岡部 芳彦・おかべ よしひこ — コサック・さむらい
Козак-самурай Окабе Йошіхіко
🇺🇦🇯🇵🇺🇦

 
Окабе Йошіхіко • 岡部 芳彦・おかべ よしひこ — громадський діяч, українознавець з Японії, президент Асоціації Україністів Японії, професор університету Кобе Ґакуін, фахівець з економічних питань в системі державного управління. Іноземний член Національної академії аграрних наук України (НААН), доктор економічних наук, доктор історичних наук, генерал-полковник Українського реєстрового козацтва та просто щиро закоханий в Україну Японець.
Йошіхіко-са́ма належить до древнього самурайського роду Окабе.

岡部 芳彦・おかべ よしひこ • Okabe Yoshihiko • Окабе Йошіхіко — ініціяли в Японії згідно правил японського правопису читаються за традиційним правописом з правої сторони на ліву (зверху вниз, якщо пишеться традиційним письмом), себто, спочатку прізвище, слідом ім'я. Відтак, Окабе — це прізвище, Йошіхіко — ім'я. При звертанні по імені в Японії прийнято після імені обов'язково додати "звертання пошани" — іменний суфікс (日本語の敬称 ніхонґо но кейшьо), відповідний віку та положенню людини.

Україна — друга Батьківщина

Окабе Йошіхіко від першого візиту до України в 1992 році об’їздив Україну від заходу і до сходу. Так, починаючи з 2008 і по 2013 роки, як науковець і мандрівник, він відвідав Донеччину, зокрема, Донецьк понад десять разів.
Також професора Окабе Йошіхіко вразили міста Західньої України, особливо Івано-Франківськ, галицький і ґуцульський кольорит.

Про себе професор Окабе Йошіхіко розповів в інтерв'ю виданню «День» в Палаті представників парламенту Японії, де проводилася Експертна нарада щодо питань правопису українських географічних назв японською мовою.

— Професоре Окабе, коли і за яких обставин ви зацікавилися Україною?
Як часто буваєте в Україні й які зміни помічаєте?

— Уперше я відвідав Київ у лютому 1992 року.
Це була унікальна подорож до іншого світу, особливо після розпаду СССР.
Україна була ковтком свіжого повітря. Я був настільки вражений Україною, її тисячолітньою історією та культурою, що не міг не закохатися в неї. Тепер я щонайменше двічі або тричі на рік приїжджаю до України.

— Ви написали книгу «Революція-Майдан. Чому відбувся Євромайдан між Росією та Європою?» Що вас спонукало написати її? Ви були свідком Майдану?

— Участі на Майдані я не брав. До України я приїхав у квітні 2014 року.
У книжці я хотів зафіксувати свій досвід японсько-українських відносин, показати, що змінилося в державі з 2008 року і до Майдану.
Це мій досвід, моє бачення України.

— Що найбільше запам’яталося, що найбільше вразило після 2013 року?

— Найбільше вразило перебування в полоні "ДНР" українського вченого, мого близького друга Ігоря Козловського, якого звільнили 2017 року.

Нагородження Грамотою Верховної Ради України за заслуги перед народом України (травень 2019)
Світлина з facebook-сторінки Окабе Йошіхіко

Японія підтримує ідею українізації

— Яка мета Асоціації україністів Японії, президентом якої ви є?

— Мета Асоціації – співпраця та розвиток україністики в Японії. Наразі до неї входить приблизно 70 осіб. Це найкращі науковці, які вивчають Україну в Японії. Спектр їхніх досліджень дуже широкий – це політика, економіка, література, суспільствознавство тощо. Серед членів Асоціації є й колишні посли Японії в Україні, зокрема Курокава Юджі (1996–1999), Амае Кішічіро (2002–2005), Сумі Шіґекі (2014–2018). Ми щороку проводимо дві конференції. Наприклад, на травневій ми обговорювали вплив України на культуру Польщі. Я був приємно здивований, що Японці займаються такими дослідженнями. На вересневій – з правопису українських географічних назв японською мовою.

Одне із засідань Асоціації Україністів Японії (грудень 2019)
Світлина з facebook-сторінки Окабе Йошіхіко

— Якими є підсумки Експертної наради щодо питань правопису українських географічних назв японською мовою, яку ініціювала українська сторона за підтримки Асоціації україністів Японії?

