Бій під Літкáми
уточнені відомості 100 років по тому

Бій під Літкáми — одна з маловідомих сторінок історії України, яку ще належить відновлювати по друзкам…
Бій під Літкáми відбувся 1.Ⅱ.1919…

10 лютого 2019 року Державна архівна служба України оприлюднила інформацію про встановлення обставин бою у Літках.
Бій під Літкáми відбувся 1 лютого 1919 року…
У бою, та в наслідок отриманих поранень, загинуло 16 вояків Армії УНР…

Донедавнього вважалось, за поширеною очевидцями та їхніми нащадками версією, що після бою під Крутами стався ще один бій за участі студентів-Крутян — бій у Літках 3.ІІ.1918 (21.І.1918 за старим стилем, цю дату вказано на хресті).
Вважалось, що в Літках загинув загін у складі 24 юнкерів-крутян…

За останніми ж уточненими в лютому 2019 року даними, один з численних епізодів в ході боротьби за Самостійну Україну — бій під Літками — відбувся 19 січня (1 лютого) 1919 року. Відтак, публікуються нововиявлені архівні відомості…

2018 року, в дні 100-річчя бою під Крутами, «Порохівниця» публікувала укладений за відкритими джерелами матеріял „Бій під Літками — 100 років“.
Матеріял було опубліковано вже постфактум, після 3 лютого — дати бою під Літками.
Ця історична подія маловідома й майже не досліджена.
2019 року в дні вшанування Героїв Крут раптом користувачі соцмереж підхопили й жваво поширили минулорічну публікацію про бій під Літками.
І лише 10 лютого 2019 року стало відомо про нові обставини.

На вшанування пам'яті героїв Літківського бою Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК) презентує нововиявлену інформацію за документами, що дає підстави для уточнення дати бойових дій.

10 лютого 2019 року Державна архівна служба України оприлюднила інформацію про встановлення обставин бою у Літках.

Бій під Літкáми відбувся (19.Ⅰ.1919) 1.Ⅱ.1919…
У бою, та в наслідок отриманих поранень, загинуло 16 вояків Армії УНР…
В бою під Літками совєтським окупантам протистояли вояки 1-го та 2-го Чорноморських Українських куренів (полків) Дієвої Армії УНР.

Українська Революція 1917—1921 років має багато героїчних та трагічних сторінок. На жаль, з об’єктивних причин не всі події тих років належним чином вивчені.
Однією з таких малодосліджених подій є битва у містечку Літки Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер село Літки Броварського району Київської області) між курсантами Української Народньої Республіки і загарбниками "красной ґвардіі" квазідержавного утворення РСФСР.

Загальнодоступна інформація про цей бій базується на свідченнях очевидців та їхніх нащадків.
За поширеною очевидцями бою та їхніми нащадками версією, — після бою під Крутами у напрямку до Києва відступав невеликий загін у складі 24 юнкерів Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького. Залізницею вони доїхали до станції Бобрик (далі вона була захоплена "красноґвардєйцамі" муравйова), пішки пройшли через село Семиполки і лісом дійшли до Літок. Там загін став на ночівлю.
Вже на світанку в село увійшли совєтські загарбники, з котрими у нерівний бій вступили вояки УНР. З них 20 бійців загинули в бою, 4-х окупанти стратили. Після бою підрозділи "красной ґвардіі" рушили далі, на Київ. Пізніше місцеві селяни позвозили загиблих і поховали їх у братській могилі…

Брак документальних відомостей породив міт навколо Літківського бою — начебто він відбувся 21 січня (3 лютого) 1918 року, — після бою під Крутами, — між юнкерами Першої Київської юнацької школи ім. гетьмана Б. Хмельницького та "красноґвардєйцамі" муравйова. (На початку публікації до 100-річчя бою піл Літками згадується й про існувавшу мітологію навколо бою під Крутами).

Працівниками ЦДІАК України було проведено пошукову роботу за інформацією метричних книг православних Миколаївської та Троїцької церков містечка Літки за 1918 рік, проте у частинах про смерть не було знайдено жодних згадок про поховання кількох десятків загиблих у бою, що свідчило б про значні військові дії у тій місцевості. Натомість у метричній книзі Троїцької церкви містечка Літки за 1919 рік було виявлено відомості, що дають підставу спростувати більшість поширених фактів про дату, учасників та кількість загиблих під час Літківського бою.

