🇯🇵 『ナルト』 🇯🇵
“Нарýто” — особливості виховання юнацтва в Японії

 
Вельмишановнє Панство, знайомимось з Японією.
Українці дуже мало знають про Японію і японську культуру.
Втім, у японській і українській культурах є багато спільного.
Україна дарма не звертає уваги на Японію, як на потенційного і сильного союзника, адже між нами багато чого спільного, зокрема, є спільна загроза і спільні вороги — "РФ" і "КНР".
І Японія, попри заборону на власну Армію та захист, готується…
Зокрема, готуються нові покоління…

Діти і юнацтво рівняються на героїв мальописів, анімації та фільмів.
В Японії це зрозуміло дуже давно, й тому саме через манґу та аніме патріотично виховують юнацтво в Країні Вранішнього Сонця.
Познайомимось з Японією та культовою манґа і аніме “Naruto” (“ナルト”).

Для початку, дозвольте, Вельмишановнє Панство, розповісти трішки про Країну Вранішнього Сонця Ніхон, а далі розглянемо манґу і аніме як вид традиційного мистецтва Японії та, власне, познайомимось з “Naruto” (“ナルト”) — культовими і виховними для японських поколінь манґа і аніме.

日本国
Країна Вранішнього Сонця

Японія — 日本国 — Країна Вранішнього Сонця, Імперія Ніппон, Ніхон — унітарна парламентська конституційна монархія, яку очолює нині Імператор Нарухíто.

Японія — вельми цікава країна!
Японія — найрозвинутіша країна Світу.
Нині Японія є єдиною у ХХІ столітті Імперією.
Офіційно зветься Держава Японія.

Японія — надзвичайно складна для сприйняття і розуміння будь-кого, включно з найближчими азіатськими сусідами, через надзвичайно складну й багатошарову культуру та завдяки своїй ізольованості й тривалій політиці ізоляціонізму. Адже тільки у ХІХ столітті Японія трішечки відкрилась Світові.
Японська культура надзвичайно складна й багатоґранна.
Ще більш складнішою є японська мова, де замість абетки є просто понад мільйон ієроґлифів з певними особливостями написання і вимови та з сімома видами писемності! При цьому, Японці намагаються очистити японську мову від китайського впливу (як це схоже на нас), та й до китайців ставлення таке собі, особливо до комуністичного квазіутворення "КНР".

Японія — острівна Держава, розташована на Японському архіпелазі й окрім безлічі острівців налічує чотири великих острови: Хоккайдо, Хоншю, Шікоку та Кюшю. Північні території — острів Карафуто (Сахалін) і Курильські острови — окуповані нині "РФ" (раніше "СССР").
Японія все ще знаходиться у стані війни з РФ.

Після Другої Світової війни Японська Імперія була принижена і розчавлена не лише атомними бомбардуваннями Хірошіми і Наґасакі, але й принизливими умовами капітуляції… Зокрема, Японія позбавлена права мати власні збройні сили і відтак позбавлена права на захист від зовнішньої аґресії, насамперед, з боку терористичного комуністичного квазідержавного утворення "КНР" і з боку терористичного квазідержавного утворення "РФ".

Втім, Японці готові встати всі як один на захист своєї Імперії в разі аґресії з боку "КНР" чи "РФ".

А для цього Японці виховують молоді покоління в дусі патріотизму й відданості рідній Японії, в дусі заґартування традиційними бойовими мистецтвами і в дусі самовідданості та захисту близьких і рідних та власної Держави.
Зрозуміло, що в Японії роль патріотичного виховання юнацтва виконують традиційні манґа і аніме — цей жанр мистецтва суто японський і для західнього світу малозрозумілий, власне, як і вся таємнича японська культура.
Навіть китайці не дуже розуміють японські манґу і аніме.
Втім, не для них ці квіточки ростили!

