100 років тому на окупованій Січеславщині вітали проголошення Незалежності УНР

14 лютого 1918-го року преса Катеринослава повідомляла про масові сходки по селах губернії, які вітали проголошення Незалежності Української Народньої Республіки та закликали не визнавати владу большевицьких совєтських окупантів.
Свідчення про ці події нащадкам лишив Мирослав Стефанóвич у спогадах „Спомини з побуту на Придніпрянській Україні 1918—1919“, які навесні 2019-го невеликим накладом друковано у книжковій серії „Повернута Спадщина“.
Події 100-річної давнини на Січеславщині висвітлив пан Maks Mirošničenko.

Maks Mirošničenko

В цей день газета “Народне життя” повідомило містян про те, що у багатьох селах по губернії населення не підтримує владу більшовиків. Нюанс полягав у тому, що у цей період місто Катеринослав уже більше місяця перебувало під окупацією "красных". У січні большевицькі частини, що прибули з центральних районів Россії, увірвалися у місто на допомогу місцевим большевикам, дводенне повстання яких захлиналося під ударами місцевої залоги військ Української Народньої Республіки.

Так у селі Нікольському (нині це територія навколо містечка Гірничого Нікопольського району) староста села Федір Гайда, що представляв своє село та волость на Українському Національному З’їзді у Катеринославі ще місяць тому, підготував доповідь для односельчан. Він розповів про прийняття Українською Центральною Радою IV Універсалу про проголошення Незалежності Української Народньої Республіки. Також староста повідомив землякам що після невдалих спроб взяти владу у Києві, большевики, не маючи більшості у Радах по всій Україні, зібрали усіх своїх представників у Харкові, де проголосили квазіутворення (якби зараз сказали "фейкову") "Совєтскую Українскую Народную Рєспубліку" та, заручившись військовою підтримкою большевистських заколотників у Пєтроґраді, вторглися в Україну. Односельці Федора Гайди, незважаючи на те, що в той момент "красныє" вже увійшли у Київ, зголосилися визнавати лише владу УНР та її комісарів у волості до скликання парламенту Республіки, — Українських Установчих Зборів.

Веселіше ситуація склалася у Гуляйполі Верхнодніпровського повіту. Там місцевий повітовий комісар Центральної Ради, незважаючи на якусь там "совєтскую власть", провів урочисте свято проголошення Самостійної Української Держави! До того ж свято скрасили 200 озброєних представників місцевого Вільного Козацтва, яким вручили національний синьо-жовтий прапор. Після молебня у місцевій церкві, де прочитали IV Універсал, натовп гайнув на центральну площу села, де відбувся стихійний мітинг.
„Большевики, які були поміж селянами, притихли, бо побачили, що селяни найшли свій певний путь до здобуття землі і волі“ — цитує ті події “Народне життя”.

Під народний гнів потрапив представник так званого "Єкатєрінославскоґо совєта рабочіх і крєстьянскіх дєпутатов" від большевиків товариш Блінов, що завітав у село Григорівка Олександрійського повіту (Олександрівськом тоді називалося сучасне Запоріжжя) аби довести до селян "політіку партіі". На мітинг зібралося 600 чоловік, після короткої промови большевика місцеві селяни Гаркуша, Манько та Вітер відразу припинили виступ Блінова. Під впливом народних мас зібрання постановило:
— Як і раніше визнавати владу Української Центральної Ради до зібрання Українських Установчих Зборів;
— Раді Народних Комісарів, яка нав’язує свою політику розрухи штиками виразити велику догану;
— Просити усіх солдатів та робочих якомога раніше роззброїти самозванців, які іменують себе Червоною Гвардією. Усіх бажаючих разом із трудовим селянством просити приєднатися, а не розганяти селянських та робітничих закладів, які були вибрані самим народом на демократичних началах.

Нагадаємо, що до большевицького перевороту у Петроґраді та їх повстань на півдні і сході України, скрізь влада належала демократично обраній українській владі.

Інша історія склалася у тому ж повіті — у селі Гусарка.
“В селе преобладает русское население, поэтому господствует большевизм, и большинство селян примыкает к большевикам” — писало “Народне життя”. Більш заможні селяни пішли небільшовицьким шляхом. Через це на кожній селянській Раді ледь не доходило до бійок. Шальки терезів на свою користь перехилили солдати, що повернулися у село з окопів Першої Світової війни. Вони захопили селищну раду, звільнили писаря, члена правління кредитної спілки, склали комісію, яка їздила по селу та описувала майно “у кого что есть с целью разделить затем без обмана", — пише газета. “Але навряд чи пройде этот номер”, — дійшли до надто передбачуваного висновку журналісти.

Але перша совєтсько-українська війна триватиме не довго…
Взимку 1918-го року "красныє" в рамках спеціальних військових операцій ("продразвёрстка") розпочнуть реквізувати хліб у селян та вивозити його до свого терористичного квазідержавного утворення "РСФСР \ Совєтская Россія". Цим процесом на Катеринославщині керуватиме особисто Сєрґо Орджонікідзе, якого пришлють з Пєтроґрада. У ці дні керівництво УНР підпише союзний договір з Австро-Угорщиною та Німеччниною та перейде у наступ на усіх фронтах. 6.ІІІ.1918 Українська Центральна Рада проведе адміністативно-територіальну реформу Республіки, — імперські губернії скасуються, а замість них Україна розподілиться на 30 земель. Місто Катеринослав стане адміністративним центром землі Січ. Саме місто буде звільнене від "красных" 4.IV.1918, а у січні 1919-го року влада УНР розпочне перейменування міста у Січеслав…