“Щедрик” — феномен

 
Уже століття український “Щедрик” залишається найпопулярнішою різдвяною піснею. “Щедрик” став культурним феноменом для Європи й США. Як різдвяна мелодія підкорила Світ, розповідає засновниця Інституту Миколи Леонтóвича пані Тіна Пересунько.

“Щедрик” став культурним феноменом для Європи й США

Тіна Пересунько — засновниця Інституту Миколи Леонтóвича, кураторка проєкту “100 років культурної дипломатії України. Світовий тріумф «Щедрика»”, наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України та дослідниця творчості Миколи Леонтóвича, розповіла в етері “Громадського Радіо” історію “Щедрика” та його значення і вплив у Світі.

Де саме виник “Щедрик”

Дослідниця Тіна Пересунько поки що не знайшла перевірених історичних джерел про те, коли й де виник “Щедрик”.
Попри те, що Тіна Пересунько дослідила історію світової прем’єри “Щедрика” і знає кожну дату прем’єри різдвяної мелодії у Празі, у Гаазі, у Берліні, у Варшаві, у Нью-Йорку, у Ріо-де-Жанейро, тощо.

Дослідниця дотримується версії, що Микола Леонтóвич не працював над “Щедриком” 20 років. Це зайняло у нього всього 3 роки. Композитор почав працювати над мелодією у 1910 році, а вже у 1913 році вийшов збірник українських пісень, де було вперше надруковано текст “Щедрика”.

— „Це народна щедрівка, яка виконувалась Українцями. Існують міфи, що сам Леонтóвич міг в дитинстві наспівувати її під час щедрувань”, — зауважує Тіна Пересунько.

За її словами, географія цієї пісні дуже широка. Музикознавці припускають, що саме на основі записаної на Волині щедрівки, Леонтóвич написав “Щедрика”.
У рукописі композитор вказав, що цей твір походить з Волині.
Дослідниця дотримується версії, що Микола Леонтóвич створив пісню, коли у 1913 році перебував на Поділлі — на Вінниччині.

Про вплив “Щедрика” за кордоном

Засновниця Інституту Леонтóвича Тіна Пересунько розповідає, що вже понад як 100 років тому відбулись світові гастролі “Щедрика”. Перший виступ Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця відбувся в Національному театрі Праги. Так почалось європейське турне.
Головний Отáман Симон Петлюра відрядив Українську республіканську капелу у Світ, щоб відстоювати Незалежність України…

Українська республіканська капела презентувала “Щедрик” у 10 країнах та 46 містах Західної Європи. 5 жовтня 1922 року відбувся знаменитий концерт в США, в Карнеґі-холі. Це була сторінка тодішньої війни за Незалежність. Українська республіканська капела виступала на фронті культурної дипломатії.

— „Коли Українська республіканська капела їхала у 1919 році, то їм в паспортах в Камʼянці-Подільському ставили штампи про те, що вони вирушають до Парижу, Нью-Йорку та інших міст. Це відбулося за підтримки уряду та Петлюри. Було листування з головою дипломатичної місії про це. Але, на жаль, тоді Світ не підтримав Україну”… — говорить Тіна Пересунько.

На її думку, “Щедрик” був феноменальним культурним продуктом для Європи та США. За нього бились європейські, а потім і американські імпресаріо.
У середині 1922 року Українську республіканську капелу взяв під своє крило відомий американський продюсер Макс Рабінов, який настільки захопився цією мелодією після того, як побував на 5 концертах, що "вирішив показати Америці це прекрасне мистецтво", про що розповідав у «Washington Times».

Дослідниця зазначає, що український хор виступив у 115 містах Америки. Капела співала у Чикаґо, Вашинґтоні, Філадельфії, Сан-Франциско, а також у Бразилії, Уругваї, тощо.

