Перейти до контенту

«За двома зайцями» (1961)

«За двома зайцями»

 
Українськомовний фільм «За двома зайцями», створений на Київській кіностудії Олександра Довженка у 1961 році, було згодом дубльовано москвинською говіркою, а його ориґінальна українська фоноґрама довго вважалася втраченою…
Українську копію ориґінальної фоноґрами було віднайдено напередодні війни, відреставровано і відтепер Українці мають змогу дивитись саме ориґінальний фільм.


До дня народин Михайла Старицького

Український ориґінал фільму

Український ориґінал фільму цінний (і вельми актуальний нині) тим, що чітко відповідає п’єсі Михайла Старицького «За двома зайцями» — висміюється "русскоязичность карєнних кієвлян"!

Змоскалення Українців і перетворення їх на покручів відбувалось постійно, і несвідомі та слабкі люди підхоплювали мову окупантів, вважаючи, що "русскоязичность" надає їм якогось особливого статусу в суспільстві. Деякі покручі зрікались свого українського коріння і прізвища, москалізуючи так, щоби прізвище перетворювалось на "хвамілію": Сірки ставали Сєрковими, а Голохвостий перетворювався на Ґалахвастова. Вони намагались розмовляти як москалі, навіть вставляючи окремі французькі слова, "для вєсу", але виходив недолугий костурбатий суржик з французьким прононсом. То ж, насправді, такі зкацаплені покручі виглядали смішно й недолуго.
Що й показано файно в комедійній п’єсі Михайла Старицького та Івана Нечуй-Левицького «За двома зайцями».
І в кінострічці 1961 року також.

Коли фільм «За двома зайцями» дивляться мовою окупантів, то глядач сприймає його так:
— всі нормальні, позитивні персонажі "русскоґаварящіє", розмовляють "нармально па-руссцкі", натомість на їх тлі, тільки смішні негативні дурнуваті персонажі — Проня, Ґолохвастов і Сєркови розмовляють "хохляцкім" суржиком ("іспорчєнным русскім языком")
Якщо дивитися цей фільм українською, то картина діаметрально протилежна:
— всі нормальні, позитивні персонажі нормально українськомовні, і на їх тлі, лише смішні пародійно-негативні та недолугі Проня, Ґолохвастов і Сєркови виділяються своїм кацапоподібним суржиком (зіпсутою українською мовою).
Переозвучений мовою окупантів цей фільм напевно вже всі бачили.
А тепер погляньте ориґінальну стрічку українською мовою.
Подивіться й порівняйте самі!

❃ «За двома зайцями» ❃
комедійний фільм
за мотивами комедійної п'єси Михайла Старицького

Легковажний цирульник (перукар) Свирид Голохвостий вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш…

II► «За двома зайцями» (1961)

«За двома зайцями» — 1961
Художній комедійний фільм.
Режисер, сценарист В.Іванов.
Україна, Київська кіностудія імені Олександра Довженка

У ролях:
Олег Борисов — Свирид Петрович Голохвостий ("Ґолохвастов")
Маргарита Криницина — Пріська, або Проня Прокопівна Сірко ("Проня Прóкоповна Сєркова")
Микола Яковченко — Прокіп Свиридович Сірко, батько Пріськи
Ганна Кушниренко — Євдокія Пилипівна Сірко, мати Пріськи
Нонна Копержинська — Секлета Пилипівна (Лимириха — сестра Євдокії Пилипівни Сірко)
Наталія Наум — Галя (дочка Секлети)
Таїсія Литвиненко — Химка

 

► Цитати з ориґінальної української версії фільму:

《 Моя мама серце добре має
І папаша мають магазин,
І вони мене не обіжають,
Бо один у них я шикарный син! 》

《 — Реверáнс! Реверáнс… Тумба!!!
— Сама тумба!!!
Кошенсáль!
— Холєра!!! 》

《 — Центр тяжесті фігури тєла…

《 — Слухай, Голохвостий…
— Пардон, я не Голохвостий, я Ґалахвастов!
— По пачпорту ти Голохвостий!
— У пачпорті помилка!… 》

