«Щедрик проти “русскоґо міра”»

 
Проєкт до 100-річчя американської прем'єри “Щедрика” та 145-річчя народин Миколи Леонтóвича продовжує свій рух.
«Суспільне Культура» приготувало Українцям різдвяний подарунок — прем'єру документальної стрічки «Щедрик проти “русскоґо міра”».

25.Ⅻ.2022 відбулась прем'єра фільму «Щедрик проти “русскоґо міра”».
«Prosto production» на замовлення «Суспільне Культура» створили „історичну драму, що часом переростає в справжній трилер“. Історія української щедрівки, яка стала найвідомішою у Світі різдвяною піснею. Пісня, яка відкрила очі багатьом Європейцям і Американцям.
Тріумф “Щедрика” і творів Леонтóвича у Світі 100 років тому.
І все це завдяки Олександру Кошицю та Симону Петлюрі.
Ласкаво просимо до перегляду!

 

Документальний фільм «Щедрик проти “русскоґо міра”» розповідає про світові гастролі Української Республіканської Капели під керівництвом диригента Олександра Кошиця Європою, Америкою і Світом під час Перших Визвольних Змагань 100 років тому. Багато паралелей із сьогоденням, як "русскій мір" вбивав нас протягом сторіч. І як “Щедрик” та “Ой, у лузі червона калина” стали зернинами нашої боротьби, які проростають прямо зараз.

Документальний фільм порушує низку актуальних проблем сьогодення — протидії російській культурній експансії, місця українського культурного продукту у Світі та його боротьби за себе.

Сценаристкою фільму є пані Тіна Пересунько — дослідниця історії “Щедрика”, авторка і кураторка проєкту “100 років культурної дипломатії України. Світовий тріумф "Щедрика"”, засновниця Інституту Леонтóвича.

Спікерами фільму «Щедрик проти “русскоґо міра”» стали дослідники, культурологи, діячі мистецтв.
Серед інших: Тіна Пересунько, авторка дослідження історії «Щедрика», сценаристка; Кирило Стеценко, український скрипаль, композитор, онук одного із засновників Капели УНР (Кирила Стеценка); Лариса Семенко, дослідниця творчості Миколи Леонтовича; Ігор Гирич — історик, професор, експерт із проблем історії культури; Анатолій Паладійчук, куратор мистецьких проєктів, колекціонер.

• • •

 
Директор Національного Музею Революції Гідності пан Ігор Пошивайло влучно охарактеризував феномен “Щедрика” в сучасних реаліях:
— Наш український “Щедрик”, дивовижне поєднання народної щедрівки та генія Миколи Леонтóвича, став світовим символом Різдва.
А ще, “Щедрик” — символ спротиву Українців агресії московії майже століття тому, коли уряд Петлюри відрядив хор Кошиця Європою та Америками для ствердження нашої культурної самобутності та здобуття політичної підтримки Заходу у битві України з російським більшовизмом.
Захоплююча історія всесвітньовідомої пісні та політичний контекст, який так нагадує сьогодення...

Докладно про документальний фільм «Щедрик проти “русскоґо міра”» розповідає пан Лук'ян Галкін — продюсер «Суспільне Культура».

Почну з найважливішого – фільм «Щедрик проти “русского міра”» вже на YouTube-каналі «Суспільне Культура». Далі — багато тексту, який можна спокійно почитати після перегляду.

«Щедрик проти “русского міра”», виготовлений «Prosto production» на замовлення «Суспільне Культура» — формально архівна документалістика, по факту — історична драма, що часом переростає в справжній трилер. Йдеться про гастролі хорової капели Олександра Кошиця, що відкрила світові «Щедрик» Миколи Леонтовича. Та це ж мова за ̶б̶а̶б̶ц̶ю̶ ̶А̶в̶с̶т̶р̶і̶ю̶ УНР, скаже хтось, у нас тут новітня історія за вікнами щогодини. Все так, відкажу уявному скептику, але ж, по-перше, як не привласнювати своєї історії, її за нас перепише лиха імперська рука. А по-друге, цю конкретну історію совєти навіть не переписали — боягузливо вимарали.

Совєтам було чого боятись. На гастролі капелу відправив сам Симон Петлюра, аби через культурну дипломатію посилити позиції Української Народньої Республіки та зберегти її на політичній мапі Світу. Власне, що коїлось — лізуть москвини всіх сортів лайна, червоного й білого, ми просимо допомоги (і зброї) в Заходу, а Захід тим часом глядить на Україну через російські окуляри і без поспіху міркує, як зберегти расєюшкє-матушкє невмите обличчя. Знайома історія, правда? І тим важливіше, що цього разу ми відіграємо знайомий сценарій з позицій переможців.

