✠ УВО: провісниця ОУН ✠
100-річчя УВО

✠ Українська Військова Орґанізація (УВО) — військова революційно-політична формація, що постала влітку—восени 1920 року заходами старшин різних українських армій, зокрема Січових Стрільців Армії УНР і УГА. Офіційно назва УВО почала фігурувати на початку вересня 1920-го.
У 1920-их роках УВО стала об’єднавчим осередком всіх українських націоналістичних організацій у нову, засновану 3.ІІ.1929 у Відні, підпільну революційну силу — Орґанізацію Українських Націоналістів (ОУН)…
Українській Військовій Орґанізації припадає почесне місце в історії Українських Визвольних Змагань.
Командант УВО — Євген Коновалець.

Публіцистику до 100-річчя УВО на офіційному порталі ОУН(б) «Націоналістичний Портал» публікує редактор заснованого Провідником Степаном Бандерою часопису ОУН(б) «Шлях Перемоги» пан Віктор Рог.

Віктор Рог
редактор часопису ОУН(б) «Шлях Перемоги»
«Націоналістичний Портал» ОУН(б)

✠ УВО: провісник ОУН ✠

Одним із віхових етапів в історії організованого українського націоналізму було створення Української Військової Орґанізації, 100-річчя від часу постання якої відзначаємо 2020 року.

Датою створення УВО вважається липень 1920 року, коли у Празі відбулися збори Стрілецької Ради. Хоча багато хто схильний вважати цю Раду лише днем ініціювання, формального заснування УВО. Зокрема, координуючий голова Начальної Команди УВО сотник Осип Навроцький у своїх спогадах пише: „початок заіснування УВО припадає на другу половину серпня 1920 року“, а „Наказ УВО ч.1“ було опубліковано 2 вересня 1920 року. Тож є підстави вважати, що період липня-вересня 1920 року можемо вважати часом фактичного постання УВО.

Члени Стрілецької Ради у Празі в липні 1920 року.
Зліва направо сидять: сотник Іван Андрух, полковник Євген Коновалець, сотник Василь Кучабський; стоять: полковник Іван Чмола, сотник Михайло Матчак, сотник Ярослав Чиж.

Остаточне організаційне й ідеологічне оформлення цієї революційної організації відбулося після приїзду з еміґрації на Галичину полковника Євгена Коновальця. У своїй доповіді на сходинах активу українських військовиків Коновалець сформулював основні ідейно-політичні засади УВО: рішуча боротьба з москвофільством і полонофільством; пропаганда ідеї Соборності всіх українських земель в єдиній Державі; орієнтація на власні сили; опертя на широкі українські маси, зокрема на молоде покоління; мобілізація, організація і активізація всіх сил українського народу.

Керівники УВО з друзями й рідними.
Зліва праворуч: Ярослав Чиж, Парасковія Чмола, Василь Кучабський, Таїсія Юрієва, Іван Чмола, Євген Коновалець. Ворохта, суч. Івано-Франківська обл., 1921 рік.

Докладно завдання УВО були сформульовані у пропагандивній брошурі «У.В.О.», цитати з якої наведено нижче:

„УВО є організацією, для якої тільки інтерес Української Нації є й буде рішаючим у її діяльності.“

„УВО є революційною організацією, якої основним завданням є пропагувати думку загального революційного зриву українського народу з остаточною метою створити власну національну самостійну і з’єдинену Державу.“

„Українська Військова Організація буде тому впливати на настрої народних мас та ширити дух активізму й непримиренности супроти займанця.“

➥ УВО: видання Пропаґандивного Відділу Української Військової Орґанізації

Методи діяльності УВО були найрізноманітніші. Організація вела, зокрема, пропаґанду своєї мети, проводила й бойові акції, адже заради виконання програмних завдань УВО не виключала й застосування зброї.

„Поневолений нарід обдирають з його надбань не тоді, коли він робить повстання, а тоді, коли гнобитель є переконаний, що поневолений нарід не є здібний повстання підняти.“

Зокрема широкого розголосу набули акції бойкоту — ініційовані УВО саботажі, "екси" та атентати проти чільних представників польської окупаційної влади (особливо замахи на Йозефа Пілсудського 25.ХІ.1921 та Собінського 19.Х.1926) і "своїх" зрадників.

Окремою сторінкою в історії УВО є партизанський рейд 1922 року під керівництвом колишніх чотарів УГА Степана Мельничука і Павла Шеремети.

1927 року почав виходити підпільний друкований орган УВО «Сурма», котрий мав наклад 10000 примірників і нелегально поширювався на західньо-українських землях.

Наприкінці 1920-х років гострою потребою постало ідеологічне зодноріднення і організаційне об’єднання різних націоналістичних українських структур. Адже на той час діяли, окрім УВО, Леґія Українських Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді, ще ряд молодіжних націоналістичних гуртів.

Тривала й копітка робота завершилася створенням 1929 року на базі націоналістичних груп єдиної Орґанізації Українських Націоналістів на чолі з полковником Коновальцем, яка стала авангардом в боротьбі за Державну Незалежність України.

Відзначаючи ювілей від дня утворення УВО, згадуємо її героїв, котрі полягли за національну ідею, а зокрема полковника Юрка Отмарштайна, Ольгу Басараб, Юліана Головінського, Павла Шеремету, Степана Мельничука, Романа Луцейка, Василя Біласа і Дмитра Данилишина та багатьох інших…
Схилімо голови перед їхньою світлою пам’яттю…