Токмак святкував 30-річчя відновлення Незалежності України у темряві

„Як тебе не любити, рідний Токмак…“
За рідним містом Токмак на Запорожжі дедалі боляче спостерігати…
Вщент розграбоване, сплюндроване й принижене, рідне місто й надалі потерпає від знущань місцевої "власті крєпкіх хазяйствєннікав".
Свято 30-річчя відновлення Незалежності України містяни Токмака мусили зустрічати у суцільній темряві, розсівшись по краю брудного басейну з вимкнутим фонтаном та слухаючи давно набридлий прісний репертуар місцевої самодіяльності навпіл з рассєйской рок-музичкою якихось узкоязичних шмаркачів, привезених з Бердянки за немалі міські бюджетні кошти "хазяйствєннікамі-рєґіаналамі".
Й хоча зазвичай "власть крєпкіх хазяйствєннікав" влаштовує неабиякої помпезності "празднікі" на совєтські дати "пабєдабєсія", з салютами, підсвіченим фонтаном та ілюмінацією, натомість одне з головних державних свят для місцевих ватніків і "власті" — це "нє празднік", а відтак 30-річчя відновлення Незалежності України місто Токмак зустрічало аскетично і в суцільній темряві.

24 серпня 2021 року Центральний Майдан міста Токмак був велелюдним — містяни зібрались відсвяткувати 30-річчя відновлення Незалежності України!

Ще пообіді свідомі Українці Токмака зібрались коло Тризуба, щоби відзначити День 30-ї річниці відновлення Незалежності України та вшанувати полеглих земляків Захисників України… Під блакитно-жовтим Державним Прапором України та червоно-чорним Визвольним Прапором України свідомі Українці Токмака співали Славень України, згадували імена полеглих на війні зовсім юних хлопчаків-Захисників з Токмака…
Були присутні й ветерани війни.

Надвечір Майдан ставав дедалі велелюднішим, розпочався традиційний ярмарок, багато містян були вдягнуті у святкові вишиванки, чекаючи з піднесеним настроєм концерту.
Звісно, українські пісні неабияк тішили, й за них варто дякувати працівникам культури з місцевого будинку культури, втім, програма заходу була настільки прісною та звичною за останні пару десятиліть, з одним і тим же репертуаром, з виконанням немов "для галочки". До того ж, атмосферу свята неабияк псували своїм бубнінням присутні чиновники з місцевої "власті крєпкіх хазяйствєннікав" — товаріщ чуб там щось незрозуміле бубонів, немов нетверезвий, добре хоч не намалювався "крєпкій хазяйствєннік-мэр іґарь-віктаравіч катєлєвскій". Криголамом розсікала натовп товаріщ арман — це місцева неосяжна "журналістіка" готувала сраковилизувальні репортажики про те як "любімий іґарь-віктаравіч заботітца о ґородє і ґорожанах".
Тобто, все як завжди.

Раптом… стало смеркатися…
Розумієте, Вельмишановнє Панство, коли сідає сонечко за обрій, то починає смеркатися, — це таке природнє явище, — ніч зветься. І з давніх давен людство вигадало у нічну пору освітлювати для себе простір навколо: вогонь, ватра, смолоскипи, ліхтарі, тощо. І споконвіку, ще у стародавньому Єгипті при фараонах, у Античній Греції при еллінах, Зевсі й богах з Олімпу, при римлянах у Стародавньому Римі та навіть у стародавньому Ізраїлі часів Іісуса й того ж таки Понтія Пілата, був у людства такий чудовий винахід як — тадаам — вуличне освітлення!

Але в Токмаку вуличного освітлення немає! "А зачєм?"
Адже в Токмаку є "власть крєпкіх хазяйствєннікав"!
"Это важно!"

Тож, не дивно було побачити у соцмережах іронічні пости містян і гостей міста про "супер-освітлення, софіти і різнокольоровий фонтан"!
Бо на совєтські "празднікі" цей фонтан "крєпкіх хазяйствєннікав" дзюрить аж вище "ісполкома" й підсвічується різнокольоровими софітами, все навколо сяє, сяють червоним ті червоні дупи-"сєрдца" за 300.000₴ і гатять салюти за бюджетні сотні тисяч такі, що аж вікна вилітають!