Місія Петлюри, втілена видатним диригентом Кошицем, вдалась наполовину. У культурному сенсі відбувся тріумф і фурор, про Україну заговорили, вперше відділивши її від безликого імперського болота. Тодішні соловйови-скабєєви тим часом бились в істериці і намагались чи то очорнити, чи то привласнити здобутки капели — як водиться, без царя в голові. Але чи конвертувались ці успіхи в політичні здобутки? На жаль, аж ніяк. Високочолі пани поділили Україну на Паризькій мирній конференції і пішли їсти круасани. А поки капела продовжувала тріумфально виконувати свій головний хіт — «Щедрика», совєти застрелили геніального Леонтовича...

Цитуючи невмирущу класику — а тепер усе інакше.
Ми ефективно домоглись втілення принципу “ні слова про нас без нас” на найвищому рівні. Зброя і гроші йдуть стабільним потоком, мир можливий тільки на умовах України, пристойні люде росіян в землю кладуть або принаймні на поріг не пускають. Але до того був довгий шлях. І капела, що два тижні тяглась з загарбаного Києва до Кам’янця, а звідти — ще потряслась у вагонах до Станіславова й далі у Європу, капела, спів якої суворий Кошиць на початках клеймив безголосим виттям, капела в дранті, що вже трохи розгубила людську подобу — ця капела фактично закладала найперші камінчики наших сьогоднішніх позицій, змусивши Світ говорити і пам’ятати про Україну в часи, коли її політична суб’єктність вже була знищена. На наше щастя, тимчасово.

Історію мало знати — треба ще вміть її вправно розповісти.
Від «Щедрика» неможливо відірватись: сам дивився матеріал на різних стадіях, певне, з десяток разів, і щоразу — з незмінним захватом та глядацьким зануренням. Овації за це, звісно ж, автор(к)ам фільму — дослідниці та авторці сценарію Тіні Пересунько, співавторці сценарію Наталці Пономарів і продюсеру В'ячеславу Пономарьову, а також усій команді, яка працювала над проєктом. Замість всіх компліментів, вже озвучених наживо, скажу одне: просто подивіться цей фільм і переконайтесь — такого рівня ви не бачили і не очікували.
А ще ми на Суспільному любимо, аби контент вільно споживався у зручних форматах, ну і плодимо додану вартість. У «Щедрику» багато унікальних відновлених фотознімків, з яких Євгеній Морі та Олеся Котубей зробили окремий спецпроєкт — лінк на нього знайдете там, де годиться буть лінкам. А команда Анна Погребна зробила фанові стікери по фільму — наприклад, стікер з Петлюрою, який каже: “Розстріляю”. І стікер “нема вже росії”.
Все з фільму, звісно. Користуйтесь.

Неодмінні подяки:
Дмитру Хоркіну — за феєричне ведення офлайнової прем’єри і незмінну підтримку усіх креативних ініціатив.
Юрій Макаров — за мудре сенсове партнерство.
Юлія Ткач та Академічному хору Українського Радіо — за магічне виконання «Щедрика» та автентичної версії “Ой, у лузі червона калина” на екрані та на прем’єрному показі.
Євген Чіж, Олександр Карякін та його команді, а також усій команді Будинку звукозапису — за те, що в часи, коли день без вимкнень світла прирівнюється до маленького дива, ми мали повноцінний прем’єрний показ і можливість обмінятись захватом наживо.
Альона Голякова – за продюсування всіх тих малоприємних речей, без яких жодне кіно не стане кіном.
Наталка Гладиш-Джуран, Маргарита Сойнікова, Олександра Грошольська та всій команді піару Суспільного — за потужну роботу над висвітленням прем’єри.
Державному департаменту США – за ґрант, завдяки якому створення фільму «Щедрик проти “русского міра”» стало можливим.
Пригадую холодний квітень-2022. Думаєм думу про контент, максимально ефективний в інформаційній війні. На тій імпровізованій стратсесії народилось чимало блискучих ідей, втілення яких Суспільне ще презентуватиме з великою гордістю. Моїм внеском став напрям з кодовою назвою «Cancel russia, або чому російський балет вбиває», присвячений протидії пропаганді у культурному просторі. Тоді ще не знав, що одним з результатів стане фільм «Щедрик проти “русского міра”». А якби знав — одразу би сказав, що кращої реалізації годі й бажати.

© Лук'ян Галкін

• • •

 
Команда «Prosto production» теж дякує всім, хто доклався до створення документального фільму «Щедрик проти “русского міра”».