— Метою заходу було обговорення проблеми транслітерації українських географічних назв японською мовою на рівні мовознавців, дипломатів, видавців, міжнародних експертів, а відтак – можливість запровадження нової мовленнєвої практики у японський дискурс, приміром, замість "Львов" і "Харьков" ми матимемо варіант "Львів", "Харків" тощо. Японська сторона підтримує ідею українізації, втім, у Японії наразі надто сильна традиція транслітерації за россійським зразком. І зміни відбуватимуться не так швидко, як би хотілося. Однак перший крок є надважливим, і він зроблений.
[В самій Японії, до речі, як і в Україні, триває процес очищення японської писемності й мови від китайського впливу.
(ремарка — «ПОРОХІВНИЦЯ»)]

— Що спонукало вас стати україністом?

— Можу сказати, що через глибше пізнання вашої держави і культури в цілому я став японським україністом. Я об’їздив Україну від заходу і до сходу. Так, починаючи з 2008 і по 2013 роки, як науковець і мандрівник, я відвідав Донбас, зокрема Донецьк, понад десять разів. З іншого боку, мене так вразили міста Західної України, особливо Івано-Франківськ, що це спонукає мене дедалі більше вивчати історію і культуру України. Цього року я відвідав Галич, відкрив для себе постать короля Данила Галицького. Це чудово.

Зустріч з українською письменницею Марією Матіос.
Світлина з facebook-сторінки Окабе Йошіхіко

— Кого з українських письменників читаєте?

— Мене вразила історія Марусі Чурай, за романом у віршах Ліни Костенко. Цей твір має в собі і романтику, і трагедію. На мою думку, історія Марусі Чурай – як історія України. Твори Тараса Шевченка були перекладені та видані японською мовою, але, на жаль, інша українська література ще мало перекладена. Мене цікавить і сучасна література. Мав нагоду познайомитися з деякими українськими авторами після того, як прочитав їхні твори, до прикладу, з Марією Матіос чи з Василем Куйбідою, публікацію віршів якого підтримав у Японії.
Зараз я продовжую вивчати українську мову з приватним викладачем.

Українська Держава була сусідом Японії!

• 日本・ウクライナ交流史1915—1937年 • “Історія японсько-українських відносин 1915—1937”

— Ви зацікавилися історією Зеленого Клину (вона ж "Зелена Україна", "Закитайщина", південна частина Далекого Сходу, де проживало понад 300 тисяч Українців, які проголосили Українську Далеко-Східню Республіку у 1917–1922 роках). Чому це привернуло вашу увагу?

— Зелений Клин – це один із найважливіших і водночас малодосліджених історичних фактів України. В Україні є чітке уявлення щодо історії Зеленого Клину, однак історичних матеріалів та документів на цю тему в Україні немає, що становить певну проблему. Думаю, що деякі з історичних документів зберігаються в російських архівах, однак через війну українським науковцям важко отримати доступ до них. Я – Японець, тому, можливо, можу знайти там деякі матеріали. Ба більше, я хотів би написати справжню історію "Зеленої України".

Але важливіше те, що Українська Держава була сусідом Японії!
Зазвичай я пояснюю Японцям про Україну: "Україна – це сусідня країна сусідньої країни, тобто Росії…" Після цього Японці розуміють, що Україна є насправді дуже близькою Японії. Якщо мені вдасться розказати більше про Зелений Клин, Японці збагнуть, що Україна є умовно ще ближчою, передовсім історично.

— Взаємини наших народів мають давню історію: японська преса свого часу писала про Голодомор 1930-х років в Україні. Чи досліджує це питання хтось із японських україністів?

Церемонія відкриття фотовиставки про Голодомор в Україні 1932–1933, що відбувалася в Університеті Кобе Ґакуін (жовтень 2018)
Світлина з facebook-сторінки Окабе Йошіхіко

— На жаль, Голодомор мало відомий Японцям, окрім спеціалістів з історії України. Тож 2018 року я організував фотовиставку "Holodmor", яка відбулася Університеті Кобе Ґакуін, співавтором якої було Посольство України в Токіо. Голодомор – це трагедія Українського народу. Мені як науковцю важливо донести японським студентам цей факт історії, відповісти на питання, чому це сталося, яку роль відігравала Україна в 30-ті роки ХХ століття. Питання Голодомору – це не лише питання історичної пам’яті Української Нації, це трагедія людства...

Просвітницька робота щодо України в Японії й серед Японців є важливою складовою Асоціації Україністів Японії й самого професора Окабе Йошіхіко.

Дух самураїв Окабе Йошіхіко

— Професоре Окабе, ви походите з давнього самурайського роду. Відомо, що кодекс "бушідо" (шлях воїна), який сповідували самураї, був неписаним моральним законом суспільства. Часи змінювалися, Японія після революції Мейджі заклала підвалини сучасної демократії, втім, Японцям притаманна особлива риса: модернізуватися, залишаючись вірними своїм традиціям. Які приписи цього кодексу залишаються чинними для сучасного Японця?

