«КОЛГОСП ТВАРИН»
актуальні нині цитати

«Колгосп Тварин» — повість-антиутопія Джорджа Орвелла, написана у 1943—1944 роках, вперше видана 17 серпня 1945 року.
Нині, не просто актуальна, як перший твір, присвячений Голодомору й терору совєтських окупантів в Україні, але з огляду на події сьогодення, актуальність твору Орвелла є ще більш нагальною.
Читаючи вже клясичну повість «Колгосп Тварин», сучасний читач зможе побачити не лише сатиру на сталінізм та совєтський режим, але навіть зустріти такі знайомі нині для України елементи, як зелений прапор скотів з рогом і копитом, схожим на серп і молот, та й ім'я "найвеличнішого вождя" Наполеона нині звучить доволі знайомо!
Джордж Орвелл навіть не гадав, що напише свою казку «Колгосп Тварин» не лише про совєтський сталінізм, але й вгадає події, що відбудуться в далекому майбутньому, в Україні, у квітні 2019-го…

➥ 《Усі тварини рівні… Але деякі рівніші!…》

• Актуальні нині цитати повісті Джорджа Орвелла «Колгосп Тварин»:

➥ 《…Наполеон умів ліпше забезпечити собі підтримку в час між черговими мітингами. Особливий успіх мав він між вівцями. В останній час вівці взялися блеяти "чотири ноги — добре, дві ноги — погано" коли треба й коли не треба, і часто в цей спосіб переривали мітінги…》

➥ 《…Наполеон встановив нове відзначення "Орден Зеленого Знамени", що його вже надав сам собі. Серед загальних веселощів забуто про нещасливу справу з банкнотами…》

➥ 《…Приблизно в цей час встановилося також правило, що коли свиня зустрічається на стежці з якоюсь іншою твариною, то ця мусить уступитися з дороги; і так само, що всі свині, незалежно від становища, мають привілеґію перев’язувати кожної неділі хвостика зеленою стрічкою…》

➥ 《…Наполеон наказав, щоб раз на тиждень відбувалося щось таке, що називали Стихійною Демонстрацією; її метою було святкування боротьби й перемог „Колгоспу Тварин“. У визначений час тварини кидали працю і, маршуючи на військовий лад, обходили межі колгоспу. Перед вели свині, потім ішли коні, далі корови, далі вівці, а далі пташня. Собаки сунули по боках походу, а попереду всіх маршував Чорний Півень Наполеона. Гнідко з Конюшиною завжди несли зелений транспарент з копитом, рогом і надписом: "Хай живе Товариш Наполеон!" Потім відбувались декламації поем, складених в честь Наполеона; далі Квікун виступав з промовою, де подавав подробиці про бурхливий зріст темпів харчового виробництва; з нагоди свята гриміла один раз рушниця. Найбільше прихильників Стихійної Демонстрації було між вівцями; коли хто-небудь скаржився (бо бувало, що дехто з тварин скаржився, особливо коли не було поблизу свиней чи собак), що вони гають час, або нарікав на довге вистоювання на холоді, то можна було бути певним, що вівці втихомирять його могутнім блеянням: "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано!"…》

➥ 《…— Товариші, — вигукнув Квікун, щораз підплигуючи нервово, — викрито жахливу річ. Білан запродався Фридрихові з „Дериполя“, що тепер саме умишляє напасти на нас і відібрати колгосп. Коли напад почнеться, Білан має бути провідником. Та діються ще гірші речі. Досі ми думали, що бунт Білана викликали лише його чванливість та шанолюбство. Та ми помилялись, товариші. Знаєте яка була правдива причина? Білан був від самого початку в союзі з Джонсом! Увесь час він був таємним агентом Джонса. Усе це стверджують документи, що залишились після нього і що їх тільки тепер знайдено…》

