現代ウクライナのハイブリッドチャレンジ
“Гібридні виклики сучасної України”
ウクライナ — 日本
🇺🇦🇯🇵🇺🇦

9.Ⅻ.2021 між містами Запорожжя і Кобе (Японія) відбулась лекція для студентів історичного факультету ЗНУ “Гібридні виклики сучасної України” за участі Президента Асоціації Україністів Японії, професора Університету Кобе Ґакуїн пана Окабе Йошіхіко і запорожського історика, провідника науково-дослідницького центру «Спадщина», кандидата історичних наук пана Юрія Щура.

• 現代ウクライナのハイブリッドチャレンジ
“Гібридні виклики сучасної України”
🇺🇦🇯🇵🇺🇦

🇯🇵

• 2021年12月9日
11:00
現代ウクライナのハイブリッドチャレンジ
招待講師：岡部芳彦 — 神戸学院大学教授
講義トピック：
20世紀前半のウクライナと日本：主権国家の闘争における戦略的パートナーシップ

🇯🇵

• 2021-nen 12 tsuki 9-nichi 11:00
“Gendai Ukuraina no haiburiddocharenji”
shōtai kōshi: Okabe Yoshihiko — Kōbegakuindaigaku kyōju kōgi
topikku: “20 Seiki zenhan no Ukuraina to Nihon: Shuken kokka no tōsō ni okeru senryaku-teki pātonāshippu”

🇺🇦

• 9.ХІІ.2021 11:00
“Гібридні виклики сучасної України”
Запрошений лектор: Окабе Йошіхіко — професор університету Кобе Ґакуїн
Тема лекції:
“Україна і Японія у першій половині 20 століття: стратегічне партнерство у боротьбі за Державність”

岡部芳彦・おかべよしひこ • Okabe Yoshihiko • Окабе Йошіхіко

• Окабе Йошіхіко • 岡部芳彦・おかべよしひこ — громадський діяч, українознавець з Японії, президент Асоціації україністів Японії, професор університету Кобе Ґакуїн, фахівець з економічних питань в системі державного управління. Іноземний член Національної академії аграрних наук України (НААН), доктор економічних наук, доктор історичних наук, генерал-полковник Українського реєстрового козацтва.
Йошіхіко-са́ма належить до древнього самурайського роду Окабе.

• Козак-самурай Окабе Йошіхіко
岡部芳彦・おかべよしひこ — コサック・さむらい

岡部芳彦・おかべよしひこ • Okabe Yoshihiko • Окабе Йошіхіко — ініціяли в Японії згідно правил японського правопису читаються за традиційним правописом з правої сторони на ліву (зверху вниз, якщо пишеться традиційним письмом), себто, спочатку прізвище, слідом ім'я. Відтак, Окабе — це прізвище, Йошіхіко — ім'я. При звертанні по імені в Японії прийнято після імені обов'язково додати "звертання пошани" — іменний суфікс (日本語の敬称 ніхонґо но кейшьо), відповідний віку та положенню людини.

У 2021 році професор Окабе Йошіхіко видав першу книгу-моноґрафію про історію японсько-українських відносин:
• 岡部芳彦・おかべよしひこ — 日本・ウクライナ交流史1915—1937年
• “Історія японсько-українських відносин 1915—1937”

9.Ⅻ.2021 між містами Запорожжя і Кобе (Японія) відбулась лекція для студентів історичного факультету ЗНУ “Гібридні виклики сучасної України” за участі Президента Асоціації Україністів Японії, доктора історичних наук, доктора економічних наук, професора факультету економіки Університету Кобе Ґакуїн пана Окабе Йошіхіко і запорожського історика, провідника науково центру «Спадщина», кандидата історичних наук пана Юрія Щура.
Шановний лектор мав доповідь на тему “Наукові розвідки з японістики Українців у Харбіні: збірник "Далекий Схід" та українсько-ніппонський словник”.
Серед учасників лекції були як науковці, так і студенти.
Пан Окабе Йошіхіко прочитав лекцію українською мовою.

До уваги Вельмишановнього Панства запис відеоконференції від 9.Ⅻ.2021 між містами Запорожжя і Кобе (Японія).
• “Україна і Японія у першій половині 20 століття: стратегічне партнерство у боротьбі за Державність”
Доповідь “Наукові розвідки з японістики Українців у Харбіні: збірник "Далекий Схід" та українсько-ніппонський словник”.

Після привітань пан Окабе Йошіхіко, передусім, подякував за запрошення, та коротко розповів про себе й свою діяльність в Японії та Україні, окреслив мету зустрічі й завдання, які виконує Асоціація Україністів Японії.

Професор розпочав зустріч із презентації свого Університету Кобе Ґакуїн та окремих моментів студентського життя японської молоді.

По тому пан Окабе Йошіхіко представив японське і українське видання книги 岡部芳彦・おかべよしひこ — 日本・ウクライナ交流史1915—1937年 • “Історія японсько-українських відносин 1915—1937”.