Зокрема, було виявлено записи №№ 4-17, 18, 19 про смерть та поховання вояків УНР, які загинули 18-20 січня (за старим стилем) 1919 року та були поховані 22 січня (4 лютого за новим стилем) того ж року у загальній братській могилі на новому кладовищі (що при дорозі у с. Семиполки).

За записами №№ 4-17 встановлено, що 19 січня/1 лютого 1919 року були вбиті у битві чотирнадцять воїнів 1-го та 2-го Чорноморських Українських полків (куренів) з армії Петлюри (української Директорії). Серед загиблих — Київської губернії Васильківського повіту Олександр Коротенко. Імен та прізвищ решти вбитих встановити не вдалося. Причиною смерті зазначено: "вбиті у битві при наступі армії совєтських українських військ (більшовиків), підібрані на вулицях містечка Літок".

Запис № 18 засвідчив смерть 18 січня (за старим стилем) 1919 року воїна одного з полків української Директорії, імені та прізвища якого встановити не вдалося. Причиною смерті стало вбивство розвідкою большевиків під час перебування на варті на заставі.

У записі № 19 зазначено, що 20 січня (за старим стилем) 1919 року помер від ран, отриманих у битві 19 січня/1 лютого, воїн армії української Директорії, Полтавської губернії міста Прилук Анатолій Іванович Кисловський, 25 років.

Усі загиблі були поховані 22 січня (за старим стилем) 1919 року священиком Олексієм Александровським з дияконом Федором Ярошевським у загальній братській могилі згідно з наказом начальника семиполківської міліції від 3 лютого № 181, виконуючи розпорядження командира "1-го украінскоґо совєтскоґо Боґунскоґо полка".

Виходячи із зазначеної інформації, Центральний державний історичний архів України констатує, що 19 січня (1 лютого за новим стилем) 1919 року у містечку Літки відбувся бій вояків 1-го та 2-го Чорноморських куренів армії УНР проти большевицьких загарбників (можливо "красноармєйцы" так званого "1-го украінскоґо совєтскоґо Боґунскоґо полка", командир — щорс).
Загалом внаслідок зазначених бойових дій у містечку Літки загинуло та померло від ран 16 вояків УНР, які були поховані 22 січня (4 лютого за новим стилем) 1919 року у братській могилі. Відомі імена та прізвища двох з них — Олександр Коротенко з Васильківського повіту Київської губернії та Анатолій Іванович Кисловський з міста Прилуки Полтавської губернії.
Факт загибелі та чисельність вбитих в бою з совєтського боку за архівними документами встановити не вдалося. Большевики захопили Літки і, продовживши наступ, 5 лютого увійшли до Києва.

Слід зазначити, що записи у вказаній метричній книзі велись не у встановленому та типографським засобом надрукованому формулярі, а на аркушах прибутково-видаткового журналу, дрібним нерозбірливим почерком.
Додається скан метричної книги Троїцької церкви містечка Літки за 1919 рік.

Таким чином кілька коротких рядків з метричної книги дали змогу через 100 років уточнити відомості про одну з драматичних сторінок історії боротьби українського народу за свою Незалежність.

Отже, з огляду на останню інформацію від Центрального державного історичного архіву України, вірогідно й справді бій під Літками відбувся у 1919 році.
Саме до такого висновку прийшли архіваріуси, переглянувши метричні книги у Літках.
Хоча, варто зауважити, за ці сто років, більшість з яких прийшлась на совєтську окупацію, у вирі часу дуже багато документальних артефактів зникло, та й в ті часи не завжди велась документація, або велась ось таким чином — в якості метричної книги слугував прибутково-видатковий журнал, а записи велись коли чорнилами, а коли й олівцями…
Цілком можливо, з часом стануть відомі ще які відомості про події Визвольних Змагань у Літках.

Версія про юнаків-Крутян, якої роками дотримувались мешканці Літків, також може підтвердитись. Не забуваймо, за ці 100 років ми втратили цілий пласт нашої справжньої історії, яку всі ці роки окупаційний режим наполегливо намагався витерти з пам'яті!

В добу відновленої Незалежності України перші спроби відродження справжньої історії України відбувалися за часів президентства Віктора Ющенка. Саме його зусиллями було піднято і питання Голодомору, і належним чином почали вшановувати бій під Крутами. Тоді ж почали згадувати й про бій під Літками.