Японія і Україна

Ми дуже мало знаємо про Японію і японську культуру.
Втім, у японській і українській культурах є багато спільного, між іншим.
Ми однаково любимо квіти, ми однаково любимо витонченість мистецтва, ми однаково захоплюємось звитяжністю наших воїнів…
Японці вельми жваво цікавляться Україною та в захваті від української культури. Японці обожнюють українські мальви так само, як і свою сакуру. Японці божеволіють від української вишиванки! Японці полюбляють українські народні пісні. Японці залюбки вчать українську мову, і прикладом є не лише японські дипломати в Україні, але й Японці в самій Японії. Чого не скажеш про більшість наших "співгромадян".
Японці у захваті від того, як Україна дала відсіч аґресії "РФ" та шанують наших Героїв Майдану і Захисників України, створюючи ґрафічні історії — манґа про Майдан, ЗСУ та нинішню національно-визвольну війну України.

Японці в захваті від стійкості справжніх Українців!
І якби Японці більше дізнались про наймолодших Героїв Небесної Сотні та Героїв України: Устим Голоднюк, Назар Войтович, Роман Гурик, Дмитро Максимов, Юрій Поправка, Даня Дідік, Степан Чубенко — про них би створювались окремі патріотично-виховні манґа і аніме для юнацтва.
(Варто зауважити, що в Японії ґрафічні історії манґа і аніме (мультиплікація) не завжди можуть бути розвагою, — часто це ґрафічна новелізація.)
А поглянувши на Стьопу Чубенка, певно, кожен з Японців одразу б вигукнув — „Та це ж наш Наруто! Хлопчик-лисенятко! Ось тільки, яка страшна доля у цього героїчного хлопчика… Але як же він схожий на Наруто!“

У нас ще дійде черга до Наруто, адже, щоби було краще зрозуміло, чому цей багатосерійний мультсеріял за 15 років став клясикою, для початку варто дізнатись, що таке взагалі манґа і аніме.

ナルト. 漫画 マンガ. アニメ.
Японія. Манґа. Аніме.

Мистецтво в Японії займає особливе місце, бо в Японії все — мистецтво!
Манґа і аніме займають особливе місце в японській культурі та вже вважаються частиною традиційного мистецтва Японії.

Знайомство з японською анімацією краще розпочати з Хаяо Міядзакі.
Хаяо Міядзакі вважається одним з батьків манґа і аніме, метром і живим клясиком японської культури. Хаяо Міядзакі часто називають азійським Волтом Діснеєм, хоча сам аніматор не любить цього порівняння. В Японії Міядзакі прославився завдяки шедеврам аніме: “Навсікáя з Долини Вітрів” (1984), “Небесний зáмок Лапýта” (1986), “Мій сусід Тотóро” (1988), “Служба доставки Кікі, юної відьми” (1989), “Порко Рóссо” (1992), “Принцеса Мононóке” (1997), “Віднесені привидами” (2001), “Мандрівний зáмок Хаýла” (2004), “Рибка Пóньо на кручі” (2008), “Позичайка Аріетті” (2010), “Вітер дужчає” (2013).
У більшості своїх аніме Хаяо Міядзакі вплітає автобіографічні епізоди.

Хаяо Міядзакі народився 1941 року, і коли Хаяо було 3 роки, родина опинилася під час бомбардування в місті Уцуномія. Хоча ніхто з Міядзакі не постраждав, ця подія залишила відбиток у пам'яті Хаяо на все життя, що потім відобразилося в антивоєнній тематиці багатьох його творів, зокрема, “Порко Россо”, “Небесний зáмок Лапýта” чи “Мандрівний зáмок Хаýла”. Війна та прагнення влади зображається головним суспільним злом у творчості Міядзакі. Проте більшість творів не мають однозначних антагоністів, на яких би цілковито покладалася вина за рушійні конфлікти. Багато головних героїв досягають перемоги через самопожертву заради інших, старанну працю і моральне зростання.

Більшість творів Міядзакі піднімають глобальні теми, такі як ставлення людини до природи і технологічного прогресу, або підтримування мирного співіснування людей. В багатьох його аніме й манзі зображаються наслідки відділення людини від природи, намагань силоміць підкорити її, та шляхи відновлення зв'язку людини з живим довкіллям, як то “Принцеса Мононóке”. Міядзакі зображає природу, як типово для японського фольклору, населеною духами, які не завжди є добрими і володіють власною мораллю, тому його персонажі спершу пізнають довкілля. Природу Японії Міядзакі відтворює з особливою любов'ю!
Твори Міядзакі зазвичай несуть в собі глибоку філософію, вишукані, витончені, сентиментальні, чіпляють струни душі глядача, особливо дорослих, натомість діти обожнюють дитячі аніме Міядзакі.
Хаяо Міядзакі є прихильником ручної анімації.