《 — Ти жулік! Ти прішол не платить по вєксєль дєньгі, а єщо давай-давай дєньгі! У, швайне райн!
— Шо-шо?…
— Свольочь! Грабітєль! Бонкрот! Я тєбя сажать в тюрьму! Нє, нє, я тєбя уб'ю!
— Не вбивайте мене! Сірко дає за своєю дочкою двайціть тисяч…
— Десять!
— От я і хочу женитись на них!
— А захоче лі вона? А понравишся ти єй?
— А кому ж я не понравлюсь? Дивіться!
Чєсть імєю рєкомєндовать сєбя — Свірід Пєтровіч Ґалахвастов, собствєнною пєрсоною! Мадмуазель, бонжур! Ля калєсон мерсí петí трí а жу прí! Пардон.
Ну не рвіть мого серця як пуклю, у груді моїй Везувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасну, прошу у вас руку і серце!
Тільки, для цього ж прєдпріятія треба ж гроші, щоб змінити хвасон, бо нова ж мода! І мамзєль кудись повести, і цукерок, і-і… на фаетоні!… Інакше ж не можна! Повірте, сіркові гроші будуть ваші!
— Клюгелé! Мольодєц! Піши вєксєль… 》

《 — Пєнсійон… Шо зовсім?
— Зовсім!
— Як? Гроші ж заплачено! Треба було за них повністю відсидіти.
— Тобі мало, що дитину за три місяці он як науками вимордували?
— Помовч!
— І Ви мовчить. 》

《 — Здраствуйте, Свириде Петровичу.
Банжур! Вітаю вас.
— О-о. Який у вас костюм!
— Ну так! Із заграничного матерьялу ж!
— Певно, дорогий?
— Сто!!!
— О-о.
— Плаття ж відь перве діло, бо по платтю встрічають.
— Вірно. Як одяг жупан, то вже й пан!
— Авжеж! Вот, прімєром, брукі — як труба стоять! Не так поставив — і вже всьо, фізіономії вже нема! Ілі вот жильотка — це теж хітра штука… О! Не той колір і симпатії вже нема!
— Шо-шо?
— Ну, нє тот парад на ліце!
— А-а-а…
Пінджак — це главна хворма! Хворми нема — і, людини нема!
— А ґудзики які!!!
— Ґудзики німецькі!
— А матерія яка!!!
— Матерія шотландська!
— А може шарлатанська? )))
— А, що з вами говорити… Невежі!…》

— Мєня ж вєсь Кієв знаєть! Я люблю с образованимі людьми в проходку хадіть. Ногі, бачте, для того чєловеку й дадені, шоб бити ними землю, потому вони й ростуть нє із голови!

《 — Я питаю вас, Проня Прокопівно, яке таке понятіє ви про мене маєте?
— Що ви про це допитуєтесь, мені соромно… Я ж баришня!
— Ну і што шо баришня? Це нічого. Це чисті пустяки!
— Я і понятія утім ніякого не маю…
Не беспокойтесь, я маю!
— Не говоріть мне про любов, це шкандаль!… 》

《 — Мені так моторошно це слухати, аж серце тьопається…
— Хай тьопається! Хай тьопається! Моя зозулечко…
— Ні! Спочатку здєлайте мнє об'явлєніє! Приходьте до нас.
— Я боюсь ваших родітєлів.
— Ха, родітєлі. Як я казала, то буде по-моєму! 》

《 — Ну нічого, скоро заживемо по-настоящєму! Пронька у нас ось тут вот! А старого Сірка як трусону, так і посипляться з нього карбованці! От тоді заживемо. Тоді свої мачілкі через голову в Дніпро закину!
— Колосально! Міровó!
— Свіря, ну Пронька ж така пагана!
— Як жаба! А я куплю собі доброго мила і буду замивати після неї губи! А при боці заведу собі такий монпасьє, тіки смокчі — раз побачив і улюбльон! 》

《 — Галька! З паничем! Добігалась!
— Я його не знаю, їй-Бо` не знаю!…
— Не знає! Не знає! Геть додому, каторжна!
— Пардон, мадам…
— Куди? Утікти хотів? Шоб я такого шелихвоста та не вдержала?
— Не робіть шкандалю, люди ж побачуть…
— Нехай бачуть! Нехай знають! Нехай всі бачуть!
— Я багатий, я вам заплачу…
— Не діждеш, щоб я за доньку гроші брала! Люди!!! Ах ти ж волоцюга, нашо ти дочку мою зводив? Сама бачила як зводив!
— Слухайте сюди, ми любимось з вашою дочкою…
— Дури кого другого, знаємо ми вас, паничів…
— А я не панич, я простой мєщанін, то тіки зверху на мнє образованіє
— Брешеш, іроде, не зверху!
— Не брешу! Я Галю люблю!
— Любиш? Тоді сватай!
— Пожалуста! Тіки, відпустіть же…
— Е-е, ні!… Відпущу, тільки ти мені присягнешся! Їж святу землю!
— Да… Но… Може тут собачка… Так зачєм же ето…
— Тоді ходім, присягнеш мені на іконі!
— На іконі? Но ето же…