Але 30-річчя відновлення Незалежності України — це "нє празднік" для місцевої "сєпар-власті" й більшості "насєлєнія"! Відтак, та меншість містян, які прийшли відсвяткувати свято відновлення Незалежності України, мусили сидіти обабіч брудного басейну у суцільній темряві.

Зате в Токмаку є "власть крєпкіх хазяйствєннікав"!
"Это важно!"

Заради справедливості, "вуличне освітлення" в місті все ж увімкнули, але світліше від нього не стало. Ліхтарі через один, та й то лиш у середмісті, а ось решта міста практично не має ніякого вуличного освітлення вже років мабуть 40… А можливо ніколи й не було того вуличного освітлення, бо й доріг у Токмаку теж ніколи не було, а раз немає доріг, то нащо вам те вуличне освітлення?

Взагалі, як і з водою, з вуличним освітленням та подачею електроструму в Токмаку ситуація повний швах! Певно, це єдине місто країни, де так зване "вуличне освітлення" вмикається на кілька годин увечері, коли вже стемніло, і вимикається о 23:00. Вранці, особливо взимку, коли темно, всі змушені вбиватися по бездоріжжю у суцільній темряві, коли повня місяця чи впаде сніг — трохи світліше. Тож, вночі Токмак затемнений, наче під час бомбардування, горять лише прожектори на залізничній станції, бо там стратегічний об'єкт і залізнична електропідстанція, а не місцевий РЕС. Зате часто можна бачити, як увесь день горять вуличні ліхтарі!
Так зване "вуличне освітлення" в Токмаку можуть лишити на всю ніч лише на "вєлічайшиє празднікі" — "пєрвамай", "дєвятамая", "дєнь-асвабаждєнія-ґорада-ат-фашЬІстав", ну й хіба що ще на Новий Рік.
А ще в Токмаку є така багаторічна невпинна гра "Вимикаємо світло"!
Майже щодня, десь о 04:00 ранку, "без об'явлєнія войни" вирубається електрострум, а через деякий час знову врубається. Що за махінації з рубільниками — ніхто не знає, але таке неподобство є лише в Токмаку!

Тож, не дивно, що й на Центральному Майдані Токмака хоч око виколи!

Щоправда, були якісь ліхтарі на "гніль-барє "Ёлкі" — але всім відомо, чий це "гніль-бар", тому "крєпкій хазяйствєннік-мэр іґарь-віктаравіч катєлєвскій" забезпечив цей ганделик електрострумом прямо з "іспалкому" через дорогу і за рахунок міського бюджету. І світло там завжди є!

То ж, кому не до вподоби були полірувати штанями парапет гранітного басейну, можна було зайняти чергу на місце в "гніль-барє "Ёлкі", аби насолодитись їхніми підсрачними подушечками.

Після давно набридлої за десятиліття однієї й тієї ж "святкової програми" розпочався "концерд под патронатом крєпкоґо хазяйствєнніка-мэра іґарь-віктаравіча" — цього разу за кошти міської громади нова "радниця мера по інвестиціям" мадам кріворучко, котра від бердянських "рєґіоналов" тепер "жевріє" в Токмаку на річному окладі в 300.000₴, приперла якусь узкоязичну "маладьожную рок-ґруппу" з тієї ж таки Бердянки — ці "юниє дарованія" до опівночі переспівували пєсні ґруппи "арія", кіпєлових, цоєв та ґрєбєнщікових.

Таким чином у свято 30-ї річниці відновлення Незалежності України свідомі Українці Токмака катувались "русской музикой", не рахуючи всю ту "русскую попсу" і "русскій шансон" з чисельних ганделиків, де розважалось переважно місцеве ватяне населення, для котрих Україна не існує в принципі, але "єсть повод бухануть".

