«Темні Часи»
«Darkest Hour»

«Темні Часи» («Darkest Hour») — британська історична біографічна драма 2017 року режисера Джо Райта. Стрічка розповідає про перші місяці Вінстона Чьорчилля як Прем'єр-міністра Великої Британії на початку Другої Світової війни.
Фільм «Темні Часи», з огляду на історичні паралелі із сьогоденням, дійсно вартий уваги й вельми актуальний нині, особливо для України…
Фільм, який обов'язково варто переглянути кожному Українцю!
Бо під час війни, у Темні Часи, потрібно ніколи не здаватися!
Отже, «Темні Часи»…

Вельмишановнє Панство, якщо Ви ще цього не зробили, обов'язково після перегляду стрічки «Мюнхен — На порозі війни» необхідно переглянути «Темні Часи»

Спочатку був Чемберлен…
Чемберлен "уміротворяв" Гітлера.
Чемберлен з Мюнхена у 1938-му "привіз мир цілому поколінню"!
„— Англії був запропонований вибір між війною і безчестям. Англія обрала безчестя і отримає війну!“ — грізно зиркаючи оком на Чемберлена, гримав танк британської політики Вінстон Чьорчилль.
Чемберлен „отримав і війну, і ганьбу“!
Британія отримала „і війну, і ганьбу“!
Бо „не можна домовлятись з тигром, коли ваша голова у його пащі!“

Щоб не сталось Дюнкерка у Темні Часи, не варто на порозі війни відкривати двері у Мюнхені…

Невіл Чемберлен дав Британії короткочасну примарну й хибну надію на "мир цілому поколінню"…
І коли через рік Європа запалала у полум'ї Другої Світової війни, коли Велика Британія опинилась на порозі війни, коли британські війська були вже затиснуті в Кале і Дюнкерку — ось тоді Чемберлен, піджавши хвоста, втік з політичної сцени й розгрібати наслідки чемберленського "уміротворєнія" мав сер Вінстон Чьорчилль…
І навіть тоді чемберленські "ґолубі міра", як-то граф Галіфакс, все одно намагались прибрати з посади Чьорчилля або ж всадити за стіл перемовин з Гітлером, щоби здати на милість фюреру Велику Британію, — все одно сер Вінстон Чьорчилль, як справжній танк британської політики, вперто тримав свою позицію:

„— Ніколи не здаватися!“

Гострий язик Вінстона Чьорчилля вкупі зі стратегічним мисленням, непохитністю і вродженою холоднокровністю — це те, що допомогло Британцям пережити Темні Часи: систематичні бомбардування, постійні страх, холод і голод, втрати… Проте, саме воля до Перемоги, вогник якої запалив у серцях нації сер Вінстон Чьорчилль, — саме ця воля допомогла Великій Британії перемогти у Другій Світовій війні!

На момент входження на посаду Прем'єр-міністра Великої Британії сер Вінстон Чьорчилль розміняв шостий десяток літ, він не був популярним політиком і його репутація була не з кращих. Прямолінійність, жорсткість і гострий язик вихідця з аристократичного роду оточуючі не оцінили, одні лихословили за спиною політика, інші відверто побоювалися й трималися на відстані. Можливо, у мирний час Вінстону Чьорчиллю не вручили б повноваження високопоставленої особи, тим паче, Прем'єр-міністра Великої Британії, але темні часи надзвичайного і тяжкого становища зажадали від Англійців рішучих дій і заходів.

Щоправда, варто зауважити, що другу посаду в Імперії Чьорчилль отримав лиш тому, що ніхто інший не хотів брати на себе відповідальність за капітуляцію Британії…
Ситуація в Європі й Світі вже настільки дійшла "до ручки" з цією "політикою умиротворення", що деякі "ґолубі міра" вже бачили й готували капітуляцію Британської Імперії…
А тому "ґолубі міра" й випхали на високу посаду найбільш непопулярного навіть у своїх колах політика.

„— Я отримую штурвал через те, що корабель тоне…“

На початку травня 1940 року попередник Чьорчілля, Невіл Чемберлен дістав вотум недовіри і, згідно чинного законодавства, новий гідний кандидат повинен негайно зайняти порожнє місце. Зважаючи на обставини вакансію міг зайняти або граф Галіфакс, або сер Вінстон Чьорчилль. Малою радою, не без участі Короля Георга VI, було прийнято документ, що засвідчив підвищення полковника, який через півстоліття посмертно прославиться в якості найвидатнішого Британця.

Тоді дихання нацистів вже відчувалося на плечах Британців. Постійні нальоти, змінний успіх на фронті, активний наступ на Західну Європу — все це говорило про неймовірну міць і потужність воєнної машини Третього Райху.
Деякі "ґолубі міра" вважали, що зупинити нацистські танки можна лише "мирними переговорами" і "мирною угодою".