У рамках розвитку співпраці з українськими колегами науковець у лютому 2021 року презентував науковій спільноті свою першу наукову розвідку під назвою “Історія японсько-українських відносин 1915—1937”, український переклад якої здійснено й видано на базі НУ “Львівська політехніка” у співпраці з перекладачкою Надією Гораль. У дослідженні представлені численні досі невідомі, факти щодо історичних зв’язків Українців і Японців в Харбіні й не тільки.

Моноґрафія присвячена японсько-українським відносинам у 1915-1937-му роках.

Видання містить чимало фотоілюстрацій та коментарів, що належать до історії першої половини ХХ століття.

Книга складається з п’яти розділів, у яких професор Окабе виклав п’ять унікальних, досі невідомих, тем. Особливо цінними є фотографії, якими щедро ілюстровано моноґрафію. Пан Окабе Йошіхіко наголошує, що майже всі світлини та документи є новою доказовою базою, знайденою в японських архівах та приватній колекції. Зокрема, вперше було опубліковано фото Українського національного дому в Харбіні, з колекції професора Окабе Йошіхіко.

У праці багато уваги присвячено роботі Українського національного дому. Цікавим був той факт, що з 1934 по 1935 роки перший поверх було віддано японській школі для дівчат. Із одного боку, це свідчить про взаємопізнання і співпрацю Японок і Українок упродовж двох років, а з іншого – чітку ідентифікацію Українок. Про останнє професор Окабе довідався, читаючи спогади школярок, у яких вони чітко написали “Українці”.

Перші Українці прибули безпосередньо до Японії в 1914 році.
В 1916 році з України до Японії із гастрольним турне прибула театральна трупа Костянтина Кармелюка-Каменського, схвально прийнята Японцями, і у книзі проаналізовано як в Японії сприймали українську культуру на підставі відгуків про гастрольне турне українських театралів.
Також на початку ХХ століття значна кількість Українців мешкали на підросійських територіях Далекого Сходу (Зелений Клин), вздовж рік Уссурі й Амур та на острові Карафуто (Сахалін), чисельна українська діяспора проживала й на теренах Манчжурії.

В Харбіні, найбільшому місті Маньчжоу-Ґо, держави-сателіта Японії, напередодні Другої Світової війни була доволі значна українська громада.
Японська влада в Маньчжоу-Ґо детально дослідила й описала не лише українську історію та культуру, а й людські стосунки Українців у Харбіні. Крім того, професор Окабе знайшов мапу населення Українців на Далекому Сході, складену МЗС Маньчжоу-Ґо в 1936 році японською мовою. Цю мапу вперше в Світі Окабе Йошіхіко опублікував у своїй книзі.

Це хороший приклад того, як Японці цікавилися Українцями.
1924 року японський народний поет Міядзава Кенджі у вірші “Жінки в полі” порівняв японських жінок із “українськими танцівницями”.
Українці теж цікавились Японцями і Країною Вранішнього Сонця, зокрема, 1926-го в Україні укладено й друковано підручник “Японська мова”.
Професор Окабе Йошіхіко детальніше розглянув виданий 1944-го в Харбіні “Українсько-ніппонський словник” за редакцією Ясуди Сабуро, укладачами якого були Анатоль Діброва і Василь Одинець. До виходу у світ цього словника дотичні також учасники ОУН, які працювали в Манчжоу-Ґо, зокрема, Тищенко і Григорій Купецький, згаданий нижче у цьому огляді лекції.
Пан Окабе Йошіхіко принагідно звернув увагу, що нині, на превеликий жаль, навіть немає сучасних українсько-японських і японсько-українських словників, тож вивчення мови здійснюється крізь московську призму "россійскіх словарєй" з відчутним москвинським впливом, через що вельми складно безпосередньо вивчати Українцям японську, а Японцям українську.
Пан Окабе Йошіхіко самотужки опанував українську мову і продовжує вивчати.

Окремий розділ книги присвячено проблемі Голодомору у сприйнятті Японцями, які стали його свідками в Україні, та їхньому баченню тогочасної ситуації. Хоча під час лекції не обговорювався розділ книги про Голодомор і тогочасну реакцію Японії, втім варто зауважити, що у своїй праці професор Окабе Йошіхіко проаналізував усі доступні публікації у тогочасних японських ЗМІ, де згадувався Голодомор, і дійшов висновку, що автори публікацій все ж наголошували саме на українському характері страти голодом...
Окабе Йошіхіко має й окрему моноґрафію про Голодомор в Україні:
“Голодомор очима Японців”（日本人の目から見たホロドモール）