Втім, Токмаку ще "пощастило", бо в місті Запорожжя тамтешні "крєпкіє хазяйствєннікі буряка" взагалі запросили кацапських "пєвцов" з терористичного квазідержавного утворення "РФ": ґруппу "кіс-кіс" (щойно виступала в "днр") та ґруппу "порнофільмы", котрі своїми "пєснямі" сплюндрували святу Хортицю!
Що було в інших містах на Запорожжі уявити геть нескладно…
Сплюндроване 30-річчя відновлення Незалежності України…

У місцевих ватяних групках соцмереж (а вони майже всі ватяні) тим часом місцеві ватяні аборіґєшки страждали за тим як "плакал" їхній сцикун під час ганебного "шпіктакля для совков-малорóссов", обливали брудом Україну й блюзнірствували зі свята Незалежності та переймались брудними кацапськими вкидами про Порошенка (навіть у групах місцевої "преси").

Скрін з групи "ісполкомовской ґазєти" "Наше місто Токмак".

Варто зауважити, до речі, що в тих же місцевих групах соцмереж, насамперед у контрольованих місцевою "властью крєпкіх хазяйствєннікав", жодного привітання з нагоди 30-ї річниці відновлення Незалежності України від "сєпар-власті", а спроби свідомих Українців Токмака лишити пост-вітання зі святковою листівкою не пропускались або миттєво видалялись ватяними адмінами цих груп, особливо найбільшої групи міста. Так само швидко видалялась і критика на адресу "власті крєпкіх хазяйствєннікав", критика за організацію свята чи той же іронічний пост зі світлинами святкування у суцільній темряві.
Зате вкиди про Пороха, українофобні пости й українофобні шабаші в коментарях ніколи й нізащо не видаляються у місцевих вато-ґрупках. Більшість місцевих груп і пабліків у соцмережах контролюють "ісполкомовскіє", щоби формувати у місцевого населення "абщєствінноє мнєніє", тому окрім вихвалянь від місцевих журнашлюшок-сраколизів та брудних жовтушних вкидів від smm-щиків брудних жовтих ЗМІ більше нічого у місцевих групах немає, не кажучи вже про будь-що про-українське.
Тому й живе більшість місцевих у темряві та в інфополі ЗМІ "русскоґо міра".

Тому більшість місцевих просто "живут как вєсь прастой народ" (тобто, у парадиґмі "русскоґо міра"), ненавидять Україну і все українське, не замислюються над тим, що їх грабує місцева "власть крєпкіх хазяйствєннікав", і чхати вони хотіли, що українське свято в місті відзначається у суцільній темряві, бо для більшості місцевих це ж "нє празднік"!
Щоправда, коли прийшов час розповзатись з ганделиків по домівках, місцеві чомусь з подивом відзначили для себе, що навколо ж суцільна темрява!

Зазвичай на свята "вуличне освітлення" на ніч не вимикали, але ж для "власті крєпкіх хазяйствєннікав" будь-яке українське свято — це "нє празднік", тому "вуличне освітлення" "нє паложена!"

І тьопали у суцільній темряві ті, хто засидівся.
І писали обурені пости з відосіками у місцеві вато-ґрупки…

Насправді, вельми боляче спостерігати за рідним містом здалеку…
Ще більш боляче приїздити у рідне місто й наживо бачити, як сильно його за ці роки спаплюжили й розграбували "крєпкіє хазяйствєннікі", як стрімко місто деґрадує місцеве населення…
Про це говорять всі, хто мусив виїхати…

Сумно аж за край спостерігати, як вбивають рідне місто…
Нестерпно боляче, як грабують, паплюжать і принижують…
І нема ради тому, і ніц вдіяти не можеш…

Втім, є надія!
Коли бачиш, що дедалі більше стає в рідному місті свідомих Українців, дедалі більшає на свята кількість містян у вишиваночках, дедалі більше земляків повертаються до рідної української мови — є надія, що рідне місто не загине, вистоїть, немов стебелиночка в буревій, відродиться…
Лишається лиш плекати цю надію…
І вірити в рідний Токмак!…

Токмак святкував 30-річчя відновлення Незалежності України у темряві

«ПОРОХІВНИЦЯ» — схожі матеріяли