Вона додає, що це був державний хор за своїми статутними положеннями.
100 років тому Європа і навіть американська преса писали не просто про “Щедрик” чи про український фольклор, а про наші державні інституції.
Під час прем’єри в Празі писали, що “Україна відродилася і створила Міністерство мистецтв”.

Про значення “Щедрика”

Тіна Пересунько каже, що для нашої еліти, дипломатів, політиків та військових “Щедрик” став символом незламності, боротьби за Незалежність України.
100 років тому на світові гастролі Українську республіканську капелу проводжав не лише особисто Головний Отáман Симон Петлюра, а ще й військо. Вони вирушали з тодішнього Станіслава (нині Івано-Франківська). Українське військо пройшлося маршем на знак пошани до хору. Отаман Рожанківський благословив капелу, щоб вони змогли боронити Україну за кордоном.

❄️ Тріумф “Щедрика” і творів Леонтóвича у Світі
❄️ Микола Леонтóвич і тріумф “Щéдрика” у темні часи

Засновниця Інституту Миколи Леонтóвича пані Тіна Пересунько популяризує “Щедрик” та висвітлює історію головної пісні Різдва.
Саме Тіна Пересунько ініціювала відродження світового тріумфу “Щедрика” до 100-ліття Світового турне Української Капели Олександра Кошиця.
Відзначалось 100-річчя “Щéдрика” в Карнеґі-Голл у Нью-Йорку
Микола Леонтóвич пишався би ти, як щиро пані Тіна Пересунько веде шляхами “Щедрика”

Голова молодіжного осередку у Київському відділі “Союзу Українок” та координаторка у проєкті “Експертний Корпус” Аліна Карбан зауважила:
— Звісно, десь нам треба і зуби показувати, і це чудово роблять наші митці, письменники, культурні діячі, які бойкотують будь-які способи іноземців посадити за один стіл з pociянaми, ніби "ну от ми точно їх помиримо". Хоча ми мирні люди, як ніхто знаємо ціну миру і як ніхто просто зараз цього миру не хочемо… Ми хочемо справедливості, хочемо перемоги, хочемо поверненнях своїх додому, хочемо, щоб всі були живі, а вже потім хочемо миру. Бо мир — це такий конструкт, який насправді дуже легко порушити… Може в Світі це працює інакше. Але ми швидше за все ніколи не будемо мати миру, доки не переможемо в боротьбі за свою територію, свою історію, свою культуру, свою ідентичність і своїх людей.
Оцей арт, який створив на моє прохання Михайло Д'яченко — для мене якраз про це все: про боротьбу, постатей, які боролися і гинули за Україну, символ, що став відомим на весь Світ і культуру як нашу зброю.
Тріо, яке зробило “Щедрика” всесвітньо відомим — Микола Леонтóвич, Олександр Кошиць, Симон Петлюра. І ластівочка.
До слова, у кожного з цих трьох постатей складна доля… Олександр Кошиць поїхав у тур зі “Щедриком”, він так і помер на чужині у Канаді, мріючи про дім… Симона Петлюру вбили на вулиці у Парижі… А Миколу Леонтóвича, якраз у різдвяні свята убив чекіст у будинку батька Леонтовича в Україні… Сталося це майже 103 роки тому…
І, знаєте, через 103 роки все те саме: убивства Українців, катування, вимушена еміграція… І все тому, що pociя існує.

«“Щедрик” проти "русскоґо міра"» — документальний фільм, який розповідає про світові гастролі Української Республіканської Капели під керівництвом диригента Олександра Кошиця Європою, Америкою і Світом під час Перших Визвольних Змагань 100 років тому. Багато паралелей із сьогоденням, як "русскій мір" вбивав нас протягом сторіч. І як “Щедрик” та “Ой, у лузі червона калина” стали зернинами нашої боротьби, які проростають прямо зараз.

Документальний фільм порушує низку актуальних проблем сьогодення — протидії російській культурній експансії, місця українського культурного продукту у Світі та його боротьби за себе.

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© “Громадське Радіо”
© Тіна Пересунько