську" посаду "новороссійскоґо" і "єкатєрінославскоґо намєстніка".
Землі над Дніпровими Порогами за свою "рєтівую службу" отримав сінєльніков і вже його онук — теж генерал іван сінєльніков — назвав залізничні станції та поселення на честь свого діда.
(Тобто, проводячи аналогії — сінєльніков — це тогочасний є.баліцкій).
Звісно ж, неприпустимо щоб нинішнє українське місто називалось на честь москальського колаборанта. Про яку "дискусійність" йде мова?
Ріднопілля — так, це черговий приклад "ріднопільських добродарів" з "нейтральної топоніміки" за результатами "громадських дискусій", але у даному випадку є хоча б підґрунтя для такого топоніму — німецьке Eigenfeld — рідне поле…

Сусіднє селище Іларіонове, між Дніпром і Синельниковим, перейменували на Яворницьке — на честь Дмитра Яворницького — видатного українського історика, дослідника козацтва, зберігача української історичної та культурної спадщини. Гідне вшанування!
Від цього перейменування "зємля не налетіла на нєбєсную ось"!

В чому ж "проблемність і дискусійність" щодо Синельникового і Павлограду?
Може, для zє-узурпаторів "проблемність і дискусійність" в тому, що цей терен до Дніпра кремлядські zє-узурпатори вже готові здати кацапам?
То що, "дискусії" будуть тривати, доки кацапські танки не зайдуть в ці недеколонізовані міста? Буде як з Авдіївкою? Коли вже Авдіївка була вщент знищена, лиш тоді під Верховно-Радянським Куполом дозріли та декомунізували назви вулиць, яких вже не існувало…
На Запорожжі вже були приклади "громадської дискусійності" та топонімічних війн, котрі тривали до рф-окупації та війни попід вікнами "дискутьоров".
Далі дозвольте навести приклад наслідків "громадської дискусійності".

Яскравим прикладом безперспективності громадських обговорень свого часу була епопея з перейменуванням Більмака на Запорожжі…
Совєтську назву "куйбишево" треба було декомунізувати й замінити.
Прецедент з перейменуванням Більмака примітний тим, що кампанію проти декомунізації "куйбишева" почав бердянський оліґарх пономарьов, що зараз заарештований за державну зраду як рашистський колаборант. Місцева громада довго обговорювала варіанти, котрих зібрали аж 150! Всі вони були "нейтрально-позитивними" — від "мирно-рідно-златопільських добродарів" до "таврійська", й навіть пропонували повернути "царє-константіновку"!

Зрештою, рішенням Верховної Ради України в рамках декомунізації містечко отримало назву за найвищою висотою Лукоморської височини — Більмак. Співзвучно з Токмак. Власне, саме висоти Більмак і Токмак є найвищими точками Лукоморської височини між Великим Лугом і Озівським морем.

Проти перейменування продовжували протестувати "хуйбишевскіє ватніки", підбурювані колаборантом-ренеґатом пономарьовим з "партіі рєґіонов".
А як тільки в Україні 2019 року відбувся реванш "антімайдану" і владу узурпували zє-узурпатори — декомунізовану і затверджену Україною назву містечка Більмак замінили на 125-ту за рахунком Кам'янку…
З мапи України зник Більмак… Реванш коллаборантів відбувся…
Більмак (Кам'янка) нині в рф-окупації — рф-окупанти "вєрнулі" "хуйбишево"!
З назвою "хуйбишево" повернувся совок зразка 1930-х, містечко окупували орки і чурки, всі хати розграбовано, зате — "хуйбишево"!
Певно, тепер місцеві "хуйбишевскіє ватніки" задоволені?…
…"подіскутіровалі"… "сдєлалі сєбя разом"…
Жопоробиш коли жопороблено…🤷‍♂️

Деколонізація на Запорожжі

На Запорожжі 13 сіл і селищ отримали нові назви.
В межах нового адміністративно-територіального поділу перейменовані —
Запорізький район:
— село Московка — на село Адріанівка;
Василівський район:
— село Мічуріна — на село Симиренкове;
Мелітопольський район:
— село Гвардійське — на село Дванадцяте;
— селище Максима Горького — на селище Кошове;
— село Мордвинівка — на село Молочне;
— селище Переможне — на селище Січове;
— село Першотравневе — на село Калнишевське;
— село Чкалове Олександрівської сільської територіальної громади — на село Святотроїцьке;
— село Чкалове Чкаловської сільської територіальної громади — на село Гаврилівка;
Пологівський район:
— село Першотравневе — на село Малий Вердер;
— село Червоне — на село Високе;
— село Чкалова — на село Мережне;
— село Кутузівка — на село Петерсгаген.

Petershagen — село між Токмаком і Молочанськом (Гальбштадт).
Це перша відроджена історична назва Молочної колонії Фольксдойче.
1914 року, коли почалась Ⅰ Світова війна, россійсько-імперський режим змусив миролюбних Фольксдойче замінити німецькі топоніми на "узкоязичниє".
Центр Молочної колонії місто Гальбштадт (Halbstadt) було перейменоване в "Полуґород", а вже згодом в Молочанськ. Решту сел не встигли перейменувати офіційно, але з цим розібрались вже совєтські окупанти після 1945, позбавившись і німецької топоніміки, і німецьких Фольксдойче…
Добре, що повернули історичну назву хоч одному селу Фольксдойче, але кепсько, що невірно зазначено у офіційній постанові про перейменування.
Petershagen — Петерсхаґен українською транскрибцією, а не Петерсгаген.
Недбалість і безвідповідальність "епохи негідності"…

Глобальні інтерактивні мапи вже почали змінювати перейменовані топоніми.
Між Токмаком і Молочанськом тепер є Петерсгаґен.