Аніме, як і манґа, раніше створювались тільки вручну.
Нині, зрозуміло, також створюють і за допомогою комп'ютерної ґрафіки.

Серед найвідоміших аніматорів Японії: Хаяо Міядзакі, Ґоро Міядзакі, Такахата Ісао, Тедзука Осаму, Осії Мамору, Анно Хідеакі, Іноуе Наохіса, Хара Кеїчі, Юаса Масаакі, Кішимото Масаші й ще багато інших чудових творців.

Отже, що таке манґа і аніме?

Манґа 漫画 マンガ дослівно перекладається як "веселі малюнки".
Цей термін виник наприкінці XVIII — початку XIX століття, з ранньою манґа.

Манґа в тій формі, в якій вона існує сьогодні, почала розвиватися після Другої Світової війни, хоча традиція видання ілюстрованих романів має глибоке коріння в ранньому японському мистецтві. Манґа визнана і як форма образотворчого мистецтва, і як літературне явище. Існує безліч творів різних жанрів та тем: пригоди, романтика, спорт, історія, гумор, наукова фантастика, жахи, еротика та інші, розраховані на різні вікові групи, стать тощо. З 1950-х років манґа перетворилася на велику галузь японського книговидавництва.

Професійний художник, який створює манґу, називається манґака.

Майже вся манґа малюється та видається чорно-білою. Причин тому декілька — по-перше, це спадщина традиційного японського живопису, по-друге, це значно здешевлює її виробництво, по-третє, через часте видання випусків розпорядок праці манґаки такий, що на колір часу просто немає.

Читається манґа зазвичай справа наліво, причиною чому є японська писемність, в якій стовпці ієроґліфів пишуться й читаються саме так: справа наліво зверху униз. Раніше при виданні манґи поза Японією сторінки зазвичай дзеркально переверталися, щоб їх можна було читати так, як звично західному читачеві — зліва-направо. Деякі манґаки, зокрема Акіра Торіяма (творець “Dragon Ball”), вимагають від іноземних видавництв публікувати їх манґу в оригінальному вигляді.
Тож, майте на увазі, що японська манґа читається справа наліво зверху униз.

Манґа українською також є!
➔ «Manga in UA»
➔ «Аніме та манґа українською»

За популярною манґою, найчастіше довгими серіалами, знімається аніме.

Аніме アニメ — стиль анімації, що походить з Японії.
Аніме зародилося на початку XX століття, коли японські кінорежисери почали перші експерименти з технікою анімації, винайденою на Заході.
Перші японські анімаційні фільми були маленькі — від однієї до п'яти хвилин, і робилися вони художниками-одинаками, що намагалися відтворювати ранні досліди американських і європейських аніматорів.
Головна відмінність від анімації інших країн полягає в тому, що японське аніме орієнтується не на дитячу, а переважно на підліткову чи навіть дорослу аудиторію. Популярність має не лише в Японії, а й у Світі.
Аніме часто (але не завжди) відрізняється характерною манерою зображення персонажів, стилізацією, концепцією та ориґінальністю художнього стилю.

Для аніме характерне надзвичайне жанрове різноманіття, яке в інших країнах притаманне кіно, а не анімації. Окрім загальних жанрів (бойовик, детектив тощо), є й специфічні, властиві лише аніме. Саме різноманітність та орієнтація на глядачів різного віку є головними перевагами аніме. В інших країнах анімація є переважно абстрактним мистецтвом для дітей, або ж використовується для пародійних та гумористичних творів, в той час, як аніме — повноцінне мистецтво. Більша частина аніме-серіалів — це екранізація японських коміксів — манґи, утім є й екранізації книжок, а також повністю оригінальні роботи.

Аніме-індустрія Японії надзвичайно розвинута (значно сильніше за Голлівуд) й складається з понад 430 студій, включно з такими великими компаніями як «Studio Ghibli», «Gainax» і «Toei Animation».