《 — Хата моя отаам за яром. Спитайте Лимириху — всякий скаже. До побачення…
Бонжур…
— Тільки не вздумайте втікати! Бо й у Полтаві знайду!
— Боже мій, от ускочив… 》

《 — Химка!
— Га?
— Не гавкай!
— Я не гавкаю, а гакаю!
— Мовчи!
— Мовчу!
— Мовчи!!!
— Мовчу!!!
— Мовчи, дурна!!!
"Химка дурна!"

《 — Доню, чого це ви нас кликали?
— Ось! Мамо, знімайте цю міщанську хустку і вдягайте цього чепчика. А ви, тату, цього галстука.
— Та куди ж воно нам? Куди?
— Така зараз мода!
— І мати моя, і бабця таку носили…
— Ой… Що ви зі мною робите? Говорити як люди не вмієте, ходити не вмієте, у хаті кругом простотá!
— Простотá не гріх!
— Так нащо було мене по-благородному вчити? 》

《 — Сьогодні у мене буде благородний кавалєр! Може буде свататись!
— Хто?!?
Ґалахвастов!!!
— Цирюльник з-за канави?
— Не цирюльник, а палікмакхер! Образований, вчений…
— А чи багатий?
— Багатий, і дуже!!!
— Донька краще знають… 》

《 — Химко! Біжи по горілку!
— Горілку??? Ви б ще цибулі з квасом поставили! Шимпанське!!!
— Так воно ж дороге!
— Жалієте для дочки…
— Химко! Іди до Кондуревича… Пєнсійон… 》

《 — А ви сидіть у себе, поки я не покличу! А то ляпнете шось таке мужицьке при кавалєрі!… І дивіться, шоб ваша тітка-хамка не притютюрилась!!! 》

《 — Добридень вашій хаті! Ой бігала ж, як хорт за зайцем, доки не розпродала всих яблучок! Дай, думаю, зайду до Сірків, та вип'ю чарку-другу горілки! А вам — кішечку подарую, а Сірка — яблучками почастую!
— Який я Сірко? У мене собака був Сірко, так я його прогнав з двору, бо так пагано дражнили. Я не Сірко, а СєрковЪ!
— А про мене хоч і "рябков"! 》

《 — Так і знала!… Що це ви до нас, у гості?
— Ага… Сама бачиш, небóго.
— У нас сьогодні неприйомний день!
— А у мене якраз дуже приємний! Усі яблучка спродала… Випийте до мене, Прокопе Свиридовичу…
— Воно конешно…
— І він частуватись!
— Е-е… Та вам тут не вільно й випити!
— Тут не шинок!
— Ось що, Прісько! Піди на кухню, та постав тітці самовара!
— Не діждете!
— Щоб моя дочка та після пєнсійона…
— Пєнсійона-пєнсійона! Побула десь три дні за попихача та й прийдеться… А ви потурайте, потурайте більше вашій Прісці! 》

《 — Ми, Секлето Пилипівно, шось інше, а ви, шось інше.
— Що інше? Хіба я не знаю, які пани були Сірки? Ваш тато шкіри м'яв — і з того хліб їв! А я яблучка продаю — і з того хліб їм. І нікого не боюсь, навіть вашої великорозумної Пріськи! 》

《 — Ух ви, недóпанки чортові! Пáнське смíття! Перéвертні дурноголові! Водить вас оця дурепа як цуциків на óрчику, а ви й губи розвісили! Тьфу!!! 》

《 — Я устрітила тітку Секлету, так вона просила переказати вам, Проню Прокопівно, шо ви — падлюка! 》

《 — А ще під брамою стоїть якийсь панич — вас питає! 》

《 — Химка! Химка! Хімєон, затягни корсета… Швидше! Тужче! Книжка… Де моя книжка?
— Та ви ж самі її дали пироги на листках катати!
— Зарізала!!! 》

《 — Неси шкуру!
— Чию?
— Батькову! Куди?!? Кожуха принеси! 》

《 — Хімєон, просí!
— Чого просить?
— Панича зови, гадюка!
— Тю, так би й сказала. 》

《 — Баришня уже лягли і просять. 》

《 — Мой найнижчий поклон томý, хто в цьому домý! А наперед всього вам, Проня Прóкоповна…
"Химка дурна!"

《 — Мамонька! Папонька! Заходьте! Ґаспадін Ґалахвастов прішлі! 》

— Рєкомєндую, це мої родітєлі.
— Чєсть імєю рєкомєндовать сєбя, Свірід Пєтровіч Ґалахвастов, собствєнной пєрсоной!

《 — Е-ем…
— Кгхм…
— Ма!
— Е-ем…
— Позвольте спитати… Ви синок покійного Петра Голохвостого, шо цирюльню держав за канавою?
Папєнька! Іхня хвамілія Ґалахвастов! А ви якогось хвоста вплели…
— Натурально, моя хвамілія Ґалахвастов. А то — необразована мужва, перекручує.
— Так ви значить той… не той?… Не тойво… Не його… Не… Не цирюльника синок?
— То єсть, по натурє, по хвормє, ну, по тєлу — как водітца! Но по уму, образованості — ми вже …нє та хворма… нє той центр …тяжесті!
— Так ви вже, той… Цирюльню не держите?
Папєнька! Я вже вам говоріла! Палікмакхєрская!
— Забув…
Нічєво, ет по-простотє…

— Я, відітє-лі, занімаюсь комерцією разною. У мєня етого дєлікатного товару — пудри, дікалóн, брільянтін — ет просто кури нє клюють!
— На такий товар і грошви треба — страх!
— Ну-у, так тих грошей у мєня ж непереводно! Мені весь Хрещатик винен! Мені вже не раз казали мої приятелі — охвіцерá, мітрополічі баси, МАРКЬОРИ — вони казали, чого ти нє закупиш всих магазинів на Хрещатику? 》

— Головне у людини не гроши, а натурально ХВорма, вчєність. Потому, єжелі людина вчена, так їй вже світ перегортається догори ногами, пардон, догори дибом. І тогда когда тому, одному которому, невчєному будітЬ біле, то вже йому, вченому которому, будет вже як, ну…
— Зелене?…
— Ні! Рябе!
"Химка дурна!"

《 — Ви мєня понімаєтє, Проня Прóкоповна?
Очєнь! Бо і мені теперь після пєнсійону все іншим здається!
— То правда, ми на той пєнсійон не жаліли коштів. Вона усяких мод знає, ось гляньте! 》

《 — Та подавати це вино? Бо я вже його гріла, гріла…
— Йди, йди геть, дурна! 》

《 — Ось, гляньте, які у неї плаття, шáлі…
Ах, мамєнька, моветóн… Пардóн…

《 — "Химка дурна! Батько дурний!"
— Це закордонний!
— Голанський! 》

《 — Да! Проня Прóкоповна має смак!
Мерсі за комплімáн!

— Коли чєловєк нє такий как вобщє, потому одін такой, а другий такой, і ум у нього нє для танциванія, а для устройства сєбя, для розвязкі свого сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія, і когда такой чєловєк, єслі он вчьоний, подиміться умом своїм за хмари і там умом своім становітся … подиміться ще вище од Лаврської колокольні, і когда он с тудова глянєт ВНИЗ, на людей, так вони здаються йому такі, такі махонькіє-махонькіє, всьо-одно як …пацюкі, пардóн… як кріси!
ПотомуШто ето-же — ЧЄЛАВЄК!!! А тот, которий, он ета, он тоже чєловєк, нівчьоний, но і… Зачєм же? Ето ж вєдь очєнь і очєнь! ДА! Да!… Но… НЄТ!

《 — Ну й розумний! Aж страшно!》

《 — Дозвольте з-закурить?
— Куріть здорові.
— Нема лі у вас іногда вогню, бо я свого якось забув вдома …на каміні…
— Химко! Химко, вогню! Вогню! 》

《 — Позвольте й мені папироску!
— Вони курять!!! 》

《 — Ваша папироска шкварчить!
— Це в груді моїй шкварчить!
— Чого?
— Від любві!
— КХЕ-КХЕ-КХЕ!!! 》