➥ 《…Білан ніччю, потайки, навідувався до колгоспу! Тварини були такі схвильовані, що майже зовсім не в силі були спати у стоянках. Розказували, що він закрадається кожної ночі під охороною темряви і чинить ріжні злочинства. Краде жито, перевертає діжки з молоком, б’є яйця, топче грядки, обгризає кору з овочевих дерев. Коли тільки щось не вдавалось, звичайно, пришивали вину Біланові. Коли розбилось вікно, чи засунулась канава, то можна було напевне сподіватись, що хтось скаже: це Білан прийшов ніччю й це вчинив, а коли загубився ключ від комори, увесь колгосп був переконаний, що Білан вкинув його у криницю. Як воно не цікаво, усі надалі вірили в це, навіть тоді, коли занапащений ключ найшовся під мішком борошна. Корови заявляли одностайно, що Білан закрадається у їхні стоянки й доїть їх підчас сну. Казали, що щурі, які цієї зими завдавали клопоту, також у союзі з Біланом. Наполеон наказав дріб’язкове слідство над діяльністю Білана. З почетом собак він вийшов на пильні оглядини будівель колгоспу; решта тварин йшла позаду на шанобливій віддалі. Що пару кроків Наполеон спинявся і обнюхував землю, чи не має де слідів Біланових ратиць; він твердив, що може розпізнати їхній запах. Він обнюхав кожен куток у клуні, в корівнику, в курниках, в городі і майже всюди знаходив Біланові сліди. Він тикав рилом в землю, часто нюхав, глибоко втягаючи повітря; нарешті вигукнув страшним голосом: "Білан! Він тут був! Чую виразно його запах!" і при слові "Білан" усі собаки так гарчали і показували ікли, що аж холола кров у жилах…》

➥ 《…В середині літа тварин схвилювала вістка, що три курки виступили і призналися, як з Біланового надхнення ввійшли у змову вбити Наполеона. Над ними негайно виконано смертний присуд. Вжито нових заходів, щоб Наполеонові запевнити безпеку. Четверо собак пильнували його ліжка вночі, по одному на кожнім кінці, а одна молода свиня на ім’я Червоноокий мала завдання куштувати кожну його страву, заки він брався до їжі, щоб впевнитись чи до неї не підсипали отрути…》

➥ 《…Про Наполеона тепер ніколи не говорили прямо як про Наполеона. Про нього згадували завжди в урядовому стилі як про "Нашого Вождя, Товариша Наполеона"; свині кохалися у вишукуванні для нього таких титулів як Батько Усіх Тварин, Пострах Людства, Опікун Кошари, Друг Качат і таке інше. Квікунові сльози котилися по щоках, коли у своїх промовах згадував про Наполеонову мудрість, добрість його серця, та про його глибоку любов до тварин усього світу, а особливо до нещасних тварин, що живуть ще у темноті й неволі по інших хуторах. Стало звичкою приписувати Наполеонові заслугу при кожному досягненні і кожному щасливому збігові обставин. Часто можна було чути, як якась курка згадувала в розмові з другою: "Під керуванням нашого Вождя, Товариша Наполеона, я знесла п’ять яєць за шість день"; нераз дві корови, п’ючи з насолодою воду зі ставка, вигукували: "Як ця вода знаменито смакує завдяки мудрому проводові Товариша Наполеона!" Загальні почування хутора влучно висловлювала поема під заголовком "Товариш Наполеон", що її склав Мінім…》

➥ 《…У квітні „Колгосп Тварин“ проголошено республікою і довелося вибрати президента. Був тільки один кандидат, Наполеон, вибраний одноголосно. Того самого дня оповіщено, ще викрито свіжі документи, де виявляються дальші подробиці про Біланову спілку з Джонсом. Тепер показувалось, що Білан не тільки (як це тварини досі собі уявляли) пробував програти бій під Корівником, вживаючи воєнних хитрощів, а й прямо відкрито воював на боці Джонса. По суті він був справжнім вождем людських військ і кинувся в бій з окликом на вустах "Хай живе людство!" Рани на Білановій спині (кілька тварин пригадувало собі, що бачили ті рани) були заподіяні Наполеоновими іклами!…》

"ЗЄроферма" — мабуть так, співзвучно зі "Звірофермою", міг би назвати нині Джордж Орвелл новий твір про нову нео-совєтську "зєлёную скотоферму 95 квартала", породжену КВН і КҐБ в москвинських багнищах!

