“Косовські Божурі”
Як “косівський міф” виліз боком сербам

Українець Гліб Лукінов з Естонії, як дослідник Балкан, знайшов цікавий приклад сербської пропаґанди — “косівський міф” сербів, на котрому базується сербська претензія на етнічно албанське Косово — так само, як щодо України базується москвинська претензія про "мать ґарадов русскіх". Нещодавно сербська пропаґанда задіяла нову методу, базовану на мультикультуралізмі, але недолуга спроба боляче вдарила сербських пропаґандистів і шовіністів та вилізла боком у вигляді расизму.
Докладніше у досліді пана Гліба Лукінова.

Півонія
“Kosovski božuri”

Гліб Лукінов

Півонія (піони), або Цікавий приклад пропаганди.

Квітка півонія (піони) — названа на честь грецького бога Пеана (Пайвона), який вмів лікувати як смертних, так і інших богів…

Є на Балканах своє Межигір'я, затиснуте між Срібними горами Копальника (бо копальні) та Шар-горою (Шар-Даг, бо строкаті шари карстових наслоєнь) — це "поле чорних дроздів"…
Ви знали, що українською чорний дрізд буде "кіс", у множині — "коси"? А боснійський род Лесі Українки "Косачі"? Отож…
Ця балканська долина називається "Косове поле". Назва поширилась на весь регіон Косово.

Жили тут слов'яни (серби з боснійцями), місцеві албанці та, звичайно, з-за південних гір загрожували турки з Османської імперії.

Наприкінці XIV століття тут відбулася вирішальна Косівська битва — османи під керівництвом самого султана Мурада І Богоподібного та принця Баязіда Блискавичного зійшлися з об'єднаним військом (це важливо) албанського господаря, боснійського короля, сербського князя та лицарів-госпітальєрів.

Загинули як турецький султан, так і князь Сербії, більшість військових з обидвох сторін перейшли в категорії КІА* (killed in action) та WIA (wounded in action), а також частина сербів та боснійців недовго побули турецькими POW (prisoners of war), але були садистично страчені.
(*примітка: спробуйте потихеньку відходити від совєтської звички з окупаційної війни в Афганістані використовувати терміни "200й" та "300й" — це мєрзость!)

За результатами битви згодом турки фактично на декілька століть поширили свою окупацію на величезну частину Балкан.

Мурал з сербською пропаґандою

Серби як народ, коли в них зачухалося імперське его, створили національнооб'єднуючий "косівський міф", в якому делікатно "забули", що проти османів билися не самі, а разом з боснійцями та албанцями. Саме в Косово століттями була столиця всієї Сербської Православної Церкви та резиденція Патріарха. До речі, а ви знали, що за Габсбурґів православні української Буковини відносились до Карловацької митрополії Сербської ПЦ? Звісно, що не знали… Це вже в ХІХ сторіччі центром Сербії стає Бєлґрад, але свою відому промову військовий злочинець Слободан Мілошевич промовляв саме в Косовому, біля Ґазиместану ("ґазі" — арабською герой, "место", а не "стан" — місце). Словом, "немає Сербії без Косова". Це їхній центр тяжіння, голка в яйці та майже як гора Арарат для вірмен, так би мовити.
*[Тонко-товстий нюанс про недосяжність вірменам Арарату вловлять не всі…
Косово для сербів, як Арарат для вірмен — бачити можна, піднятись не можна! Вірмени можуть бачити Арарат, але не можуть піднятись на Арарат, оскільки гора Арарат височіє над Вірменією на території Туреччини]…

Нащадки балканських автохтонів — ілірійців — албанці мають свою державу Албанія, але Косово, де зараз проживають 92% етнічних косовських албанців — це назавжди символ втраченого шматка етнічних територій. Сербія не визнає незалежність Косова. Сербія (як і Чорногорія) товаришує з росією. Відповідно, Албанія ворогує з Сербією та підтримує Україну в нашій сучасній війні. Це одна з небагатьох мусульманських країн, де майже нема росіян та російського впливу. Це треба знати, цінувати, використовувати.

Тепер до нашої сучасності.
Талановитий сербський музикант Деян Петрович написав красиву пісню, присвячену червоним божурам, тобто півоніям (піонам) — "легендарним квітам кольору крові, що розквітли на Косовому полі від пролитої сербської крові". (Згідно "косовському міфу" сербів саме так все й було).
Виконувати пісню запросили бєлґрадську студентку з Конґо Стеллу Мулеку, що вивчила мову, сербський танок “Коло” (перекладати не треба) та місцеві звичаї. Тепер, за задумкою авторів, це пісня вже не про територіальні претензії Сербії до Косова (Албанії, США, України й цілого Світу), а просто сучасна етника, а хто проти — той расист, бо ображає сербкиню африканського походження.

[Хитрий мультикультурний хід, але щось пішло не так]…
Трохи підпортили свято, власне, самі себські інтернет-коментатори, котрі геть не вловили суті задуму та з печерним расистським ентузіазмом почали цькувати виконавицю за колір шкіри.
"Друзі" Сербії з Хорватії та Боснії-Ґерцеґовини з радістю посміялися з "расистів сербів", музикант Деян Петрович рве на собі останнє волосся, Стелла думає завершити свою освіту та рухатись далі Світом.
А пісня добра. І вишиванка.
Мораль: думайте, коли коментите.
(До речі, а де Гайтана зараз?)

Післямова щодо Косово…
Косово — частково визнана держава на Балканах, чию незалежність визнали 114 держав. Натомість, Косово не визнають Сербія, "рф" і решта інших країн, переважно, прибічники кремля.
Еспанія і Україна побоялись визнавати Косово через острах сепаратизму.
Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами (2008) та займає позицію вичікування (2008) і невизнання (2010 — дотепер), юридично не ухваливши жодного рішення стосовно визнання Косово (2008).
У вересні 2014 Уряд Республіки Косово ухвалив рішення про запровадження санкцій щодо "рф". За словами глави МЗС Косово Енвера Ходжая, це знак солідарності з країнами ЄС, США та іншими державами, які у зв'язку з ситуацією в Україні запровадили санкції щодо "рф"
Косово підтримує міжнародний порядок, суверенітет та незалежність України.

Україна все ще не визнає Косово і Республіку Китай (Тайвань).
Хоча ці держави підтримують Україну і навіть надають військову допомогу!
Будемо сподіватись, що коли в Україні встановиться українська влада, можливо хоча б тоді Україна нарешті визнає офіційно як Косово, так і леґітимну Республіку Китай на Тайвані (про Два Китаї можна дізнатися з позначеної публікації).