Сагринь — злочин і кара

Польсько-українське протистояння розпочалось ще у 1918 році і з часом перетворилось у справжній польський геноцид Українців на українських етнічних Західних Теренах.
Під кінець ІІ Світової війни поляки взялись активно провадити етнічну чистку і влаштували справжній геноцид Українців…
В березні 1944 року поляки розпочали так звану "Грубешівську революцію" ("Rewolucja hrubieszowska") — етнічну чистку Українців на Холмщині.
Упродовж двох днів 9 та 10 березня 1944 року в селі Сагринь, що на Холмщині у Польщі, було убито і закатовано, за одними даними, понад 800, за іншими — 1240 Українців, в тому числі понад 100 дітей. Це зробили 800 добре озброєних кінних та піших бойовиків польської "Армії Крайової" та відділів "Батальйонів Хлопськіх" під командуванням Станіслава Басая (псевдо "Рись").
Польща не визнає свої злочини…
Злочини лишились безкарними…
Але маємо фотодокази!…

Масові вбивства Українців на Холмщині, вчинені польською Армією Крайовою в березні 1944 року були:

1) найбільшим злочином цього формування проти української людності за цілу історію АК;
2) найбільшим воєнним злочином цього формування;
3) одним з найбільших злочинів "партизанських формувань" проти цивільної людності в Європі під час II Світової війни.

Далеко не повна мапа місць де ляхи вчинили масові вбивства Українців…

Холмський злочин не був винятком у низці злочинів польської Армії Крайової, але був винятковий своїми витоками, перебігом, розмірами, фанатичністю, і ненавистю.

На початку березня командування Армії Крайової Люблинської округи вирішило зробити "значну військову операцію". Не антинацистську — антиукраїнську!

Керівниками так званої "грубешівської революції", а вірніше злочину — етнічної чистки — виступили поручник АК Зенон Яхимек ("Віктор") та командир 1-го "Батальйону Хлопського" Станіслав Басай ("Рись").

Зенон Яхимек

У склад військового з'єднання АК підпорядкованого 3енону Яхимкові з метою здійснити вбивство Українців в Сагрині, увійшли такі відділи:
1) 2 сотні бойової диверсії Томашівськогї округи АК — близько 200 вояків:
2) 50-особова лісова сотня: 3) 3 сотні з III округи АК — близько 300 вояків;
4) 2 відділи коннотників-розвідників — близько 80 вояків:
5) чота з IV району — близько 30 вояків;
б) чота з Грубешівської округи — близько 30 вояків:
8) 22 озброєні колоністи.
Усього — близько 800 дуже добре озброєних вояків.

Провідну роль виконували дві пробоєві сотні обласного Керівництва диверсії Томашівського округу, у структурі командування пов'язаних їх прямо з вищим командуванням в Люблині та центральним — у Варшаві.

Командир 1-го "Батальйону Хлопського" Станіслав Басай ("Рись") в центрі на вороному коні.

Хоча відідли АК в днях 9-11 березня 1944 року могли здійснити широкий наступ на окупаційні сили III Райху або на відділи совєтських партизан, проте ляхи напали саме на беззахисних українських селян із Сагрині!

Бійці Армії Крайової перед нападом на Сагринь

Село Сагринь, як і навколишні українські села, не становили реальної загрози для польської людності та польської Армії Крайової. Перебіг та наслідки акції з'єднаних відділів АК з 9-11 березня 1944 року на Холмщині доводять, що це був спланований винищувальний наступ проти української цивільної людності. Натомість, це не була акція проти станиці поліції чи самооборони, чи навіть УПА — адже, крім Сагриня знищені були села де не було ні станиць поліції, ні самооборонних груп, ні загонів УПА.
Ще раз, головне:
в 1-й половині березня 1944 року навколо Сагрині ще взагалі не було жодного підрозділу УПА!

Бійці Армії Крайової перед нападом на Сагринь

Як на здобування станиці поліції та подолання опору самооборони, 800 вояків — це завелика сила (наприклад, у наступі на базу АК в великому селі Острові в кінці березні 1944 року взяло участь близько 400 вояків УПА). Крім цього, АК мала в селі розвідку та знала про мешканців села радше все. Польське угрупування підготовці до наступу не зустріла з боку українських селян найменшої перешкоди…

Донесення священика про напад поляків — як бачимо ляхи різали та рубали Українців

Як на здійснення масового вбивства всіх мешканців села та тих хто в Сагрині схоронився з навколишніх сіл, 800 польських вояків — сила повністю відповідна, зокрема якщо призначено їй завдання взяти село в перстень, аби з нього не зміг ніхто втекти і всіх знищити…

Бійці Армії Крайової під час нападу на Сагринь

Сагринська станиця Української допоміжної поліції мала 6 (шість) поліціянтів. Вона містилася в мурованому будинку. Це була єдина збройна сила у доволі великому українському селі. Проте, не була призначена до бойових сутичок, а до поліційних обов'язків. Напередодні березневих подій до них приєдналося 16 дезертирів з дивізії «Галичина» із Замостя.
Під час наступу станиця не відіграла важливої ролі як оборонець мешканців — поліціанти та дивізійники відступили незамкненим відтинком перстеня.