Проте, тільки Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Чьорчилль відмовлявся від "мирних переговорів" з аґресором, категорично відмовляючись здіймати білий прапор капітуляції…

Європа вже палала у вогні Другої Світової війни…
Європейські країни капітулювали одна за одною…
Нідерланди… Бельгія… Франція ось-ось впаде…
Велика Британія лишалась наодинці…

Допомоги чекати нізвідки…
США заявили про нейтралітет та невтручання…
США не поспішали надати допомогу Великій Британії…

Драматизм краху Європи чудово показаний у цій кінокартині.
Показовим і дуже актуальним у сьогоденні є епізод телефонної розмови Прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Чьорчилля з президентом США.
Навіть на прохання Прем'єр-міністра Вінстона Чьорчилля передати хоча б літаки, за які Британія вже заплатила, президент США Франклін Рузвельт відмовив, але запропонував поставити ці літаки на канадському кордоні, щоби канадці забрали літаки табуном коней…
Задоволений своєю ідеєю, Рузвельт поцікавився, чи не пізній вже час?
Оговтавшись, сер Вінстон Чьорчилль відповів:
„— Настільки пізно, що ви й не уявляєте…“

Будучи в напруженому положенні, Велика Британія сильно ризикувала, а очевидна нерівність сил опустила б країну на щабель рабині перед фюрером.
Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Чьорчилль по радіо закликав народ боротися і вважав, що розмовляти з Третім Райхом за столом переговорів безглуздо і принизливо. Незламний стрижень Вінстона Чьорчилля і блискучі промови, сказані співвітчизникам під час кризи, надихнули солдатів на інтенсивну боротьбу. Державний апарат Великої Британії згуртувався навколо ідеї боротьби до Перемоги й розтрощення гітлерівської коаліції, до Альянсу проти окупантів приєдналися інші держави. Але найголовнішим символом надії у Темні Часи середини ХХ століття став огрядний сивий чоловік з сигарою в руці. Його цитати рознесені по Світу, а обличчя знайоме всьому Світу.

„— Мені нема чого запропонувати, крім крові, праці, сліз і поту…“

„— Коли ви вивчите вже цей урок?
Ви не можете переконувати тигра, якщо ваша голова вже в його пащі!“

„— Припиніть перебивати мене, коли я перебиваю вас!“

„— Яка у нас мета?
Перемога! За всяку ціну!“

„— Треба закликати до героїчного опору…“

„— У нас попереду багато довжелезних місяців війни і страждань.“

„— Навіть якщо величезні простори Європи, багато стародавніх і прославлених Держав впали або можуть потрапити в лещата Гестапо та інших мерзенних машин Нацистського управління, ми не здамося і не програємо. Ми підемо до кінця, ми будемо битися у Франції, ми будемо боротися на морях і океанах, ми будемо битися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою в повітрі, ми будемо захищати наш Острів, якою б не була ціна, ми будемо битися на узбережжях, ми будемо битися в портах, на суші, ми будемо битися в полях і на вулицях, ми будемо битися на пагорбах; ми ніколи не здамося і навіть, якщо так трапиться, у що я ні на мить не вірю, що цей Острів або більша його частина буде поневолена і буде вмирати з голоду, тоді наша Імперія за морем, озброєна і під охороною Британської Флоту, буде продовжувати битву, до тих пір, поки, в благословенний Богом час, Новий Світ, з усією його силою і міццю, не відправиться на порятунок і звільнення старого.“

„— Ми ніколи не здамося!
Тому що, без Перемоги неможливе наше виживання!“

„— Битва за Британію ось-ось розпочнеться…
Від цієї битви залежить виживання християнської цивілізації. Від цього залежить наше власне британське життя та довготривале існування наших інституцій та нашої Імперії.
Вся лють і сила ворога незабаром мають бути спрямовані проти нас. Гітлер знає, що йому доведеться зламати нас на цьому острові або програти війну.
Якщо ми зможемо протистояти йому, уся Європа може бути звільнена, а життя Світу може просунутися вперед на широкі, освітлені сонцем височини!
Але якщо ми зазнаємо невдачі, тоді увесь Світ, включно зі Сполученими Штатами, включно з усім, що ми знали і про що дбали, потоне в безодні нової темної епохи, яка стане ще зловіснішою і, можливо, ще затяжнішою під світлом спотвореної науки… Тож наготуймося на виконання своїх обов’язків і тримаймося так, щоб, якщо Британська Імперія та її Співдружність проіснували тисячу років, люди все одно казали: Це був їх зоряний час.“

P.S.:

В якості посткриптуму варто провести деякі паралелі.
Верховний Головнокомандувач, для якого „Армія, Мова, Віра“ і Перемога — були метою, а не пустими звуками…
Замість цього гідного Верховного Головнокомандувача наш народ волів обрати собі блазня й маріонетку…
Бо Порошенко не міг нічого запропонувати „крім праці, сліз, поту і крові…“
Бо „— У нас попереду багато довжелезних місяців війни і страждань.“
Бо „— Треба закликати до героїчного опору…“

А "простой народ" хотів шашлики!
2019 року замість того, щоби боротися за Незалежність Держави, наше населення тоді обрало капітуляцію…
Бо блазень обіцяв "заґлянуть в ґлаза путіну і закончіть вайну"!
Як колись Чемберлен, зелений блазень дав хибну надію.
І наш дурненький народ „отримав і війну, і ганьбу“!
Україна отримала „і війну, і ганьбу“!…

О, ні, в жодному разі Порошенко не порівнюється з Чьорчиллем!
Чьорчилль це Чьорчилль, а Порошенко це Порошенко.
Різні люди, різні політики.

Паралелі в іншому!
Народ хотів не „Армію, Мову, Віру“ й не Перемогу…
Наш "простой народ" хотів "намазать, пасматрєть і хоть посмєятца"!
Ну шо, "намазалі"? "пасматрєлі"? "посмєялісь"?
Наш народ „отримав і війну, і ганьбу“!
Україна отримала „і війну, і ганьбу“!…

Бо всі забули, що під час війни не можна здаватися!
„— Ніколи не здаватися!“

Тому нині й Темні Часи…