Японське слово "аніме" (アニメ), що означає "анімація", пускає коріння до англійського слова "animation", запозиченого та скороченого до трьох складів. Не зважаючи на більшу поширеність скороченої форми — "аніме" — обидва слова мають однакове значення в японській мові: вони позначають будь-яку анімацію, незалежно від її стилю та країни виробництва. За розповсюдження японської анімації за межі Японії, слово стало входити в ужиток інших мов як позначення анімації, яку виробляють у Японії або що має характерні для неї стилістичні ознаки.
У японській мові повністю відсутній силовий наголос, тому японські слова звичайно одержують наголос залежно від традицій вимови мови-позичальника. Слово "аніме" в українській мові сталого наголосу не має, поширено два варіанти вимови — аніме́ та а́німе. (До речі, тільки в українській і японській мовах слова можуть мати два, а то й три наголоси, а також наголоси у словах можуть змінюватись — ще одна спільна риса між Україною і Японією.)

Зараз аніме це самостійне мистецтво з власними традиціями, канонами, класикою. Фактично анімація Японії є окремим культурним пластом, включає безліч унікальних сюжетних та ідейних символів, шаблонів, стереотипів і типажів.

До речі, про напрями й жанри аніме і манґи.
Ділення аніме на жанри дуже розмите.
• за цільовою аудиторією (кодомо, шьоджьо, шьонен, сейнен, джьосей)
• за стилями оповідання (комедія, драма, романтика, тощо)
• за антуражем і технологіями (меха, кіберпанк, шкільна історія, фентезі, стимпанк, тощо)
• за психологією, цілями та стосунками персонажів (сентай, спокон, махо шьоджьо, гарем, шьонен-ай)
• за наявністю сексуального характеру (еччі, хентай, яой, юрі)

Розбивка за жанрами досить дрібна, та ще й за різними ознаками тож зазвичай конкретний твір відноситься одразу до кількох жанрів.
Залежно від вікової та статевої аудиторії, на яку націлені манґа і аніме, можна виділити 5 основних напрямків:
➔ Кодомо (Kodomo \ 子供向けアニメ) — жанр аніме та манґи, цільова аудиторія якого — діти у віці до 12 років. Відмінною особливістю жанру є загальна "дитячість" твору, відсутність, або сильно спрощені форми ідейного наповнення, характерне малювання. Кодомо-аніме не містить проявів жорстокості. Яскравими прикладами кодомо є: “Покемон”, “Діґімон”, “Sonic X” (“Їдачок Сонік”) та повнометражна — “Рибка Пóньо”, “Мій сусід Тотóро” від Хаяо Міядзакі.
➔ Шьоджьо \ сьодзьо (Shoujo \ 少女 — "дівчина") — жанр аніме і манґи, цільова аудиторія якого — дівчата у віці від 12 до 18 років. У центрі сюжету, як правило, знаходиться дівчина та питання її становлення як особистості, часто присутні любовні відносини різного ступеня близькості, велика увага приділяється розвитку образів персонажів. Характерною рисою візуального ряду часто буває велика умовність малюнка — або гротескова-гумористична, або витончено-романтична. Практично обов'язковим елементом шьоджьо є дуже красиві, благородні, хоробрі і самовіддані юнаки ("бішьонени").
➔ Шьонен \ сьонен (Shounen \ 少年 — "хлопець") — жанр аніме і манґи, основною цільовою аудиторією якого є підлітки та юнаки у віці від 12 до 18 років. Основними ознаками жанру служать протагоніст чоловічої статі, швидкий розвиток і динамічність сюжету. Дівчата і жінки в сьонен часто зображуються перебільшено красивими і сексуальними, таке гіпертрофування служить для найкращого прояву мужності головних героїв. Тому в такому жанрі аніме безліч красивих дівчат намагаються привернути увагу одного героя. Піджанрами сьонен є сентáй, що розповідає про пригоди невеликої постійної команди персонажів (традиційно з 5 осіб), що борються з ким-небудь або з чим-небудь; спокóн, що оповідає про молодих спортсменів, які домагаються успіху шляхом виховання в собі волі до перемоги; гарем, у якому персонаж чоловічої статі опиняється оточений великою кількістю жінок. “Dragon Ball” є яскравим прикладом шьонен.
➔ Сейнен (Seinen \ 青年 — "юнак") — жанр аніме і манґи, основною цільовою аудиторією якого є молоді чоловіки у віці від 18 до 25 років. Манґа цього типу публікується в спеціалізованих сейнен-журналах. В окремих випадках твір у жанрі сейнен (переважно манґа) націлений на категорію бізнесменів у віці до 40 років. Особливістю цього жанру є сконцентрованість на сюжеті, а не на бойових діях як, наприклад, у шьонені. Іншою важливою ознакою є "реалістичність": навіть якщо в творі є фантастичні елементи, вони повинні бути реалістично обґрунтовані. Характерними рисами цього жанру є елементи психології, сатири, еротики, також більше уваги приділяється розвитку персонажів. Сейнен іноді плутають з шьоджьо, проте твори в цьому жанрі реалістичніші і похмуріші, а сюжет не зав'язаний на романтичній історії, але любовна історія може бути присутня. Сейнен у сюжеті більше концентруються на проблемах стосунків між людьми, ніж на любовних історіях.
➔ Дзьосей \ джьосей (Josei \ 女性 — "жінка", також відоме як редісý \ レディース чи редікóмі \ レディコミ) — аніме і манґа, орієнтовані на дорослих жінок від 18 до 44 років. Сюжет найчастіше описує повсякденне життя жінки, що живе в Японії. Як правило, частина розповіді відводиться під події зі шкільного життя головної героїні (саме в цей час вона знайомиться з іншими дійовими особами і відбувається зав'язка сюжету). Стиль малюнка використовується в дзьосей більше реалістичний ніж у шьоджьо, але зберігає в собі деякі його характерні особливості. На відміну від шьоджьо, романтичні відносини зображені у дзьосей значно більш пропрацьовано. В японській мові слово 女性 (джьосей) означає "жінка", причому це слово не має сексуального забарвлення.

