Граймо українською

Граймо українською

 

Комп’ютерні ігри, або як їх ще називають, відеоігри, що це — пуста забавка, яка дозволяє гаяти час та нищити мозок, відволікаючи дітей та дорослих від рутини їхніх життів, чи глибокий медіапродукт, над яким працюють десятки людей і який здатен занурити гравця у дивовижні світи, що за продуманістю не поступаються високобюджетному кіно? Сьогодні ми поговоримо про це і як це пов’язано з українством та чому це важливо.

 

Україна та Кіберспорт

 

Кіберспорт давно вже перестав бути жартівливою назвою, чимось зі сторінок фантастичних журналів чи змаганням між шкільними друзями по локальній мережі.

Тепер це повноцінна спортивна дисципліна, зі своїми командами, тренерами, зарплатнею та програмою тренувань, де кожен член має свою історію, портфоліо та всі атрибути спортивного спеціаліста.
І Україна в цьому сенсі не є виключенням. Ще у 2004 році була створена Українська Федерація Кіберспорту, а також у цьому році Україна офіційно визнала кіберспорт у якості повноцінної спортивної дисципліни. Під цією темою варто зазначити українську кіберкоманду «Na’Vi», які, власне, є цілою дивізією команд з різних ігрових дисциплін, яка продовжує брати участь у світових змаганнях та нагадувати про себе, часто повертаючись з трофеями. Прикладом цього можна навести «Adrenaline Cyber League 2017», де їм вдалося посісти друге місце та привезти додому 25000$ призового фонду.
Але кіберспорт — все ж таки в першу чергу саме спорт, тому у ньому використовуються інтернаціональні та загальноприйняті терміни та назви. І, хоч і варто було згадати його у цій статті, але наш фокус сьогодні — саме українізація “світів”, які нам дарують одиночні та кооперативні режими гри. Але багатокористувацькі ігри не обмежуються лише кіберспортом та “серйозним” змаганням. Фактично, вони існували з часів найперших та найпростіших відеоігор, що дозволяло весело проводити час з друзями, маючи лише ігрову консоль, два ґеймпади та телевізор. Так само і зараз, існує чимало тайтлів, які дозволяють розділити дозвілля чи відчуття певної гри зі своїми друзями чи близькими. В певній мірі, це нічим не відрізняється від відвідування кінотеатру чи будь-якого розважального закладу, за однією відмінністю: ігри дозволяють вам наблизити до себе будь-яку людину з будь-якого куточку світу. Ви можете бути в одній кімнаті або на іншому боці планети. Але окрім всього вищезазначеного, звичайно не можна не згадати про синґлплеєрні (Single Player) ігри, або ті, які розраховані на одного користувача, та дають змогу ознайомитись з конкретною історією, пережити її самому, як книгу чи казку, але не у якості читача, а повноцінного, якщо не головного, учасника подій.
Книга спонукає нашу уяву, ми створюємо світ з тексту таким, яким ми його бачимо.
Але гра, якщо її “текст” написано яскраво, дає ні з чим не зрівняне відчуття занурення.

Письменник та ігровий дизайнер Пол Барнетт у своєму інтерв’ю колись описав це так:
“Занурення...це, типу, ти граєш такий собі у Халф-Лайф,і навіть не зауважуєш, що довкола тебе горить будинок, жінка тебе покинула, а сам ти вже тиждень нічого не їв — ось сила занурення”.
Хоч це і жартівлива форма, але хто не пам’ятає, як захоплювався тією чи іншою пригодницькою книжкою у дитинстві?
Тому коли постає питання про локалізацію певної гри, це дуже часто не тільки коректний переклад тексту інтерфейсу, не тільки оптимізація рядків та кількості знаків у відповідності з оригіналом, але це також чимала художня робота, це відтворення повного змісту, передавання “духу” гри.

Сучасний стан речей

 

На превеликий жаль, українська локалізація в офіційному вигляді представлена у значно меншому відсотку ігор, ніж було б бажано. Однією з причин такого становища можна назвати те, що на теренах СНД стало звичним “скачувати” медіа- та ігровий контент з безкоштовних ресурсів, нівелюючи прибутки та гальмуючи створення повноцінного ринку, що відлякує розробників та інвесторів. Незважаючи на те, що значна частина сучасних пристойних ігор може коштувати не більше двох чашок кави (тут варто згадати про рух “You wouldn’t download a coffee”) і те, що самі пірати часто вставляють у свої репаки повідомлення, що їхні версії існують для ознайомлення та перевірки, а у випадку, якщо продукт сподобався, варто все ж таки придбати офіційну версію — тенденція залишається переважно негативною, хоч і поступово покращується, оскільки можна побачити збільшення активності саме україномовного гравця на ігрових платформах на кшталт «Steam». Репутацію країни-пірата дуже важко перекрити.
На теперішній час українською локалізацією та пов’язаними питаннями переймаються переважно волонтерські рухи, такі як «Шлякбитраф» та український підрозділ «Steam Translation Server», які існують у рамках підтримки fan-made перекладів у ігровому сервісі «Steam», а також чисельні менш організовані спільноти, з усіма плюсами та мінусами, властивими подібним колективам, які переважно викладають свої переклади та дубляжі на торент-платформі «Толока».Також варто згадати про декілька інтернет-студій, таких як «FanVox», які роблять неабияку роботу по створенню повноцінного озвучення.
 