岡部芳彦・おかべよしひこ • Yoshihiko Okabe • Окабе Йошіхіко

Окабе Йошіхіко також проаналізував політичні погляди Українців у Харбіні й позицію Японців стосовно українського національного руху. Не зайвим буде наголосити, що японський напрямок діяльності був одним з тих, через які ОУН намагалася поширити свою сітку на Наддніпрянщину. Одним із пунктів, через який планувалося переправляти підпільників на територію "УССР", стала Маньчжурія, де від 1934 року діяв осередок ОУН на чолі з Миколою Митлюком (“Луковенком”). Завданням ОУНівців у цьому пункті було налагодження зв’язків із українським населенням Зеленого Клину, з солдатами-Українцями, які проходили службу у "красній армії" на Далекому Сході та політичними в’язнями совєтських концтаборів. Крім того, Провід Українських Націоналістів (ПУН) здійснював спроби через Владівосток установити лінію зв’язку з Києвом. За допомогою маньчжурських членів ОУН Ю. Роя та М. Затинайка функціонувала зв’язкова лінія з "СССР", повертаючись якою у 1936 році із совєтської території, загинув провідник ОУН Микола Митлюк.

Згадав пан Окабе Йошіхіко й активіста ОУН Григорія Купецького, очільника Української Далекосхідної Січі в Маньчжурії, учасника чину Біласа—Данилишина в Городку, про яку було нещодавно відзнято фільми “Екс” і “Незламні”.
Цікаво, що під час досліджень професор Окабе отримав світлини та інформацію про Григорія Купецького від його доньки, яка мешкає в Канаді.

Крім цього, Окабе Йошіхіко розглянув життя й побут Українців у Маньчжурії та їхні стосунки з Японцями на основі статей “Маньджурського Вістника” за 1932—1937 роки. Особлива увага приділена комерційній діяльності української громади, а наведені в якості ілюстрацій оголошення з різних випусків “Маньджурського Вістника” лише посилюють інтерес до теми.
Згадано під час лекції український альманах "Далекий Схід", автором й упорядником якого був Федір Даниленко, перекладачем – Василь Одинець. Український альманах "Далекий Схід" містив переклади японської поезії, бізнесові рекламні матеріали тощо.

Під час лекції професор Окабе не лише розповів історію японсько-українських відносин у першій половині ХХ століття, але й ознайомив учасників конференції з книгою.
Загалом, видання Окабе Йошіхіко багато ілюстроване, як фотографіями діячів українського руху, так й історичними будівлями й витинками із тогочасних японських ЗМІ.

Важливо, що джерела та література, які використав професор Окабе Йошіхіко, значною мірою написані японською мовою, а отже дослідження самостійне й оригінальне, а не просто чергове переосмислення джерел українського походження. І практично вся зібрана в книзі інформація публікується вперше!

Під час лекції пан професор Окабе Йошіхіко анонсував у квітні 2022 року вихід японською і українською мовами другого тому історичної моноґрафії під назвою 日本・ウクライナ交流史1937—1953年 • “Історія японсько-українських відносин 1937—1953 років”. На обкладинці розміщено світлину делегатів ОУН на борту японського лайнера “Каторі Мару”. Ключовою темою другого тому моноґрафії буде співпраця ОУН та японської влади, зокрема про підтримку Японією незалежності Карпатської України, ОУН, про контакти між Інаґакі Морікацу (японським дипломатом, який був делегований японським урядом до Женеви) та Андрієм Лівицьким (третім президентом УНР у екзилі) в Женеві, тощо. Також, один із розділів розповідатиме про співпрацю між Японцями та Українцями в Сибіру, зокрема під час Норильського повстання (Норильське повстання – повстання політичних в’язнів Норильського концтабору влітку 1953 року, 70% якого становили Українці).
В японських архівах професор Окабе також знайшов документи про Українців у США від японського консульства в Нью-Йорку. Крім того, на основі спогадів буде розкрито враження Японців про Українців того часу.
Все це ввійде до нової праці й потрапить у науковий дискурс.

• • •

Учасники конференції мали можливість поставити питання й поспілкуватись з паном професором Окабе Йошіхіко, який залюбки приділив час попри пізню годину в Японії, відповівши докладно на запитання, розповівши про те, як зацікавився Україною, особливо після Майдану, як почав вивчати українську мову. І варто віддати належне панові Йошіхіко-сан, адже йому доволі важко говорити складною для Японця мовою через фонетичні відмінності. Але пан Йошіхіко-сан продовжує вивчати українську. Ця наполегливість і щира любов Окабе Йошіхіко до України викликає повагу, захоплення і вдячність!

Сподіваємось, професор Окабе Йошіхіко зможе скоро знову прибути до України, побувати в Запорожжі на Хортиці й презентувати не лише другий, але й третій том 日本・ウクライナ交流史 • “Історії японсько-українських відносин”.
Історія японсько-українських відносин триває!

ありがとう, 岡部芳彦!

P.S.:
Вперше укладав постер з використанням надскладної японської мови.
Переклав і перехресно кілька разів перевірив текст, сподіваюсь, не проґавив помилку чи похибку.
Бо японська це вам не жарти — не ту кана хіраґана чи не те кандзі поставиш і тоді роби собі сеппуку но дзюцу! 😅