Головною особливістю аніме як явища є загальна орієнтація на дорослішу аудиторію ніж більшість анімації. В інших країнах анімація зазвичай є переважно дитячим жанром, що дуже звужує рамки цього мистецтва. Аніме ж орієнтується головним чином на підлітків, молодь, а також, хоч і менше, на дітей і дорослих людей. Відповідно, аніме не має жанрових обмежень "дитячого мистецтва". Крім того, загальна спрямованість на дорослішу аудиторію виражається в більшій увазі до філософської та ідеологічної складової, переважанні "дорослих" мотивів в тематиці, і, зокрема, меншою табуйованістю тем сексу та насильства в культурі в цілому. Взагалі, в Японії доволі високий рівень сексуальної освіти, цивілізоване ставлення до людської сексуальності та в цілому вельми толерантне ставлення до сексменьшин. Тож, своя авдиторія є у хентай з його різновидами: яой, юрі, шьотакон, лолікон та інші. Табуйованість сексуальності в Японії у межах розумного, хоча, присутня й цензура. До речі, рейтинг цих напрямків аніме і манґи — PG-13 — від 13 років.

Окрім основних напрямків є ціла купа жанрів і піджанрів, включно зі специфічними та еротичними — така вже японська культура. На перший погляд здається, все надто складно й наплутано, легко втрапити на "дорослий контент", абощо, втім, самі Японці включно з підлітками чудово визначаються у смаках та вподобаннях лише по чітко структурованим назвам жанрів на обкладинці й чітко знають, що саме їм потрібно. Наукова фантастика чи фентезі, космічна опера, кіберпанк чи стімпанк, історія, освітня манґа, казки, пригоди чи подорожі, романтика, комедії чи драми, детективи, вестерн, бойовики і бойові мистецтва, самурайські, апокаліпсис чи постапокаліпсис, готика, жахи, психологія чи банальна мильна опера — всі ці жанри є звісно ж і в японських манґа та аніме. Ну а бажаючи можуть знайти собі цілу низку різновидів сексуальної манґи і аніме на будь які смаки — в Японії це не заборонено, а отже не викликає якогось нездорового інтересу, в тому числі й серед підлітків.

Однією з особливостей яка відрізняє манґу та аніме від їхніх західних аналогів, — розвинена символічно-ґрафічна мова, що дозволяє декількома штрихами передати досить складні емоції або виразити характер героя.
Максимальні спрощення дозволяють передавати цілий спектр емоцій.
Варто віддати належне й суто японському символізму.

