“Воля або смерть!”

 
· Віталій Гайдукевич

Голодомор…
Катерина Леонтіївна (або Тьотя Катя для багатьох учнів і знайомих у Токмаку) сварила нас із сестрами, якщо ми неуважно ставилися до хліба. Як дід Гриша привозив з 10-го магазину свіжу цеглинку білого, Бабуся брала його в долоні і глибоко вдихала запах…
Про голод вона не говорила, але він був в її пам’яті…
Їй пощастило вижити… Її дітям — народитися. Онукам — знати.
Так пощастило не усім з роду…

Голодомор був російською збройною акцією зі знищення базової української верстви. Опір інтервенції і окупації тримався саме на українському селі. Московити боялися зустріти шаблі, багнети і кулі, тому воювали із клунями, зерном, жінками і дітьми…
Зараз московити воюють із трансформаторами, пологовими будинками, електростанціями…
Суть москво-варварів незмінна — в часи Батурина, в часи Голодомору, зараз — нелюди. Ссикливі в своїй рабській жорстокості.

Тому так воліли в кремлі запудрить мізки Українцям соціалістичними байками про "всьо вакруг калхознає, всьо вакруг майо" і "хто бил нічєм, тот станєт всєм" — щоб збороти в мізках, те, що не здатні збороти в зброї.
Українці велися, а потім вмирали…
Тілом. Духом. Мовою. Ідентичністю…

Або йшли в бій.
Зброєю і словом, в полі і в підпіллі, в засланнях і закордонах.
Йшли, бо вірили — справу полеглих не буде покинуто.
Так було на початку ХХ століття. Так є на початку ХХІ.

„Ідуть колони твердим кроком непереможених.
Не лякають їх тюрми, ні кулі, ні голод, ні холод північних таборів. Полягли борці — воскресають в нових. Ідуть колони тернисто-кровавим шляхом — до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, що на прапорах мали: Воля або смерть!“
— Юрій Горліс-Горський, «Холодний Яр»

Там, де у вікно крім свічки можуть виставити кулемет, Голодоморів не буде.
Пам'ять полеглим. Честь тим, хто продовжив їх справу.
Воля або смерть!

© Віталій Гайдукевич