“До вас служити не підемо! Стріляйте!”

До 100-річчя Ⅱ Зимового Походу (Листопадового Рейду) Армії УНР

Трагедія під Базаром…
Ⅱ Зимовий Похід (Листопадовий Рейд) Армії УНР — остання відчайдушна спроба врятувати Україну від совєтської окупації…
17—21.ХІ.1921 трагедією під Базаром завершився Ⅱ Зимовий Похід (Листопадовий Рейд) Армії УНР… Розстріл понад півтисячі Захисників України…

Більшість істориків вважають, що Листопадовий Рейд майже не мав шансів на успіх, це був радше похід відчаю й акт героїзму вояків Армії УНР.
Розстріл під селом Базар на Житомирщині став результатом Другого Зимового Походу, який був ще одним актом героїзму Української Нації.

В 1921 році, після пошматування дипломатично визнаної України між Польщею і ніким не визнаним терористичним квазідержавним утворенням "РСФСР Совєтская Россія", після совєтської окупації та втрати Державності й Незалежності Української Народньої Республіки, частини Дієвої Армії УНР були інтерновані в Польщу.
Однак у 1921 році було ухвалено рішення рейдом вирушити до України з метою підтримки антибільшовицьких повстань українського селянства. Планувалося підняти всенародне повстання проти московсько-більшовицьких загарбників та дійти до Києва.

Українські національні Визвольні Змагання 1917—1921 років уже добігали до кінця, окупаційний совєтський режим більшовиків брав під своє керівництво все нові території та починала загарбувати народ у совєтську неволю.
Другий Зимовий Похід мав сколихнути всенародне повстання на всіх теренах вже окупованої та пошматованої Держави й скинути владу окупанта. Але цьому завадили як і погане планування та військове забезпечення, так і несприятливі погодні умови. Партизанські загони та воїни УНР, що перебували здебільшого в інтернованих таборах Польщі, вимагали похід в Україну влітку, у час жнив, коли буде найлегше здолати ворога. Однак наказ поступив лише 25.Х.1921. Та ж сама сусідня держава — Польща, що мала допомагати, не хотіла показувати більшовикам свою підтримку партизанів, тому українських вояків, яких пропустила через свої кордони, назвала робочими для повалки лісу.

В поході взяли участь Волинська, Подільська та Бесарабська групи Армії УНР. Волинська, очолювана Юрком Тютюнником, і стала найбільш відомою. Під Малими Миньками 17.ХІ.1921 відбувся бій, у якому наша сторона протистояла в кілька разів чисельнішій кавалерії "красной арміі" під командуванням одеського кримінального злочинця котовскоґо. Українські вояки, що вже були поранені та виснажені, не бажали здаватися ворогу в полон, підривались та стріляли в себе, боролися до останнього набою. Українські втрати були значні, але й більшовики зазнали не менших: лікарні сусідніх сіл були вщент заповнені. Окупанти "красной арміі" по-звірячому знущалися з поранених та хворих до приїзду самого ж котовскоґо. Командування допитували та катували, 359 вояків погнали до селища Базар, де їх "засудили" до розстрілу.

Людей приводили до заздалегідь викопаної ями та вбивали. Українцям пропонував "покаятися" і перейти до лав окупанта особисто злочинець котовскій.
На що в одній з перших груп вояк Степан Щербак вигукнув:
“До вас служити не підемо! Стріляйте! Народ вам цього не пробачить!”
І всі молоді хлопці заспівали Славень України, під який попадали з кров’ю від кулеметів… Розстріл тривав всю ніч…

Трагедія під Базаром замовчувалася до відновлення Незалежності України, на місці розстрілу заборонили споруджувати пам’ятники та хрести. Совєтський окупаційний режим приховував свої злочини. Про трагедію під Базаром говорили й писали лише ті Українці з еміґрації, кому пощастило вирватись з совєтського пекла й вижити…

З поразкою Другого Зимового походу Армії УНР збройна епопея Дієвої Армії УНР завершилася...
Перші Визвольні Змагання зазнали поразки...

Всупереч обставинам, розстріл під Базаром знову ж таки демонструє здобуття перемоги у поразці. Без достатньої кількості зброї, але з вірою і жагою волі, йшли Українці у бій… Славень України, відмова перейти до ворожих сил — підтвердження нескореності наших Героїв…