Зовнішній вигляд персонажа:
• Колір волосся часто позначає характер героя: руде — запальний, біле — спокійний, чорне — щось середнє. Тут слід враховувати, що для темноволосих Японців чорний колір волосся є нейтральним, а інші підкреслюють якусь відмінність від середнього. Також внаслідок того, що колір волосся в них майже однаковий, різноколірні чуприни аніме-персонажів сприймаються Японцями в першу чергу саме як алегорія, а не як справжній колір.
• Розмір очей і ступінь їх блиску показує молодість героя, його відкритість світу. Також великі очі є ознакою краси. Тому в класичному аніме чим старіший персонаж, тим менші його очі й навпаки, найбільші очі в маленьких дітей, в жінок очі більші ніж в чоловіків тощо
• Карикатурно-маленькі (чібі) зображення героїв — ознака того, що герой поводиться по-дитячому.
Іноді герої непритомніють, якщо уражені чимось до глибини душі.
• Одяг персонажів дуже важливий, особливо у фентезі. По ньому можна дізнатися рід занять персонажа.

Дії персонажів:
• Мимовільне чхання — про персонажа в цей момент хтось подумав.
• Навколо персонажа виникають вогні полум'я або бурхливі хвилі — персонаж розлючений.
• Легкий мерехтливий ореол навколо персонажа — персонаж стоїть під дощем чи мрякою.
• Потоки сліз з очей — гумористичний прийом, персонаж наче "гірко плаче", але серйозно до причини його плачу ставитися не варто, часто так позначається емоція "плачу від щастя".
• Хрестики на обличчі чи голові — персонаж нервує (злиться, гнівається) або боїться. Початково зображувалися зморшки від напруги, з часом вони перетворилися на схематичний знак.
• Крапля поруч з головою — крайнє здивування, найчастіше на незрозумілий вчинок, недоречні слова чи дивні думки інших персонажів. Використовується як правило для того, щоб показати реакцію оточуючих на дії персонажа.
• Несподіване падіння персонажа на рівному місці, чи рідше втрата свідомості — реакція на сказану кимось дурість, ситуація має відтінок ніяковості, тобто тому хто так реагує небайдужа реакція інших на сказане. Первісно падіння розглядалося як спроба відвертати увагу інших від сказаного.
• Хрестики замість очей — персонаж мертвий.
• Кров з носа — юнацька збентежена (перебільшена) реакція на сексуальну сцену або голу дівчину. Натяком на цей штамп є часті сцени де в персонажа чимось заткнуто ніздрі (щоб кров не текла від збудження). Це суто японська іронія.
• Щоки почервоніли — персонаж знітився або соромиться. Також ця емоція може вказувати на збудження.
• Люта реакція на дрібний поріз на обличчі — в Японії фраза "у вас дуже красива шкіра" — один з найсильніших компліментів, тому приділяється велика увага до краси обличчя. Саме тому такі сцени часті перед чи під час поєдинків. Навіть якщо герой показно спокійно сприймає подібну подряпину це щось на зразок рукавички — після такого бій вже неминучий.
• Відрізання волосся — знак відмови персонажа від свого поточного життя. Після цього він "вмирає" для свого колишнього кола спілкування та йде в мандри, щоб не повертатися. Вочевидь, цей символізм походить зі стародавніх японських традицій, де відрізання волосся дівчиною несло глибокий символізм і драматизм. Тож, наприклад, у “Naruto” коли під час бою Сакура, щоб вивільнитись від суперниці, зрізає своє довге рожеве волосся, цей вчинок неабияк шокує всих свідків бою, включно з суперницею, і свідчить про неабияку рішучість героїні.

Власне, “Naruto”, як одну з найбільших франшиз Японії, ми й розглянемо.

ナルト
Нарýто

“Naruto” (“ナルト”) — культова манґа та аніме-серіял, створений і намальований манґакою Масáші Кішімóто. Історія Нарýто з’явилась у 1999 році й завершилась наприкінці 2014 року, виховавши за 15 років цілі молоді покоління Японців і ставши найбільш культовою манґою та аніме в Країні Вранішнього Сонця.
За жанром манґи і аніме “Naruto” — це сентай — виховний мілітарізований жанр з командою головних героїв, серед яких виділяються лідери.

