“Я і Фелікс”
світле кіно про важкі часи

 
“Я і Фелікс” — світле кіно про важкі часи…
Україна, 1990-ті роки…
Звичайна українська родина — хлопчик Тимофій, мама, бабуся…
Буремні й голодні 90-ті роки минулого століття — на зламі епох — останні роки "совка" й відновлення Незалежності України, крах совєтського "щасливого життя" у злиднях, дорослішання юнака у непрості 90-ті під музику Євроденс, без батька, але з Феліксом — співмешканцем бабусі із посттравматичним синдромом після афганської війни…
Історія дорослішання покоління 1980–1990-х…
Історія дорослішання України…
Фільм Ірини Цілик за романом Артема Чеха “Хто ти такий?”
Фільм обіцяє стати однією з найпотужніших та найтонших кінострічок сучасного українського кіно…
“Я і Фелікс”…

“Я і Фелікс” — світле кіно про важкі часи

“Я і Фелікс” — світле кіно про важкі часи…
Портал «Локальна Історія» публікує розповіді режисерки Ірини Цілик і Юрія Іздрика (Фелікс) про створення кінострічки.

Кінострічку Ірини Цілик “Я і Фелікс” у перший тиждень прокату подивились майже 8,5 тисяч Українців.
“Я і Фелікс” у Європі був представлений під назвою “Rock. Paper. Grenade” — “Камінь. Ножиці. Папір” і отримав приз на італійському кінофестивалі для підлітків “Giffoni”. Фільм створено за мотивами автобіографічного роману письменника та військового Артема Чеха “Хто ти такий?” Розповідає про дорослішання у складні 1990-ті хлопця Тимофія з Черкас. Важливий вплив на дитину справив Фелікс, із посттравматичним синдромом після афганської війни, співмешканець його рідної баби Ліди.
Фелікса у кіно втілив письменник Юрій Іздрик.

“Навряд чи Фелікс зараз живий”…
Ірина Цілик

Це не екранізація, а фільм за мотивами книжки “Хто ти такий?”
Роман інший — багатошаровий, складний, пронизливий, більш жорсткий і чесний. Сценарій ми писали разом з Чехом. Книжка тоді ще не вийшла друком, ми чимало змінили, викинули. Деякі епізоди я позичила з власних спогадів.
До прикладу, першу сцену — танець Фелікса. Так танцював мій батько, а я маленька за ним спостерігала. Чех мав з’явитися у фільмі — як оповідач. Ми навіть записали його голос. Та коли поклала це на картинку, зрозуміла, що воно не працює, спрощує сюжет.

Дія роману відбувається в Черкасах в дев’яностих. Ми не могли туди поїхати з дуже прозаїчних причини — експедиція для знімальної групи коштує дорого, бюджет був обмежений. Тож знімали в Києві й трохи в Житомирі.
Над локаціями довелося попрацювати команді реквізиторів, постановникам і художникам.

Тимофія в дитинстві зіграв Андрій Чередник, наш з Чехом син. На той момент Андрію було 10 років. Спочатку йому було цікаво, потім нудився. Не певна, що він до кінця усвідомлював, що грає свого батька в дитинстві. Цікаво було дивитися на його реакцію кілька днів тому, у Києві. Тепер Андрію 14 і він, здається, усе зрозумів. Актор, який зіграв Тимофія підлітком — Влад Балюк з Івано-Франківська. Влад не мав досвіду в кіно, лише в театрі. Хоч історія за часом була далека від нього, але Влад розумів її сенс. Людські стосунки незмінні. Так, зараз наші діти не міряють кросівки на картонках на базарі, вони не настільки травмовані бідністю, та у них інші виклики й проблеми.

Юрій Іздрик опинився у фільмі випадково. Оскільки в мене не було затвердженого касту, я попросила сина і Юрка знятись у тизері для Держкіно.
„Я стільки років цього чекав!“ — зреагував Іздрик. Потім сумнівалася, чи затверджувати їх на фільм. Бо знімати непрофесійних акторів — те ще випробування. Та на етапі репетицій зрозуміла, що це працює. Я дозволила Іздрику бути собою в запропонованих обставинах. Він багато знає про межові досвіди, про балансування на краю. Йому не треба пояснювати. Це мені треба було пересвідчитися, що ми таки вибудуємо органічний образ.