Схожість елементів та подій повісті «Колгосп Тварин» з сучасною реальність вражає!
Зелений прапор з рогом і ратицею, що складені як серп і молот — ось вам остогидлий зелений колір нинішніх зє-окупантів, а ріг з ратицею — це пресловута контора "Роґа і копыта" з "Золотого теля" — віртуальна "партія" "Слуґа народа"!
Вівці — ці 73% зєбілів, що невпинно блеють "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано!", "Бє-бє-бє барыґа!", "Ліш бы нє Порох!", "Зато пасмєйомся!", "Дайтє нам хлєба, зрєліщ і "Сватов"!", "Дайтє Бубочькє єщё 100 днєй!", "Мы усталі ат вайны!", "Нам нужен мір любой ценой!", а коли їм накажуть, то вони заблеють "Чотири ноги — добре, дві ноги — краще!"
Або ж навпаки: "Дві ноги — добре, а чотири ноги — краще! Хрю!"
"Скоты" ("Сваты") і "Слуґа народа" — скотські українофобні телесеріяли для скота, котрими десятиліттями обидлюють і без того неосвічене населення. Скотоферма!
Свині, що дорвались до влади і поводяться навіть гірше, аніж свині в повісті «Колгосп Тварин», бо там тільки віскі пили, а нинішні свині "ЗЄроферми" — наркомани, ґвалтівники, вбивці, кримінальні елементи та огидні криміналізовані блазні, котрі воюють з жінками, переслідують Захисників України, грабують і ґвалтують Державу, віддають Україну кремлю та й взагалі почуваються безсмертними.
Зрештою, вождя свиней в „Колгоспі Тварин“ звали Наполеон, і "вибори" там теж відбулись у квітні, де Наполеон одностайно "переміг". Вівці постарались!
І хоча в повісті Орвелла звісно ж Наполеон це аллюзія на сталіна, а перший лідер колгоспу Білан, вигнаний Наполеоном, згодом оголошується причиною усих бід, як і тут не провести паралелі (хоча, геть не доречно було би порівнювати з Біланом того, кого всі 5 років звинувачував в усіх своїх бідах наш "прастой народ" з подачі ворожої пропаґанди й телеканалу оліґарха-злочинця "Г+Г"), але ж як точно виглядає ця ситуація! "…це Білан прийшов ніччю й це вчинив, а коли загубився ключ від комори, увесь колгосп був переконаний, що Білан вкинув його у криницю… усі надалі вірили в це, навіть тоді, коли занапащений ключ найшовся під мішком борошна…" І корів вночі таємно доїть, і молоко все випиває, і яйця б'є, і навіть бубочькє в штанці насрав теж Білан, вночі!

Зрештою, і свиняче "квє-є", й бараняче "бє-є" так близько до "Зє!"

Ох, не знав, Орвелл, що напише «Колгосп Тварин» про Україну не лише для часів совєтської окупації, але й на сьогоденну нео-совєтську окупацію!
Аж як влучно!
Хоча б не заборонили!

«Порохівниця» публікує перший український переклад повісті «Колгосп Тварин» мовою ориґіналу з передмовою Джорджа Орвелла [1947]:

➥ George ORWELL — «КОЛГОСП ТВАРИН»

Хоча, немає чому дивуватись, Вельмишановне Панство.
Большевізм, чи то совєтський, чи зє-большевізм — большевізмом воно й лишається, хоч під криваво-червоним, хоч під зеленим прапором.
Нове — це призабуте старе, а пам'ять у нашого народа як у отих курей.
Із зеленим прапором та "зеленою ідеологією" кремль вже будував одну квазікраїну — Лівійская Джамахєрія, котрою десятиліттями керував Вождь Джамахерії, Великий Бєдуїн Муаммар аль-Ґаддафі — кольоритний такий дядько, з розкішним шатром, амазонками-тілоохоронцями і у непомірній розкоші, бо Вождь Джамахєрії мав своїм прикладом показувати, наскільки непомірно багатий його народ. Ну, що з ним зробив той самий народ у жовтні 2011-го, кожен бажаючий знайде самостійно.
Зате кольори Великого Бє були точнісінько як у Маненького Зє!
А який був Слуга Народу!

Зрештою, й словосполучення "слуґа народа" теж зі сталінської епохи взято сучасними зє-большевікамі.

Ба, навіть за дивним збігом обставин, один з совєтських агітплакатів під назвою "слуґа народа" взагалі змалював такий собі зєлєнскій.
Ну а так званий "Вождь Народов і друґ піонєров" серед безлічі інших пафосних прізвиськ теж звався "слуґа народа".