“Naruto” (“ナルト”) — сентай-аніме, і це один з тих довгих аніме-серіялів, який необхідно дивитись тільки з самого початку, бо всі серії взаємопов'язані ланцюгом подій однієї довгої, великої і складної історії Наруто та його друзів.

Історія Наруто базується на традиційних японських мітологіях та історіях, плекає вивчення традиційного ніндзюцу і виховує серед юнацтва такі чесноти, як: вірність дружбі, взаємодопомога, командний дух, чесність, сміливість, боротьба за справедливість, боротьба за свободу, гідність. Ну, і як це заведено в японській культурі, вся ця розважальна на перший погляд історія навскрізь пронизана не лише глибокою японською філософією, але й притаманним лиш Японцям драматизмом, трагічністю доль героїв, втратами, смертями, проте, Добро завжди перемагає і попри все головним героям вдається здобути перемогу!
Саме тому в Японії ця історія вважається виховною для юнацтва, має неабияку популярність вже багато років і вже вважається культовою, як Тінтíн в Бельґії.

Головним героєм історії є Нарýто Узумáкі (うずまきナルト) — непосидючий як дзиґа хлопчак, ім’я якого у перекладі означає “Невпинний Вихор”. Це дитина-сирота, батьки якого загинули під час нападу Дев’ятихвостого Лиса на їхнє селище Конóха (Селище Прихованого Листа). Монстр був настільки могутній, що міг руйнувати гори та створювати цунамі помахом хвостів. Перемогти Дев’ятихвостого Лиса зміг наймогутніший ніндзя селища — Ⅳ Хокаґе — він пожертвував власним життям і запечатав половину чакри демона у своєму новонародженому сині — Наруто Узумакі, а іншу — віддав на поглинання Богові Смерті. Сам же Ⅳ Хокаґе Наміказе Мінато і його дружина Кушина Узумакі — батьки Наруто — гинуть… Четвертий Хокаґе вважався героєм і перед загибеллю хотів, аби мешканці Конохи вважали героєм і Наруто, який зберіг селище від знищення. Проте, мешканці селища зненавиділи дитину й відтоді маленький Наруто постійно був на самоті у рідному селищі, немов вигнанець… Тож, хлопчик поставив собі за мету досягти всього в житті самотужки, стати найкращим ніндзя і стати Хокаґе — старостою селища — щоби заслужити нарешті любов і повагу земляків.

Наруто — гіперактивний, енергійний, цілеспрямований, прямолінійний і щирий хлопчик, що завжди готовий врятувати своїх друзів. Спочатку намагається привертати до себе увагу непосидючістю і навіть хуліганством, але згодом втрапляє під опіку сенсея Ірýки, а вже після Академії ніндзя його наставником стає сенсей Какáші. Юнак потрапляє у команду, де його напарниками стають такий же самотній хлопчик-сирота Сáске Учіга (єдиний виживший з родового клану Учіга після різанини) та сором’язлива дівчинка Сакура. Юнакам будуть допомагати їх чудові вчителі — сенсей Какáші та сенсей Ірýка. І зрештою, Наруто досягне всіх тих цілей, які ставив перед собою.
Даттебайо!!!

Протягом часу навчання у Наруто почнуть з'являтись і нові друзі.
Й хоча часто спочатку доведеться зустрічатись з ними у бою, а дехто взагалі буде ставитись доволі вороже, але це ж Наруто!
Наруто непередбачуваний і може вразити своєю відкритістю, безпосередністю та дитячою простотою. А ще навчити цінувати справжню Дружбу і показати готовність віддати життя за Друзів!
Саме своїм прикладом Наруто змінив Ґаару — самотнього й холодного хлопчика, від якого зреклись найближчі люди й намагались вбити, через що добрий і м'який хлопчик пережив психологічну драму та став замкнутим холоднокровним вбивцею. І лиш Наруто своїм прикладом відданості Дружбі змінив Ґаару, після чого юнак став вважати Наруто кращим Другом і наслідував його в усьому та тим самим швидко досяг успіху і в ранньому віці став головою свого селища.