Із лютого-2022 Петерсхаґен, як і Токмак та Молочанськ (Гальбштадт) — знаходяться під рф-окупацією…

Варто зауважити що більшість перейменованих сел знаходяться в рф-окупації.
Втім, окуповані терени України лишаються суверенною територією України, тож Україна вирішує, які надавати топоніми в рамках деколонізації, навіть якщо рф-окупанти "повернули" совєтські назви на кшталт "куйбишева".
Дозвольте ще деякі зауваження щодо нових топонімів.

Нарешті й на Запорожжі почали вичищати совєтсько-россійські метастази "руzzкоґо міра" — всі ці ґорькіє-чкалови та мордвіновкі.
Втім, россійсько-імперських і совєтсько-россійських назв ще безліч! Починаючи зі псевдо-"ґрєчєскоґо" єкатєрінінскоґо Мєлітополя і навколо, де розселяли кацапів: Астраханка, Тамбовка, Тєрпєньє, Фьодоровка, Радівоновка — це все разом з Мордвіновкой називалось або на честь землевласника баріна кацапа, або за ґубєрніями, звідки прибували кацапи на розселення після россійської окупації Кримського ханства.

Чи не половина топонімів на Запорожжі — колоніальні.
Дві річки Московки — красномовне свідчення колоніальності.
Балабіно — на честь одного з коханців єкатєріни-ІІ.
Василівка і поруч Поповка — на честь "статскоґо совєтніка" васілія попова — одного з коханців єкатєріни-ІІ.
Оскільки Василівка за Великим Лугом — може краще було б Залужне?
Василівка — місто Залужне за Великим Лугом

Щодо "перейменування" Запоріжжя на Запорожжя вже забулось за рік, хоча торік такі "страсті" вирували, що аж про війну всі позабували! Мова йшла про повернення історичних назв згідно українського правопису. Пропонувалось виправити Запоріжжя на Запорожжя — історичну козацьку назву, також змоскалізоване Бровари на Броварі. Рекомендації чинні, проте саботуються антиукраїнським режимом zє-узурпаторів.

Для zє-узурпаторів декоколонізація є "проблемою".
Адже мосовські "куратори і партньори" вимагають "вєрнуть всьо взад"!
Саме тому, процес деколонізації "слуґі крємля" всіляко саботують.
Саме тому в соцмережах "слуґі крємля" активували zє-ботоферми подляка.

Сторінка “Деколонізація. Україна” — яскравий приклад активності в коментарях наймаців за гроші із zє-ботоферм подляка — виродки створюють видимість "народного несприйняття" деколонізації. На сторінці “Деколонізація.” буквально під кожним дописом (але в "рабочєє врємья") корчами корчаться zє-боти, zєбіли та звичайні совки і ватніки. Втім, якщо пригледітись до бот-аккаунтів та пробігтись по наративам їхніх "мнєній" — одразу тхне кремляддю і "плєсєнью zєльоной риґотні".
Наративи однотипових коментарів zє-ботів однакові: "проста людина" пише "мнєніє", що перейменування не потрібні, бо "не на часі під час війни", бо "ми так прівиклі", далі в хід йдуть маніпуляції "так снєсітє всьо совєтскоє, і дома, і ГЕС-АЕС", "самі нічєво нє пастроілі", "западенци навязивают бандеравщіну", ну і звісно ж "ватета всьо начал Порошенко!" Також все ще активно тягають маніпуляцію, що "всіх зобов'яжуть за свій счот мінять документи".
Якщо десь чуєте подібну риторику — знайте — це кремлядські zє-провокатори — стріляйте на звук, знищуйте zєльону плєсєнь! Бо zєбіл гірше кацапа!

Варто нагадати, що під час перейменувань топонімів в рамках декомунізації громадянам не потрібно обов'язково змінювати документи чи нести якісь фінансові витрати. Поступово документація в реєстрах та деінде заміниться. Детальні роз'яснення легко знайти у відкритих офіційних джерелах.

ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ

21.Ⅲ.2023 Верховна Рада України нарешті прийняла історичний Закон про деколонізацію.

Ще на початку війни 2014 року стало очевидно, що Україна потребує негайної декомунізації, десовєтізації, деколонізація та декацапізації.
2022 року, з початком повномасштабної війни росії проти України, в суспільстві виник гострий запит на розірвання будь-яких зв’язків з терористичним квазідержавним утворенням "рф". Такі прагнення Українців постійно демонструють різні соціологічні опитування, і цифри лиш зростають.

Більшість Українців підтримують перейменування топонімів, назви яких яких пов’язані з рф, ссср чи россійською імперією або москалізовані чи містять совєтсько-россійські наративи.

Дехто вважає, що декомунізація "не на часі" під час війни. Якраз на часі!
"Геть від москви!" — це і є квінтесенція нашої Визвольної боротьби — маємо позбутися колоніальної свідомості та колоніальних назв.
Й так, деколонізація під час війни — це важливо!

Деколонізація — це очищення від ворожих метастаз.
Деколонізація — захист від метастаз "руzzкоґо міра"!
Деколонізація — запобіжник від ворожих ідей рашизму!