— Дуже цікаве запитання. Сучасні Японці часто використовують це слово як одну з національних рис ідентичності. Однак наприкінці періоду Едо (правління шьогунату Токуґава 1603–1867) чисельність самураїв (буші) не перевищувала 7%, песантів (фермерів) – приблизно 80%, аристократів (куґе) було дуже мало.

Лінія крові моєї матері – це нижчий ранг самураїв Каґошіми. Представник цієї верстви самурайства був наполовину воїном, наполовину фермером. Погодьмося, що це дуже схоже на характер українського козацтва. Гадаю, це також спричинило моє зацікавлення Україною.

Після революції Мейджі (1867 рік, реставрація імператорського правління) феодалізм самураїв закінчився. Однак дух самураїв все ж живий. Самураю потрібна прямота, справедливість, мужність, милосердя, ввічливість, чесність, честь, вірність, характер та самоконтроль. У наш час ці звичаї також є ідеалом японського характеру.

Японія і Україна мають багато спільних рис

— Японія і Україна дуже відмінні країни, і не лише географічно, ментально, в цілому – культурно. Втім, що, на вашу думку, є спільного?

— Самураї та козаки, Чорнобиль і Фукушіма, сусідня Росія тощо.
Ми маємо багато схожого в історії й сучасності. У 1930-х роках в Маньчжурії громада української діаспори, яка жила поруч з японськими іммігрантами, була величезною. Вивчаючи історію Зеленого Клину, я знайшов деякі історичні матеріали, які свідчать, що взаємини між Українцями і Японцями були дуже хорошими. Тому, вважаю, що у нас є багато схожого в характерах, і те спільне варто вивчати і знати.

— У ХХ столітті Японія стала прикладом так званого японського економічного дива. Що, на вашу думку як економіста, має бути в основі української формули економічного успіху?

— Так, японське економічне диво – це доконаний факт, але воно було здійснено впродовж 20 років. Філософія "кайдзен" є одним з основних чинників японського успіху, це формула безперервного вдосконалення. Україна після розпаду СССР стала на шлях демократизації, але економічна політика, бізнес не є стабільними, немає перманентної зміни на краще, немає стабільності розвитку.
Можливо, "нова економіка" стане стартовим майданчиком для українського майбутнього. Наприклад, вона все ще не така відома у Світі, але український ІТ-сектор на високому рівні. Я називаю його "прихованою великою силою ІТЦ". Думаю, що український уряд зацікавлений у розвитку ІТ-бізнесу та пов’язаних секторів економіки. Знаю, що японські ІТ-бізнесмени також працюють у Києві. Тож сподіваюся, що Україна досягне успіху в цій галузі, і не тільки.

— Ви як відомий громадський діяч зустрічалися з духовними лідерами світу, зокрема з Далай-ламою, які ідеї з його вчення нині є як ніколи актуальними?

Зустріч із Далай-ламою (листопад 2015)
Світлина з facebook-сторінки Окабе Йошіхіко

— Коли я зустрівся з Його Святістю Далай-ламою, я був настільки здивований, що Його присутність була схожа на повітря. Я не відчув ніякого тиску, нічого мене не лякало. Це дуже лагідний і м’який чоловік, ідеї якого вчать жити людину в духовній гармонії.

На щастя, я маю можливість зустрічатися і зі світовими лідерами, і з українськими політичними діячами, що дозволяє глибше розуміти їхню політику та доносити ідеї української сторони. Гадаю, що це моя місія як одного з найкращих друзів народу України.

ありがとう, 岡部 芳彦!

Інтерв’ю було опубліковане в газеті «День» 10.10.2019
ре-публікація: © журнал думки і чину «Листи до приятелів»
Використано матеріяли з відкритих джерел:
© 岡部 芳彦・おかべ よしひこ オカベ ヨシヒコ (Okabe Yoshihiko) — 書籍等出版物
© 岡部 芳彦・おかべ よしひこ オカベ ヨシヒコ — 日本・ウクライナ交流史1915—1937年
© 岡部 芳彦・おかべ よしひこ オカベ ヨシヒコ — “Історія японсько-українських відносин 1915—1937”（日本 ・ ウクライナ交流史 1915—1937 年）
© «Стожари»
© «WikipediA» — Окабе Йошіхіко • 岡部 芳彦・おかべ よしひこ
Титульна світлина — Окабе Йошіхіко в козацькому однострої:
© Okabe Yoshihiko • 岡部 芳彦・おかべ よしひこ