“Прокляте коло” та шляхи його розірвання

 

Але наразі маємо “прокляте коло”: Українську локалізацію важко знайти у сучасних іграх, бо її створення не підтримують, оскільки вважають, що ринку, як такого, не існує. Чи не єдиним виключенням з цього є мобільні додатки-ігри, але це лише підкреслює загальну ідею: додатки переважно безкоштовні, але мають покупки in-app або вимагають постійного з’єднання з мережею, що “унеможливлює” піратство як явище.
Урядом нещодавно були введені квоти на радіомовлення, які вимагають наявність обов’язкової певної частину українського контенту в ефірі. Ще раніше подібні мірі були впроваджені щодо кіно, і тепер український глядач здатен насолоджуватись якісним дубляжем світових хітів під час відвідувань кінотеатрів, незважаючи на обурення та спротив деяких шарів населення на перших порах після введення квот.
Але разом з тим викликає певний подив те, що до цього часу жодного разу не піднімалась ідея про подібні міри щодо ігор - та й програмного забезпечення взагалі, причому проблема має вкрай поширений характер: від розважальних програм та, наприклад, інтерфейсу комп'ютера автомобіля, до офісних пакетів, програм звітності.
І це вже не тільки лише питання наявності контенту як такого, але і питання формування свідомості, впровадження безпеки та позиціонування себе у світі. Ми у «Шлякбитрафі» переконані, що такі речі, як відеоігри беруть неабияку участь у формуванні індивідуальної та суспільної свідомості, так само як кіно, радіо та література, оскільки здатні впливати на цілі групи людей, створювати спільноти та клуби, що можна побачити на таких помітних та визначних подіях, як «Kyiv ComicCon» та «WeGame», які вже кілька років збирають все більшу аудиторію.
Існують чисельні стратегічні, економічні, навіть політичні ігри та симулятори, які можуть базуватися на реальних подіях, такі як: Total War, чи бути повністю фантастичними (Civilization: Beyond Earth, EVE Online), а також значний сегмент розвиваючих та пригодницьких ігор для всіх вікових категорій, від Rayman до Witcher.
Але у ситуації, що склалася, переважна більшість українських геймерів отримує цей продукт російською мовою (у певних випадках, англійською чи польською). Вплив цього фактору на суспільство, особливо дітей, важко переоцінити. Уявіть, наприклад, майже повну відсутність дитячих книжок чи підручників. З іншого боку, підтримка та просування локалізацій дозволить талановитим українським акторам озвучування та перекладачам отримувати гідну винагороду своєї праці, а також поверне надію про існування українського ігрового ринку розробникам та видавництвам, одночасно проводячи кампанію популяризації української мови у ігровому середовищі та відмова від ідеї панування російської на теренах СНД в очах решти світу, оскільки зараз, якщо виникає питання будь-якого характеру, український гравець, що контактує з співробітниками технічної підтримки будь-якого ігрового сервісу автоматично потрапляє саме на російських операторів та модераторів. Дехто каже, що все це “штучно”, що “якісного українського контенту” немає, то нема чого його просувати. Може це частково і так відносно певних напрямків, але, як показали роки успішного дубляжу кіно українською, озвучувати і перекладати у нас вміють, лишилося тільки розірвати коло “не на часі”, бо проґавимо ще одне покоління.
 

© Олексій Іванов




 


 

Свої до своїх по своє!
«Порохівниця» завжди радо підтримає Українців, котрі у різних сферах та царинах активно впроваджують українізацію.
Всесвіт комп'ютерних ігор теж потребує українізації, позаяк українські «Козаки» не можуть бути "казакамі" 🙂
Україна може створювати якісні комп'ютерні ігри, лишилось тільки українізувати їх.
Чим займається волонтерський рух «Шлякбитраф» та український підрозділ «Steam Translation Server», які існують у рамках підтримки fan-made перекладів у ігровому сервісі «Steam».
Facebook-сторінки «Steam українською» та «SBT Localization».
Також чудові українські огляди на Youtube-каналі створює Alex_D20 - Let's Play українською.
Для наочності — один з таких оглядів:

4 коментарі до “Граймо українською

  1. RippeR

    - "Також Олексій Іванов створює чудові українські огляди на Youtube-каналі Alex_D20 - Let's Play українською".

    А яке відношення має Олексій Іванов, до каналу? Він щонайбільше може бути підписаний, на нього, але аж ніяк він там не створює огляди.

  2. Максим(meatball)

    А я чат для україномовних геймерів зробив в діскорді(текст+голосовий чат, discord.com, крупа штука). Можна я тут посилання прорекламую? Там десь під 120 людей щовечора збирається 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *