Іван Олійник
(„Повернута спадщина“ випуск 13)

 
З друку вийшов 13 випуск книжкової серії “Повернута спадщина” — Іван Олійник „Життя через радянські репресії та діяльність ОУН у Запоріжжі й Вільнянському районі“ — спомини Івана Олійника про важкі умови заслання Українців в табори ҐУЛаґ за Уралом та совєтську і нацистську окупацію Запорожжя, а також розсекречені архівні документи НКВД\КҐБ у справі пошуку ОУНівця із Запорожжя Івана Олійника по завершенню Другої Світової війни.
Книга містить добірки унікальних історичних світлин і розсекречених архівних документів.
Укладачем видання є запорожський історик, кандидат історичних наук, керівник запорожського науково-дослідного центру «Спадщина» пан Юрій ЩУР.

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

13-й випуск книжкової серії “Повернута спадщина” містить зібрані у одне видання спомини Івана Олійника, які публікував канадсько-український Альманах «Гомін України» в 1982 і 1987 роках.

Юрій Щур зібрав спомини Івана Олійника і уклав у перевиданні 13-го випуску книжкової серії “Повернута спадщина” під назвою: Іван Олійник „Життя через радянські репресії та діяльність ОУН у Запоріжжі й Вільнянському районі“, додавши у видання також розсекречені архівні документи НКВД\КҐБ по справі пошуку ОУНівця із Запорожжя Івана Олійника.

У книзі здійснено републікацію спогадів уродженця Запоріжжя Івана Олійника про репресії окупаційного совєтського режиму проти українських селян на початку 1930-х років, а також про початки діяльності Організації Українських Націоналістів восени 1941 року у місті Запорожжя. Також подано розсекречені документи совєтських окупаційних "органів державної безпеки", у яких розповідається про розшук та агентурні розробки Івана Олійника у 1950-х роках.

Видання розраховане на фахівців з новітньої історії України, студентів-істориків та усіх, кому не байдужа історія України й рідного краю.

Матеріали подані в авторській редакції.
Документи та матеріали, подані у збірці, передруковані без скорочень, у повній відповідності до оригіналу. Усі документи мають заголовки, складені упорядником. В них зазначені вид документа, зміст та дата. Якщо дату створення документа не встановлено, він датується за змістом чи супровідними матеріалами.
Документи друкуються без купюр.
Пропущені частини тексту позначаються круглими дужками (…).
Непрочитані та пошкоджені частини текстів позначаються квадратними дужками […].
Авторські підкреслення в тексті не подано.
У виданні максимально збережено лексику, авторські та редакторські особливості джерел. Без змін подано тогочасні власні й географічні назви. Згідно із сучасними нормами виправлено пунктуацію та написання слів з великої літери. Текст документів подано на основі сучасних правил публікації.
Помилки в написанні виправлено без застережень.
Закреслені слова в тексті не подано. Скорочено написані слова, крім загальноприйнятих скорочень, відтворено повністю та графічно виділено (хх[х]).
Якщо документ був підписаний, прізвище особи, яка це зробила береться в дужки. Якщо підпис напроти прізвища відсутній, або навпаки — наявний підпис без розшифрування прізвища, це також позначається за допомогою дужок — (-).
Кожен документ чи матеріал супроводжується легендою, в якій зазначено місце зберігання документа (скорочена назва архіву, номер фонду, опису, справи, аркушів), вказується автентичність документу (оригінал, копія).

Юрій Щур відкриває видання есеєм на честь Івана Олійника.

Оунівець із Запоріжжя “О.І.М.”:
Олійник Іван Максимович

Далекого 2002 року, на самому початку своїх досліджень проблеми діяльності ОУН на Наддніпрянщині загалом і Запоріжжі зокрема, я мав нагоду працювати у Києві в затишній кімнаті у будівлі по вулиці Ярославів Вал, 9.

Там міститься бібліотека націоналістичних видань, де також були представлені й архівні документи з історії націоналістичного руху в Україні. Саме тоді у «Альманасі «Гомону України» на 1987 рік мені на очі потрапив спогад «ОУН (р) в Запоріжжі: Один день ОУН (р)», підписаний криптонімом «О.І.М».

На семи сторінках автор описував одну з нарад, яку проводили члени ОУН у Запоріжжі восени 1941 року. Якраз напередодні першої хвилі арештів оунівців, як прибулих із Західної України, так і місцевих. На той час це були перші мемуари про націоналістичне підпілля в моєму Запоріжжі й мозок мій просто вибухав від отриманої інформації. Багато прізвищ та псевдонімів тоді ще були мені невідомі, як і не зрозумілим було місце проведення цієї наради.
А за великим рахунком, це була перша "штаб-квартира" ОУН у Запоріжжі!

З часом, за рахунок опрацювання документів совєтських органів державної безпеки, вдалося встановити, що нараду проводив Обласний Провідник Василь Пастушенко («Кальба»), якого в Запоріжжі знали більше як «Дмитра Ясенка». І що нарада ця відбувалася по вулиці Інженерній, 5 в сучасному Шевченківському районі міста (зараз ця територія забудована промисловими об’єктами), де мешкала частина учасників Похідної групи ОУН, а серед них і відомий Іван Клим, що загинув у 1944 році від рук нацистів. І що цій нараді передувало знищення нацистами організаційного приміщення по вулиці Олександрівській, 18 (сучасна адреса), в самому центрі старої частини міста. Однак, хто такий «О.І.М.» й далі було невідомо.

Умовно кажучи, допомогли чекісти. Архівна революція, яка відбулася в рамках декомунізації, відкрила величезну кількість документів спецслужб до опрацювання. І саме у матеріалах контрольно-наглядових справ Запорізького КГБ за середину 1950-х років вдалося з’ясувати, хто ховався за цим криптонімом.

О.І.М. – Олійник Іван Максимович, 1919 року народження, з родини працьовитих заможних селян (за совєтським визначенням – "куркулів"). Родина Олійників мешкала у старому козацькому селі Вознесенка (територія увійшла до складу міста Запоріжжя). У 10-річному віці дізнався чим насправді є влада Совєтів для українського селянина. Разом з родиною, яка потрапила під розкуркулення, був вивезений на Урал. До речі, спогади Івана Олійника про ці роки під назвою «Українці в російських спец-переселенських таборах за Уралом» були опубліковані у «Альманасі «Гомону України» на 1982 рік.

До початку німецько-совєтської війни він проживав у місті Копєйськ Челябінської області, працював вчителем в селищі Злакозово. Потрапив під мобілізацію, але довго воювати не довелося – розділив долю мільйонів вояків, опинившись у німецькому полоні. Однак йому пощастило, його відпустили і він повернувся у рідні терени до Червоноармійського (Вільнянського) району. Тут влаштувався на роботу на посаду начальника районної української поліції. У перших днях жовтня познайомився з членами Похідної групи, долучився до діяльності в ОУН, поширював націоналістичні видання та займався залученням до підпілля нових кадрів.

У 1942 році Іван Олійник за участь в ОУН був заарештований СД й протягом 2-х місяців утримувався у в’язниці в обласному центрі. Після звільнення виїхав до села Новотроїцького Червоноармійського району, яке знаходиться на березі невеликої річечки, притоки річки Вільнянки. Там працював вчителем. Напередодні повернення совєтської влади разом із дружиною Катериною Квас виїхав за межі області. Після цього сліди Івана Олійника губляться.

Однак співробітники КГБ станом на початок 1950-х років про Івана Олійника пам’ятали. На нього було заведено розшукову справу №1182. В рамках цієї розробки, було встановлено місце перебування усіх його родичів, близьких і не дуже. Хтось проживав у Запоріжжі, хтось залишився на Уралі, когось доля закинула в інші місцевості «1/6 частини суходолу». Усі вони були взяті під нагляд співробітників та агентів КГБ, оскільки ставали потенційними носіями інформації, необхідної для розшуку запорізького оунівця. Пильне око КГБ стежило також за родичами дружини Олійника. Декого з родичів чекісти мали намір завербувати у агентурну мережу.

В рамках розшуку також перевірялася інформація із пліток жителів села Новотроїцького про те, що Катерина Квас мешкала після війни на Донбасі. Проте більш точної інформації ніхто не надавав, оскільки вона не виходила жодного разу на зв’язок навіть з найближчими родичами. Проте, опираючись на ці згадки про Донбас, співробітники КГБ вважали, що Іван Олійник з дружиною залишилися проживати в межах СССР і їх можна буде вистежити та заарештувати. Хоча, зважаючи на названі публікації його спогадів, Олійнику вдалося виїхати на Захід: або у Канаду, або у США.

© Юрій ЩУР
© «Націоналістичний Портал»

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

Власне, далі 13 випуск книжкової серії “Повернута спадщина” — Іван Олійник „Життя через радянські репресії та діяльність ОУН у Запоріжжі й Вільнянському районі“ — містить безпосередньо перевидані спомини Івана Олійника про важкі умови заслання Українців в табори ҐУЛаґ за Уралом та совєтську і нацистську окупацію Запорожжя.

Спомини ОУНівця із Запоріжжя Івана Олійника доповнені унікальними історичними світлинами!
Це не лише фото з Уралу й Копєйска, котрий, між іншим, виглядає точно так і через 80 років!
Читача зацікавлять і унікальні історичні світлини міста Запорожжя в період нацистської окупації з архіву Бундесвера.

До уваги Вельмишановнього Панства кілька сторінок книги.

Наприкінці видання запорожський історик Юрій Щур, дослідивши й опрацювавши, додав розсекречені архівні документи НКВД\КҐБ у справі пошуку ОУНівця із Запорожжя Івана Олійника по завершенню Другої Світової війни.

На жаль, через брак коштів, перший друк видання був мінімальним.
Всього 20 примірників, до того ж, через виробничий брак, обкладинка вийшла білою (через що цю партію ми прозвали "альбінос").
Втім, унікальні "альбіносні" примірники миттю розійшлись замовникам і частина потрапила навіть на фронт!
Був ще один невеличкий додрук книги на замовлення.
Але потім почалось повномасштабне вторгнення…
Про друк нормального накладу годі й мріяти…

Спільнокошт на 13-й випуск книжкової серії “Повернута спадщина” все ще актуальний, тож, при бажанні, будь коли можна знову зібратись спільнокоштом і зрештою надрукувати нормальний наклад дійсно цікавої книженції. Як завжди, частина цього накладу відправиться Захисникам України на фронт, частина у читальні, а всі замовники обов'язково отримають примірники.

➥ СПІЛЬНОКОШТ на видання книги
Іван Олійник „Життя через радянські репресії та діяльність ОУН у Запоріжжі й Вільнянському районі“
ПриватБанк 5457-0822-2037-1210
Монобанк 4441-1144-4162-0711
— Юрій Щур
(у призначенні переказу варто вказувати "на друк книги")

© Юрій ЩУР
книжкова серія „Повернута спадщина“ — випуск 13
© «Повернута Спадщина»
© Запорожський науково-дослідний центр „Спадщина“
Матеріял також публікувався у офіційному інтернет-медія Проводу ОУН(б):
© «Націоналістичний Портал»

Укладач публікації:
℗ Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»