Професор історії Володимир Улянич, автор хроніки „Лицар України Василь Вишиваний — Вільгельм фон Габсбурґ-Лотрінґен”, хроніко-документального дослідження „За державність України. Українські збройні формування 1914–1933 рр.”, дослідження „Правда про бій під Крутами. Січень 1918” та багатьох інших книг та наукових статей з воєнної історії, розповів за бій під Літками в інтерв'ю журналу «Воєнна історія» (#1 (37) 2008) — нижче фраґмент, що стосується саме бою під Літками:

— Володимире Івановичу, а як пов’язане з боєм під Крутами село Літки Броварського району, де є могила-курган, де, як вважають, поховані також крутяни?

— Бій у селі Літки безпосередньо пов’язаний з подіями у Крутах. Мешканці Літок з покоління в покоління передавали спогади, хоча це було небезпечно, про те, наприкінці січня, на початку лютого до села увійшов невеликий загін молодих українських вояків. Мешканці охоче їх прийняли і розмістили по хатах, бо на вулиці лютував мороз.
Моя версія така, що це були юнаки з першої сотні юнацької школи ім. Б. Хмельницького, які за розпорядженням А. Гончаренко залишилася прикривати відхід підрозділів до ешелонів. У метушні відступу ніхто не зауважив їх відсутності, або ж вважали їх полеглими. У спогадах, на жаль, ніде немає даних про це.
Отже, найвірогідніше, в ніч з 29 на 30 січня вони вирушили пішки до Києва через Семиполки. 2 лютого у селі Літки юнаків, а їх, як вважають, було 24 вояки, наздогнали муравйовські переслідувачі. Вояки чинили впертий опір, але сили були нерівні. В бою більшість юнаків загинула, а трьом, захопленим в полон, муравйовці відрубали голови. Мешканці села поховали героїв у могилі на околиці села, що має назву Дарниця. Радянська влада робила все, щоб вибити з пам’яті односельців спогади про бій у Літках і про загиблих юнаків. Але це їм не вдалося. Місцеві патріоти-сміливці неодноразово поновлювали могилу і хрест на ній, але більшовицькі вандали знову і знову нищили її.
1996 року зусиллями мешканців села було на могилі споруджено курган і освячено хрест. Правда, дата на хресті зазначена за старим стилем. Тут тепер щорічно відбуваються заходи по вшануванню полеглих. На жаль, людська пам’ять донесла до нас лише ім’я Гриця з Козельця та двох братів-кулеметників, а це лише крихти правди про цих українських героїв.
Отже, цей подвиг юних захисників України ще потребує додаткового дослідження. Пошуки історичної правди тривають.

Так, пошуки історичної правди тривають.
2018 року публікація „Бій під Літками — 100 років“ привернула увагу до маловідомого бою вже під час нинішньої війни проти України, і у 2018 році, вшанувавши 100-річчя бою під Крутами лиш постфактум дізнався про бій під Літками та уклав за відкритими джерелами публікацію до 100-річчя бою під Літками.

2019 року з'ясувалось, що бій під Літками міг відбутись не у 1918, а у 1919 році!
На жаль, ці факти були оприлюднені вже після 1 лютого. І, також на жаль, саме цю неоновлену публікацію широко поширили днями, після бою під Крутами, користувачі соцмереж. Принагідно вибачаюсь перед читачами за те, що сам не знав про нові відомості, і щойно дізнавшись, публікую нововиявлені архівні відомості, додавши й оновленням у минулорічний матеріял, і опублікувавши цим окремим дописом. Титульний ілюстраційний постер у минулорічній публікації замінювати все ж не стану. Раптом з'ясуються ще якісь відомості про події у Літках…
А ось вшановувати полеглих Героїв Визвольних Змагань необхідно, і, можливо, з часом, вдасться з'ясувати їх імена. Можливо з'ясуються і відомості про "Літківську республіку" і селянське повстання проти совєтських окупантів в Літках 1920 року. Можливо з часом розв'яжеться і зв'язок між Крутами та Літками, за який тримали в пам'яті й переказували нащадкам мешканці Літків?
На все потрібен час…

Ми, Українці, відродимо свою справжню Історію!