Наруто зрештою досягне своєї мети, але його шлях ніндзя буде досить важким… Наруто пізнає гіркоту втрати кращих друзів під час Ⅳ Світової війни (у всесвіті Наруто, звісно), Наруто буде завжди захищати дівчинку Сакуру, Наруто буде саможертовно жертвувати власним життям заради порятунку свого кращого Друга — Сáске Учіга, і таки врятує його з обійм Орочімáру — найлютішого Зла у японській мітології, котрий перетворюється на велетенського змія та висмоктує чакри ніндзя, перетворюючи їх на власну зброю. Щоправда, вирвати кращого Друга з тенет Зла буде вкрай нелегко, їм доведеться пройти не один двобій, але за допомогою запечатаного всередині Наруто Дев’ятихвостого Лиса і ціною крові та втрати рук (по одній у кожного), друзі зможуть вирватись з полону темної сили й знищити Орочімару!

„Бо плач не дав свободи ще нікому…“

В японській і українській культурах є багато спільного.

„Бо плач не дав свободи ще нікому
А хто борець, той здобуває Світ!“

Такі слова містить Славень Українських Націоналістів.

Такі ж слова сказав і Наруто маленькому хлопчику Інáрі, який постійно плакав. Це було ще на початку історії, коли Наруто з друзями та сенсеєм відправились на свою першу місію обороняти будівництво мосту з острівного рибальського селища. Але це селище тероризувало кримінальне угрупування “Акацукі”, і мешканці селища не бажали чинити опір, воліючи підкорятись та ховатись, віддаючи все, що вимагали злодії. Батько Інарі був вбитий цими злочинцями, й тому 8-річний Інарі постійно плакав та вважав, що тепер жодні ніндзя не зможуть їх захистити, а відтак, краще підкоритися злочинцям. Адже, „ми слабкі, а слабкі завжди програють, тож, навіщо чинити опір?“
І так само вважають всі мешканці селища.

Втім, Наруто зміг переконати малюка Інáрі, сказавши:
„Плач ще нікому не дав свободи! За свободу треба боротися!“

І саме Наруто зміг вдихнути у маленького Інáрі віру в себе та свої сили!
Саме малюк Інарі зміг потім підняти все селище на боротьбу, показавши приклад сміливості, бо коли ніхто не схотів йти на допомогу захисникам мосту — Наруто, Саске, Сакурі й сенсею Какаші, — тільки маленький Інарі прибіг, прихопивши іграшкову зброю. І тоді мешканцям селища стало соромно, й вони зрештою вийшли, і саме їх поява злякала банду злочинців.
Бо плач не дав свободи ще нікому!

Цей міст у мультфільмі було названо на честь Наруто.
Втім, у реальності в Японії є справжній міст Наруто в місті Наруто над відомими морськими Вирами Наруто при вході у Внутрішнє Японське Море.

В Японії реальність завжди присутня у мистецтві, а мистецтво у реальності.
Перфектність і витончена краса Країни Вранішнього Сонця.

Як бачимо, сучасна японська культура, в тому числі й виховні манґа та аніме для підлітків, базуються не лише на стародавніх традиціях та епосі Країни Вранішнього Сонця, але й змалку вчать, що життя складне й сповнене боротьби, тож, треба готуватись. Це для зніжених надто толерантних європейців і американців сучасні японські манґа і аніме здаються страшно жорсткими, жорстокими та "нетолерантними", але не для Японців. Японська культура завжди була прямолінійною та відвертою, не ховаючись за оманою, бо в Японії взагалі брехня не сприймається. І цьому вчать майбутні покоління.
Японець має бути носієм тільки кращих чеснот!
А як зганьбиться, то мусить зробити харакірі!
Жорстко? Зате ефективно!

“Naruto” — лише один з прикладів патріотичного виховання по-японські.
Через манґу і аніме серед юнацтва виховуються найкращі чесноти: патріотизм, здатність захистити свою країну, вірність Батьківщині, рідним і близьким та друзям, вірність справжній Дружбі…
І, зауважте, настільки схожі японське і українське гасла!
„Плач не дав свободи ще нікому…“

Ймовірно, якби останні 30 років в Україні був такий рівень патріотичного виховання юнацтва, як в Японії, то ми б мали покоління патріотичної і вмотивованої мóлоді, яка понад усе любить свою рідну Україну, а не "русскій репчік"…

© Dem’än Dzüba
Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2021.Ⅶ.25