7 фактів про Курщину

«ArmyInform» публікує 7 фактів про Курщину.
Вочевидь, у світлі поточної операції на Курщині, історик Євген Букет на сторінках «ArmyInform» нагадує про історичні та етнічні терени України, які внаслідок окупації та анексії опинились за межами сучасної України.

Удільне князівство Чернігово-Сіверської землі

Курськ був заснований в ХІ столітті Чернігівськими князями і став центром удільного Курського князівства, що в XI–XIII століттях входило до складу Чернігово-Сіверської землі.

Саме у Курську на початках своєї кар’єри в 1164–1178 роках князював славнозвісний герой “Слова о полку Ігоревім” Ігор Святославич, який очолив похід проти половців у 1185 році.

Своїх прадідів-ординців правнуки погані

Татарський баскак Ахмат, що фігурує в літописах під 1283–1284 роками, керував Курським князівством, викупивши в Золотій Орді право збору данини з місцевого населення. Відзначався особливою жорстокістю.

Його послідовники-кадирівці із полку спецназу росгвардії "ахмат", котрих сучасне ординське керівництво відрядило на Курщину, не стали "захищати" містечко Суджа у Курській області, коли почалися бойові дії, а боягузливо поховалися.

Курськ — це київське місто!

У XIV столітті Курськ входив до володінь Київського князя Володимира Ольгердовича. Згадується у “Списку руських міст далеких і близьких” саме як “київське місто”. Після повстання Глинських, за результатами п’ятої литовсько-московської війни у 1508 році Курськ з околицями увійшов до складу "московського царства".

Але оскільки саме через Курщину проходив один із найкоротших шляхів з Криму до москви — Пахнуцький, і ним часто користалися татари, які збирали данину зі своїх васалів, ці землі щонайменше століття були пусткою. До речі, саме Пахнуцьким шляхом у 1571 році пішов кримський хан Девлет I Ґерай і успішно спалив москву.

Курськ — короткий шлях на москву

Дмитрій Іоанович — Лжедмітрій I чи Названий Дмитрій — московський цар, що правив у 1605–1606 роках під ім’ям Дмитрій Іоанович — начеб-то син Іоана IV Ґрозноґо.

Саме через Курщину пролягав шлях на москву Димитрія Іоановича на початку 1605 року. Цей правитель заручився підтримкою української шляхти та запорожців і за їхньої допомоги в результаті блискучої військової операції зміг захопити московський трон. Ікона з Курська допомогла Димитрію Іоановичу захопити московський трон. У московській "історіографії" його називають Лжедмітрій I.

Димитрію Іоановичу в січні 1605 року присягнули Курськ і Рильськ.
Він наказав доставити йому з Курська чудотворну ікону Богородиці, якій влаштував урочисту зустріч, помістив у свій намет, де молився щовечора. Після цього справи Димитрія пішли дуже добре: воєводи міст московії один за одним або самі присягали йому, або доставлялися зв’язаними в його табір, де складали присягу.

30 війн із Zаклятим сусідом − 13: Як козаки і магнати свого царя в москву посадили

Саме через Курщину Муравським шляхом згодом прямував на москву й Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Першими в 1618 році козаки захопили московське місто Лівни, що за 125 км на північний схід від Курська.

Козацькі землі Курщини

Частина земель сучасної Курщини входили до держави Війська Запорозького. Зокрема, місто Суджа засноване у XVII столітті як сотенне містечко Сумського полку. До Суджанської сотні станом на 1691 рік входили такі села сучасної Курської області: Гуйва (переробили на Гуєво), Куриловка, Мартиновка, Суджа, Сухобрусівка (тепер Ворожба), Порічне (тепер Черкасскоє Порєчноє), Уланків (тепер Уланок).

Окрім того, в 1699 році Гетьман Іван Мазепа почав скуповувати землі в Путивльському, Рильскому і Льговському повітах, вважаючи їх перспективними в господарстві. В селі Івановському Рильського району донині збереглися палати Івана Мазепи, але пам’ятка перебуває у занедбаному стані. Мазепинські села — Іванівка, Степанівка і Мазепівка — все ще існують з первісними назвами.
Гетьман Іван Мазепа свого часу окреслив “Мазепинський Кордон”.

➥ “Мазепинський Кордон”
(В матеріялі “Мазепинський Кордон” докладніше).

Згодом населені Українцями землі Курщини увійшли до складу Слобідських козацьких полків. Суджа з околицями та багато інших земель на північ від Сум і Харкова позначені як українські етнічні території на мапі південно-руських діалектів і говорів, складеній у 1871 році Павлом Чубинським — видатним етнографом і фольклористом, автором українського національного гімну.

У складі Української Держави

Не випадково, мешканці Суджі і Суджанського повіту у 1917 році присягли на вірність українській владі, оголосили про вихід зі складу Курської губернії і попросили прийняти їх до Української Народньої Республіки.

14 серпня 1918 року значна частина Курської губернії колишньої російської імперії увійшла до складу Української Держави. Зокрема, Путивльський і Рильський повіти були включені до Чернігівщини, а Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський і Новооскольський — до Харківщини.

Ця постанова стала одним із результатів Київської мирної конференції — переговорів про юридичні підсумки програної більшовиками Першої совєтсько-української війни.

Суджа і Рильськ анексовані понад 100 років тому

Але росіяни завжди порушують усі угоди. Коли 28 листопада 1918 року більшовики розпочинали свій черговий наступ на Україну, саме в Курську вони проголосили маріонетковий "тимчасовий робітничо-селянський уряд України" — щось на кшталт відомих нам "лднр".
На противагу незалежній Українській Народній Республіці, совєти обізвали своє квазіутворення "Совєтская УНР", а згодом назва совєтського квазіутворення змінювалась на "УСРР — Українська Соціалістична Радянська Республіка" та "УРСР — Українська Радянська Соціалістична Республіка", хоча від перестановки слів суть квазіутворення не змінювалась.

Вже 29 листопада 1918 року "совєтська россія" окупувала прикордонний український повітовий центр — містечко Суджа, де вустами свого маріонеткового уряду оголосила про "повалення влади" Гетьмана, "поновлення радянської влади" і закликала до боротьби проти Директорії УНР. Окрім того, заявила про скасування всіх законів, наказів і договорів як Гетьмана та його уряду, так і Центральної Ради УНР, в тому числі й постанови від 14 серпня 1918 року.

Загалом, під час совєтських війн проти України 1917–1921 років, у спробах окупації України терористичне квазідержавне утворення "рсфср – совєтськая россія" створювали кілька квазіутворень: "ДКР – донєцко-кріворожская рєспубліка", "одєсская сср", "таврічєская сср", "сунр"–"усрр"–"усср". Також "пєрвой століцей совєтской украіни" був Курськ, потім Суджа, і аж потім вже Харків.

Українські етнічні терени Стародубщину, північну і східну Слобожанщину совєтські окупанти після окупації "приєднували" до свого квазіутворення "рсфср", тобто, анексували.

Таким чином Суджа і Рильськ опинилися знову в росії.
Та навіть попри це суджанські Українці у 1924–1925 роках самотужки ініціювали широкий процес повернення їхніх теренів до складу України, а місцеві сільради виготовляли штампи Українською мовою під час коренізації.

Може, невдовзі ми станемо свідками відновлення історичної справедливості?