Польща: забутий союзник Третього Райху

Польща: забутий союзник Третього Райху

 

З часів завершення ІІ Світової війни вже якось призабулось, хто був серед головних союзників Третього Райху напередодні і в перший рік війни.
А найближчими союзниками нацистського Третього Райху були Совєтська Россія і Польща. Просто, коли Польща стала непотрібна Гітлеру після пошматування Чехо-Словаччини, вона стала наступною в черзі на пошматування. Але у 1938—1939 роках саме Польща найактивніше діяла в справі пошматування Чехо-Словаччини і у спільному з пронацистською Мадярщиною нападі на Карпатську Україну.
Тобто, три агресивних загарбники — Третій Райх, СССР і Польща — роздмухали ІІ Світову війну, пошматували слабких сусідів, а потім двоє більш сильних аґресорів ліквідували польського Орлятку, який тішився награбованим, і поділили між собою не лише награбоване Польщею, а й саму Орлятку роздерли навпіл!
Нині ж Польща позиціонує себе яж чи не найбільшу жертву ІІ Світової, та чи так це?

 

Одіозний польський закон про кримінальне покарання за інформацію щодо причетності поляків до нацистських злочинів покликаний не лише сфальшувати історію, але є спробою цинічно заборонити згадувати довоєнну співпрацю Другої Речі Посполитої з Третім Райхом та їх спільну окупацію демократичної країни — Чехо-Словацької Республіки.

Як Польща допомогла Гітлеру

Прийнятий у 2018 році польським Сенатом скандальний закон про польський Інститут національної пам'яті, який, зокрема, передбачає кримінальне покарання за поширення інформації про участь поляків у злочинах Третього Райху, за приписування польському народові нацистських злочинів та забороняє "бандерівську ідеологію". А польський прем'єр Т.Моравецький пояснив, що мета закону — "винятково боротьба з брехнею та збереження доброго обличчя Польщі, яка була першою жертвою Третього Райху".

Така гучна заява і досить дивна потреба країни, яка демонструє себе жертвою нацизму, через 80 років після війни карати й забороняти говорити про співпрацю Польщі та Третього Райху, викликає чимало запитань та змушує уважніше подивитися на відносини цих країн. Якщо ви жертви, то будь-які звинувачення у співпраці з нацизмом й так виглядатимуть абсурдними. Навіщо ж тоді потрібен закон та кримінальні переслідування незгодних ще й з порушенням свободи слова? Відповідь криється у подіях, які призвели до початку Другої Світової, і роль Варшави у цих подіях була далекою від ролі жертви нацизму.

Два Йозіка — Юзеф Пілсудський і Йозеф Гьоббельс.
Праворуч — міністр МЗС Польщі Юзеф Бек.

Адольф Гітлер на похороні Юзефа Пілсудського — "найкращого друга Райху"

Український дослідник Іван Гоменюк у ґрунтовній монографії «Провісники Другої Світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі» детально описує участь Польщі у розчленуванні та окупації Чехо-Словаччини після Мюнхенської угоди 1938 року. Це неприємна сторінка історії Польщі, коли вона виступила союзницею та спільницею Гітлера у окупації його першої країни-жертви. Історики переконані, що Мюнхенська угода дала початок Другій Світовій війні й вселила в Гітлера впевненість у подальших завоюваннях. Хоча гітлерівські генерали, зокрема шеф Абверу В.Канаріс, так боялися міжнародної реакції внаслідок цієї авантюри, що планували повалення фюрера в пік німецько-чехословацької кризи.

Ріббентроп в Польщі

Герман Ґьорінґ в Біловезькій Пущі

Герман Ґьорінґ любив полювання в Біловезькій Пущі

Не було б розчленування Чехо-Словаччини — не почалася б Друга Світова. Але у Гітлера з'явилися спільники — Польща та Угорщина.
Польща та Угорщина, спокусившись чужими землями, взяли участь у розшматуванні демократичної Чехо-Словаччини, допомогли Гітлеру стати на шлях аґресії. Це створило видимість демократії, права націй на самовизначення й переконало світову спільноту: якщо до Чехо-Словаччини аж три європейські країни висувають претензії, значить, з цією країною щось не так, й було б допустимим її розділити.

Гітлер дав "високу оцінку політиці Польщі"

У пік німецько-чехословацької кризи, коли Гітлер, погрожуючи Чехо-Словаччині війною, вимагав віддати Німеччині Судети, 23 лютого 1938 року до Варшави прибув фельдмаршал Герман Ґьорінґ (Hermann Göring) з метою погоджувати з Польщею подальшу аґресію щодо Чехо-Словаччини. Польща дала своїм дипломатам у Празі вказівку активізувати контакти з судетськими німцями для дестабілізації Чехо-Словацької Республіки (ЧСР).