《 — Тут у мєня унутрі, Проня Прóкопівна, завьолся такий стрємітєльний карамболь!
— Це всьо кавалєрські насмєшкі… У вас стільки баришень!
— Проня Прокопівна, я не покину своєй душі ліш би де, хіба там, де ваша душа.
— Коли б заглянути вам у душу…
— То ви би там побачили, що золотимі, церковнославянскімі буквамі написано "Проня Прóкоповна Сєркова"! 》

— В груді моїй Везувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасну, прошу у вас руку і серце!
— Ой! Мамо моя! Я так стрівожина! Чи ви любите мене? Чи не обманюєте? Ми так мало знайомі…
— Так знайте ж, шо я нікого не любив, не люблю і не любитиму!
— Як?…
— Ну, окромя вас, конешно!
— Так любите?
— То єсть, скажу — кип'яток!
— Ой, страшно!
Нє бєспокойтєсь, обхождєніє понімаєм… 》

— Свірід Пєтровіч Ґалахвастов дєлат мінє об'явлєніє!
— Прокопе Свиридовичу, і ви, Євдокіє Пилипівно! Я переговорив з вашою великорозумною дочкою про одну …секретну річ… Я скоропостижно хочу женитись на ніх! І вони согласні! Чи не поблагословітé ви це саме бєзумне прєдприятіє?
— Якшо наша дочка, так і ми… 》

《 — А як у вас справи з грішьми?…
— Шо-о?… 》

《 Тепер я став багатим,
Та мало грошики імєть,
В наш вєк короткуватий,
Потратить треба їх умєть!
Куплю я дом, куплю я дачу,
І магазін, і екіпаж,
Какая Галя нє захочєт
Штоб совєршить со мной вояж!
Тепер я став багатим,
Та мало грошики імєть,
За вік короткуватий,
Протриндить треба їх умєть! 》

《 — А-а-а! Ось де я вас надибала! А я вже хотіла вас шукати…
— Банжур… Ну що ви, що ви, навіщо?…
— Думала, випустила з рук!
— А-а-а, а я тільки до вас збирався! Хотів побачити прєдмєтно…
— Ну тоді сам Бог вас послав, допоможіть!… А може потішите тещу, та підвезете на звозчику?
— А-а-а, я тіки про це якраз подумав… 》

《 — Бонжур вам у вашій хаті! 》

《 — Годі! Нічого мені манý пускати! Частуй гостя! А я до комори… Поговоріть любéнько… 》

《 — Чого ж ти цураєшся мене, моя рибонька?
— Я вас боюся! Ну що ви задумали?
— Тебе добути, моя куріпочка, улюбльон!
— Отаке! Ну краще б ви мені цього не казали!
— Як? Коли я розгорівся, як щіпці, у мене в голові такий водевíль, аж мерсí!
— Ой, Господи, яке лихо… 》

《 — Такий бріліянт у такому гноїщі! 》

《 — Дай боже завтра тоже! 》

《 — Бонжýр кальсóн мерсí, чарочку кусí!
— Боюся гріха!…
— Гріх в міг, спасєньє в торбу!
— Випийте, кумцю, гріха збудетесь!
— Ой, скуситель… Ой, гріх мій!… Ой, як довідаються святі печерські?…
— Нехай довідаються — вони свої! 》

《 “Ой, гоп-чуки чуки-чуки,
гарні в мене черевики…
” 》

《 — Ей, валяй без титулу — стрижи! 》

— Ой, чєрнушечка моя, шепатушечка моя, дай с тобою покручуся, колі ласка твоя!

— Люблю безобраазію!

《 — Кумоньки, ви бачите яка пара? Поздоровляйте! Це жених і молодá! Голохвостий посватав!
— Пардон, мадам, но, зачєм же ето?… 》

《 — Мовчи! Годі зась сі жить, так як мати живе, щоб кожне тебе шпиняло, ганяло! Ось вийдеш заміж за багатого, сама запанієш — тронь тоді нас! 》

《 — Кумоньки, повеличайте ж їх, та й зап'ємо заручини по закону!
— Пардон, мадам… Збожеволіла!… 》

《 “Де ж ти був, селезень, де була вуточка,
Селезень на ставку, вуточка на млинку,
А тепер вони в однім болоті…
Де ж ти був, Свиридко, де була Галочька…
” 》

《 — Стій! Піду поздоровлю сестру…
— Мамо! Верніться! Мамо, йдіть сідайте! Боже ж мій, да єслі б нас здєсь увідєл ґаспадін Ґалахвастав! 》