“Я і Фелікс” — реальна історія, хай і з певними змінами та додумуваннями. Наприкінці книжки Тимофій випадково зустрічає Фелікса у місті, а той його не впізнає. В фільмі інший фінал — дорослий Тимофій дізнається, що Фелікс телефонував на його стару квартиру, а коли дізнався про смерть бабці, сказав: “Це кінець”. Це теж правда. Коли ми працювали над сценарієм, Артем розпитував маму і дядька про певні деталі життя Фелікса. І виявилося, що був телефонний дзвінок від нього. Авжеж, ми хотіли знайти його, розпитували у знайомих, подавали запит у спілку ветеранів війни в Афганістані…
Навряд чи він зараз живий…

“Найгірше було, коли я намагався вдавати з себе актора”
Юрій Іздрик

Іра Цілик для мене — передовсім улюблена поетка. Та коли я довідався, що вона ще й кіно знімає, попросив, аби запросила мене. Ірина й Артем вважали, що я ідеально підходжу на роль Фелікса. Не знаю, чому саме я, бо книжку “Хто ти такий?” не читав. Та й сценарій також. Просто завчав свої репліки і говорив їх. А монологи, які були в мого героя по ходу фільму — вигадував просто перед камерою. Імпровізував.

Єдине, що мене єднає з моїм персонажем — це досвід алкоголізму. Очевидно, що така людина виглядає трохи інакше, ніж інші. Тому й здається, що я так гарно вжився в роль. Що мене порівнюють з Феліксом — та окей, добре. Я не актор, не знаю акторських технік. По ходу зйомок виявилося, що вживатися у роль мені особливо і не треба. Головне — з правильною інтонацією сказати свої фрази й "ріпу" повернути так, аби вона опинилася у правильному ракурсі перед камерою. Все! Найкраще мені зазвичай вдавався другий дубль. Далі все йшло гірше і гірше. Спонтанний вияв — він найщиріший. Найгірше ж було, коли намагався вдавати з себе актора і щось грати.

Дякувати Богу, я виростав не в 1990-ті, а в 1970-ті.
Хай це були не найкращі часи, але в побутовому плані, попри всю убогість совєтського союзу, такої біди не було. Я з благополучної родини, мав чудовий приклад чоловіка в образі свого батька. В житті такого Фелікса не мав, та і свого Тимофія у мене не було. Маю сина, йому скоро 40 років, направляти й впливати на нього не вийде.

Після п’яти місяців зйомок зробив висновок, що немає ганебнішої роботи для чоловіка, ніж кіноактор. Це треш! Але досвід отримав хороший. Я повірив у цей проєкт, бо бачив, як над ним працюють Іра й Артем. Я бачив, як їх пре, реально. Перший рік ковіду, світ котиться в тартарари, а отут сидить закохана пара і знімає велике ігрове кіно в країні, де в принципі біда з кіноматографом. Я дивився на це і думав — ну от, стільки любові, стільки драйву, це не може бути погано. Фільму ще не бачив. Трохи боюся дивитися, бо не люблю українське кіно і себе на відео. Хоч на фото люблю.

© «Локальна Історія»
© Анна-Лілія Кокора

“Я і Фелікс”

🎬 “Я і Фелікс” \ “Rock Paper Grenade”
Жанр: драма
Режисерка: Ірина Цілик
У ролях: Юрій Іздрик, Андрій Чередник, Владислав Балюк, Анастасія Карпенко, Галина Веретельник-Степанова, Андрій Ісаєнко, Олександра Семенко, Володимир Гладкий
Рік випуску — 2022
Україна
IMDb

Драма розповідає історію про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х.
У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, першим коханням, і з колишнім контррозвідником Феліксом, який воював в Афганістані.

У провінційному містечку пост-совєтської України Ольга (Анастасія Карпенко) виховує сина Тимофія. Батько хлопчика постійно кудись зникає, тож Тимофій його майже не знає. Коли у бабусі з’являється новий супутник життя Фелікс (Юрій Іздрик), хлопчик швидко знаходить з ним спільну мову. Харизматичний старий ніколи не відмовляється від чарки та часто згадує афганську війну…
Фелікс не соромлячись ділиться з малим своєю життєвою мудрістю та завжди й в усьому захищає його…

Стрічка знята за мотивами книжки “Хто ти такий?” українського письменника та військовослужбовця Артема Чеха.