Ще травні уряд Польщі зосередив на чехословацькому кордоні три дивізії та одну прикордонну бригаду. З весни 1938 року польські Генштаб та МЗС почали готувати "повстання польського населення" в ЧСР. На польській території створили диверсійні підрозділи та нелегальні підривні центри чисельністю 1700 бойовиків. Польському населенню ЧСР відводилася участь збройного повстання, яке через кілька днів мало отримати допомогу з вторгненням польської армії.

20 вересня 1938 року польський посол в Берліні Ю.Липський повідомив Гітлеру про концентрацію значних польських військ біля кордонів ЧСР і про бажання польського уряду повністю ліквідувати Чехо-Словаччину як незалежну державу, оскільки Варшава розглядає Чехо-Словаччину як ..."штучне утворення, не пов'язане з реальними потребами й здоровим правом народів Центральної Європи". Тоді польський посол заявив Гітлеру: "Польща для своїх вимог не зупиниться перед застосуванням сили щодо ЧСР!"
Гітлер повністю підтримав такі заяви "союзника".

Через кілька днів Варшава денонсувала польсько-чехословацький договір про нацменшини й пред'явила Празі ультиматум щодо передачі Польщі чеських земель з польським населенням, зокрема Тешинської Сілезії. Водночас проурядові польські медія розпочали інформаційну пропаґанду й підготовку польського обивателя до виправдання агресії Польщі щодо Чехо-Словаччини та нагнітали античеську істерію. Водночас почала поширюватися інформація про прикордонні "чехословацькі напади на поляків".

Польські танки проривають кордон Чехо-Словацької Республіки

21 вересня 1938 року польський маршал Ридз-Сміґли сформував проти ЧСР оперативну групу військ "Сілезія" чисельністю 36 тисяч осіб з сотнею танків та 103 літаками. План польського вторгнення передбачав удари за трьома напрямками. У вересні групи польських "добровольців" вдерлись на терени Чехо-Словаччини й розпочали терор у Тешинській Сілезії: нападали на військові і державні об'єкти, склади зброї, транспортні сполучення, громили поліцейські дільниці, школи(!), підривали вибухові засоби в кінотеатрах, закидали гранатами будинки з прикордонниками. 27 вересня 1938 року, ще до Мюнхенської змови, Польща висунула ЧСР повторний ультиматум щодо передачі Тешинської Сілезії.

Міністр МЗС Польщі Юзеф Бек повідомив Герману Ґьорінґу, що Польща має значні збройні сили, готова до дій і просить заздалегідь проінформувати про початок воєнної аґресії проти Чехо-Словаччини.

Адольф Гітлер і Юзеф Бек

У зверненні до чехословацького посла Міністр МЗС Польщі Юзеф Бек заявив:
„Варшава більше не може вірити чеському уряду, тому нормалізація відносин між країнами може відбутися тільки за у мов територіальних поступок на користь Польщі, а саме Тешинської та Фріштатської областей в десятиденний термін. Для захисту інтересів і честі нашої держави, польський уряд не зупиниться перед найбільшим ризиком. У разі відмови або відсутності відповіді, Варшава вважатиме чехословацький уряд єдиним відповідальним за наслідки.“(!)

Польські окупанти виривають прикордонний шлаґбаум на кордоні з ЧСР

Поляки-коллабораціоністи Тешинської Сілезії вирвали чехословацький прикордонний стовп, зірвали герб Чехо-Словаччини

Польські танки 7ТР входять в чеське місто Тешин



Польські окупанти зірвали чехословацьку урядову вивіску з пошти окупованого міста Карвіна і замінили на польську окупаційну. Назви чеських міст також замінювали на польські.

Німецький міністр МЗС Йозеф Ріббентроп повідомляв:
„Фюрер дав високу оцінку політиці Польщі, що є вірною гарантією хороших відносин з Райхом.“
Ріббентроп також наголосив, що Німеччина допоможе Польщі у випадку агресії з боку СССР.

Врешті, під тиском так званих "західних союзників" – Британії, Франції та сусідніх Польщі, Німеччини й Угорщини, найбільш індустріально розвинута в Європі демократична Чехо-Словацька Республіка (маючи на 1938 рік значно більшу армію, аніж Третій Райх) була змушена погодитися на передачу своїх територій сусідам "заради миру в Європі".
За анексію частини Чехо-Словаччини у союзі з Гітлером польський міністр Юзеф Бек був нагороджений почесним орденом Білого Орла (о, які герої у Польщі) й отримав звання почесного доктора (окупованого) Львівського університету в окупованому поляками Львові. Може, й досі це звання рахується в архівах Франкового університету?