《 — Ой, розтривожили ж ви мою душу, кумоньки… Бо бідна ж я сирота… Цурається ж мене рідня моя… Та ніхто ж із Сірків і в хату не плюнув! А все через отого чорногуза Проньку!
— Хіба Сірки вам рідня?…
— Сестра ж моя рідна! А та носата — небóга!… 》

《 — Дивись, кирпата, — фата! 》

《 — Степанечко… Горе, Степанечко… Мати мене просватали…
— Як? За кого?
— За цього шелихвоста Голохвостого! Бо він багатий…
— Який же він багатий? Він — шахрай, шарлатан! Він банкрот! 》

《 — А за кого ж вона виходить?
— За свого милого цирюльника Голохвостого!
— Брешеш!!!
— То твоя мати брехала, коли під лавкою лежала! 》

《 — Чули за Голохвостого?
— Ти куди, до Секлети?
— А ти не до неї? Хочеш бути першою?
— Я перша взнала — першою й розкажу!
— Ні, я перша!
— Ні, я перша! Май совість!
— Ні, я перша!
— Я ПЕРША ВЗНАЛА! 》

《 — От, передаю вам нашу доню із рук на руки. Діти мої! Спаровуйтесь одне з одним, як сказано у Святому Письмі, сьогодні ви чоловік і жінка, а завтра… сам Бог не скаже вам, чим ви будете… Очєнь, очєнь і очєнь… Ось ми, не дивлячись на її “ангельский” характер… цить!… жили добре, і дасть Бог, помремо, тільки вона раніше, а я пізніше… Ну, того і вам бажаємо…
Очєнь, очєнь і очєнь…

《 — Стійте! Злодіяцьке весілля! А, хотіли вкрасти мого зятя?!? Не вкрадете!
— Якого зятя?…
— Що за шкандаль?
— Сестро, якого зятя?…
— Він учора заручився з моєю Галею…
— Ґаспада, ето сумашедшая з Кірілівкі?

《 — Нащо ти дурив моє дитя, коли не думав брать? Га? Перевертень!
— Брехня! Брехня! Я нє позволю публіковать сєбя очєнь і очєнь! Я нє допущу такого шкандалю! Я Свірід Пєтровіч Ґалахвастов, я вам нє как-нібудь что, а что-лібо как! У мєня всє будочнікі он де! Я вас в мєріканскую роту, під три замкі!
— Мене? За правду?… 》

《 — Кумоньки, присягніться, що він заручився з моєю дочкою…
— Власними очима бачила й оцими вухами чула, як він учора заручився! На цьому й присягаюсь!
— Нехай мене грім поб'є, коли я не співала їм заручених пісéнь!
— І ще танцював він без зазіянія спокусителя, і мене…
— МРАК! Рятуйте… 》

《 — Не вірте, не вірте їй, вона подкупила свідків, я їх у суд! Я їх у газету! У мєня єсть знайомі очєнь і очєнь!

《 — Ідіть, тітко, ідіть…
— Дурна ти, дурна! То він тебе за гроші бере! 》

《 — Чого ви ходили до мене?… Нáщо ви божилися?… Клялись… Падали переді мною на коліна… Казали, шо в груді у вас шкварчить… А то шкварчала ваша папироска…
— Проня Прóкоповна, послушайтє…
— Не за ваші магазини я йшла… Я ж вас полюбила… А ви… Осоромили на весь Київ… На весь Подол…
— Но, я же… Проня Прóкоповна, ето же…
— ГЕТЬ! Цирюльник з-за канави! 》

《 — Ну чого витріщились? Ну банкрот. Так-так, банкрот! Адже мені тільки ваших дєньóг і треба було! Коли б я був багатий, шо я, пішов би до вашого смíтника? Свинота необразована! Коли б я був багатий, я знайшов би на Хрещатику баришень, одягнених в усе загранічноє, с такими ось куделямі! А не сватався б на вашій поганій Пронькі. 》

《 — Дайте мені його хоч за горло подержати. 》

— Кожемяцкіє арістократи!

《 В небі канареєчка літає
І співає прямо в горизонт,
А ми підем вип'єм, погуляєм, —
В цьому все життя і весь наш резон. 》

Красномовна актуальність

Звісно, як і в добу совєтської окупації, так і до цього часу наші "укрáінскіє тєлєканали", які належать тим чи іншим оліґархам, не можуть дозволити собі транслювати ориґінальну україномовну версію. Мабуть, на їхню думку, транслювати в Україні фільм за однойменною україномовною п’єсою українського класика Михайла Старицького з первинним українським озвученням — "нє тот хвасон".

