“200 років Кобзарю”
18.Ⅱ.2014
200-річчя Великого Кобзаря Україна зустріла в скорботі за Героями Небесної Сотні…
Символічною світлиною тих днів є фото Олександра Ратушняка з вулиці Інститутської (нині — Алея Героїв Небесної Сотні) від 18.Ⅱ.2014 з сітілайтом до 200-річчя Тараса Шевченка на тлі охопленого вогнем Києва…
Вже трохи більше ніж за добу на цьому ж місці в Небо підуть Герої Небесної Сотні…
Саме тут вранці 20.Ⅱ.2014 будуть гинути за Україну Янголи, яких будуть розстрілювати снайпери ҐРУ ФСБ РФ з вікон готелю “Україна”…
На цьому місці нині розташовано укладений руками Майданівців Меморіял Героям Небесної Сотні й невеличка капличка там, де палає вогонь на світлині 2014 року…
…виявляється, 200-ліття Кобзаря святкувати збирались "совмєстно" донбаські кримінальні окупанти та їхні кремлядські "пахани" — "рф" і Україна, й у Каневі навіть готували спеціяльний вертолітний майданчик, і всі там знали про новий Дім культури, який будувався — то "для путіна", бо там путін і януковічь мали підписувати 9 березня 2014 року оцей самий договір про Таможенний союз — "новий Пєрєяслав".
Та не так сталося як москалям жадалося — дух Кобзаря не дозволив!
Таке враження, ніби не стерпів цього плану Батько Тарас Шевченко повстав, і в результаті ми отримали Майдан — і 200-ліття Шевченка на Майдані!
„Борітеся — поборете!“ — цитували в ті дні Кобзаря на Майдані.
„В своїй хаті — своя правда, І сила, і Воля!“ — наголошували Майданівці.
„Не вмирає душа наша, не вмирає Воля!…“ — надихали Майданівців Кобзареві слова.
„Все гине, — Слава не поляже…“ — зачитували з кишенькових „Кобзарів“ відчайдухи на барикадах.
Прокинулись Українці тієї лютої чорної зими:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі…
І вирував в ті люті лютневі дні над Майданом дух Великого Кобзаря:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
„Героям слава!“ — щораз вигукували Герої Майдану!
І з цими словами йшли в бій…
За Україну! За її Волю…
„Вогонь запеклих не пече!“ — промовляли Кобзареві Слова Герої Небесної Сотні та знов і знову йшли у бій за Україну…
5 років тому очі Кобзаря бачили, як Герої Небесної Сотні один за одним йшли у Небо, а Небо падало й падало…
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во врем'я люте.
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть…
І похилив голову Тарас, зустрічаючи на Небі Героїв Небесної Сотні…
Україно, Україно!…
Серце моє, Ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!…
Та не плакати й оплакувати свою гірку долю заповідав нам Тарас Шевченко.
Боротися за Україну, за її Волю нам заповів Великий Кобзар!
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте!
Світлина з Майдану 18.Ⅱ.2014
© Oleksandr Ratushniak (Олександр Ратушняк)
Малюнок-двовзор:
© Олег Шупляк
Малюнок „Кобзар-2017“
© Михайло Дяченко
Ессей з цитуванням Великого Кобзаря
© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2019.ІІІ.10