А Польща отримала один з найбільш розвинутих в Чехії край — Тешинську Сілезію: багаті вугільні та коксові шахти, металургійні підприємства, які до 1939 року виготовляли 47% усієї польської сталі.
У окупованій поляками Тешинській Сілезії тоді проживало: 156 тисяч чехів і 77 тисяч поляків.
Одразу ж було закрито всі чеські школи й обмежено німецькі, всюди запроваджено польську мову.

"На одзисканій землі!"
Перша шпальта краківської газети тішиться "одзисканій землі Заолжя" — так польські окупанти обізвали Тешинську Сілезію. Окуповані терени сусідніх народів поляки завжди звуть "одзискані землі" — "повернуті", в їх розумінні.

Однак не встигли Польща в союзі з Гітлером розірвати Чехо-Словаччину, як Варшава висунула територіальні претензії до ще однієї європейської нації та держави — новоутвореної Словаччини (Чехію анексував Третій Райх, перетворивши на "протекторат Богемії і Моравії", а Словаччину оголосили формально незалежною з маріонеточним пронацистським керівництвом). Вже наступного місяця, 25 жовтня 1938 року, польський консул у Братиславі вимагав віддати Польщі регіони Спиш і Ораву на півночі Словаччини, прагнучи розділити цю країну з Угорщиною. А 25 листопада 1938 року польські війська за підтримки артилерії і бронетехніки перетнули словацький кордон і вступили в кровопролитні бої з чехословацькими військами. Результатом польської аґресії стало захоплення північних Спиш і Орави. Все словацьке переслідувалося, а за відмову посилати дітей у польські школи заарештували 60 місцевих жителів.

Ціна дружби орла та свастики

„— Участь Польщі у союзі з Гітлером у розчленуванні Чехо-Словаччини, на думку поляків, мало продемонструвати силу Польщі й статус великої держави, але засліплені імперськими амбіціями поляки втратили природного союзника проти Німеччини і послабили південний фланг“, — зазначає І. Гоменюк. Саме з окупованої території Чехії Гітлер менш ніж через рік після спільної розправи над жертвою напав на свого недавнього союзника — і Польща стала наступною жертвою "партнера". А висунення ультиматуму Чехо-Словаччині, приєднання Тешинської Сілезії було розцінено світовою спільнотою як доказ координації політики Польщі і Третього Райху. Не в останню чергу через те Захід потім не поспішав допомагати Польщі після німецького нападу.

Вінстон Чьорчілль тоді про ці події писав так:
„Героїчні риси характеру польського народу не повинні змушувати нас закривати очі на його нерозсудливість і невдячність, які протягом століть завдавали йому незмірних страждань... Тепер, у 1938 році, через таке незначне питання як Тешин, поляки порвали з усіма своїми друзями у Франції, в Англії та США, які повернули їх до єдиного національного життя... Ми побачили, як зараз, поки на них падав відблиск могутності Німеччини, вони поспішили захопити свою частку під час розграбування й розорення Чехо-Словачини.“
„Польща — гієна Європи!“ — зауважив ще Вінстон Чьорчілль.

Чьорчіллю дуже пощастило, що він не дожив до наших днів, а то дістав би прочухана від польського Інституту національної пам'яті за "брехливі, всупереч фактам, публічні звинувачення польського народу і польської держави в співучасті з Третім рейхом у нацистських злочинах".

Історію Другою Світової війни сьогодні прийнято трактувати в межах чорно-білої концепції: злий Гітлер напав на безневинну Польщу. Але з цієї концепції випадає безліч незручних фактів спільного злочину двох аґресорів менш ніж за рік до Другої Світової. Історія початкового етапу війни, якщо її перенести на побутовий рівень, більше схожа на дружбу двох грабіжників, які разом пішли грабувати квартиру. А потім пересварилися й один убив іншого. Точно так само було між Польщею та Німеччиною у 1938-1939 роках, а пізніше й між Третім Райхом та СССР.

Польські радикали, які прийшли до влади в Варшаві, сьогодні хочуть закрити рота всім, хто наважиться сказати правду про історію народів Європи. Змусити замокнути Чехів, Словаків, Гебреїв, Литовців, Білорусів та Українців, які у ХХ столітті стільки настраждалися від польського шовінізму та репресивного апарату, що не збираються вірити у "святість та непогрішимість" поляків особливо у відносинах з Третім Райхом напередодні Другої Світової. Тим більше, що історія світу могла б піти іншим шляхом, якби не було свого часу дружби орла та свастики.

© Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголос»
Постер для титульної ілюстрації:
© Dmytro Dzüba
2018.ІІІ.15
© «Порохівниця» \ «Porohivnyçä»

1 коментар до “Польща: забутий союзник Третього Райху

  1. Сповіщення: 1938 — аґресія Польщі і Мадярщини проти Карпатської України – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментувати не дозволено.