Ось і настав той день, коли наша команда випускає в світ документальний фільм «Щедрик проти “русского міра”».
Думка про створення цього фільму нас тримала більше трьох років. Але вищі сили вирішили, що час на нього саме тепер.
Це історія про нас з вами, як велику вільну і живу націю людей, які невпинно змагаються за своє право існувати і при цьому нею захоплюється цілий Світ. І світова слава “Щедрика” це лише фрагмент нашої незламності і великої міці.
Ми дуже хотіли встигнути показати цей фільм саме на Різдво і, дякувати Господу, на Різдво і покажемо.

Хочеться подякувати всім хто доклався до створення фільму, бо кожен кадр склався з залюбленості людей в свою роботу, в нашу історію та в переконання в тому, що ми неодмінно переможемо.
Дякуємо, Тіна Пересунько, яка живе дослідженням культурної дипломатії УНР та дозволила нам покопирсатися в своєму світі.
Дякуємо «Суспільне Культура» за те, що повірили нам і дали нам волю творити так, як ми це бачили.
Дякуємо Хор Українського радіо за те, що стали окрасою нашого фільму.
Дякуємо Národní knihovna ČR та особисто Rita Lyons Kindlerova за те, що дозволили доторкнутися до скарбів.
Дякуємо Центральний державний архів вищих органів влади та управління України за те, що зберігаєте і завжди готові ділитися.
Дякуємо «Молодий театр» за те, що погодились на нашу авантюру.
Дякуємо всім нашим спікерам, що були в кадрі за вашу фаховість, розум і красу.
Дякуємо, Юрій Макаров та Лук'ян Галкін за витримку і постійно гарні слова на адресу фільму.
Дякуємо Центр підготовки операторів БПЛА "Крук" за розуміння і лояльне ставлення.
Ну і головне "ДЯКУЮ" нашій команді «Prosto production»: В'ячеслав Пономарьов, Natalka Ponomariv, Konstantin Puzankin, Oleksandr Morozis, Tina Peresunko.
Найкраща банда в світі!

• • •

 

«Щедрик проти “русскоґо міра”»: відновлені фото й спогади
Спеціальний проєкт до прем’єри документального фільму про захопливу, сповнену пригод історію світового турне хорової капели диригента Олександра Кошиця 1919—1924 років.

• • •

 

А ось іще один подарунок до Різдва.
Від “Щедрик” до “Carol of the Bells”.
Відеопояснювач українською і англійською мовами спільно створили: Український Інститут, Інститут Леонтóвича і «Ukraїner».

Пані Тіна Пересунько розповідає про відеопояснювач:
— Це наш з партнерами ролик по “Щедрику”. Результат кропіткої упродовж цього року роботи. Тішуся, що завдяки пісні Леонтóвича ми відкриваємо власну історію. Через потужний бренд “Carol of the Bells” повертаємо до українського канону постать Симона Петлюри, як "залюбленого у мистецтво головнокомандувача" і Головного Отáмана України, як Держави, що існувала і боролася проти росії 100 років тому.
Скільки таланту Микола Леонтóвич вклав у цю пісню, скільки праці віддав Олександр Кошиць і співаки його хору у міжнародну популяризацію української ідеї та культури. Нехай їх подвиг здобуде належне визнання з боку сучасних і всіх наступних поколінь Українців та цілого Світу.

Творець відеопояснювачів, пан Богдан Логвиненко розповідає:
— Товариство, в нас сьогодні подарунок вам до Різдва. Наш чудовий відеопояснювач щойно вийшов українською на ютубі.
Дякую, Тіна Пересунько, за це дослідження і просування теми “Щедрика”, дякую усій команді «Ukraїner», що понад рік займалась цим проєктом і він постійно лише набирав актуальності. Дякую команді Ukrainian Institute!
Робота над такими пояснювачами довга і кропітка. Здавалось би — якесь коротеньке відео, але це роки досліджень, місяці збирання ілюстрацій докупи, малювання, приписування і начитування сценарію. Якщо вам важливий такий контент і ви хотіли б його більше — проходьте за посиланням, ставте лайк, пишіть коментар і поширюйте серед друзів.

• • •

 
Між іншим, продюсер «Prosto production» В'ячеслав Пономарьов вже створював відеоролик про світовий тріумф “Щедрика” для проєкту “ІстФакт”, який вів історик Володимир В'ятрович.

Ґречна вдячність Вам, пані Тіна Пересунько, за дослідження історії “Щедрика” та вдячність всій команді за кропітку роботу над документальним фільмом «Щедрик проти “русскоґо міра”».

Першоджерела матеріялу:
© «Prosto production»
© «Суспільне Культура»
© «Суспільне Культура»
© Лук'ян Галкін
© Tina Peresunko
© Ігор Пошивайло
© Bogdan Logvynenko
© «Ukraїner»