У московітському озвученні первинну україномовність фільму викривають лише українські пісні, а також невдалі переклади гри слів на кшталт:

П р о н я:
— У нас сегодня не приёмный день.
С е к л е т а:
— А у меня очень приятный.

В оригіналі:

П р о н я:
— У нас сьогодні не прийомний день.
С е к л е т а:
— А у мене дуже приємний.

Навіть у совєтському первісному фільмі ориґінальною українською мовою уважний глядач може почути українську мову та старовинні слова, вживані ще століття тому: “досить манý пускати”, “поговоріть любéнько”, ба, навіть Голохвостий-Ґалахвастов невпинно збивається на українську мову, й ми чуємо старовинні українські слова “розв'язати”, “не рвіть мого серця як пуклю”. Також уважний глядач може помітити контраст у поведінці героїв, коли вони між собою можуть говорити українською чи навіть суржиком, а у присутності сторонніх одразу намагаються костурбато переходити на "вєлікоросскій язик".
Це насамкінець історії Проня Прокопівна, усвідомивши все, повернулась до рідної мови й окреслила справжнє місце "цирюльника з-за канави", а до своєї ганьби, засліплена водевілем і оманою, Проня показово намагалась говорити "вєлікоросскім язиком с французскім прононсом", та все старалась вимовити новомоднє слово "палікмакхєр"!
До прикладу: "Мамо, тато, зачиняйте крамницю!" — звертається Проня до батьків, коли вони наодинці, але у присутності Голохвостого українське слово крамниця заміняється москвинським "маґазіном" (хоча й це слово взагалі-то має французьке походження). Цирюльня повсякчас заміняється на новотворене з німецької моднє тоді слово "парікмахерська" (перукарня), котре герої ніяк не можуть навчитись вимовити через складність. До речі, ситуація коли цирюльні й цирюльники перетворились на "парікмахєров" нагадує сучасне перетворення на "барбєршопи і барбєршопєров" — англомовні запозичення перетворились на слова-покручі й звучать не менш смішно за отого "палікмакхєра".

Власне, сама п’єса висміює модників та малоросів "ґалахвастових" і "сєркових" (насправді, умовних "голохвостих" і "сірків") за зраду рідної Української мови та культури, за жалюгідні намагання вдавати з себе "еліту" (яка в їхній уяві прямо асоціюється з меншовартістю й "москалоязичністю").
Але москвинський переклад цю ідею майже повністю приховує.

І в наш час «За двома зайцями» лишаються вельми актуальними...

Українськомовний фільм «За двома зайцями», відзнятий на Київській кіностудії Олександра Довженка у 1961 році, було згодом дубльовано москвинською говіркою (штучним, так званим "русскім язиком"), а ориґінальна фоноґрама кінострічки довго вважалася втраченою.

Відомо, що виконавиця головної ролі фільму Маргарита Криницина наполягала на тому, що українська фоноґрама фільму збереглася й просила віднайти її, аби відновити ориґінальну версію фільму.
Між іншим, етнічний московіт Олег Борисов (відомий також за роллю інженера Ґаріна) спеціально для цієї ролі досконало вивчив українську мову за короткий термін і залюбки користувався українською в житті, а роль Голохвастова була його улюбленою. За цю любов до українського в совєтські часи, актор був позбавлений можливості зніматися на столичних кіностудіях і грати у столичних театрах, тож, працював в Києві та Одесі.

За українською версією «За двома зайцями» полювали кілька десятків років. Символічно, що українську фоноґраму не вдавалося знайти — чи, бодай, оприлюднити для публіки, — доти, доки не було знайдено обидві відомі натепер вцілілі версії. З 2010 року було відомо про існування української фоноґрами на кіностудії Довженка, проте фільм в оригінальній озвучці так ніхто й не бачив. 2012 року, коли українську версію фонограми було також віднайдено в маріупольському фільмофонді, дивним чином знайшлась і київська плівка.
Прем'єра відреставрованого україномовного оригіналу відбулась 27 жовтня 2013 року у кінотеатрі «Київська Русь».

II► Де знайшли оригінал «За двома зайцями»?

Відеоматеріяли з відкритих джерел.
Укладач матеріялу і автор титульного постеру
℗ Dem'än Dzüba
© «Порохівниця» — «Porohivnyçä»
2017.ХІІ.13