Сагринь мала самооборону. Це могла бути група селян, без вишколу та без професійного командування. Її функції могли зводитися до нічного сторожування та повідомлення станиці поліції пострілом про наближення небезпеки. Вона не мала також мінімального військового досвіду, бо не брала участі в збройних акціях. В результаті самооборона села Сагринь не представляла військової цінності, а тим паче, якоїсь загрози добре озброєним 800 бойовикам.

О 4.30 10 березня 1944 року жителі українського села Сагринь на Холмщині прокинулися від пострілів…
Стримати нападників намагалась невеличка купка сільських самооборонців, маючи в руках якісь старі кріси й купку патронів в кишені.
Після 20–30 хвилин перестрілки самооборонці почали відходити із села через лазівки в лавах нападників.
Ляхи одночасно з кількох боків узялися палити Сагринь. Віхті соломи поливали бензином, запихали під стріхи будинків й пускали вогонь. Цілий день у селі лунали постріли. Нападники прочісували двір за двором. Убивали всіх Українців, кого знаходили, — незалежно від віку та статі. Одних розстрілювали, інших кололи вилами чи багнетами, живцем спалювали, закидали гранатами в льохах чи схронах, забивали немовлят, ґвалтували жінок і дівчат…

Бійці Армії Крайової під час знищення Сагрині

Палаюче українське село Сагринь

Сагринь згоріла вщент…
Знищено церкву, парафіяльні будинки, понад 260 хат, молитовний дім громади євангельських християн, сотні господарських будівель…
Близько 70 % жертв в Сагрині становили жінки та діти…
Тільки в Сагрині в ніч з 9 на 10 березня загинуло щонайменше 800 Українців, щонайбільше 1240 Українців…

Солдат Армії Kрайової посміхається над трупом українським селянина, який був убитий в полі поблизу с.Сагринь

За кілька днів після трагедії вцілілі в бійні у Сагрині давали свідчення в повітовому місті Грубешові для Українського допомогового комітету. Це була єдина в повіті українська організація, дозволена німецькою окупаційною адміністрацією. Нацисти, як і на Волині 1943-го, в польсько-український кривавий конфлікт не втручалися.

В результаті нападу польські об'єднані сили Армії Крайової і "батальйонів хлопськіх" під час акції (фактично кількох) 10-11.ІІІ.1943 знищили українські села: Сагринь, Бересть, Пригоріле, М'яке, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Маличі, Турковичі та ін., у яких розстріляли або по-звірячому замордували більше 1500 Українців.
Загалом ляхами до червня 1944 року було спалено близько 150 українських сіл, у яких мешкало близько 15 тисяч Українців!…

Причому після знищення села Сагринь мав місце курйоз: 3енон Яхимек-"Віктор" розстріляв "партизана" Армії Крайової на псевдом "Смєшни" "за бандитську поведінку". Можна було б іронізувати, що це, певно, був єдиний, хто не хотів убивати Українців? Але ні… Все банально й просто — "Смєшни" просто вкрав у якогось бойовика вже вкрадене з українських осель майно — почубились між собою мародери і вбивці, і одного з них командир покарав.
Крім іронії, жест Яхимка свідчить про його абсолютне небажання розуміти в етичних категоріях те, що сталося в Сагрині: на кілька годин раніше він видав наказ вчинити етнічну чистку, а потім розстріляв одного свого бійця за …"грабунок" під час масового убивства!

Бійці Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь

Ляхи обожнювали фотографувати свої "геройства"!
Фотографії які поляки зробили під час злочину — не залишають сумніву: вояки Армії Крайової ішли на показову акцію. Радо позували до світлин, усміхалися над трупами вбитих українських селян або курили цигарки на тлі палаючого Сагриня. Подібно так само над своїми єврейськими жертвами фотографувалися також нацисти з Гестапо чи СС.
До речі, в подальших "акціях" ляхів проти Українців під крило Армії Крайової йшли не лише "батальйони хлопські", але й шуцманшафт — польські поліцаї на службі у нацистів. Тож, чудово почувались разом і ляхи-комуністи, і ляхи-нацисти, і ляхи-шовіністи всіх мастей…

Бійці Армії Крайової у знищеному села Сагринь

Не сподівалися поважної твердої боротьби — йшли на просту "акцію на украйонців", не першу і не останню. Ляхів не лякала перспектива можливого пізнішого переосмислення та переоцінення їх учинків. Вони її не сподівалися, тому що така перспектива якраз лежала трупом біля їх ніг… Можна було з посмішкою попозувати для фотокамери, немов мисливці на сафарі…

Бійці Армії Крайової у знищеному села Сагринь

Трохи згодом караюча рука таки досягла одного із керівників знищення Українців — командира "батальйону хлопського" Станіслава Басая - "Рися".
Він був взятий у полон 25.ІІІ.1945 повстанцями УПА куреня „Вовки“ під командуванням Мар`яна Лукасевича (псевдо „Ягода“) в селі Крилів, під час нападу на станицю польської міліції.
Того ж дня злочинець був розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками, що брали участь в убивствах Українців на Холмщині.

Мар`ян Лукасевич („Ягода“) керував ліквідацією злочинця Басая.

Із хроніки відділу „Вовків“:
Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.
Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується.
Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На станиці є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях.
Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання.
Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.
Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.
Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка.
Усіх поляків розстріляно.